ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2019 року

м. Дніпро

справа № 280/2128/19

(суддя Стрельнікова Н.В., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року у справі №280/2128/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 07 травня 2019 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області згідно з яким, просить визнати незаконною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.08.2018 року №ЗП 1325/582/АВ/П/ТД-ФС, якою накладено штраф на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 558 450,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що висновки відповідача щодо наявності ознак трудових відносин з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з якими укладено цивільно-правові договори є помилковими. Зазначає про порушення відповідачем порядку розгляду справи про притягнення позивача до відповідальності, оскільки відповідачем не розглянуто клопотання позивача про відкладення розгляду справи, що позбавило останнього надати свої доводи та заперечення на висновки інспекційного відвідування.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що укладені позивачем договори із громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у встановленому порядку недійсними - не визнані, а відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем цивільно-правових договорів недійсними або визнавати їх трудовими, чи на власний розсуд тлумачити їх умови, у зв`язку з чим суд зробив висновок, що у правовідносинах між позивачем та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, встановлено визначений обсяг виконання робіт та її кінцевий результат. Крім того, суд звернув увагу, що відповідачем не надано жодних пояснень у своєму відзиві щодо доводів позивача про не врахування заяви ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, який було призначено на 09.08.2018, чим було позбавлено позивача права взяти участь та надати пояснення та відповідні матеріали. Крім того, судом взято до уваги те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року по справі №826/5764/17 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якою затверджено вищевказаний Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, та яким керувався відповідач при проведенні інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, оскільки перевіркою встановлено наявність ознак трудових відносин між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з якими укладено цивільно-правові договори.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 13.07.2018 року ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ №1069 про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю у термін по 23.07.2018 (а.с.81).

На підставі вказаного наказу оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 №491від 13.07.2018 (а.с.82).

За результатами інспекційного відвідування 18.07.2018 складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЗП1325/582/АВ від 18.07.2018, згідно з розділом ІІІ якого виявлені зокрема наступне порушення:

« - в цивільно-правових дорговорах від 16.07.2018 укладених між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як Виконавці та ДОТ «Сонячний» в особі директора ОСОБА_9, як Замовник вбачаються ознаки трудових договорів, а саме:

- предметом договорів є надання послуг «художньо-оформлювальних робіт» та «ремонтно-будівельних робіт» відповідно. Зазначені дії є процесом праці, а не його результатом. При цьому у вищевказаних договорах відсутні обсяги робіт.

- в цивільно-правових договорах від 16.07.2018 укладених між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як Виконавці та ДОТ «Сонячний» в особі директора ОСОБА_9, як Замовник вбачаються ознаки трудових договорів, а саме:

- предметом договорів є надання послуг «ремонтно-будівельних робіт» та будівельно - оздоблювальних робіт» відповідно. Зазначені дії є процесом праці, а не його результатом. При цьому у вищевказаних договорах відсутні обсяги робіт. Відповідно до пояснень ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вони підпорядковуються режиму роботи закладу - працюють шість днів на тиждень з вихідним у неділю, з 08-00 до 18-00 год. з перервою на обід. Зазначені працівники пройшли вступний інструктаж із охорони праці, що притаманно трудовим відносинам.

За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначаються після закінчення роботи і оформлюються актами здавання-приймання виконаних робіт, на підставі яких провадиться їх оплата. З огляду на недопущення підміни трудових відносин цивільно-правовими встановлено, що допуск до роботи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без укладання трудового договору. Уповноваженою особою - директором ДОТ «Сонячний» ОСОБА_9 допущено до роботи електриком ОСОБА_7 , який працює охоронником на іншому підприємстві, без укладання договору».

18.07.2018 року інспектором праці Кіосєв А.А. винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗП/1325/582/АВ/П, яким ФОП ОСОБА_1 зобов`язано усунути виявлені в ході інспекційного відвідування порушення (а.с.16-17).

Акт інспектування, припис, та повідомлення про розгляд адміністративної справи призначеної на 07.08.2018 року, отримано позивачем 03.08.2018 року (а.с. 18).

03.08.2018 року позивачем направлено на адресу відповідача заперечення до акта перевірки (а.с. 20-21) .

06.08.2018 року додатково надіслано клопотання про відкладення розгляду справи.

08.08.2018 року позивачем отримано повідомлення, що розгляд справи призначено на 09.08.2018 року (а.с. 22).

Однак, у зв`язку з неотриманням відповіді на заперечення на акт перевірки, позивачем 08.08.2018 року подано клопотання про відкладення розгляду справи на 25.08.2018 року (а.с. 24 ).

У зв`язку з виявленими порушеннями, відповідачем 09.08.2018 року винесено постанову про накладення штрафу №ЗП 1325/582/АВ/П/ТД-ФС в розмірі 558 450 грн. (а.с.25-26). Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про охорону праці» працівник це виключно та особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З аналізу зазначених норм вбачається, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Тобто, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Водночас, суд апеляційної інстанції встановив, що між ДОЛ «Сонячний» в особі директора ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було укладено ряд цивільно-правових угод, замовником по яких згідно з цими угодами зазначено ФОП ОСОБА_1 (а.с.29-30, 34-35, 39-40, 44-45).

Так, 16.07.2018 року між ДОЛ «Сонячний» в особі директора ОСОБА_9 та ОСОБА_2 було укладено цивільно-правову угоду, замовником по якій зазначено ФОП ОСОБА_1 (а.с.29-30).

Предметом вищезазначеної цивільно-правової угоди згідно з пунктом 1.1 договору зазначено «художньо-оформлювальні роботи строком до 31.08.2018 року».

Вартість послуги по договору згідно з пунктом 4.1 визначена та затверджена сторонами у розмірі 5750 грн.

В свою чергу, як вбачається з акта приймання-передачі наданих послуг від 25.07.2018 року, він складений про те, що виконавець надав, а замовник прийняв роботи з художньо-оформлюваних робіт в ДОТ «Сонячний». Вартість послуг виконавця за цим актом складає 1345 грн. (а.с.32).

Аналіз вищезазначеної угоди та акта складного на виконання її свідчить про те, що послуги підрядника - ОСОБА_2 полягають у зобов`язанні виконати певну роботу, а не у продажі її результатів, оскільки ні договір ні акт не містять певного визначеного обсягу робіт та їх результату.

Не містяться в договорі та акті здачі-прийому виконаних робіт і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен підрядник передати замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

Пунктом 4.1 цивільно-правового договору від 16.07.2018 року встановлено, що вартість послуги по договору визначена та затверджена сторонами у розмірі 5750 грн. при цьому строк дії договору встановлено по 31.08.2018 року.

25.07.2018 року між ДОТ «Сонячний» в особі директора ОСОБА_9 та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду про розірвання цивільно-правового договору побутового підряду від 16.07.2018 року, згідно з якою замовник та виконавець дійшли згоди розірвати договір побутового підряду від 16.07.2018 року. Пункт 4.1 договору викладено в наступній редакції: «вартість послуги по Договору визначена та затверджена сторонами у розмірі 1345 грн.» (а.с.31)

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що в договорі від 16.07.2018 року, додатковій угоді від 25.07.2018 року та акті приймання-передачі наданих послуг містяться відомості про загальну вартість робіт, а не оплату за надання конкретної послуги виходячи з її обсягу, що свідчить про домовленість сторін щодо регулярної оплати процесу праці, а не її результату.

Також слід врахувати те, що в п. 1.3 зазначено, що замовник зобов`язаний забезпечити підрядника всім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором, а саме обладнанням, інструментами та їх повернення у строк до 31.08.2018 року, що свідчить про те, що підрядником роботи по художньо-оформлювальним роботам виконувалися не на власним ризик, як то притаманно цивільно-правовим угодам.

При цьому суд апеляційної інстанції приймає до уваги й те, що вимоги пункту 2.2 договору, згідно з яким замовник має право контролювати процес надання послуги та її якість шляхом особистої перевірки свідчить про підпорядкування ОСОБА_2 замовнику під час процесу праці.

Так, 16.07.2018 року між ДОЛ «Сонячний» в особі директора ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , з кожним окремо було укладено цивільно-правову угоду, замовником по якій зазначено ФОП ОСОБА_1 (а.с.39-40, 44-45).

Предметом вищезазначених цивільно-правових угод згідно з пунктом 1.1 договору зазначено «ремонтно-будівельні роботи строком до 31.08.2018 року».

Вартість послуги по договорам згідно з пунктом 4.1 визначена та затверджена сторонами у розмірі 6000 грн. та 5750 грн. відповідно.

