ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа №520/1636/19

провадження №К/9901/23125/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Єзерова А.А.,

суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

за участю секретаря судового засідання Босак О.І.,

представників позивача: Дребот І.А., Дідика С.Є., Лащенко О.М.,

представників відповідача: Сапальова В.В., Панченко В.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Національного банку України

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019

у справі №520/1636/19

за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Мегабанк"

до Національного банку України

про визнання протиправним та скасування рішення.

І. РУХ СПРАВИ

1. Акціонерне товариство «Мегабанк» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просило суд: визнати протиправним та скасувати рішення Національного банку України про накладення штрафу на АТ «Мегабанк» від 04 лютого 2019 року №37/БТ.

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019, позов задоволено: скасовано рішення Національного банку України «Про накладення штрафу на АТ «Мегабанк» від 04 лютого 2019 року №37/БД.

3. У поданій касаційній скарзі Національний банк України із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фахівцями Департаменту фінансового моніторингу Національного банку України в період з 21.05.2018 до 02.07.2018 проведено планову виїзну перевірку АТ «МЕГАБАНК» з питань дотримання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму за період діяльності з 01.11.2014. до 01.05.2018.

5. За результатами проведеної перевірки Національним банком України складено довідку від 13.08.2018 (далі по тексту - довідка), у якій зазначено, що рівень управління ризиками в частині організації внутрішньобанківської системи та управління ризиками є задовільним; рівень управління ризиками Банку в частині здійснення достатніх заходів для ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів оцінений як задовільний; рівень управління ризиками використання Публічними особами послуг банку для легалізації кримінальних доходів оцінений як задовільний; рівень управління ризиками в частині виявлення фінансових операцій та здійснення інформаційного обміну з уповноваженими органами оцінено як прийнятний. Загальний рівень управління ризиками є задовільний.

6. При цьому, як вбачається з довідки на стор. 43-44 зазначено що, у інспекційної перевірки є підстави вважати, що: «банк здійснює ризикову діяльність за ознакою здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, визначеною абз.14 п.3.3 гл.3 розділу І Положення №346, а саме участь банку (надання банком послуг) у проведенні фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані, зокрема, з конвертацією (переведенням) безготівкових коштів у готівку».

7. Також, за даними зазначеної довідки встановлено порушення пункту 2 частини другої та підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 №1702-VII (далі - Закон №1702).

8. Перевіркою, окрім іншого, встановлено, що за період з 24.10.2017 до 13.04.2018 включно групою клієнтів Банку - тридцять однією фізичною особою (далі - Фізичні особи) було отримано готівкові кошти у національній валюті зі своїх рахунків, відкритих в Банку, на загальну суму 164 612 752,78 грн.

9. Кошти отримувались фізичними особами готівкою через касу Банку у якості кредитів від фінансової компанії, яка також мала рахунки в АТ «Мегабанк».

10. Кожною із Фізичних осіб було отримано кредит в межах суми від 4,2 млн. грн. до 10,3 млн. грн. на строк, що становить 14 календарних днів, при цьому трьом Фізичним особам Кредитором надано по два кредити.

11. Погашення кредитів Фізичних осіб здійснювалось виключно поручителями, зокрема, двома Юридичними особами - клієнтами Банку (далі - Поручителі) на підставі договорів поруки безготівковими коштами, які надходили від значної кількості юридичних осіб, з рахунків, відкритих в різних банках. Фізичні особи, яким Кредитор надавав кредити, самостійно їх не повертали, відсотків за користування ними теж не сплачували та закривали свої рахунки, відкриті в Банку, до повернення цих кредитів Поручителями.

12. Неправильне, на думку Відповідача, визначення рівня ризику призвело до нездійснення Банком поглибленої перевірки щодо зазначених осіб та нездійснення Банком інших заходів з метою зменшення виявлених ризиків.

Враховуючи вищевикладене, Відповідачем встановлено факт здійснення Банком ризикової діяльності за ознакою, визначеною абзацом чотирнадцятим пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення № 346, що є порушенням статті 48 Закону про банки.

13. Також за результатами перевірки встановлено порушення Банком вимог пункту 2 частини другої та підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 6 Закону, що полягає у невиконанні Банком обов`язку виявляти відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу факт належності клієнта або особи, що діє від його імені, до національних публічних діячів, їх близьких осіб або пов`язаних з ними осіб (далі - Публічні особи) під час здійснення ідентифікації, верифікації.

14. Банк не виявив факт належності клієнтів до Публічних осіб під час здійснення ідентифікації та верифікації.

15. За результатами планової виїзної перевірки на підставі зазначеної вище довідки 04 лютого 2019 року Національним банком України винесено Рішення №37/БТ «Про накладення штрафу на АТ «Мегабанк» в загальній сумі 6200000,00 грн (далі по тексту - рішення).

16. Не погодившись із рішенням відповідача про накладення штрафу, позивач звернувся з позовом до суду.

ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:

а) відповідачем притягнуто позивача до відповідальності поза межами строків, визначених законодавством (ст. 74 Закону України «Про банки і банківську діяльність»);

б) фінансові операції з отримання фізичними особами готівкових грошових коштів зі своїх рахунків не свідчать про ризикову діяльність, оскільки ці операції є такими, що не заборонені чинним законодавством для даного виду операцій з кредитування, а доказів визнання в судовому порядку укладених договорів, недійсними, неукладеними, удаваними тощо до матеріалів справи не надано;

в) в оскаржуваному рішенні не зазначено та не доведено, яким чином фінансові операції з отримання фізичними особами готівкових коштів в якості кредиту від клієнта банку, економічна доцільність (сенс) яких є предметом окремого обґрунтування, спричинили або створили загрозу спричинення шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку;

г) Національним банком України не наведено чітких критеріїв, за якими було зроблено висновок про ризикову діяльність АТ «Мегабанк» з наведенням конкретних правових норм, на підставі яких можна встановити, що здійснення клієнтами банку фінансових операцій з перерахування на рахунки позичальників кредитних коштів, отримання грошових коштів в якості кредиту, погашення кредиту поручителями, є ризиковою діяльністю банка, що порушує принцип юридичної визначеності;

ґ) Національним банком України не наведено чітких критеріїв, за якими було зроблено висновок про ризикову діяльність АТ «Мегабанк» з наведенням конкретних правових норм, на підставі яких можна встановити, що здійснення клієнтами банку фінансових операцій з перерахування на рахунки позичальників кредитних коштів, отримання грошових коштів в якості кредиту, погашення кредиту поручителями, є ризиковою діяльністю банка;

д) Національним банком України не доведено, з посиланням на допустимі та достатні докази, наявність у діях АТ «Мегабанк» ознак ризикової діяльності, яка б могла завдати шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку.

18. Окремо суди зазначили, що вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до банків відповідно до Закону про банки та цього Положення, має здійснюватися з урахуванням:

- характеру допущених банком порушень;

- причин, які зумовили виникнення виявлених порушень;

- загального фінансового стану банку;

- розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників;

- інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) щодо порушення банками вимог, установлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон про систему гарантування), результатів перевірки банків Фондом гарантування.

19. Суди зазначили про не врахування при прийнятті рішення перерахованих вище критеріїв, позаяк не дивлячись на встановлення НБУ у довідці задовільного стану загального управління ризиками Банку, до нього була застосована максимальна ставка санкції у 1 відсоток від статутного капіталу, в той час коли вона може бути не більш як 1 відсоток суми зареєстрованого статутного капіталу, тобто й меншою.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. У своїй касаційній скарзі Національний банк України наголошує:

а) позивача притягнуто до відповідальності в межах строків, визначених статтею 74 Закону України «Про банки і банківську діяльність», з урахуванням норм Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 (далі - Положення № 346, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин);

б) позивач зобов`язаний був вжити заходи, передбачені законодавством у сфері фінансового моніторингу з метою зменшення ризиків бути використаним з метою відмивання доходів;

в) АТ «Мегабанк» неналежним чином аналізувало фінансові операції своїх клієнтів (щодо них не здійснювався внутрішній фінансовий моніторинг), що призвело до здійснення банком ризикової діяльності, забороненої вимогами ст. 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

г) банком не було виявлено ряд публічних діячів, які були клієнтами банку;

ґ) спірне рішення належним чином обґрунтоване, містить виклад суді порушення та факти на підтвердження порушення;

е) розмір санкцій визначено НБУ на підставі дискреційних повноважень, які суд не вправі підміняти.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

22. Як встановлено судами та не заперечується сторонами штраф, накладений на позивача, складається з двох частин:

а) 5 900 000,00 грн (п`ять мільйонів дев`ятсот тисяч гривень 00 копійок) за здійснення Банком ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу за ознакою, визначеною абзацом чотирнадцятим пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення № 346;

б) 300 000,00 гривень (триста тисяч гривень 00 копійок) за порушення вимог пункту 2 частини другої та підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (в частині невиконання Банком обов`язку виявляти відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу факт належності клієнта або особи, що діє від його імені, до національних публічних діячів, їх близьких осіб або пов`язаних з ними осіб під час здійснення ідентифікації, верифікації).

Щодо строків притягнення позивача до відповідальності за вчинене порушення, колегія суддів зазначає таке.

23. Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач, при прийнятті рішення про накладення на АТ «МЕГАБАНК» штрафу, керувався частини 5 статті 74 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

24. Відповідно до частини 3 статті 74 Закону України «Про банки і банківську діяльність» заходи впливу до банків можуть бути застосовані Національним банком України протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

25. Пунктом 9 розділу ІІ Положення №346 визначено, що днем виявлення порушення законодавства з питань фінансового моніторингу є дата складання довідки про виїзну перевірку з питань фінансового моніторингу банку - юридичної особи та відокремлених підрозділів, діяльність яких була об`єктом виїзної перевірки з питань фінансового моніторингу.

26. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Закон України має переважну юридичну силу по відношенню до підзаконного нормативно-правового акту, яким є Постанова Правління НБУ № 346 від 17.08.2012.

27. Такий висновок судів є помилковим з огляду на той факт, що в даному випадку підзаконний нормативно-правовий акт (Положення №346) не суперечить Закону, а доповнює його.

28. Положення №346 розроблено відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", законодавства України про господарські товариства, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

29. Судами встановлено, що виїзна перевірка проводилась відповідачем у термін з 21.05.2018 до 02.07.2018. За результатами проведеної перевірки Національним банком України складено довідку від 13.08.2018 та у подальшому, 04.02.2019 винесено спірне рішення про накладення на позивача штрафу.

30. В цій частині висновки судів попередніх інстанцій є необґрунтованими. Позивача притягнуто до відповідальності в межах строків, визначених статтею 74 Закону України «Про банки і банківську діяльність», з урахуванням норм Положення №346.

Щодо частини штрафу за здійснення Банком ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу за ознакою, визначеною абзацом чотирнадцятим пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення № 346, колегія суддів зазначає наступне.

31. Поняття ризикова діяльність банку або іншого суб`єкта первинного фінансового моніторингу Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII не визначене та будь-яка діяльність до такої не віднесена.

32. Водночас, відповідно до частини першої статті 48 Закону України від «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III (далі - Закон №2121) банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

33. Частиною 2 статті 48 Закону №2121 встановлено, що перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, визначається нормативно-правовим актом Національного банку України та оприлюднюється у встановленому законом порядку.

34. З пункту 3.1 глави 3 розділу І Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Національного банку України від 17.08.2012 № 346 (далі - Положення № 346) можна визначити поняття ризикової діяльності, а саме - порушення банками, їх відокремленими підрозділами, філіями іноземних банків, банківськими групами, відповідальними особами банківських груп, іншими учасниками банківських груп чи іншими особами, які є об`єктом перевірки Національного банку згідно із Законом про банки, банківського, валютного законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу або здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

35. Пунктом 3.3 Положення № 346 визначено сім загальних ознак здійснення банком ризикової діяльності, а також ознаки здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу.

Рішення про застосування заходу впливу приймає Правління Національного банку України або Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем відповідно до вказаного Положення.

36. Факт здійснення банком ризикової діяльності установлює Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду.

37. Національний банк має право зробити висновок про здійснення банком ризикової діяльності на підставі результатів аналізу звітності банку, за результатами банківського нагляду, перевірок дотримання банками вимог валютного законодавства або законодавства з питань фінансового моніторингу.

38. Ознаками здійснення банком ризикової діяльності, зокрема, можуть бути:

1) здійснення банком операцій (прямо або опосередковано), що не мають очевидної економічної доцільності (сенсу);

2) здійснення опосередкованого кредитування пов`язаних із банком осіб;

3) невключення до переліку пов`язаних із банком осіб, які мають ознаки пов`язаності з банком, та з якими банк здійснює операції прямо чи опосередковано;

4) здійснення операцій з цінними паперами, що мають ознаки фіктивності;

5) використання банком фінансових інструментів, що призводить до штучного поліпшення фінансового результату банку або викривлення його звітності;

6) дострокове повернення строкових коштів, залучених від пов`язаних з банком осіб;

7) одноразове грубе або систематичні порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу.

39. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Національний банк України в оскаржуваному рішенні посилається на здійснення АТ «Мегабанк» ризикової діяльності за ознакою визначеною абзацом 14 п.3.3 гл. 3 розділу І Положення № 346, що на думку відповідача є порушенням статті 48 Закону №2121.

40. Суди вірно зазначили, що абз.14 п.3.3 гл.3 розділу І Положення №346, на який посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, відноситься до ознак ризикової діяльності саме в сфері фінансового моніторингу, а не взагалі ризикової діяльності, і передбачає участь банку (надання банком послуг) у проведенні фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з виведенням капіталів, легалізацією кримінальних доходів, конвертацією (переведенням) безготівкових коштів у готівку, здійсненням фіктивного підприємництва, уникненням оподаткування тощо (зокрема пов`язаних зі зняттям готівкових коштів, переказом коштів за кордон, купівлею-продажом цінних паперів, використанням рахунків осіб не за призначенням тощо).

41. Проаналізувавши Положення №346 в частині ознак ризикової діяльності, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що «ризикова діяльність» та «ризикова діяльність у сфері фінансового моніторингу» не є тотожними, визначаються та характеризуються різними ознаками, та відповідно до Положення №346, в разі їх наявності, мають різні наслідки для банків.

