________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 р.

м. Херсон

Справа № 540/2744/19

Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Гомельчук С.В., перевіривши виконання вимог статей 160-168 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

17.12.2019 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державного агентства рибного господарства України (далі - відповідач), якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 14.11.2019 року № 20-К "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на наступні обставини. Пояснює, що перебував на посаді директора у ДУ "Новокаховський рибоводний завод частикових риб" з 18.01.2006 року. 04.11.2016 року Державним агентством рибного господарства України укладено з позивачем черговий контракт № 103, яким позивач був призначений на посаду директора рибоводного заводу на строк з 16.11.2016 року по 16.11.2019 року. 04.09.2019 року позивач звернувся із заявою до голови Державного агентства рибного господарства України про продовження дії контракту на наступний термін, проте 14.11.2019 року відповідачем видано спірний наказ. Позивач вважає, таке рішення відповідача необґрунтованим, таким що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим, підлягає скасуванню.

Дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 та додані до неї матеріали, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

- аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

- забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

- забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

- здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

- управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

- управління персоналом державних органів;

- реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Дослідивши наявний у матеріалах справи контракт ОСОБА_1 з директором ДУ "Новокаховський рибоводний завод частикових риб" від 04.11.2016 року № 103, а саме розділ 2 "Права та обов`язки сторін" контракту, суд дійшов висновку про те, що обов`язки позивача на означеній посаді ніяким чином не пов`язані з практичним виконанням завдань і функцій держави, у зв`язку із чим, трудові відносини, які мали місце між позивачем та відповідачем не підпадають під поняття публічної служби.

Згідно приписів ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, суд дійшов висновку, що зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

При вирішенні даного питання, з врахуванням принципу верховенства права, судом застосовуються положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <�…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, аналіз наведених норм та встановлених судом обставин справи дає підстави для висновку про те, що у відкритті провадження по даній справі необхідно відмовити.

З огляду на те, що позивачем сплачено судовий збір за звернення до суду із даним адміністративним позовом на суму 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 13.12.2019 року, суд згідно приписів п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», вважає за необхідне повернути позивачу сплачену ним суму судового збору.

Керуючись ст. ст. 170, 243, 248 КАС України, суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України про визнання протиправним та скасування наказу.

Повернути ОСОБА_1 сплачену ним суму судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 106030000