ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2019 року

Київ

справа №809/459/18

провадження №К/9901/58561/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до головного фахівця сектору нагляду/відділу муніципальної інспекції з благоустрою Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради Козинятка Олександра Олександровича про скасування припису № 113 про усунення порушень вимог законодавства у сфері благоустрою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у складі судді Тимощука О.Л. від 2 квітня 2018 року та на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Глушко І.В., Большакова О.О., Макарик В.Я., від 21 червня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до головного фахівця сектору нагляду/відділу муніципальної інспекції з благоустрою Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради Козинятка Олександра Олександровича про визнання протиправним та скасування припису № 113 про усунення порушення вимог законодавства у сфері благоустрою, з підстав невідповідності даної вимоги Конституції та низці Законів України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2018 року, залишене без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів мотивовано тим, що виконавчим комітетом Івано-Франківської міськради у межах своїх повноважень прийнято рішення, яким встановлено спеціальний порядок розміщення вивісок на території міста Івано-Франківська, який передбачає процедуру оформлення паспорта вивіски. На момент звернення позивача із позовом цей Порядок є чинним, відтак передбачені ним приписи є обов`язковими до виконання суб`єктами правовідносин, на яких поширює свою дію даний Порядок, тому оскаржуваний припис № 113 відповідає вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що головним фахівцем сектору нагляду/відділу муніципальної інспекції з благоустрою Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради Козинятком О.О. 10 січня 2018 року складено припис № 113 про усунення порушень вимог законодавства у зв`язку із виявленням можливого факту порушення Правил благоустрою міста Івано-Франківська, а саме пункту 16.1.5 розділу 16 у вигляді розміщення вивіски та об`єктів зовнішньої реклами на фасаді будинку по вул. Івасюка, буд. 11.

5. Даним приписом позивача зобов`язано усунути виявлені порушення до 20 січня 2018 року шляхом надання дозвільних документів або ж демонтажу вивіски. У зв`язку із неможливістю встановити особу власника магазину «Болена», оскаржуваний припис був наклеєний відповідачем на двері вказаного магазину, а також розміщено відповідне оголошення у газеті «Західний кур`єр».

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Касаційна скарга мотивована тим, що дії відповідача є незаконними, оскільки суперечать положенням Конституції України, а також ряду законів України, зокрема, Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Закону України «Про рекламу», Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», порушують його право на реалізацію ним як власником належного йому права власності, а також тим, що дії відповідача спричинили несприятливі юридичні наслідки у вигляді притягнення позивача до адміністративної відповідальності, накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 850 гривень та примусового демонтажу вивіски належного йому магазину.

7. У запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

9. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР.

10. Законом України «Про благоустрій населених пунктів» від 6 вересня 2005 року № 2807-IV (у редакції від 10 червня 2017 року) визначено правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і який спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Пунктом 2 частини першої статті 10 цього Закону встановлено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

11. 3акон України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, а також надає правове визначення термінам реклама та вивіска.

12. Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року № 2806-IV визначено правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.

13. Закон України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» 19 травня 2011 року № 3392-VI наводить вичерпний перелік документів дозвільного характеру у значенні, наведеному у Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та забороняє вимагати від суб`єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом.

14. З метою встановлення єдиних вимог щодо благоустрою території населених пунктів запроваджено Типові правила благоустрою населених пунктів, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 27 листопада 2017 року № 310.

15. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

16. Судами попередніх інстанцій зазначено, що положення Закону України «Про місцеве самоврядування» наділяють сільські, селищні, міські ради правом, у тому числі, вирішувати питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

17. Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено перелік власних (самоврядних) та делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку.

Зокрема, цією статтею врегульовано право виконавчих органів відповідних рад на організацію благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, тощо.

Пунктом 13 частини першої цієї статті передбачено також право зазначених суб`єктів на видачу дозволу на розміщення реклами в порядку, встановленому законодавством.

18. Пунктом 6 статті 9 Закону України «Про рекламу» встановлено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

19. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, пунктом 48 яких встановлено вимоги до вивіски чи таблички, зокрема вони повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов`язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються; не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків; не повинні розміщуватися на будинках або спорудах - об`єктах незавершеного будівництва; площа поверхні не повинна перевищувати 3 кв. м.

Також пунктом 48 Типових правил забороняється вимагати від суб`єктів господарювання будь-які документи для розміщення вивісок чи табличок, не передбачені законодавством.

Аналогічні правові норми викладені Верховним Судом у постанові від 18 липня 2019 року у справі № 826/4757/18, в якій йдеться про подібні правовідносини.

20. Законом України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» заборонено вимагати від суб`єктів господарської діяльності отримання документів дозвільного характеру, не зазначеного у цьому Переліку. Дозвільні документи на вивіску у Переліку відсутні.

21. Законом України «Про благоустрій населених пунктів» зокрема, пунктом 2 частини першої статті 10 цього Закону встановлено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів, у зв`язку з чим рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 25 грудня 2015 року № 68-1 у повній відповідності до вимог чинного законодавства і в межах наданих органу місцевого самоврядування повноважень затверджено Правила благоустрою міста Івано-Франківська (далі - Правила № 68-1), якими встановлено вимоги щодо благоустрою території Івано-Франківська та утримання об`єктів благоустрою на території міста. Водночас частиною третьою статті 34 вищевказаного Закону встановлено, що такі Правила не можуть передбачати обов`язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

22. Водночас оскаржуваний припис № 113 не знаходиться у логічному взаємозв`язку із вищевказаними Правилами № 68-1, а винесений відповідачем на підставі Правил розміщення вивісок в місті Івано-Франківську, затверджених зовсім іншим рішенням, а саме - рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30 грудня 2016 року № 908. Цими правилами виконавчий комітет регулює правові відносини, що виникають між органами місцевого самоврядування та фізичними і юридичними особами у зв`язку із розміщенням вивісок на території міста Івано-Франківська, визначає процедуру розміщення вивісок та вимоги до їх розміщення.

23. Розділом 9 Правил розміщення вивісок в місті Івано-Франківську встановлено вимоги щодо погодження розміщення вивісок, зокрема, згідно з пунктами 9.2, 9.3 цього розділу, розміщення вивіски здійснюється виключно на підставі паспорта вивіски - проектної документації, яка є підставою для встановлення вивіски і фіксує технічні, конструктивні та архітектурно-естетичні рішення вивіски, місце її розташування з відповідною архітектурною прив`язкою та фотографічний знімок об`єкта до та після розміщення вивіски.

Паспорт вивіски виготовляється суб`єктом господарюванням самостійно, у трьох екземплярах, за формою відповідно до додатку 1 Правил та погоджується із власником будівлі; Департаментом містобудування, архітектури та культурної спадщини міської ради; органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та об`єктів природно-заповідного фонду, тощо.

Розділами 10-11 Правил також встановлено адміністративну відповідальність для фізичних та юридичних осіб за порушення цих правил, а також порядок примусового демонтажу вивісок.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

24. Відповідно до частин першої, другої та третьої Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

25. Посилання судів попередніх інстанцій на рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 як на обґрунтування відповідності Правил розміщення вивісок у місті Івано-Франківську Конституції та законам України, касаційний суд вважає безпідставним, оскільки вказане рішення стосується права органів місцевого самоврядування приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Заявлені позивачем у касаційній скарзі доводи про перебування на розгляді у суді справи за позовом Прокуратури Івано-Франківської області про оскарження рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30 грудня 2016 року № 908 про затвердження Правил розміщення вивісок в місті Івано-Франківську не можуть враховуватися касаційним судом, оскільки такий факт не був заявлений у судах попередніх інстанцій і сам по собі не є доказом до моменту постановлення у справі рішення, що не підлягає оскарженню.

27. Також з аналогічних підстав суд не може врахувати як доказ незаконності рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30 грудня 2016 року № 908 лист Державної регуляторної служби України від 9 липня 2018 року № 6713/0/20-18 з висновком, що вищевказане рішення містить ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства.

28. Водночас касаційний суд вважає, що з аналізу доводів сторін та висновків судів попередніх інстанцій вбачається, що судами неповно досліджено обставини даної справи, зокрема - чи є позначення назви магазину «Болена» вивіскою у розумінні Закону України «Про рекламу» та чи є це рекламою. Не встановлено розміру вивіски, не підтверджено належними та допустимими доказами дійсний час складення відповідачем акту обстеження території міста Івано-Франківська від 10 січня 2018 року № 106 та припису № 113, не з`ясовано, які об`єкти зовнішньої реклами зазначені у вищевказаних акті та приписі.

29. Відповідно до приписів статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

30. Судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про помилковість доводів відповідача, наданих у відзиві на позов, що припис № 113 та акт про обстеження території не впливають на права та обов`язки суб`єкта, оскільки лише фіксують певні обставини та є носіями доказової інформації. Судами вірно зазначено, що оскаржуваний припис за своєю правовою природою є обов`язковою для виконання письмовою вимогою посадової особи щодо усунення порушень вимог законодавства, та у разі невиконання вимог припису, відповідно до його змісту, винна особа підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

31. Водночас суд першої інстанції не врахував, що відповідачем фактично не доведено правомірність свого рішення та своїх дій, а суд апеляційної інстанції дану помилку не виправив.

32. За змістом частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову зроблено без встановлення фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

34. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

35. Отже, під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене та прийняти законне і обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

36. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний