ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2019 року

Київ

справа №821/1285/17

провадження №К/9901/54229/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бучик А.Ю., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області до Херсонської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Скадовська районна державна адміністрація, Товариство з обмеженою відповідальністю «Морські ворота» та Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправними та скасування окремих положень розпорядження № 445 від 23 червня 2017 року, за касаційною скаргою Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді: Кузьменко Н.А. від 7 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Коваля М.П., Домусчі С.Д., Кравець О.О. від 28 березня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Скадовська міська рада Скадовського району Херсонської області (далі - позивач, Скадовська міська рада) звернулася до суду з позовом до Херсонської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, ХОДА) з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування окремих положень розпорядження голови обласної державної адміністрації від 23 червня 2017 року № 445, а саме: пунктів 1-12 Переліку земельних ділянок області, у тому числі в комплексі з водними об`єктами, право оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах у формі аукціону.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказано, що головою Херсонської обласної державної адміністрації видано розпорядження від 23 червня 2017 року №445 «Про затвердження Переліку земельних ділянок області, у тому числі в комплексі з водними об`єктами, право оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах у формі аукціону». В перелік потрапили земельні ділянки з цільовим призначенням для організації пляжу та обслуговуючої пляжної території в місті Скадовськ (п. 1-12). Позивач вважає, що частина земельних ділянок зазначених в Переліку є земельними ділянками територіальної громади міста Скадовськ, оскільки вони знаходяться уздовж Джарилгацької затоки Чорного моря (берегової лінії). Зазначена територія співпадає з земельними ділянками право користування якими передбачено актом на право користування землею від 24 квітня 1958 року. Оскільки даний акт на право користування землею є дійсним документом, яким встановлено існуючі межі міста Скадовськ та відповідно до якого усі землі в межах міста є комунальною власністю територіальної громади, то і спірні пункти Переліку є протиправними. З посиланням на норми Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обґрунтовує правомірність своїх вимог.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року, адміністративний позов залишено без задоволення.

3. Приймаючи таке рішення, суди попередніх інстанцій зазначили, що у судовому засіданні представник позивача підтвердив, що на даний час в установленому законодавством порядку не розроблено, не погоджено та не затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж м. Скадовськ, відповідно до якого спірні земельні ділянки знаходяться в межах цього населеного пункту. Отже, як зазначили суди, ці земельні ділянки згідно частини першої статті 84 Земельного кодексу України відносяться до земель державної власності, оскільки у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Відтак вказані земельні ділянки з урахуванням даних Державного земельного кадастру знаходяться поза межами населеного пункту м. Скадовськ, тому суди дійшли висновку, що відповідач згідно із частиною п`ятою статті 122 Земельного кодексу України мав повноваження щодо розпорядження ними як земельними ділянками державної власності. Також судами враховано, що позивачем не надано доказів передачі спірних земельних ділянок за рішеннями органів виконавчої влади у комунальну власність, як то передбачено статтею 83 Земельного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Скадовська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації № 445 від 23 червня 2017 року затверджено перелік земельних ділянок області, у тому числі в комплексі з водними об`єктами, право оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах у формі аукціону.

6. Перелік земельних ділянок в пунктах 1-12 містить такі земельні ділянки: вул. Набережна (Куйбишева), орієнтовною площею 0,9 га; вул. Набережна (Куйбишева), орієнтовною площею 1,0 га; вул. Набережна (Куйбишева), орієнтовною площею 2,50 га; на території Східного пляжу, орієнтовною площею 0,605 га; на території Східного пляжу, орієнтовною площею 0,805 га; на території Східного пляжу, орієнтовною площею 1,2 га; на території Східного пляжу, орієнтовною площею 1,4 га; на території Східного пляжу, орієнтовною площею 1,5 га; на території Східного пляжу, орієнтовною площею 0,520 га; на території Західного пляжу, орієнтовною площею 1,0 га; навпроти бази відпочинку «Червоні вітрила», орієнтовною площею 0,74 га; на території Центрального пляжу (навпроти базу відпочинку «Лазурна»), орієнтовною площею 0,71 га. Цільове призначення земельних ділянок - організація пляжу та обслуговування інфраструктури пляжної території.

7. 4 липня 2017 року позивач направив на адресу відповідача лист № 03-10-745 з проханням надати копії документів, які стали підставою для прийняття розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації № 445 від 23 червня 2017 року. Також позивач зазначив, що згідно з актом постійного користування земельною ділянкою, виданим 24 квітня 1958 року, значна частина вказаних у розпорядженні земельних ділянок знаходиться в межах міста Скадовськ, а тому право розпоряджатись ними має Скадовська міська рада.

8. У відповідь, 11 серпня 2017 року Херсонська обласна державна адміністрація направила на адресу міської ради лист «Про розгляд листа» № 5544/0-17/39-313, додатком до якого є запитувані матеріали та документи. Серед наданих документів та матеріалів є лист відділу Держгеокадастру у Скадовському районі Херсонської області до голови Скадовської міської ради «Про надання інформації» № 99-2118-99.3-259/2-16 від 18 лютого 2016 року, відповідно до якого земельні ділянки східного та західного пляжу до меж оновленої нормативно грошової оцінки м. Скадовськ не потрапили.

9. Позивач вважаючи протиправними окремі положення розпорядження голови обласної державної адміністрації від 23 червня 2017 року № 445, а саме: пункти 1-12 Переліку земельних ділянок області, у тому числі в комплексі з водними об`єктами, право оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах у формі аукціону, оскільки перелічені в них земельні ділянки є землями м. Скадовськ та перебувають в розпорядженні територіальної громади міста, звернувся до суду з цим позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. Касаційна скарга Скадовської міської ради обґрунтована тим, що оскільки акт на право користування землею від 24 квітня 1958 року є дійсним документом, яким встановлено існуючі межі м. Скадовськ та відповідно до якого усі землі в межах міста є комунальною власністю територіальної громади, то і спірні пункти Переліку земельних ділянок області є протиправними. Зокрема позивач вважає протиправними окремі положення розпорядження голови обласної державної адміністрації від 23 червня 2017 року № 445, а саме: пункти 1-12 Переліку земельних ділянок області, у тому числі в комплексі з водними об`єктами, право оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах у формі аукціону, оскільки перелічені в них земельні ділянки є землями міста Скадовськ та перебувають в розпорядженні територіальної громади міста.

21. Херсонська обласна державна адміністрація та Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Згідно зі статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин (частини перша статті 4 Земельного кодексу України).

Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

25. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї (частина перша статті 117 Земельного кодексу України).

26. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 Земельного кодексу України).

27. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина п`ята статті 122 Земельного кодексу України).

28. Відповідно до частини першої та другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

29. Згідно частини третьої статті 83 Земельного кодексу України земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

30. За містом статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

31. У зв`язку з цим слід врахувати, що відповідно до статті 173 Земельного кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

32. Органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж адміністративно-територіальних одиниць, а також порядок встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних одиниць, визначені статтями 174, 175 Земельного кодексу України.

33. Відповідно до статті 46 Закону України «Про землеустрій"» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються для створення повноцінного життєвого середовища та створення сприятливих умов їх територіального розвитку, забезпечення ефективного використання потенціалу територій із збереженням їх природних ландшафтів та історико-культурної цінності, з урахуванням інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, і затвердженої містобудівної документації.

Проект землеустрою щодо зміни меж населеного пункту може також передбачати пов`язані із цим зміни меж інших суміжних адміністративних одиниць, якщо прийняття рішення про їх зміну згідно із законом належить до компетенції одного органу.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл, селищ, міст розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці підлягає погодженню сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж. У разі встановлення меж міст проект також погоджується з обласною радою, Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

Рішення про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць є одночасно рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо їх встановлення (зміни).

Відомості про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць вносяться до Державного земельного кадастру. Відомості про встановлені (змінені) межі адміністративно-територіальних одиниць зазначаються у витязі з Державного земельного кадастру, який безоплатно видається відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді. Складовою частиною проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населеного пункту є перелік земельних ділянок державної власності (із зазначенням їх кадастрових номерів, місцезнаходження, площі та цільового призначення), які переходять у комунальну власність відповідної територіальної громади.

34. Статтею 13 Закону України «Про Державний земельний кадастр», який набув чинності 1 січня 2013 року, визначений склад відомостей Державного земельного кадастру про землі в межах територій адміністративно-територіальних одиниць, до яких віднесено, зокрема, такі відомості: найменування адміністративно-територіальної одиниці; опис меж адміністративно-територіальної одиниці; площа земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці; повне найменування суміжних адміністративно-територіальних одиниць; інформація про акти, на підставі яких встановлені та змінені межі адміністративно-територіальних одиниць; відомості про категорії земель у межах адміністративно-територіальної одиниці.

35. Згідно частини восьмої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць вносяться до Державного земельного кадастру на підставі проектів землеустрою щодо встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних одиниць.

36. Відповідно до частини першої та четвертої статті 32 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування про встановлення і зміну меж адміністративно-територіальної одиниці, про затвердження документації із землеустрою, документації з оцінки земель, яка є підставою для внесення таких відомостей.

37. На підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі адміністративно-територіальних одиниць, Державним кадастровим реєстратором безоплатно видається органу, який прийняв відповідне рішення, витяг з Державного земельного кадастру.

38. Аналогічні положення містяться і в затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 Порядку ведення Державного земельного кадастру.

39. Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць, які були встановлені до набрання чинності Законом України «Про землеустрій», вносяться до Державного земельного кадастру на підставі проектів формування території і встановлення меж сільських, селищних рад.

40. Крім того, відповідно до положень статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту, а детальний план території - це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; інженерно-транспортна інфраструктура - це комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій.

41. Згідно із статтею 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

42. У той же час статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

43. Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів. Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації.

44. Згідно частини сьомої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах.

45. Частинами 2, 7 статті 186 Земельного кодексу України встановлено, що проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно-територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб погоджуються у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, та затверджуються:

у разі якщо проект передбачає впорядкування для містобудівних потреб території, розташованої в межах населених пунктів, - відповідними сільськими, селищними, міськими радами;

у разі якщо проект передбачає впорядкування для містобудівних потреб території, розташованої за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а у разі якщо районна державна адміністрація не утворена - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

46. Вищенаведені норми дають підстави для висновку, що належність конкретної земельної ділянки до земель комунальної або державної власності повинна підтверджуватись відповідним рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

47. Також з аналізу наведених норм слідує, що відповідачу надано повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності. Такими земельними ділянками є всі земельні ділянки, які не знаходяться у приватній та комунальній власності. У свою чергу, в комунальній власності знаходяться усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, а також незалежно від місця розташування земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

48. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено представником позивача, на час виникнення спору в установленому законодавством порядку не розроблено, не погоджено та не затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж м. Скадовськ.

49. Крім того, судами було вірно встановлено відсутність доказів передачі спірних земельних ділянок за рішеннями органів виконавчої влади у комунальну власність, як то передбачено статтею 83 Земельного кодексу України.

50. Водночас, одним з доводів як позовної заяви, так і касаційної скарги позивача є наявність акту на право користування землею від 24 квітня 1958 року, оскільки цей акт, як вказує позивач, є дійсним документом, яким встановлено існуючі межі м. Скадовськ та яким передбачено право користування спірними земельними ділянками саме Скадовською міською радою.

51. Натомість, вирішуючи вказаний спір по суті, судами не надано належної правової оцінки зазначеному доказу в контексті проведених законодавчих змін з моменту видачі вказаного документу позивачу, не спростовано доводів позивача щодо протиправності рішення відповідача з посиланням саме на цей доказ, що, в свою чергу, унеможливлює перевірку правильності правової оцінки цих аргументів судом касаційної інстанції.

52. Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду апеляційної інстанції на відсутність складених відповідачем проектів землеустрою земельних ділянок та непроведення державної реєстрації земельних ділянок, як на підставу неможливості встановлення порушення прав позивача з приводу неможливості ідентифікації спірних земельних ділянок.

53. Спірним питанням в цій справі є належність зазначених у пунктах 1-12 оскаржуваного розпорядження відповідача земельних ділянок до земель комунальної чи державної власності. Тобто вказаний спір стосується безпосередньо визначення розпорядника цих земельних ділянок, що передує процедурі розробки технічної документації щодо цих земельних ділянок.

54. За приписами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

55. Унаслідок ненадання судами попередніх інстанцій належної правової оцінки наведеним скаржником доводам у зазначеній частині, Верховний Суд позбавлений можливості здійснити перевірку правильності застосування судами норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляду, оскільки судами порушено вимоги процесуального законодавства щодо встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення по суті.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області задовольнити частково, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Судді: А.Ю. Бучик

І.В. Желєзний