ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2019 року

Київ

справа №686/13619/17

адміністративне провадження №К/9901/20617/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів Єресько Л.О., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції

на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 серпня 2017 року (у складі головуючого судді Стефанишина С.Л.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді Боровицького О. А., суддів: Матохнюка Д.Б., Сапальової Т.В.)

у справі № 686/13619/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції

про скасування рішення.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції (далі - УПП), в якому просив скасувати постанову інспектора роти №4 УПП лейтенанта поліції Мазуренок Р.В. (далі - Інспектор ПП) від 15 липня 2017 року серії БР №742705 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі 225 грн.

2. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, позов задоволено. Постанову Інспектора ПП від 15 липня 2017 року серії БР №742705 скасовано, справу закрито.

3. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, УПП подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Інспектора ПП від 15 липня 2017 року серії БР №742705 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі 225 грн. за порушення пункту 8.4 «в» ПДР України.

5. Згідно з даними вказаної постанови ОСОБА_1 15 липня 2017 року здійснив зупинку автомобіля, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Хмельницькому по вул. Вайсера поблизу будинку № 28 в зоні дії знаку 3.34. «Зупинку заборонено», чим порушив пункту 8.4 «в» ПДР України.

6. Також судами попередніх інстанцій установлено, що автомобіль позивача знаходився не безпосередньо на проїзній частині по вул. Вайсера в м. Хмельницькому, а на тротуарі.

7. Вважаючи спірну постанову Інспектора ПП від 15 липня 2017 року серії БР №742705 протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

8. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» поширює свою дію виключно на дорогу по вул. Вайсера в м. Хмельницькому, а не на тротуар, на якому знаходився автомобіль позивача.

9. Також суди виходили з того, що Інспектор ПП протиправно здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке порушення.

10. Дійшовши висновку щодо протиправності оспорюваної постанови Інспектора ПП, суд першої інстанції закрив справу про адміністративне правопорушення, чому суд апеляційної інстанції правової оцінки не надав.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. УПП у своїй касаційній скарзі наполягає на тому, що дія дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» поширюється на той бік дороги, на якому він встановлений, у тому числі і на тротуар, оскільки тротуар є елементом дороги.

12. Зазначає, що Інспектор ПП правомірно згідно з положеннями статті 258 КУпАП розглянув справу про адміністративне правопорушення та прийняв оспорювану постанову стосовно позивача саме на місці вчинення такого правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції.

13. Також вказує, що рішенням суду першої інстанції закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення з порушенням вимог процесуального законодавства. Своєю чергою, суд апеляційної інстанції безпідставно не звернув увагу на вказане порушення.

14. В запереченнях на касаційну скаргу позивач не погоджується з її доводами, вважає касаційну скаргу необґрунтованою. Натомість вважає законними та обґрунтованими оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та погоджується з мотивами ухвалення цих рішень.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

16. Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

17. Відповідно до підпункту «в» пункту 8.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, зокрема, заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

18. Згідно з розділом 33 ПДР України знак 3.34 «Зупинка заборонена» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.

19. Таким чином, зупинка/стоянка транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» створює об`єктивну сторону правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 КУпАП.

20. З обставин справи вбачається, що сторони по-різному розуміють і трактують саме зону дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено».

21. Відповідно до пункту 1.10 ПДР України терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:

- автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу;

- край проїзної частини (для нерейкових транспортних засобів) - видима умовна чи позначена дорожньою розміткою лінія на проїзній частині в місці її прилягання до узбіччя, тротуару, газону, розділювальної смуги, смуги для руху трамваїв, велосипедної або пішохідної доріжки;

- проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги;

- тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

22. У статті 1 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів; проїзна частина - частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів; смуга відведення - земельні ділянки, що надаються в установленому порядку для розміщення автомобільної дороги.

23. Аналіз змісту значення вказаних вище термінів дає підстави для висновку, що тротуар, як і проїзна частина, є складовими елементами дороги загалом, а у межах спірних відносин - вулиці Вайсера у м. Хмельницькому.

24. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» поширює свою дію виключно на дорогу по вул. Вайсера в м. Хмельницькому. Проте, дорога - це не лише проїзна частина, по якій рухається автомобільний транспорт, але й пішохідна зона, в тому числі й тротуар.

25. Водночас, позивач, як і суди попередніх інстанцій, помилково вважають, що дія знаку 3.34 «Зупинку заборонено» поширюється виключно на проїзну частину вулиці (дороги) Вайсера у м. Хмельницькому, оскільки дія заборонного знаку поширюється на всю дорогу (той бік дороги, де встановлено знак), елементом якої є тротуар, саме зовнішній край якого обмежує дорогу по ширині.

26. Отже, дії позивача, які полягали у тому, що він залишив автомобіль на тротуарі в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.

27. Щодо процедури розгляду Інспектором ПП справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та прийняття оспорюваної постанови на місці вчинення правопорушення, Суд звертає увагу на таке.

28. Згідно з частиною другою статті 258 КУпАП (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

29. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 258 КУпАП (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

30. У статті 222 КУпАП (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) чітко встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

31. Таким чином, розглядаючи справу та приймаючи постанову від 15 липня 2017 року серії БР №742705 на місці вчинення правопорушення, Інспектор ПП діяв відповідно до чинних на час виникнення спірних відносин положень КУпАП.

32. Водночас, колегія суддів звертає увагу на безпідставність посилання судами попередніх інстанцій на Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №25-рп/2015 у цьому випадку, оскільки після вказаного рішення було внесено законодавчі зміни до статті 258 КУпАП.

33. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

34. До правових актів індивідуальної дії належать також рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб`єктами владних повноважень (крім суду).

35. Відповідно до припису пункту 2 частини першої статті 18 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції), який кореспондується з положеннями пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП, оскарження рішень (постанов) суб`єктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення здійснюється шляхом подання адміністративного позову до місцевого загального суду як адміністративного суду.

36. Статтею 221 Глави 17 КУпАП «Підвідомчість справ про адміністративне правопорушення» закріплено перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, серед яких відсутня частина перша статті 122 КУпАП.

37. Системний аналіз норм КУпАП та КАС України щодо компетенції судів у справах про адміністративні правопорушення дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу або ж суду, у передбачених статтею 221 КУпАП випадках, та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб`єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

38. Таким чином, закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції діяв з порушенням вимог процесуального законодавства.

39. З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову та скасування оспорюваної постанови Інспектора ПП від 15 липня 2017 року серії БР №742705.

40. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

41. Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

42. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі № 686/13619/17 скасувати, ухвалити в цій справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

Л.О. Єресько

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду