ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/3578/18 Головуючий у І інстанції - Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Костюк Л.О.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської Світлани Іванівни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської Світлани Іванівни, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА _1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської Світлани Іванівни, третя особа: ОСОБА_2 , в якому просила: визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38340743 від 24 листопада 2017 року та індексний номер 38340917 від 24 листопада 2017 року та запис у розділі «Відомості про суб`єктів»: Іпотекодержатель - ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач, як державний реєстратор повинен був прийняти рішення про відмову у державній реєстрації заміни іпотекодержателя, в зв`язку із тим, що із заявою про держану реєстрацію прав звернулась неналежна особа, оскільки фізична особа, на підставі вимог закону, не може бути іпотекодержателем за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язання за кредитним договором.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38340743 від 24 листопада 2017 року та індексний номер 38340917 від 24 листопада 2017 року та запис у розділі «Відомості про суб`єктів»: Іпотекодержатель - ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Державний реєстратор-приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська Світлана Іванівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Відповідач зазначає, що право Іпотекодержателя набуте ОСОБА_2 і зареєстроване на підставі цивільно-правового договору, який недійсними в установленому Законом порядку не визнавався, а тому враховуючи презумпцію встановлену ст. 204 ЦК України, цей договір і державна реєстрація прав за ОСОБА_2 є правомірними. Вирішення питання правомірності набуття ОСОБА_2 права іпотекодержателя відносно предмета іпотеки внаслідок укладання правочину з ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» та дотримання умов Договору іпотеки, вимог Цивільного кодексу України, виходить за межі компетенції суду адміністративної юрисдикції. Відповідач вважає, що оскільки предметом даного спору є не стільки дії та рішення Державного реєстратора, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки поновлення права попереднього іпотекодержателя на нерухоме майно, то вказане свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Позивач вказує на те, що даний спір виник у зв`язку зі здійсненням Відповідачем, як державним реєстратором функцій, визначених Законом, а тому даний спір є публічно - правовим та підлягає розгляду за правилами КАС України.

Третьою особою відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 липня 2006 року між Позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (до зміни Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль») було укладено кредитний договорі № 014/1179/74/782. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між позивачем та Банком були укладені Договори іпотеки від 20.07.2006 року, реєстровий № 2289 та № 2291.

24 листопада 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» було укладено Договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/1179/74/782 від 20.07.2006 року, що у заключений між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 . За умовами вищевказаного договору , ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» набув право вимоги за кредитним договором № 014/1179/74/782 від 20.07.2006 року.

В подальшому, між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» було укладено договір про відступлення права вимоги від 24 листопада 2017 року. Згідно умов вказаного договору, ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» відступає ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» своє право вимоги за кредитним договором № 014/1179/74/782 від 20.07.2006 року.

Через тиждень, 01 грудня 2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» відступила право вимоги ОСОБА_2 , уклавши з ним договір відступлення права вимоги.

Також, 24 листопада 2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» було укладено та нотаріально посвідчено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки. За умовами цього договору ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» набув право вимоги за договором іпотеки від 20 липня 2006 року, реєстровий № 2289 та за договором іпотеки від 20 липня 2006 року, реєстровий № 2291.

В свою чергу, 24 листопада 2017 року ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» уклали та нотаріально посвідчили договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки. В подальшому, 01 грудня 2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» відступила ОСОБА_2 право вимоги за договорами іпотеки, заключивши про це відповідний договір.

Таким чином, третя особа - ОСОБА_2 став новим кредитором за кредитним договором та новим іпотекодержателем щодо предметів іпотеки, які виступили в якості забезпечення належного виконання умов кредитного договору.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською Світланою Іванівною було здійснено записи до Державного реєстру прав та їх обтяжень, індексний номер 38340743 від 24 листопада 2017 року 18:16:35 та індексний номер 38340917 від 24 листопада 2017 року 18:29:07 та внесено запис у розділ «Відомості про суб`єктів»: Іпотекодержатель - ОСОБА_2

13 лютого 2018 року Позивач отримала витяг з Державного реєстру прав та їх обтяжень і дізналась про зміну Іпотекодержателя з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на фізичну особу - ОСОБА_2 .

Вважаючи оскаржувані рішення державного реєстратора протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, Позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду першої інстанції.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512, ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. Також, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Третя особа- ОСОБА_2 статусу фінансової установи не набував, ліцензій або інших дозволів на надання фінансових послуг не отримував, а тому Відповідач, в порушення вимог законодавства України здійснила реєстрацію Іпотекодержателем ОСОБА_2 .

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору та вбачає наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Положеннями ч. п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Судом першої інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою ОСОБА_1 з рішенням державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської Світлани Іванівни, про зміну іпотекодержателя об`єктів нерухомого майна та, як наслідок, реєстрації третьої особи - ОСОБА_2 , як іпотекодержателя цього майна.

Однак, розгляд таких вимог потребує вирішення судом питання щодо виконання умов договору іпотеки та наявності чи відсутності підстав набуття третьою особою прав іпотекодержателя.

Отже, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення приватного нотаріуса як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання чи невиконання сторонами умов цивільно-правової угоди, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ч. 4 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, (…) їхніх посадових і службових осіб.

Враховуючи суб`єктний склад цієї справи й те, що спірні правовідносини пов`язані з виконанням умов цивільно-правових угод, а саме: кредитних договорів, договорів іпотеки, колегія суддів дійшла висновку, що такий спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, а тому має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2018 року у справі № 826/3130/17 та у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 826/16283/15, Верховним Судом у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 808/1234/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, враховуючи, що предметом оскарження є рішення державного реєстратора про зміну іпотекодержателя за договором відступлення права вимоги, тобто щодо переходу речового права від однієї особи до іншої, колегія суддів приходить до висновку про неможливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <�…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <�…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У рішенні від 20.07.2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, помилково віднісши даний спір до публічно-правового.

Частиною 1 статті 239 КАС України передбачено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Таким чином, виходячи з зазначеного, підстави для розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства відсутні, оскільки він підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення із закриттям провадження у справі.

Розглянувши доводи Державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської Світлани Іванівни, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково та скасування судового рішення із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської Світлани Іванівни задовольнити частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року - скасувати.

Провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської Світлани Іванівни, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

Л.О. Костюк

Повний текст складено 17.12.2019 року.