Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 154/2855/17-ц

провадження № 61-18931св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Володимир-Волинське підприємство теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго»,

третя особа - виконавчий комітет Володимир-Волинської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Володимир-Волинського підприємства теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» на постанову Апеляційного суду Волинської області від 31 січня 2018 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Русинчука М. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинського підприємства теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго», третя особа - виконавчий комітет Володимир-Волинської міської ради про розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

Позивач звернувся в суд із позовом до Володимир-Волинського підприємства теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» про розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води та проведення перерахунку нарахування за послуги теплопостачання з часу встановлення автономного опалення в квартирі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що йому на праві приватної власності належить квартира площею 60,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 17 січня 2013 року між ним та відповідачем укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у його квартирі. Умовами договору передбачено можливість його дострокового розірвання у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугами відповідача. Відповідачем не надаються належні послуги по обігріву його квартири. На неодноразові звернення до відповідача, органів місцевого самоврядування, ЖЕК № 1, з питання недотримання теплового режиму в квартирі ніяких дій вчинено не було. Оскільки послуги є неякісними, позивач звернувся до виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради про надання дозволу на відключення від систем централізованого теплопостачання. Управлінням житлово-комунального господарства і будівництва йому було надіслано відповідь про відмову в надані відповідного дозволу та пропозицію звернутись до суду.

Вважає відмову неправомірною, оскільки згідно п. 39 Правил користування тепловою енергією та п. 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, закріплено за споживачем право відмовитись від отриманих послуг з централізованого опалення, а відмова відповідача у видачі технічних умов перешкоджає позивачу у реалізації цього права.

Просить розірвати договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 17 січня 2013 року № 004-043, укладений між ним і відповідачем та провести перерахунок нарахування за послуги теплопостачання з часу встановлення автономного опалення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 листопада 2017 року у складі судді Пікули Н. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 до Володимир-Волинського підприємства теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» про розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 17 січня 2013 року № 004-043, укладеного між ОСОБА_1 та підприємством теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго», та проведення перерахунку нарахування за послуги теплопостачання з часу встановлення автономного опалення в квартирі АДРЕСА_2 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відмова позивача від надання послуг відповідачем у його квартирі, з метою встановлення індивідуального опалення у цьому помешканні, при відсутності згоди всіх споживачів багатоквартирного будинку від відключення в цілому будинку від централізованого опалення і постачання гарячої води, а також за відсутності затвердженої органом місцевого самоврядування схеми теплопостачання міста, виходить за межі наданих йому прав договором та суперечить чинному законодавству, Крім того, суд зазначив, що позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів невиконання відповідачем умов договору, таким чином не довів дану обставину, на яку посилався як на підставу розірвання договору та задоволення позову.

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 31 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 листопада 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору скасовано і ухвалено нове рішення в цій частині. Розірвано договір про надання послуг з централізованого опалення від 17 січня 2013 року № 004-043, укладений між ОСОБА_1 та Володимир-Волинським підприємством теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго». В решті рішення залишене без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що із системного аналізу Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення вбачається, що відключення окремих житлових приміщень, у тому числі квартири, взагалі не передбачено. Правила містять лише порядок відключення житлових будинків як цілісного майнового комплексу. Відсутність норми, яка регламентує порядок та особливості відключення окремо взятого приміщення, квартири, дає можливість теплопостачальним організаціям уникати відповідальності в разі істотного порушення умов договору та ставить у безвихідне становище споживача (абонента).

Апеляційний суд вказував, що в цьому випадку порушуються права споживача ОСОБА_1 , оскільки відбувається фактичне нав`язування йому неякісних послуг із теплопостачання. Проте жодним законом або нормативно-правовим актом України не передбачено обов`язку споживача примусово користуватися послугами з теплопостачання, що суперечить Конституції України, Цивільному кодексу України. Отже, за наявності в роботі (послузі) істотних недоліків споживач (абонент) має право відмовитися від надання послуг теплопостачання, та в разі порушення умов укладеного договору на підставі рішення суду припиняти договірні відносини з теплопостачальною організацією.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач істотно порушує умови укладеного договору в частині невиконання умов договору щодо нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, належної ОСОБА_1 , споживач відмовляється від користування послугами відповідача з теплопостачання, а тому договір підлягає розірванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2018 року Володимир-Волинське підприємство теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Волинської області від 31 січня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду є правильним та обґрунтованим, натомість суд апеляційної інстанції припустився помилки та скасував правильне по суті рішення.

Заявник вказував, що договір від 17 січня 201 року, укладений між ОСОБА_1 та відповідачем з невідомих для представника заявника причин не підписаний, хоча законодавець зобов`язує споживача та виконавця послуг укласти договір на надання житлово-комунальних послуг.

Доводом касаційної скарги є також те, що відмова відповідача у розірванні договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води ґрунтується на нормах права, адже позивач вимагає розірвати договір лише щодо його квартири, яка знаходиться у багатоквартирному будинку за відсутності затвердженої органом місцевого самоврядування схеми теплопостачання міста, котра надавала б технічну можливість такого відключення. Представник заявника вказував, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється, переобладнання системи опалення призведе до розбалансування внутрішньо будинкової системи опалення. Дозвіл Володимир-Волинської міської ради на встановлення індивідуального опалення у позивача відсутній.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

13 вересня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Володимир-Волинського підприємства теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» від ОСОБА_1 в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Позивач зазначав, що договір з його боку не був підписаний з тих підстав, що відповідач є монополістом з надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання. Відповідач належним чином свого обов`язку з надання послуг з теплопостачання не виконує. Квартира позивача розміщена на останньому поверсі будинку та є кутовою, клапан для випуску повітря з системи опалення встановлено на четвертому поверсі, тому, на його думку, відключення квартири позивача не впливає на будь-які технологічні процеси.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

Договором від 17 січня 2013 року № 004-043 підтверджується, що Володимир-Волинське підприємство теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» є постачальником послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у квартирі позивача.

Відповідно до відомості нарахувань-оплат за платежем - опалення, особовий рахунок 2/1042, встановлено, що ОСОБА_1 протягом 2012-2017 років проводились перерахування з оплати послуг з теплопостачання у зв`язку з неналежним наданням послуг, що підтверджено актами-претензіями про неналежне надання або ненадання послуг від 02 лютого 2011 року, 30 січня 2012 року, 12 грудня 2012 року, 26 березня 2013 року, 15 грудня 2016 року, 10 лютого 2017 року.

Від позивача неодноразово надходили звернення до виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради з приводу можливості отримання дозволу на встановлення індивідуального опалення, однак вони були залишені без задоволення з посиланням на Постанову КМУ від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання від 22 листопада 2005 року № 4, адже встановлення автономного опалення можливе лише в усіх квартирах багатоповерхового будинку за ініціативою та згодою всіх споживачів будинку, а також у разі якщо технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання міста.

Технічні умови для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води позивачу не надавались.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Володимир-Волинського міського суду Волинської області.

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 41, 42 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Права споживачів захищає держава.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина перша статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Суди встановили, що між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини, за якими у житло, в якому проживає позивач та власником якого він є, надавалися житлово-комунальні послуги, нарахування плати за які здійснювалосяВолодимир-Волинським підприємством теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго».

Згідно з частиною шостою статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень), відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку. При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (пункти 2.1, 2.2 Наказу № 4).

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, який затверджений Наказом № 4, передбачено надання дозволу на встановлення індивідуального опалення в квартирі за умови відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води всього будинку, а якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 внесено зміни до Порядку від 22 листопада 2005 року № 4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком від 22 листопада 2005 року № 4 процедури.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192цс15 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 683/2223/17.

Колегія суддів не вбачає підстав відступити від цих правових висновків.

Вищенаведеним спростовується висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення від 17 січня 2013 року № 004-043, укладеного між ОСОБА_1 та Володимир-Волинським підприємством теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго».

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 , як власник житлової квартири АДРЕСА_2 , хоча і звертався із письмовими заявами до виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради стосовно відключення його квартири від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання, проте позитивного рішення від виконавчого комітету Володимир-Волинської не отримав, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для розірвання договору.

Посилання ОСОБА_1 , у відзиві на касаційну скаргу, на те, що відключення квартири позивача від системи централізованого опалення не призведе до порушення прав інших співвласників будинку є безпідставними, оскільки рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (пункт 2.1 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року N 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року N 4»). Проте таке рішення власників спірного будинку в матеріалах справи відсутнє.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про задоволення вимог касаційної скарги, тому судовий збір у сумі 1280,00 грн у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Володимир-Волинського підприємства теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Волинської області від 31 січня 2018 року скасувати.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 листопада 2017 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Володимир-Волинського підприємства теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» 1280 гривень судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська