ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2019 року

Київ

справа №813/1826/13-а

адміністративне провадження №К/9901/9976/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної фінансової інспекції у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Довгополов О.М., судді - Гудим Л.Я., Пліш М.А.)

у справі №813/1826/13-а

за позовом Державної фінансової інспекції у Львівській області

до Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго»

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Державна фінансова інспекція у Львівській області (далі - ДФІ у Львівській області, фінінспекція) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» (далі - Підприємство) про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог ДФІ у Львівській області зазначила, що завдані державному бюджету збитки на суму 102 051 грн 06 коп. не відшкодовані, вимога ДФІ у Львівській області від 17.09.2012 №23-13/1506 в повному обсязі Підприємством не виконана, а тому зазначені кошти підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку за відповідним позовом фінінспекції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю: стягнуто з Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненернго» на користь Державного бюджету кошти в сумі 102 051 грн 06 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що наведені позивачем в позовній заяві обставини підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про те, що Державному бюджету з боку відповідача завдані збитки на суму 102 051,06 грн, такі збитки станом на дату звернення до суду відповідачем не відшкодовані, вимога держфінінспекції від 17.09.2012 р. № 23-12/1506 не виконана.

Зазначена постанова оскаржена відповідачем в апеляційному порядку.

Так, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року апеляційну скаргу Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у справі № 813/1826/13-а скасовано і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки Державна фінансова інспекція у Львівській області виконувала доручення правоохоронних органів і суду в межах порушеної кримінальної справи, вона повинна була лише направити результати ревізії до органів, які призначили ревізію Сокальської міської ради Львівської області і розслідують кримінальну справу, а не вживати заходів щодо усунення виявлених порушень шляхом винесення вимоги та звернення до суду з даним позовом.

Не погодившись з зазначеною постановою суду апеляційної інстанції позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року залишити в силі. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що Державна фінансова інспекція у Львівській області, здійснивши державний фінансовий контроль щодо дотримання фінансової дисципліни та бюджетного законодавства, здійснення правильного, ефективного та цільового використання активів, зобов`язана пред`явити і пред`явила обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень, а також передала матеріали ревізії до правоохоронного органу та у зв`язку із невиконанням вимог у добровільному порядку, звернулася із відповідним позовом про стягнення коштів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

11 липня 2017 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Підприємство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 08.08.2012 до 05.09.2012 відповідно до постанови слідчого Слідчого відділу Радехівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, винесеної в ході розслідування кримінальної справи № 165-0034 та постанов Радехівського районного суду Львівської області від 02.08.2012 у справі №1317/1399/2012 про призначення позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності Сокальської міської ради Львівської області та від 23.08.2012 року про продовження терміну проведення ревізії, на підставі направлень, виданих начальником Червоноградської об`єднаної державної фінансової інспекції Львівської області від 08.08.2012 № 143 та від 20.08.2012 № 147, головний державний фінансовий інспектор ПП «Радехівспецмонтажсервіс» Лясковський О.Я. провів ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Сокальської міської ради Львівської області за період з 01.01.2007 до 31.12.2007.

За результатами якої складено акт від 05.09.2012 № 23-38/23.

Під час ревізії проведено зустрічну звірку КП «Сокальтеплокомуненерго» з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків із Сокальською міською радою за період з 01.01.2007 до 31.12.2007, за результатами якої складено довідку від 03.09.2012 №23-01/109 (додаток 6 до акту).

Під час ревізії контролюючим органом виявлено, серед іншого, незаконне використання коштів державного бюджету на суму 102 051, 06 грн на оплату ремонтно-будівельних робіт підрядній організації КП «Сокальтеплокомуненерго».

Зокрема, в ході ревізії встановлено, що за результатами проведеної процедури закупівлі між Сокальською міською радою Львівської області (замовник) та КП «Сокальтеплокомуненерго» (підрядник) укладено договір від 05.09.2007 №119 на проведення реконструкції мереж гарячого водопостачання по вул. Героїв УПА м. Сокаль, сума договору склала 748 822, 80 грн, що відповідає ціні тендерної пропозиції. Фактичний обсяг робіт з реконструкції мереж гарячого водопостачання по вул. Героїв УПА в м. Сокаль Львівської області, виконаних відповідно до актів форми №КБ-2в та оплачених Замовником, становить 726 124, 00 грн.

Перевіркою правильності визначення вартості виконаних робіт з реконструкції мереж гарячого водопостачання по вул. Героїв УПА в м. Сокаль Львівської області встановлено їх завищення на загальну суму 102 051, 06 грн, чим порушено п. п. 3.3.10.1, 3.2.7.7 Правил визначення вартості будівництва, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики №174 від 27.08.2000 із змінами та доповненнями (ДБН Д. 1.1-1-2000).

За результатами ревізії Червоноградська об`єднана державна фінансова інспекція Львівської області пред`явила Сокальській міській раді Львівської області вимогу від 17.09.2012 року № 23-13/1506 щодо усунення виявлених ревізією порушень, якою, зокрема, було зобов`язано відповідача провести претензійно-позовну роботу щодо забезпечення надходження до державного бюджету та повного відшкодування матеріальної шкоди, в тому числі шляхом подання цивільних позовів про стягнення коштів.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» визначає статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.

Відповідно ст. 2 вказаного вище Закону головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться, у тому числі, у разі надходження доручення щодо проведення ревізій у підконтрольних установах від Кабінету Міністрів України, органів прокуратури, державної податкової служби, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів державної контрольно-ревізійної служби.

Позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду. Позапланова ревізія підконтрольної установи не може проводитися частіше одного разу на квартал.

Наказом Голови контрольно-ревізійного управління України, Міністерством внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19 жовтня 2006 року №346/1025/685/53 затверджено Порядок взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України (далі - Порядок взаємодії).

Цей Порядок взаємодії спрямований на забезпечення ефективної взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби (далі - органи ДКРС) та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України (далі - правоохоронні органи) з питань розгляду звернень правоохоронних органів, призначення, організації та проведення ревізій за ними, передачі їм матеріалів ревізій за власною ініціативою органів ДКРС, зворотного інформування про результати розгляду переданих матеріалів, виділення спеціалістів органів ДКРС, інших питань, що мають місце при виконанні органами ДКРС та правоохоронними органами покладених на них завдань.

Згідно з п. 1.2 Порядку взаємодії він розроблений з урахуванням положень Кримінально-процесуального кодексу України, законів України "Про прокуратуру", "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", "Про оперативно-розшукову діяльність", Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 N 550, та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 2.1 Порядку взаємодії встановлено, що органи ДКРС проводять планові та позапланові виїзні ревізії за зверненнями правоохоронних органів за місцезнаходженням об`єкта контролю відповідно до Закону та Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 N 550.

Пунктом 5.2. Порядку взаємодії встановлено, що при проведенні ревізії за зверненням правоохоронного органу матеріали ревізії не пізніше десяти робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у випадках надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше трьох робочих днів після направлення висновків на такі заперечення (зауваження), передаються до правоохоронного органу.

Згідно з п.п. 5.8-5.9 Порядку взаємодії Вичерпну інформацію про прийняте рішення за результатами розгляду переданих органом ДКРС матеріалів ревізії правоохоронний орган направляє відповідному органу ДКРС протягом 30 календарних днів з дня надходження таких матеріалів у формі картки-повідомлення (додаток 1).

Правоохоронний орган, отримавши матеріали ревізії: організовує розгляд матеріалів ревізії з наступним прийняттям відповідного рішення; у разі, якщо на підставі переданої відповідно до абзацу другого пункту 5.3 цього Порядку до правоохоронного органу інформації неможливо прийняти рішення, правоохоронний орган здійснює запит до органу ДКРС про надання інформації з переліком необхідних документів. У разі наявності зазначених у запиті правоохоронного органу документів орган ДКРС протягом 7 робочих днів направляє їх до правоохоронного органу, у іншому випадку повідомляє про їх відсутність.

Одночасно з прийняттям рішень щодо кожного матеріалу ревізії правоохоронний орган у межах компетенції вирішує питання про усунення порушень законодавства та/або відшкодування матеріальної шкоди (збитків) і вживає заходів щодо усунення причин і умов, які сприяли їх учиненню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №500 затверджено Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією , її міжрегіональними територіальними органами (далі - Порядок).

Цей Порядок визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання.

Положення пунктів 5.8-5.9 Порядку взаємодії, а також пункту 48 Порядку № 550 визначають особливості реалізації повноважень контролюючих органів за наслідком проведення ревізій за зверненнями правоохоронних органів. Так, у разі проведення ревізії, зокрема на підставі звернення правоохоронних органів, на підставі рішення суду матеріали таких ревізій у визначені в пункті 46 цього Порядку строки передаються до правоохоронних органів. У пункті 5.9 Порядку взаємодії деталізовано, що одночасно з прийняттям рішень щодо кожного матеріалу ревізії правоохоронний орган у межах компетенції вирішує питання про усунення порушень законодавства та/або відшкодування матеріальної шкоди (збитків) і вживає заходів щодо усунення причин і умов, які сприяли їх учиненню.

Відтак при проведенні позапланової ревізії за зверненням правоохоронних органів, в межах кримінального провадження, органи Держаудитслужби не приймають вимог про усунення порушень, такі повноваження надані безпосередньо правоохоронним органам, і здійснюються в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.11.2018 у справі №817/2016/17 (К/9901/63211/18).

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова