СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2019 р. Справа № 917/742/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В. , суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представника:

відповідача - Бакланова Д.В., посвідчення №1576 від 04.01.2017, свідоцтво серія ПТ№1576 від 04.01.2017, довіреність №10-74/6415 від 22.04.2019;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" (вх. №3119 П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.09.2019 у справі № 917/742/19

за позовною заявою Комунального підприємства "Теплоенерго", 39600, Полтавська обл., м.Кременчук, вул. Софіївська, 68, ідент. код 31700972

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", 36022, м. Полтава, вул. Старий поділ,5, ідент. код 00131819

про визнання договору на транспортування теплової енергії частково недійсним

ВСТАНОВИЛА:

11.05.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Теплоенерго" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання недійсним абз.1 пункту 2.2 Договору на траспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016 року, укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго" в частині слів "та ціни, погодженої сторонами", а також абзаци 2, 3, 4, 5 п.2.2 зазначеного договору.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.15 Закону України "Про теплопостачання", ст.5 Закону України "Про природні монополії" та вказує на те, що абз.1 п.2.2 Договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016 року укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго" в частині слів "та ціни, погодженої сторонами", а також абзаци 2, 3, 4, 5 зазначеного п.2.2 Договору не відповідають вимогам чинного законодавства, внаслідок чого, підлягають визнанню недійсними.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.09.2019 у справі №917/742/19 позов задоволено частково; визнано недійсним абз.1 пункту 2.2 Договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" та Комунальним підприємством "Теплоенерго" в частині слів "та ціни, погодженої сторонами"; в частині визнання недійсним абзацу 2,3,4, 5 пункту 2.2 Договору № 1738 від 18.08.2016 року на транспортування теплової енергії відмовлено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий поділ,5, ідент. код 00131819) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго", 39600, Полтавська обл., м.Кременчук, вул. Софіївська, 68, ідент. код 31700972) 960,50 грн витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним абз.1 пункту 2.2 Договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" та Комунальним підприємством "Теплоенерго" в частині слів "та ціни, погодженої сторонами" суд першої інстанції виходив з того, що тарифи на послуги із транспортування теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін та є державною регульованою ціною. В частині позову про визнання недійсним абзацу 2,3,4, 5 пункту 2.2 Договору № 1738 від 18.08.2016 року на транспортування теплової енергії відмовлено, оскільки на момент укладення договору право формування тарифів на теплову енергію для всіх категорій споживачів та виробництво теплової енергії належало НКРЕКП, що підтверджує законність визначеної у відповідних пунктах вартості послуг із транспортування теплової енергії.

Позивач з вказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його в цій частині скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що вартість послуг з транспортування теплової енергії, відображена у абзацу 2,3,4 пункту 2.2 договору, встановлена сторонами у самостійному порядку, що свідчить про її незаконність.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 розгляд справи відкладено на 16.12.2019 о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 132; запропоновано сторонам надати документацію на підтвердження/або спростування відповідності вартості послуг Комунального підприємства "Теплоенерго" (за період з 01.06.2016 по 30.06.2016, з 01.07.2016, з 01.07.2017), встановленої у абзаці 2, 3, 5 пункту 2.2 Договору № 1738 від 18.08.2016, тарифам на транспортування теплової енергії, затверджених НКРЕКП.

У судове засідання, яке відбулось 16.12.2019, з`явився представник відповідача.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила, що рішення Господарського суду Полтавської області від 05.09.2019 у справі №917/742/19 відповідає в повній мірі нормам матеріального та процесуального права, враховуючи таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2016 року між Комунальним підприємством "Теплоенерго" (позивач, компанія) та публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (відповідач, постачальник) укладено договір на транспортування теплової енергії №1738 з протоколом розбіжностей (арк. с. 11-13), відповідно умов якого, Компанія зобов"язується транспортувати теплову енергію (в тому числі для надання послуг з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання) власного виробітку постачальника місцевими (розподільчими) тепловими мережами, (в т.ч. мережами гарячого водопостачання), що знаходяться у власності чи користуванні компанії, до споживачів постачальника, а постачальник зобов`язується здійснювати оплату отриманих послуг відповідно до умов цього Договору.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Кодексу визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору на транспортування теплової енергії.

Відповідно до протоколу розбіжностей до договору на транспортування теплової енергії п. 2.2 Договору сторони узгодили в наступній редакції:

"2.2. Вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається на основі визначених в Акті виконаних робіт з транспортування теплової енергії (додаток №1 до цього Договору) (далі - Акт) обсягів транспортування теплової енергії та ціни, погодженої сторонами.

Вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника, за період 01.06.2016 по 30.06.2016визначається за ціною 26,54 грн за 1 Гкал. (без ПДВ).

З 01.07.2016 вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 28, 71 грн за 1 Гкал. (без ПДВ).

У разі затвердження НКРЕКП нових тарифів на транспортування теплової енергії, до договору вносяться зміни щодо ціни на транспортування теплової енергії шляхом укладення додаткової угоди.".

25.01.2017 між сторонами укладена додаткова угода №1 (арк. с. 14) про внесення змін (доповнень) до договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 №1738 відповідно до умов якої сторони погодили:

Пункт 2.2 договору доповнити абзацом четвертим:

"З 01.01.2017 вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 29,48 грн за 1 Гкал. (без ПДВ)".

У зв`язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п`ятим.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються Комунальним підприємством "Теплоенерго" м. Кременчука" №1093 від 10.10.2017 затверджено тариф на транспортування теплової енергії у розмірі 99,23 грн (з ПДВ) за 1 Гкал, що вводиться в дію з 01.11.2017.

18 жовтня 2017 року позивач для погодження направив на адресу відповідача додаткову угоду №2 про внесення змін до договору, якою було запропоновано внести зміни до договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016, а саме абзац 4 пункту 2.2 викласти в редакції, відповідно до якої з 01.11.2017 вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 99,23 грн за 1 Гкал з ПДВ.

Розглянувши підписаний відповідачем протокол розбіжностей до додаткової угоди №2 до Довогору, позивач підтвердив досягнення згоди щодо окремих його умов в редакції відповідача, однак не погодився з протоколом розбіжностей відповідача в частині внесення змін в абзац 4 та абзац 5 пункту 2.2 договору.

У зв`язку з недосягненням згоди у вказаній частині договору, позивач звернувся до суду з вимогами про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою № 2 від 10.11.2017 про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016, укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго" .

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 позовні вимоги задоволено. Врегульовано розбіжності за додатковою угодою № 2 від 10.11.2017 про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016, укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго", та викладено: - абзац 4 пункту 2.2 договору у наступній редакції: "З 01.11.2017 вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 99,23 грн за 1 Гкал з ПДВ"; - абзац 5 пункту 2.2 договору залишено без змін.

03.07.2019 року Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 917/2094/17 прийнято постанову, якою рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 року у справі № 917/2094/17 залишено в силі. При цьому, Верховний суд зазначив, що.тарифи на послуги із транспортування теплової енергії не можуть встановлюватися на розсуд сторін. Таким чином, вартість транспортування теплової енергії не є договірною, а тариф на транспортування теплової енергії відповідно до ст.12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" є державною регульованою ціною".

В позовній заяві позивач, з посиланням на норми Закону України "Про теплопостачання" та Закону України "Про природні монополії" зазначає, що ціни на транспортування теплової енергії не можуть бути вільними та визначатись за угодою сторін, оскільки є регульованими державою у формі встановлених фіксованих цін у формі тарифів.

Вважаючи умови договору, у відповідності до яких сторони за взаємною згодою погоджують ціну на послугу, яка підлягає державному регулюванню такими, що не відповідають вимогам закону, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх недійсними, а саме: абз.1 в частині слів "та ціни, погодженої сторонами", абзаци 2, 3, 4, 5 п.2.2 Договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів зазначає таке.

Відносини у сфері транспортування теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання".

Згідно зі ст.15 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання підлягає державному регулюванню.

Згідно з ч.2 ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Відповідно до зведеного переліку суб`єктів природних монополій, який ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до розпорядження Антимонопольного комітету України "Про затвердження Порядку складання та ведення зведеного переліку суб`єктів природних монополій" №874-р від 28.11.2012, КП "Теплоенерго" є суб`єктом природної монополії з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами (№394 Зведеного переліку).

За загальним правилом, викладеним в ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ст. ст. 189, 191 ГК України та ст. ст. 10, 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (вредакції на момент укладення договору) суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

У ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води врегульовано у постанові Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" від 01.06.2011 №869.

У п.1 зазначеної постанови закріплено, що Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

Отже, ціноутворення на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії не є вільним, оскільки підлягає державному регулюванню.

Відтак, згідно із положеннями зазначених вище норм права на момент укладення угоди, тарифи на послуги із транспортування теплової енергії не могли встановлюватись на розсуд сторін. Таким чином, вартість транспортування теплової енергії не є договірною, а тариф на транспортування теплової енергії є державною регульованою ціною.

За приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Оскільки на момент укладення договору № 1738 від 18.08.2016 на транспортування теплової енергії, зокрема абз.1 п.2.2 угоди, тарифи на послуги із транспортування теплової енергії не могли встановлюватись на розсуд сторін та підлягали регулювання з боку держави, відображене у даному пункті формулювання "та ціни, погодженої сторонами" є некоректним, та не відповідає в повній мірі змісту законодавчих приписів.

З огляду на зазначене договір № 1738 від 18.08.2016 на транспортування теплової енергії підлягає визнанню недійсним в частині абз.1 п.2.2 , а саме слів "та ціни, погодженої сторонами", а позовна вимога в цій частині є правомірною, а рішення законним.

Разом з тим, всупереч позиції апелянта, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в частині визнання недійсними абзаци 2, 3, 4 та 5 п.2.2 Договору № 1738 від 18.08.2016 року на транспортування теплової енергії не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є саме недодержання вимог законодавства в момент вчинення правочину.

Так, спірний Договір на транспортування теплової енергії №1738 з протоколом розбіжностей між Комунальним підприємством "Теплоенерго" (позивач, компанія) та публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (відповідач, постачальник) укладено 18.08.2016 року.

На момент укладення цієї угоди відносини у сфері транспортування теплової енергії регулювались Законом України "Про теплопостачання" у відповідній редакції.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про теплопостачання" щодо стимулювання виробництва теплової енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.03.2017 року №1959-VIII було внесено зміни до Закону України "Про теплопостачання", зокрема, до ст. ст. 13,20 Закону.

Саме з внесенням даних змін до органів місцевого самоврядування перейшло право затверджувати тарифи на теплову енергію для всіх категорій споживачів та виробництво теплової енергії.

Таким чином, на момент укладення Договору (18.08.2016) та до моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про теплопостачання" право формулювання та затвердження тарифів на теплову енергію для всіх категорій споживачів та виробництво теплової енергії, не належало органам місцевого самоврядування, а належало саме НКРЕКП.

В абзаці 2, 3, 4 т п.2.2 Договору № 1738 від 18.08.2016 на транспортування теплової енергії передбачено, що вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника:

- за період 01.06.2016 по 30.06.2016 визначається за ціною 26,54 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ).

-з 01.07.2016 визначається за ціною 28, 71 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ).

-з 01.01.2017 за ціною 29,48 грн за 1 Гкал. (без ПДВ)".

В апеляційній скарзі та додаткових поясненнях від 13.12.2019 №11797/1 позивач наголошує, що вищезазначена вартість послуг з транспортування теплової енергії, встановлена сторонами у самостійному порядку, без її затвердження з боку НКРЕКП, що свідчить про її незаконність.

Однак колегія суддів вважає відповідний аргумент не обґрунтованим з огляду на таке.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

В даному випадку апелянтом не надано жодного обґрунтування та розрахунку на підтвердження не врахування сторонами при встановленні вартості послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника, визначеної в абзаці 2, 3, 4 п.2.2 Договору № 1738 від 18.08.2016, структури тарифів, встановлених постановами НКРЕКП від 03.03.2015 року №728 та від 05.05.2016 №782, від 09.06.2016 №958.

Натомість з боку позивача на підтвердження відповідності вартості послуг Комунального підприємства "Теплоенерго" (за період з 01.06.2016 по 30.06.2016, з 01.07.2016, з 01.01.2017), встановленої у абзаці 2, 3, 4 пункту 2.2 Договору № 1738 від 18.08.2016, тарифам на транспортування теплової енергії, затверджених НКРЕКП, надано:

-структури тарифів на транспортування теплової енергії ПАТ "Полтаваобленерго", яка складається саме зі структури тарифів, встановлених постановами НКРЕКП від 03.03.2015 року №728 та від 05.05.2016 №782, від 09.06.2016 №958, тобто безпосередньо містять вихідні дані, затверджені НКРЕКП, для проведення подальших розрахунків;

-постанови НКРЕКП від 03.03.2015 №728;

-постанови НКРЕКП від 05.05.2016 №782;

-постанови НКРЕКП від 09.06.2016 №958.

З аналізу структури тарифів на транспортування теплової енергії ПАТ "Полтаваобленерго" вбачається, що останні розроблені саме на підставі структури тарифів, встановлених постановами НКРЕКП від 03.03.2015 №728; від 05.05.2016 №782; від 09.06.2016 №958, а відтак вважаються такими, що грунтуються на тарифах та розрахунках, затверджених НКРЕКП, та відповідають вимогам законодавства.

Відтак, як вартість послуг Комунального підприємства "Теплоенерго" (за період з 01.06.2016 по 30.06.2016, з 01.07.2016, з 01.01.2017), встановлена у абзаці 2, 3, 4, так і її залежність від тарифів НКРЕКП, визначена у абзаці 5 пункту 2.2 Договору № 1738 від 18.08.2016, на момент її узгодженості сторонами та укладення відповідних пунктів угоди відповідала вимогам законодавства, що виключає можливість визнання договору в цій частині недійсним в порядку ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлені фактичні обставини справи на основі повного і об`єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 05.09.2019 у справі № 917/742/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 19.12.2019.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя П.В. Тихий

Суддя М.М. Слободін