42. Так, штрафи, що застосовуються у якості заходу впливу за порушення банками вимог законодавства з питань саме фінансового моніторингу визначаються п. 9.20 Положення №346.

43. При цьому, відповідно до оскаржуваного рішення відповідачем до позивача був застосований захід впливу у вигляді штрафу за п. 9.21 Положення № 346, а саме штраф у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку за здійснення банком ризикової діяльності.

44. Верховний Суд звертає увагу, що згідно з п. 9.21 Положення № 346 штраф у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку накладається Національним банком за:

1) здійснення банком ризикової діяльності;

2) відображення в бухгалтерському обліку операцій, договорів, які не мають документального підтвердження, або операцій, проведених на підставі неукладених договорів.

45. Колегія суддів погоджується з твердженнями судів попередніх інстанцій, що п. 9.21 Положення № 346, на підставі якого відповідач застосував до позивача штраф в розмірі 5900000,00 грн., не містить в якості підстави для накладення зазначеного штрафу такої ознаки, як участь банку (надання банком послуг) у проведенні фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з виведенням капіталів, легалізацією кримінальних доходів, конвертацією (переведенням) безготівкових коштів у готівку, здійсненням фіктивного підприємництва, уникненням оподаткування тощо (зокрема пов`язаних зі зняттям готівкових коштів, переказом коштів за кордон, купівлею-продажем цінних паперів, використанням рахунків осіб не за призначенням тощо).

46. Таким чином, НБУ у своїх твердженнях помилково ототожнює поняття «ризикова діяльність» та «ризикова діяльність в сфері фінансового моніторингу» та, відповідно, безпідставно застосував до позивача санкцію, передбачену п. 9.21 Положення № 346.

47. Щодо проведених операцій АТ «Мегабанк», які на думку відповідача підпадають під ознаки ризикової діяльності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що належних та допустимих та достовірних доказів в розумінні приписів статей 73 - 76 КАС України, які би свідчили про необхідність віднесення таких операцій до ризикових, відповідачем не надано і судами під час розгляду справи не добуто.

48. Стосовно зазначеного висновку судів попередніх інстанцій Верховний Суд зазначає наступне.

49. Так, як вже зазначено вище, відповідач під час перевірки Банку встановив, що за період з 24.10.2017 до 13.04.2018 включно групою клієнтів Банку - тридцять однією фізичною особою було отримано готівкові кошти у національній валюті зі своїх рахунків, відкритих в Банку, на загальну суму.

Зазначені кошти отримані фізичними особами у якості кредитів, наданих фінансовою установою, яка мала рахунки в АТ «Мегабанк».

Всі кредити були короткостроковими, а їх погашення здійснювалось поручителями, зокрема, двома Юридичними особами - клієнтами Банку (далі - Поручителі) на підставі договорів поруки безготівковими коштами.

50. На переконання НБУ, неправильне визначення рівня ризику призвело до нездійснення Банком поглибленої перевірки щодо зазначених осіб та нездійснення Банком інших заходів з метою зменшення виявлених ризиків.

51. Враховуючи вищевикладене, Комітетом встановлено факт здійснення Банком ризикової діяльності за ознакою, визначеною абзацом чотирнадцятим пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення № 346, що є порушенням статті 48 Закону про банки.

52. Суди попередніх інстанцій встановили, що грошові кошти 31 фізичною особою, про які зазначає відповідач в оскаржуваному рішенні, отримувалися від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРОФІНАНС» (код за ЄДРПОУ 38741271).

53. Під час встановлення ділових відносин з ТОВ «ФК «ЦЕНТРОФІНАНС» Банком було отримано документи, які підтверджують, що ТОВ «ФК «ЦЕНТРОФІНАНС» - юридична особа з датою первинної реєстрації 16.07.2013, основним видом діяльності є «Інші види кредитування» (64.92 за КВЕД). Вказана юридична особа зареєстрована та включена до Державного реєстру фінансових установ (свідоцтво ІК 119), є фінансовою компанією, яка має ліцензію на здійснення господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), яку отримано згідно Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №3428 від 10.08.2017 року. Вказане свідчить, що основна фінансово-господарська діяльність ТОВ «ФК «ЦЕНТРОФІНАНС» пов`язана із кредитуванням, а також наданням коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Відповідно до КВЕД-2010: Клас 64.92 включає: фінансову діяльність із наданням позик небанківськими фінансовими установами, при якій надання кредиту може приймати різні форми, такі як позики, іпотечні кредити під заставу, кредитні картки тощо.

54. При відкритті рахунку 03.10.2017, згідно діючої програми «комплаєнс» при оцінюванні ризиків клієнту було присвоєно статус ризику - «низький», у зв`язку із відсутністю негативної інформації за замовченням рівень репутації встановлено - «позитивний».

55. Оцінка фінансового стану «Задовільна» визначена 03.10.2017 розмір загальних активів не перевищує розмір капіталу, у клієнта є прибуток.

