П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 р.

м.Одеса

Справа № 420/3596/19

Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 та представника апелянта - Сікорського Ярослава Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача у поверненні заяв ОСОБА_1 про виплату винагород від 28 березня 2019 року та 02 квітня 2019 року за виконавчими провадженнями за номерами АСВП: 57987118, 54960802, 52410152, 56013920, 54923241, 56146062, 50551735, невидачі відповідних наказів про виплату винагороди за виконавчими провадженнями та її невиплаті, та зобов`язання Головного територіального управління юстиції в Одеській області видати накази про виплату винагороди та виплатити кошти за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду державного бюджету, що формується з коштів виконавчого збору з утриманням прибуткового податку та інших обов`язкових платежів у загальній сумі 8704,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що за проведення виконавчих дій були стягнуті та перераховані до державного бюджету витрати на проведення виконавчих дій, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями за кожним виконавчим провадженням, що дає їй право на отримання винагороди державного виконавця.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Головне територіальне управління юстиції в Одеській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено та сторонами не заперечується, що з 22 серпня 2017 року позивачка займала посаду головного державного виконавця другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с. 76).

Матеріалами справи підтверджено, що у ОСОБА_1 , як державного виконавця другого Малиновського ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області, перебували на виконанні виконавчі провадження 57987118, 54960802, 52410152, 56013920, 54923241, 56146062, 50551735, 58333088. Також сторонами не заперечується факт стягнення виконавчих витрат та перерахування до державного бюджету у відповідних розмірах по вказаним виконавчим провадженням.

28 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій зазначила, що нею було забезпечено часткове виконання рішення, стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення у виконавчому провадженні №54923241 з примусового виконання виконавчого листа №521/16205/13-ц від 11 квітня 2014 року, виданого Малиновським районним судом міста Одеси. У зв`язку з цим, керуючись ст. 13 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», положеннями постанов КМУ «Про затвердження порядку виплати винагороди державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця», ОСОБА_1 просила вирішити питання щодо виплати їй винагороди у розмірі 2 відсотків стягнутої суми за виконавчим документом у розмірі 229 грн.(а.с.26-27).

28 березня 2019 року начальником другого Малиновського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області прийнято постанову про перевірку виконавчого провадження, відповідно до якої визнано дії головного державного виконавця ОСОБА_1 по виконанню виконавчого провадження АСВП №54923241 такими, що відповідають чинному законодавству (а.с.28).

Листом від 28 березня 2019 року вих.№8156 Другий Малиновський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області спрямував зазначену заяву до начальника управління ДВС ГТУЮ в Одеській області (а.с.25).

08 березня 2019 року позивачкою подано заяву до начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій вона зазначила, що нею було забезпечено часткове виконання рішення, стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення у виконавчому провадженні №56013920 з примусового виконання виконавчого листа №916/2706/17 від 01 березня 2018 року, виданого Господарським судом Одеської області. У зв`язку з цим, на підставі ст.13 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», положеннями постанов КМУ «Про затвердження порядку виплати винагороди державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» ОСОБА_1 просила вирішити питання щодо виплати їй винагороди у розмірі 2 відсотків стягнутої суми за виконавчим документом у розмірі 632,08 (а.с.30-31).

28 березня 2019 року начальником другого Малиновського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області було прийнято постанову про перевірку виконавчого провадження, відповідно до якої визнано дії головного державного виконавця ОСОБА_1 по виконанню виконавчого провадження АСВП №56013920 такими, що відповідають чинному законодавству (а.с.34-35).

Листом від 28 березня 2019 року вих. №7919 другий Малиновський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області спрямував зазначену заяву до начальника управління ДВС ГТУЮ в Одеській області (а.с.29).

28 березня 2019 року позивачкою було подано заяву до начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій вона зазначила, що нею було забезпечено часткове виконання рішення, стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення у виконавчому провадженні №52410152 з примусового виконання судового наказу №523/8701/15-ц від 05 березня 2015 року, виданого Малиновським районним судом міста Одеси. У зв`язку з цим, керуючись ст. 13 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», положеннями постанов КМУ «Про затвердження порядку виплати винагороди державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця», ОСОБА_1 просила вирішити питання щодо виплати їй винагороди у розмірі 2 відсотків стягнутої суми за виконавчим документом у розмірі 158,69 грн. (а.с.34-35).

28 березня 2019 року начальником другого Малиновського відділу ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області винесено постанову про перевірку виконавчого провадження, відповідно до якої визнано дії головного державного виконавця Тататру Д.Д. по виконанню виконавчого провадження АСВП №52410152 такими, що відповідають чинному законодавству (а.с.36).

Листом від 28 березня 2019 року вих. №7918 другий Малиновський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області спрямував зазначену заяву до начальника управління ДВС ГТУЮ в Одеській області (а.с.33).

28 березня 2019 року позивачкою було подано заяву до начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій зазначила, що нею було забезпечено часткове виконання рішення, стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення у виконавчому провадженні №54960802 з примусового виконання судового наказу №916/1480/17 від 22 вересня 2017 року, виданого Господарським судом Одеської області. У зв`язку з цим, на підставі ст.13 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», положеннями постанов КМУ «Про затвердження порядку виплати винагороди державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця», просила вирішити питання щодо виплати їй винагороди у розмірі 2 відсотків стягнутої суми за виконавчим документом у розмірі 250,67 грн. (а.с.38-39).

28 березня 2019 року начальником другого Малиновського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області винесено постанову про перевірку виконавчого провадження, відповідно до якої визнано дії головного державного виконавця ОСОБА_1 по виконанню виконавчого провадження АСВП №54960802 такими, що відповідають чинному законодавству (а.с.40).

Листом від 28 березня 2019 року вих. №7916 другий Малиновський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області спрямував зазначену заяву до начальника управління ДВС ГТУЮ в Одеській області (а.с.37).

28 березня 2019 року позивачкою було подано заяву до начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій вона зазначила, що нею було забезпечено часткове виконання рішення, стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення у виконавчому провадженні №57987118 з примусового виконання судового наказу №916/3428/16 від 11 березня 2017 року, виданого Господарським судом Одеської області. У зв`язку з цим ОСОБА_1 просила вирішити питання щодо виплати їй винагороди у розмірі 2 відсотків стягнутої суми за виконавчим документом у розмірі 1918,67 грн. (а.с.42-43).

28 березня 2019 року начальником другого Малиновського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області винесено постанову про перевірку виконавчого провадження, відповідно до якої визнано дії головного державного виконавця ОСОБА_1 по виконанню виконавчого провадження АСВП №57987118 такими, що відповідають чинному законодавству (а.с.44).

Листом від 28 березня 2019 року вих. №7915 другий Малиновський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області спрямував зазначену заяву до начальника управління ДВС ГТУЮ в Одеській області (а.с.41).

28 березня 2019 року позивачкою було подано заяву до начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій вона зазначила, що нею було забезпечено часткове виконання рішення, стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення у виконавчому провадженні №58333088 з примусового виконання судового наказу №916/458/18 від 27.12.2018 року, виданого Господарським судом Одеської області. У зв`язку з цим ОСОБА_1 просила вирішити питання щодо виплати їй винагороди у розмірі 2 відсотків стягнутої суми за виконавчим документом у розмірі 918,16 грн. (а.с.46-47).

28 березня 2019 року начальником другого Малиновського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області винесено постанову про перевірку виконавчого провадження, відповідно до якої визнано дії головного державного виконавця ОСОБА_1 по виконанню виконавчого провадження АСВП №58333088 такими, що відповідають чинному законодавству (а.с.48), та листом від 28 березня 2019 року вих. №7917 другий Малиновський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області спрямував зазначену заяву до начальника управління ДВС ГТУЮ в Одеській області (а.с.45).

02 квітня 2019 року позивачка звернулась із заявою до начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій зазначила, що нею було забезпечено часткове виконання рішення, стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення у виконавчому провадженні №56146062 з примусового виконання виконавчого листа № 521/2830/14-ц від 06 квітня 2018 року, виданого Малиновським районним судом міста Одеси. У зв`язку з зазначеним вона просила вирішити питання щодо виплати їй винагороди у розмірі 2 відсотків стягнутої суми за виконавчим документом у розмірі 3751,10 грн. (а.с.18-19).

02 квітня 2019 року начальником другого Малиновського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області винесено постанову про перевірку виконавчого провадження, відповідно до якої визнано дії головного державного виконавця ОСОБА_1 по виконанню виконавчого провадження АСВП №56146062 такими, що відповідають чинному законодавству (а.с.20).

Листом від 02 квітня 2019 року вих. №8156 другий Малиновський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області спрямував зазначену заяву до начальника управління ДВС ГТУЮ в Одеській області (а.с.17).

02 квітня 2019 року позивачка звернулась із заявою до начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій зазначила, що нею було забезпечено часткове виконання рішення, стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення у виконавчому провадженні №50551735 з примусового виконання виконавчого листа №521/16496/15-ц від 23.11.2016 року, виданого Малиновським районним судом міста Одеси. У зв`язку з цим ОСОБА_1 просила вирішити питання щодо виплати їй винагороди у розмірі 2 відсотків стягнутої суми за виконавчим документом у розмірі 845, 81 грн. (а.с.22-23).

02 квітня 2019 року начальником другого Малиновського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області винесено постанову про перевірку виконавчого провадження, відповідно до якої визнано дії головного державного виконавця ОСОБА_1 по виконанню виконавчого провадження АСВП №50551735 такими, що відповідають чинному законодавству (а.с.24).

Листом від 02 квітня 2019 року вих. №8155 другий Малиновський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області спрямував зазначену заяву до начальника управління ДВС ГТУЮ в Одеській області (а.с.20).

Сума винагороди за вказаними заявами за виконання виконавчих дій в межах виконавчих проваджень 57987118, 54960802, 52410152, 56013920, 54923241, 56146062, 50551735, 58333088 складає 8704, 18 грн.

Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області листами від 02 квітня 2019 року № 09.3-2864, від 11 квітня 2019 року № 09.3-3235, від 11 квітня 2019 року № 09.3-3236, від 02 квітня 2019 року № 09.3-2865 були повернуті на адресу другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса ГТУЮ в Одеській області заяви про виплату винагороди головному державному виконавцю ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що при розгляді зазначених заяв виявлено порушення вимог пункту 6 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, та порушення вимог п. 2 Розділу УІ, УІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень та пункту 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим ці суми не підлягають погодженню (а.с. 70- 73).

14.05.2019 року позивачка звернулась до начальника Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою щодо невиплаченої грошової винагороди державному виконавцю (а.с. 50-51).

Листом від 03 червня 2019 року вих. № 09-3-4522 Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області повідомило позивачку про те, що заяви про виплату винагороди були повернуті на доопрацювання та роз`яснено право подати таки заяви повторно до кінця поточного року після усунення обставин, які стали підставою для її повернення (а.с.52).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що під час судового розгляду матеріалами справи доведено право позивачки на отримання грошової винагороди державному виконавцю.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 13 Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством.

Як вже зазначалось, у ОСОБА_1, як державного виконавця другого Малиновського ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області, перебували на виконанні виконавчі провадження 57987118, 54960802, 52410152, 56013920, 54923241, 56146062, 50551735, 58333088. Також відповідачем не заперечується факт стягнення виконавчих витрат та перерахування до державного бюджету у відповідних розмірах.

Як вбачається з наданої Управлінням ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області відповіді від 03 червня 2019 року вих. №09-3-4522, відповідач повідомив позивачку про те, що при розгляді заяв про виплату винагороди виявлено порушення вимог п. 6 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, вимог пункту 2 Розділу VI, Розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, вимоги п, 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим заяви не погоджені та повернуті до відділу на доопрацювання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року №643 затверджено "Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, які визначають механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 5 Порядку, державні виконавці, зазначені у пункті 2 цього Порядку, мають право на винагороду за умови дотримання критеріїв виплати винагороди, встановлених Мін`юстом (далі - критерії виплати винагороди).

Згідно з п.6 Порядку, для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.

У апеляційній скарзі апелянтом наголошено, що платіжні доручення про сплату виконавчих витрат мають інші реквізити, ніж ті, що зазначені позивачкою у поданих нею заявах, що підтверджено даними АСВП з виконавчих проваджень 57987118, 54960802, 52410152, 56013920, 54923241, 56146062, 50551735, 58333088, що є порушенням п. 6 Порядку.

Колегія суддів з наявних у матеріалах справи заяв про виплату винагороди вбачає, що позивачкою дійсно зазначені інші реквізити платіжних доручень, ніж ті, які дані зазначені в АСВП.

Однак, колегія суддів зазначає, що приписами Порядку визначені вичерпні випадки, коли винагорода не виплачується державному виконавцю.

Так, відповідно до п.11 Порядку, винагорода не виплачується, якщо державного виконавця притягнуто до дисциплінарної відповідальності у зв`язку із здійсненням виконавчого провадження, за яким подано заяву про виплату винагороди, або його дії (рішення) чи бездіяльність визнано неправомірними.

При цьому, відповідачем не надано доказів вчинення позивачкою дій, відповідальність за які передбачена п.11 Порядку.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що в платіжних дорученнях суми відповідають тим сумам, які були сплачені в якості виконавчих витрат та перераховані до державного бюджету, а також, що інші вимоги до заяви про виплату винагороди, перелічені у п. 6 Порядку, позивачкою дотримані.

Крім того, відповідно до п. 13 Порядку, у разі достатності та обґрунтованості підстав для виплати винагороди начальник управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, мм. Києві та Севастополі погоджує заяву про виплату винагороди державному виконавцю та подання про виплату винагороди протягом трьох робочих днів з дати їх надходження. У випадках, передбачених абзацами четвертим - шостим пункту 2 цього Порядку, начальник управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, мм. Києві та Севастополі або директор Департаменту державної виконавчої служби Мін`юсту у разі погодження заяви державного виконавця та за умови дотримання критеріїв виплати винагороди готує обґрунтовану довідку щодо розподілу винагороди між особами, зазначеними в абзаці п`ятому або шостому пункту 2 цього Порядку (далі - довідка щодо розподілу винагороди).

За відсутності підстав для виплати винагороди заява про виплату винагороди та/або подання про виплату винагороди протягом трьох робочих днів з дати їх надходження повертаються державному виконавцю та/або керівнику органу державної виконавчої служби з обґрунтуванням підстав відмови.

Під час погодження заяви про виплату винагороди керівники органів державної виконавчої служби проводять за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження перевірку наявності підстав для виплати винагороди, зазначених у пунктах 4 і 5 цього Порядку.

При цьому, матеріалами справи встановлено, що відповідачем були виявлені порушення п.6 Порядку, що не передбачає проведення перевірки наявності підстав для виплати винагороди за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження.

Стосовно виявлених порушень вимог пункту 2 Розділу VI, Розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, вимоги п. 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно пункту 2 Розділу VI вказаної Інструкції в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону. У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Згідно з пункту 2 Розділу VII вказаної Інструкції, операції з грошовими коштами на рахунках, визначених пунктом 1 цього розділу, здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих виконавцем сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок.

Відповідно п.4 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження», на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Колегія суддів звертає увагу, що вказаними нормами законодавства врегульований порядок прийняття постанови про стягнення виконавчих витрат та безпосередній порядок стягнення.

При цьому, спірні правовідносини виникли під час отримання виплати винагород державним виконавцям, що регулюється Порядком.

Приписами п. 2 Порядку встановлено, що у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру, стягнення заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, за виконавчим документом про стягнення аліментів державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», виплачується винагорода у відповідному розмірі.

Також суд враховує приписи п.п.4, 5 Порядку, відповідно до якого фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення. За виконання виконавчих документів про стягнення аліментів за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державні виконавці, зазначені у пункті 2 цього Порядку, мають право на винагороду за умови погашення такої заборгованості в повному обсязі та стягнення виконавчого збору в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». 5. Державні виконавці, зазначені у пункті 2 цього Порядку, мають право на винагороду за умови дотримання критеріїв виплати винагороди, встановлених Мін`юстом (далі - критерії виплати винагороди).

За наслідком аналізу приписів п.п. 2, 4, 5 Порядку колегія суддів доходить висновку про те, що підставою для виплати винагороди є доведення факту виконання виконавчого документу частково або у повному обсязі та стягнення виконавчих витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що постановами начальника другого Малиновського відділу державної виконавчої служб м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про перевірки виконавчих проваджень АСВП: 57987118, 54960802, 52410152, 56013920, 54923241, 56146062, 50551735, 58333088 від 28 березня 2019 року та від 02 квітня 2019 року визнано дії головного державного виконавця ОСОБА_1 по виконанню вищезазначених виконавчих проваджень такими, що відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів зазначає, що факт виконання виконавчих документів, що перебували на виконанні у позивачці, та стягнення виконавчих витрат не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.

В свою чергу, апелянтом факт помилкового зазначення реквізитів платіжних доручень визнано достатньою підставою для повернення заяв про виплати винагороди на доопрацювання.

При цьому, відповідачу достеменно відомо, що на час повернення заяв на доопрацювання, позивачка не працювала в органах ДВС, оскільки наказом Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 26 березня 2019 року №356-к «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 було звільнено з посади головного державного виконавця Другого Малиновського відділу ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області 05 квітня 2019 року за переведенням до Південного офісу Держаудитслужби, відповідно до п.2 ч.1 ст.41 Закону України «Про державну службу» (а.с.49), а тому позивачка не мала можливості внести виправлення у подані заяви.

Таким чином, відповідачем з формальних підстав фактично позбавлено позивачку права на отримання належної їй винагороди.

Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Крім того судом взято до уваги, що позивачем доведено факту виконання виконавчого документу частково або у повному обсязі та стягнення виконавчих витрат, з огляду на що суд вважає що відповідач при розгляді заяв про виплати винагороди вдався до такого явища, як «правовий пуризм».

Термін «пуризм» загальноприйнято розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом. Слід відмітити, що поняття «правового пуризму» було введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

Таким чином, «правовий пуризм» на відміну від обставин «істотного та непереборного характеру» завжди призводить до порушення принципу правової визначеності; «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; «правовий пуризм» може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.

Враховуючи вищевикладені обставини колегія суддів доходить висновку, що відповідачем були допущені протиправні дії щодо повернення заяв ОСОБА_1 , тому позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі зазначеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду 17 вересня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя

Федусик А.Г.

Судді

Бойко А.В. Шевчук О.А.