ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 822/173/17

адміністративне провадження № К/9901/21967/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Давидковецької сільської ради Хмельницької області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Драчук Т. О., суддів Загороднюка А. Г., Полотнянка Ю. П.) від 12 червня 2017 року у справі за позовом Давидковецької сільської ради Хмельницької області до управління Державної служби України з питань праці у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування постанов,

УСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Давидковецька сільська рада Хмельницької області (далі - Давидковецька сільрада) звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до управління Державної служби України з питань праці у Хмельницькій області (далі - управління Держпраці в Хмельницькій області, Управління), у якому просила визнати протиправними та скасувати постанови управління Держпраці в Хмельницькій області про накладення штрафу від 06 грудня 2016 року № 22/297, № 22/298.

На обґрунтування позову Давидковецька сільрада зазначила, що оскаржувані постанови винесені відповідачем з порушенням вимог законодавства та без врахування фактичних обставин.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 09 лютого 2017 року позов задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував постанови Управління про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06 грудня 2016 року № 22/297 та № 22/298.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 12 червня 2017 року скасував зазначене вище судове рішення першої інстанції та ухвалив нове, яким адміністративний позов Давидковецької сільради задовольнив частково. Визнав протиправною та скасував постанову управління Держпраці в Хмельницькій області про накладення штрафу від 06 грудня 2016 року № 22/297. У задоволенні вимог про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 06 грудня 2016 року № 22/298 - відмовив.

Не погодившись з таким судовим рішенням апеляційної інстанції, у липні 2017 року Давидковецька сільрада подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року і залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права і не дослідив належним чином усіх обставин справи.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 жовтня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд.«Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 грудня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

06 жовтня 2016 року до управління Держпраці в Хмельницькій області звернувся ОСОБА_1 із заявою про проведення перевірки Давидковецької сільради щодо невиплати заробітної плати за вимушений прогул, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування за лікарняними листами.

11 жовтня 2016 року Держпраці України надало Управлінню згоду № 10204/4.1/4.2-ДП-16 на проведення позапланової перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування Давидковецькою сільрадою.

На підставі зазначеної вище заяви ОСОБА_1 та згоди Держпраці України, управління Держпраці у Хмельницькій області видало наказ «Про здійснення позапланових перевірок посадовими особами Управління» від 13 жовтня 2016 року № 832 та направлення від 18 жовтня 2016 року № 6114/16 на проведення позапланової перевірки на предмет додержання вимог законодавства з питань праці у Давидковецькій сільраді.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на підставі листа Хмельницької місцевої прокуратури від 27 жовтня 2016 року № 93-917-15 одержання законодавства про працю у Давидковецькій сільраді та згоди Держпраці України на проведення позапланової перевірки від 04 листопада 2016 року № 10990/4.1/4.2-ДП-16, 10 листопада 2016 року управлінням Держпраці у Хмельницькій області видано наказ № 906 «Про здійснення позапланових перевірок посадовими особами Управління» та направлення № 6678/16 на проведення позапланової перевірки відповідача.

Судами попередніх інстанцій установлено, що в період з 11 по 18 листопада 2016 року головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Хмельницькій області Кухар Л. І. провела позапланову перевірку Давидковецької сільради, за результатами якої склала акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 22-30/2034, у якому зафіксовані порушення позивачем норм трудового законодавства:

- трудові книжки ведуться не на всіх працівників, які працюють понад п`ять днів. Відсутня трудова книжка директора Комунального підприємства «Давидковецьке» ОСОБА_2 , що є порушенням ч. 2 ст. 48 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), абз. 2 п. 1.1 глави 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58);

- у книзі обліку руху трудових книжок не зареєстрована трудова книжка ОСОБА_2 , що є порушенням абз. 3 п. 7.1 глави 7 Інструкції № 58;

- при наданні працівникам Давидковецької сільради щорічних відпусток порушуються терміни виплати заробітної плати за весь час відпустки. Зокрема, розпорядженням сільського голови від 17 серпня 2015 року № 62 ОСОБА_1 надано щорічну відпустку на 30 календарних днів (з 18 серпня 2015 року). Заробітна плата за час відпустки згідно з платіжним дорученням від 24 листопада 2015 року № 178 виплачена 25 листопада 2015 року, що є порушенням ч. 4 ст. 115 КЗпП України, ст. 21 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР);

- відповідно до розпорядження голови Давидковецької сільради від 05 серпня 2016 року № 56-р ОСОБА_1 звільнено з посади заступника сільського голови цієї ради з 05 серпня 2016 року, при цьому не надано підтверджуючих документів про нарахування та виплату компенсації за всі невикористані дні відпустки при звільненні, що є порушенням ч. 1 ст. 116, ст. 83 КЗпП України.

У подальшому, за результатом розгляду зазначеного вище акта перевірки 06 грудня 2016 року начальник управління Держпраці у Хмельницькій області виніс постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами:

- № 22/297, якою на Давидковецьку сільраду накладено штраф у розмірі 1 450,00 грн (за порушення: 1) ч. 2 ст. 48 КЗпП України, абз. 2 п. 1.1 глави 1 Інструкції № 58 стосовно відсутності трудової книжки директора КП «Давидковецьке» ОСОБА_2 ; 2) абз. 3 п. 7.1 глави 7 Інструкції № 58 в частині нереєстрації у книзі обліку руху трудових книжок відомостей про трудову книжку ОСОБА_2 ; 3) ч. 4 ст.115 КЗпП України, ст. 21 Закону № 504/96-ВР стосовно недотримання законодавства про працю при здійсненні розрахунків з ОСОБА_1 );

- № 22/298, якою на Давидковецьку сільраду накладено штраф у розмірі 4 350,00 грн (за порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП України в частині не виплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки).

Не погоджуючись з вказаними постановами управління Держпраці у Хмельницькій області, Давидковецька сільрада звернулася до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Судове рішення апеляційного суду, ухвалене за результатом перегляду судового рішення першої інстанції, є предметом касаційного розгляду в даній справі.

Проаналізувавши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 1, 2 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386/2011 (далі - Положення № 386) Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (п. 7 вказаного Положення).

Процедура проведення відповідачем перевірок встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390 (далі - Порядок № 390).

Відповідно до п. 3 Порядку № 390 позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постанова управління Держпраці у Хмельницькій області від 06 грудня 2016 року № 22/297 є протиправною та підлягає скасуванню в частині встановлення порушення ч. 2 ст. 48 КЗпП України, абз. 2 п. 1.1 глави 1 та абз. 3 п. 7.1 глави 7 Інструкції № 58 стосовно відсутності у Давидковецької сільської ради оригіналу , а також відомостей про реєстрацію трудової книжки директора КП «Давидковецьке» ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Аналогічні норми викладені в п. 1.1 Інструкції № 58.

Таким чином, обов`язок вести трудові книжки виникає в організації щодо осіб, які працюють на підприємстві, в установі, організації.

При цьому, згідно зі ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами ст. 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 ч. 4 ст. 42 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 22 квітня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Давидковецької сільської ради із заявою щодо вирішення питання про його прийом на посаду директора КП «Давидковецьке».

Рішенням ради від 13 травня 2014 року № 8 ОСОБА_2 вирішено призначити на посаду директора КП «Давидковецьке».

Однак, у подальшому ОСОБА_2 не вчинив жодних дій, спрямованих на укладення трудового договору, та не надав Давидковецькій сільській раді свою трудову книжку. Зокрема, відповідно до довідки Давидковецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 14 грудня 2016 року № 186, останній з 01 жовтня 2010 року і станом на час видачі такої довідки працює на посаді сезонного кочегара (оператора) газової котельні. При цьому, ОСОБА_2 із займаної посади не звільнявся, весь цей період його трудова книжка перебувала в школі.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено відсутність записів щодо надходження та реєстрації позивачем трудової книжки ОСОБА_2 із зазначенням посади директора КП «Давидковецьке», а також документів, які б підтверджували фактичне виконання ОСОБА_2 обов`язків директора вказаного підприємства й отримання заробітної плати.

Крім того, у матеріалах справи наявний акт Давидковецької сільської ради 01 грудня 2016 року щодо відмови ОСОБА_2 від надання раді своєї трудової книжки та від підписання контракту з керівником підприємства.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно відсутності в діях Давидковецької сільської ради порушення ч. 2 ст. 48 КЗпП України, абз.2 п. 1.1 глави 1 та абз.3 п. 7.1 глави 7 Інструкції № 58, а тому судом правильно скасовано постанову управління Держпраці у Хмельницькій області від 06 грудня 2016 року № 22/297 у зазначеній частині.

Разом з цим, судова колегія Верховного Суду погоджується з позицією Вінницького апеляційного адміністративного суду стосовно законності та обґрунтованості постанови управління Держпраці у Хмельницькій області від 06 грудня 2016 року № 22/297 у частині порушення Давидковецькою сільською радою ч. 4 ст.115 КЗпП України, ст. 21 Закону № 504/96-ВР при здійсненні розрахунків з ОСОБА_1 , з огляду на слідуюче.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Як убачається з матеріалів справи, розпорядженням сільського голови Давидковецької сільської ради від 17 серпня 2015 року № 62 ОСОБА_1 надано щорічну відпустку на 30 календарних днів з 18 серпня 2015 року, однак заробітна плата за час відпустки була виплачена останньому лише 25 листопада 2015 року, що підтверджується копією платіжного доручення від 24 листопада 2015 року № 178.

Відповідно до абз. 2 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з абз. 7 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Таким чином, постанова відповідача від 06 грудня 2016 року № 22/297 прийнята в межах та на підставі чинного законодавства України.

При цьому порушення термінів виплати заробітної плати за весь час відпустки є самостійною достатньою підставою для притягнення Давидковецької сільської ради до відповідальності за порушення трудового законодавства, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що постанова управління Держпраці у Хмельницькій області від 06 грудня 2016 року № 22/297 в частині встановлення порушень ч. 4 ст. 115 КЗпП України та ст. 21 Закону № 504/96-ВР є правомірною, а тому з урахуванням вимог чинного законодавства застосована до позивача санкція є правомірною і не підлягає скасуванню чи зміні.

Крім того, при ухваленні оскаржуваної постанови Вінницький апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що постанова управління Держпраці у Хмельницькій області від 06 грудня 2016 року № 22/298 є правомірною, прийнята на підставі вимог чинного законодавства і не підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає правильними дані твердження суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, 28 липня 2015 року на виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду від 25 лютого 2015 року у справі № 686/15185/14-а, залишеної без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, Давидковецька сільрада поновила ОСОБА_1 на посаді заступника Давидковецького сільського голови Хмельницького району з питань діяльності виконавчого органу. У подальшому на підставі розпорядження Давидковецького сільського голови від 07 жовтня 2015 року № 77- р ОСОБА_1 було знову звільнено на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2016 року у справі № 686/22410/15-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, скасовано вказане вище розпорядження і повторно поновлено ОСОБА_1 на раніше займаній посаді, а також зобов`язано Давидковецьку сільраду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вищезазначених судових рішень 14 липня 2016 року ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника сільського голови Давидковецької сільської ради.

05 серпня 2016 року сільським головою Давидковецької сілької ради Хмельницької області Ланкевичем О.І. видано розпорядження № 56-р «Про звільнення з посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу ради ОСОБА_1 ».

При цьому, середній заробіток за час вимушеного прогулу (крім виплати заробітку за один місяць) останньому виплачено не було.

Підставою для нездійснення такої виплати, Давидковецька сільрада зазначила, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 серпня 2016 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ради на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, а також зупинено виконання оскаржуваних судових рішень (у частині присудження виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу поза межами місячного строку платежу і стягнення моральної шкоди).

Як зазначалося вище, вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 із відповідною заявою до управлінням Держпраці у Хмельницькій області й винесення відповідачем оскаржуваної постанови № 22/298.

Статтею 83 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційного суду, що позивач був зобов`язаний провести повний розрахунок з ОСОБА_1 при винесенні розпорядження від 05 серпня 2016 року № 56-р «Про звільнення з посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу ради ОСОБА_1».

При цьому, оскарження в касаційному суді судових рішень про поновлення ОСОБА_1 на посаді не звільняє Давидковецьку сільраду від обов`язку провести повний і належний розрахунок зі звільненим з роботи працівником.

Таким чином, Вінницький апеляційний адміністративний суд зробив правильний висновок, що постанова управління Держпраці у Хмельницькій області від 06 грудня 2016 року № 22/298 є правомірною та такою, що прийнята на підставі вимог чинного законодавства, оскільки на час звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, а саме 05 серпня 2016 року, у Давидковецької сільради були відсутні підстави, які перешкоджали виплатити останньому компенсацію за всі невикористані дні відпустки при звільненні.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості та підставності вимог Давидковецької сільради стосовно визнання протиправною та скасування постанови управліня Держпраці у Хмельницькій області від 06 грудня 2016 року № 22/297 в частині притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог трудового законодавства, зокрема ч. 2 ст. 48 КЗпП України. У решті оскаржувані постанови відповідача є правомірними і законними, а тому апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги Управління, оскільки суд апеляційної інстанцій правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду скаржниця не спростувала.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Давидковецької сільської ради Хмельницької області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді

А. А. Єзеров

С. М. Чиркін