56. Клієнт користувався послугами з РКО. Клієнт здійснював операції які за обсягом не відносяться до ризикових згідно Програми управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу у ПАТ «МЕГАБАНК». Операції відповідали фінансовому стану клієнта та змісту діяльності.

57. 18.12.2018 у зв`язку зі змінами у програмі «комплаєнс ризики» щодо віднесення клієнтів «фінансова компанія ФК» до статусу ризику - «високий», тому з 13.02.2018 (моменту функціонування змін у програмному забезпеченні), ТОВ «ФК «ЦЕНТРОФІНАНС» присвоєно статус ризику - «високий». 20.02.2018 до Банку надійшла ухвала Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2018 про тимчасовий доступ до документів відносно даного клієнта, у зв`язку із цим 20.02.2018 клієнту присвоєно репутацію - «сумнівна» згідно діючої Програми ідентифікації клієнта.

58. Під час проведення фінансових операцій щодо зарахування грошових коштів на поточні рахунки фізичних осіб (рівень ризику фізичним особам Банком був встановлений «високий») Банком були отримані для ознайомлення договори фінансового кредиту ТОВ «ФК «ЦЕНТРОФІНАНС» (для фізичних осіб), що підтверджують факт реального здійснення господарських операцій, безпосередній зв`язок їх оплати з господарською діяльністю товариства.

59. В ході проведення аналізу зазначених договорів, було встановлено, що в цілому їх зміст відповідає чинному законодавству України. Крім того, Закон України «Про споживче кредитування» не містить будь-яких обмежень щодо осіб, яким можуть бути надані споживчі кредити. Укладання таких договорів є звичайною статутною діяльністю зазначеної фінансової компанії.

60. Тобто, вбачається що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ФК «ЦЕНТРОФІНАНС» є пов`язаною з кредитуванням та передбачає отримання доходу. Договори фінансового кредиту ТОВ «ФК «ЦЕНТРОФІНАНС» мають типову встановлену форму, як то у загальній практиці юридичних осіб, що надають послуги у сфері кредитування на постійній основі. Вказані договори фінансового кредиту містять всі необхідні істотні умови, що передбачені нормами чинного законодавства до загальних вимог договору про надання кредиту. Товариством здійснювалось кредитування фізичних осіб, які мають офіційне місце роботи, відкриті рахунки у банківських установах. Також умовами вказаних договорів передбачено, що виконання зобов`язань позичальниками перед ТОВ «ФК «ЦЕНТРОФІНАНС» забезпечується у т.ч. договорами поруки.

61. Погашення заборгованості фізичних осіб за кредитними договорами з ТОВ «ФК «ЦЕНТРОФІНАНС» здійснювалось у безготівковій формі шляхом перерахування сум заборгованості поручителями, зокрема, - ТОВ «Абсолют-ЛЛС» та ПП «Квазар».

62. Колегія суддів зауважує, що за договорами фінансового кредиту фінансова установа здійснює кредитні операції, у тому числі розміщує залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

63. Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

64. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

65. Позивач не має права втручатися у господарську діяльність інших юридичних та фізичних осіб і умови укладених сторонами договорів визначаються ними самостійно, з урахуванням вимог чинного законодавства.

66. Відповідно до пункту 1 статті 92 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Відповідно до Статуту Товариства одним з органів управління є директор, який має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства.

Згідно зі статтею 55 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна. Суб`єктами господарювання, зокрема, є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

67. Фінансові операції ТОВ «ФК «ЦЕНТРОФІНАНС» були внесені до реєстру фінансових операцій за кодом 416 «регулярне одержання або надання фінансової допомоги, у тому числі від нерезидентів, чи надання фінансової допомоги нерезидентам».

68. Кредитування передбачає платність, строковість та зворотність. Типові договори ТОВ «ФК «ЦЕНТРОФІНАНС» містять всі ці ознаки, як то: платність - передбачена відсоткова ставка за користування наданими кредитними коштами, строковість - строк надання кредиту та кінцева дата його повернення, забезпеченість - фінансова порука.

69. Одним з контрагентів ТОВ «ФК «ЦЕНТРОФІНАНС» є ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛК-КАПІТАЛ» (код за ЄДРПОУ 35517174). Під час встановлення ділових відносин з ПП «ЛК-Капітал» позивачем запитано документи, передбачені відповідними нормативно-правовими актами та ті, що дають змогу отримати додаткову інформацію, яка стосується вивчення діяльності Клієнта.

Відсутність негативної інформації про Клієнта дозволила присвоїти Клієнту репутацію «Позитивна».

Рівень ризику «низький» встановлено 17.03.2017 згідно Програми управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу у ПАТ «МЕГАБАНК». Рівень ризику «середній» встановлено 06.11.2017, діяльність клієнта пов`язана з купівлею-продажом, здавання в найм нерухомості, обсяг операцій за квартал перевищує 15 млн грн.

Оцінка фінансового стану «Добра» визначена 22.06.2017 розмір загальних активів перевищує розмір капіталу, у клієнта наявний прибуток.

Клієнт користувався послугами з РКО. Операції відповідали фінансовому стану клієнта та змісту діяльності.

70. Стосовно клієнта ТОВ «Абсолют- ЛЛС» (39150642) судами встановлено таке.

Під час встановлення ділових відносин з ТОВ «Абсолют-ЛЛС», позивачем запитано документи, передбачені відповідними нормативно-правовими актами та ті, що дають змогу отримати додаткову інформацію, яка стосується вивчення діяльності клієнта.

Відсутність негативної інформації про Клієнта дозволила присвоїти Клієнту репутацію «Позитивна».

Рівень ризику «низький» встановлено 17.03.2017 згідно Програми управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу у ПАТ «МЕГАБАНК». Рівень ризику змінено на «середній» 06.11.2017 діяльність клієнта пов`язана з купівлею-продажом, здавання в найм нерухомості, обсяг операцій за квартал перевищує 15 млн.

Оцінка фінансового стану «Добра» визначена 17.03.2017 розмір загальних активів перевищує розмір капіталу, у клієнта є прибуток.

Клієнт користувався послугами з РКО. Операції відповідали фінансовому стану клієнта та змісту діяльності.

Оцінка репутації «Сумнівна» встановлена 20.02.2018 у зв`язку із отриманням банком ухвали Печерського районного суду м. Києва про надання дозволу про тимчасовий доступ до документів.

71. По клієнту ПП "КВАЗАР" (код ЄДРПОУ 23799537) судами встановлено, що під час встановлення ділових відносин з ПП "КВАЗАР", позивачем запитано документи, передбачені відповідними нормативно-правовими актами та ті, що дають змогу отримати додаткову інформацію, яка стосується вивчення діяльності клієнта.

Відсутність негативної інформації про Клієнта дозволила присвоїти Клієнту репутацію «Позитивна».

Рівень ризику «низький» встановлено 05.01.2018 згідно Програми управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу у ПАТ «МЕГАБАНК».

Оцінка фінансового стану «Задовільна» визначена 05.01.2018 розмір загальних активів не перевищує розмір капіталу, у клієнта наявний прибуток.

Клієнт користувався послугами з РКО. Клієнт здійснював операції які за обсягом не відносяться до ризикових згідно Програми управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу у ПАТ «МЕГАБАНК». Операції відповідали фінансовому стану клієнта та змісту діяльності.

72. Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили, що позивачем при взаємовідносинах із зазначеними вище контрагентами в повній мірі дотримано вимог законодавства щодо ідентифікації та верифікації клієнтів під час встановлення ділових відносин.

73. З огляду на викладене, твердження НБУ про неправильне визначення рівня ризику, що призвело до нездійснення Банком поглибленої перевірки щодо зазначених вище осіб та нездійснення Банком інших заходів з метою зменшення виявлених ризиків, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до переоцінки доказів у справі.

74. Щодо висновку судів попередніх інстанцій про невірне визначення відповідачем питомої ваги обсягу ризикових операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Суди встановили, що за період, який перевірявся (з 01.11.2014 до 01.05.2018), інспекційною групою, з понад 580000 клієнтів, було виявлено лише одного клієнта юридичну особу - ТОВ «ФК «ЦЕНТРОФІНАНС», по фінансовим операціям якого, виникли запитання з 31 фізичною особою. Такі операції здійснювались з 24.10.2017 до 13.04.2018, тобто за період менший ніж пів року і були припинені внаслідок дій АТ «Мегабанк», що полягали у здійсненні додаткових заходів з їх перевірки.

З наданих сторонами документів суди встановили, що загальний обсяг цих проведених операцій на суму 211,8 млн. грн. складає близько 1% від загальної кількості фінансових операцій здійснених по рахунках 2 класу (фізичних, юридичних осіб та ФОП) клієнтів всього банку за період перевірки з 01.11.2014 по 01.05.2018.

Натомість відповідач зазначає, що «обготівковування» коштів на загальну суму близько 211,8 млн. грн становить 6,8% від загального обсягу відповідних операцій проведених Банком за період ризикової діяльності з 24.10.2017 до 13.04.2018 (загальна сума коштів, отриманих клієнтами Банку в готівковій формі за групами 2620 та 2630 (відкритих у гривні) за аналогічний період)».

75. Колегія суддів звертає увагу, що жодним нормативно-правовим актом не визначено механізму обрахунку питомої ваги обсягу ризикових операцій.

76. Відповідно до п.3.2 глави 3 розділу І Постанови Правління НБУ від 17.08.2012 № 346 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу» заходи впливу, що застосовуються Національним банком до банків, мають бути адекватними конкретним порушенням, які ними були допущені.

Вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до банків відповідно до Закону про банки та цього Положення, має здійснюватися з урахуванням: характеру допущених банком порушень; причин, які зумовили виникнення виявлених порушень; загального фінансового стану банку; розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників; інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) щодо порушення банками вимог, установлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", результатів перевірки банків Фондом гарантування.

77. В даному випадку обсяг проведених операцій на суму 211,8 млн. грн. складає менше 1% від загального обсягу операцій по рахунках 2 класу клієнтів банку за період перевірки з 01.11.2014 по 01.05.2018.

78. Твердження відповідача про необхідність обрахунку питомої ваги обсягу ризикових операцій із застосування виключно періоду, за який такі операції здійснювались, колегія суддів вважає неприйнятним, оскільки таке твердження не містить будь-якого нормативно-правового підґрунтя.

79. Колегія суддів звертає увагу, що принцип обрахунку, на якому наполягає НБУ, є очевидно нелогічним, оскільки за твердженням відповідача, якщо ризикові операції тривали 1 день, то питома вага таких операцій може бути близькою до 100% до всіх операцій банку. При цьому, якщо ризикові операції тривали протягом довгого часу (для прикладу понад 1 рік, але нерегулярно), питома вага таких операцій в обсязі всіх операцій банку, що перевіряється, буде очевидно низькою, що ставитиме суб`єктів контролю в нерівне становище.

80. Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з твердженням судів попередніх інстанцій, що в даному випадку операції, які становили менше ніж 1% загального обсягу операцій проведених банком, не можуть створити загрозу спричинення шкоди інтересам владників та інших кредиторів банку.

81. Суди вірно зазначили, що для встановлення ознак ризикової діяльності в обов`язковому порядку оцінюється обсяг проведених «підозрілих» фінансових операцій, а також аналізується, яку саме частку такі фінансові операції займають в загальному обсязі здійснених за аналогічний період операцій.

82. Крім того суди дійшли обґрунтованого вірного висновку про відсутність підстав вважати, що зазначені вище фінансові операції з отримання фізичними особами готівкових грошових коштів зі своїх рахунків свідчать про ризикову діяльність, оскільки ці операції є такими, що не заборонені чинним законодавством для даного виду операцій з кредитування, доказів визнання в судовому порядку укладених договорів, недійсними, неукладеними, удаваними тощо до матеріалів справи не надано.

83. В довідці Національного банку України від 13 серпня 2018 року, так само, як в оскаржуваному рішенні не зазначено, яким чином фінансові операції з отримання фізичними особами готівкових коштів в якості кредиту від клієнта банку, економічна доцільність (сенс) яких є предметом окремого обґрунтування, спричинили або створили загрозу спричинення шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку.

84. Крім того, Національним банком України не наведено чітких критеріїв, за якими було зроблено висновок про ризикову діяльність АТ «Мегабанк» з наведенням конкретних правових норм, на підставі яких можна встановити, що здійснення клієнтами банку фінансових операцій з перерахування на рахунки позичальників кредитних коштів, отримання грошових коштів в якості кредиту, погашення кредиту поручителями, є ризиковою діяльністю банка.

85. З огляду на викладене, беручи до уваги обставини, встановлені судами під час розгляду справи, колегія суддів погоджується з твердженням судів попередніх інстанцій, що Національним банком України не доведено, з посиланням на допустимі та достатні докази, наявність у діях АТ «Мегабанк» ознак ризикової діяльності, яка б могла завдати шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку.

86. Таким чином, оскаржуване рішення в частині накладення на АТ «Мегабанк» штрафу у розмірі 5900000,00 грн. винесено відповідачем незаконно та правомірно скасовано судами попередніх інстанцій.

Щодо твердження НБУ про наявність у діях АТ «Мегабанк» ознак порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», колегія зазначає наступне.

87. Як убачається з оскаржуваного рішення, до Банку застосовано санкцію за порушення вимог пункту 2 частини другої та підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 14.10.2014, № 1702-VII (далі - Закон № 1702).

88. Відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону № 1702 суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнта (представника клієнта), вивчення клієнта та уточнення інформації про клієнта у випадках, встановлених законом.

89. Підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 6 цього Закону встановлено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати такі додаткові заходи: стосовно національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, їх близьких осіб або пов`язаних з ними осіб (пов`язаними особами є особи, з якими члени сім`ї національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях мають ділові або особисті зв`язки, а також юридичні особи, кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) яких є такі діячі чи їх члени сім`ї або особи, з якими такі діячі мають ділові або особисті зв`язки) - виявляти відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу факт належності клієнта або особи, що діє від його імені, до зазначеної категорії клієнтів під час здійснення ідентифікації, верифікації та у процесі їх обслуговування, а також те, чи є вони кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) або керівниками юридичних осіб.

90. Судами встановлено, що за результатами інспекційної перевірки АТ «Мегабанк» Національним банком України встановлено, що банк не виявив факт належності клієнтів до Публічних осіб під час здійснення ідентифікації, верифікації, зокрема: своєчасно виявлені - 220 (59%); порушення строку виявлення - 96 (26%); невиявлені банком публічні особи - 57 (15%).

91. Колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт вчинення зазначеного порушення позивачем не заперечувався.

92. Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідальність за отримання відповідної інформації про клієнта відповідачем покладена на позивача як суб`єкта первинного фінансового моніторингу, всупереч відсутності єдиного державного інформаційного ресурсу з вичерпним переліком національних публічних діячів, наявність якого відповідає загальновизнаній міжнародній практиці.

93. Відповідач слушно зауважує, що обов`язок виявлення факту належності особи до кола публічних осіб покладено на позивача законом, а не НБУ. Такий обов`язок передбачений зазначеними вище нормативно-правовими актами та не залежить від факту наявності/відсутності єдиного державного інформаційного ресурсу з вичерпним переліком національних публічних діячів.

94. Колегія суддів зазначає, що відсутність єдиного державного інформаційного ресурсу з вичерпним переліком національних публічних діячів дійсно утруднює виконання банками зазначеного вище обов`язку, проте така обставина не звільняє банки від виконання такого обов`язку та, відповідно, від відповідальності за його (обов`язку) невиконання.

95. Крім того, чинним законодавством (зокрема статтею 64 Закону №2121) банкам надано право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.

96. Скасовуючи спірне рішення відповідача у зазначеній частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за відсутності належного правового регулювання виявлення фактів належності клієнтів банків до публічних осіб штраф у розмірі 300000,00 грн. є не адекватним вчиненому порушенню та необґрунтованим.

97. Колегія суддів вважає такий висновок судів помилковим з огляду на наступне.

Як вже зазначено вище, штрафи, що застосовуються у якості заходу впливу за порушення банками вимог законодавства з питань саме фінансового моніторингу визначаються п. 9.20 Положення № 346.

Відповідно до абзацу першого п. 9.20 Положення № 346 штраф за порушення банками вимог законодавства з питань фінансового моніторингу накладається на банк у розмірі не більше ніж 400000,00 грн за кожний вид порушення (у тому числі, за порушення вимог щодо ідентифікації, верифікації клієнтів (осіб, представників клієнтів), вивчення клієнтів (осіб).

Таким чином, в цьому випадку НБУ застосував до Банку штраф у розмірі 75% від верхньої межі штрафу, передбаченого за аналогічне порушення.

Верховний Суд зазначає, що відсоток невиявлених банком публічних осіб, та осіб, виявлених з порушення строку виявлення, є значним (41% серед усіх публічних осіб клієнтів банку).

Факт наявності порушення позивачем не спростовано. Крім того, як стверджує відповідач та не спростовано позивачем, листом від 27.08.2018 банк повідомив регулятора, що всім зазначеним вище особам в липні 2018 року присвоєно статус публічних осіб, що додатково свідчить про визнання банком порушення.

98. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що штраф у розмірі 300000,00 грн за порушення вимог пункту 2 частини другої та підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" накладено на позивача правомірно, а рішення судів попередніх інстанцій в цій частині є незаконними та підлягають скасуванню.

99. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Національного банку України від 04 лютого 2019 року №37/БТ:

в частині накладення на АТ «Мегабанк» штрафу у розмірі 5 900 000,00 грн (п`ять мільйонів дев`ятсот тисяч гривень 00 копійок) за здійснення Банком ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу за ознакою, визначеною абзацом чотирнадцятим пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення № 346 є незаконним та обґрунтовано скасовано судами попередніх інстанцій;

в частині накладення на АТ «Мегабанк» штрафу у розмірі 300 000,00 грн (триста тисяч гривень 00 копійок) за порушення вимог пункту 2 частини другої та підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (в частині невиконання Банком обов`язку виявляти відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу факт належності клієнта або особи, що діє від його імені, до національних публічних діячів, їх близьких осіб або пов`язаних з ними осіб під час здійснення ідентифікації, верифікації) є законним та скасовано судами попередніх інстанцій помилково.

100. Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

101. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

102. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

103. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

104. Таким чином, Суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та зміни оскаржуваних судових рішень шляхом їх часткового скасування.

105. Враховуючи результат касаційного перегляду, судові витрати розподілу/перерозподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити частково.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі №520/1636/19 скасувати в частині задоволених позовних вимог про скасування рішення Національного банку України від 04 лютого 2019 року №37/БТ в частині накладення на АТ «Мегабанк» штрафу у розмірі 300000,00 гривень (триста тисяч гривень 00 копійок) за порушення вимог пункту 2 частини другої та підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

В цій частині у задоволенні позову відмовити.

3. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі №520/1636/19 змінити в частині мотивів задоволення позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб

Згідно з оригіналом Тарасюк А.О.

Помічник судді