В свою чергу, як вбачається з акта приймання-передачі наданих послуг від 25.07.2018 року, він складений про те, що виконавець ( ОСОБА_4 ) надав, а замовник прийняв ремонтно-будівельні роботи в ДОТ «Сонячний». Вартість послуг виконавця за цими актами складає 1148 грн. (а.с.42).

З акта приймання-передачі наданих послуг від 14.08.2018 року вбачається, що він складений про те, що виконавець ( ОСОБА_8 ) надав, а замовник прийняв ремонтно-будівельні роботи в ДОТ «Сонячний». Вартість послуг виконавця за цими актами складає 3455 грн. (а.с.47).

Аналіз вищезазначених угод та актів складних на їх виконання свідчить про те, що послуги підрядника - ОСОБА_4 та ОСОБА_8 полягали у зобов`язанні виконати певну роботу, а не у продажі її результатів, оскільки ні договори ні акти не містять певного визначеного обсягу робіт та їх результату.

Не містяться в договорі та акті здачі-прийому виконаних робіт і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен підрядник передати замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

Пунктом 4.1 цивільно-правових договорів від 16.07.2018 року встановлено, що вартість послуги по договору визначена та затверджена сторонами у розмірі 6000 грн. та 5750 грн., відповідно, при цьому строк дії договорів встановлено по 31.08.2018 року.

25.07.2018 року між ДОТ «Сонячний» в особі директора ОСОБА_9 та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду про розірвання цивільно-правового договору побутового підряду від 16.07.2018 року, згідно з якою замовник та виконавець дійшли згоди розірвати договір побутового підряду від 16.07.2018 року. Пункт 4.1 договору викладено в наступній редакції: «вартість послуги по Договору визначена та затверджена сторонами у розмірі 1148 грн.» (а.с.41).

13.08.2018 року між ДОТ «Сонячний» в особі директора ОСОБА_9 та ОСОБА_8 укладено додаткову угоду про розірвання цивільно-правового договору побутового підряду від 16.07.2018 року, згідно з якою замовник та виконавець дійшли згоди розірвати договір побутового підряду від 16.07.2018 року. Пункт 4.1 договору викладено в наступній редакції: «вартість послуги по Договору визначена та затверджена сторонами у розмірі 3455 грн.» (а.с.46).

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що в договорах від 16.07.2018 року, додаткових угодах від 25.07.2018 року і від 13.08.2018 року та акті приймання-передачі наданих послуг містяться відомості про загальну вартість робіт, а не оплату за надання конкретної послуги виходячи з її обсягу, що свідчить про домовленість сторін щодо регулярної оплати процесу праці, а не її результату.

Також слід врахувати те, що в п. 1.3 договорів від 16.07.2018 року зазначено, що замовник зобов`язаний забезпечити підрядника всім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором, а саме обладнанням, інструментами та їх повернення у строк до 31.08.2018 року, що свідчить про те, що підрядниками ремонтно-будівельні роботи виконувалися не на власний ризик, як то притаманно цивільно-правовим угодам.

При цьому суд апеляційної інстанції приймає до уваги й те, що вимоги пункту 2.2 договору, згідно з якими замовник має право контролювати процес надання послуги та її якість шляхом особистої перевірки свідчить про підпорядкування ОСОБА_4 та ОСОБА_8 замовнику під час процесу праці.

Так, 16.07.2018 року між ДОЛ «Сонячний» в особі директора ОСОБА_9 та ОСОБА_5 було укладено цивільно-правову угоду, замовником по якій зазначено ФОП ОСОБА_1 (а.с.34-35).

Предметом вищезазначеної цивільно-правової угоди згідно з пунктом 1.1 договору зазначено «будівельно-оздоблювальні роботи строком до 31.08.2018 року».

Вартість послуги по договору згідно з пунктом 4.1 визначена та затверджена сторонами у розмірі 5750 грн.

В свою чергу, як вбачається з акта приймання-передачі наданих послуг від 25.07.2018 року, він складений про те, що виконавець надав, а замовник прийняв будівельно-оздоблювальні роботи в ДОТ «Сонячний». Вартість послуг виконавця за цим актом складає 1233 грн. (а.с.37).

Аналіз вищезазначеної угоди та акта складного на виконання її свідчить про те, що послуги підрядника - ОСОБА_5 полягають у зобов`язанні виконати певну роботу, а не у продажі її результатів, оскільки ні договір ні акт не містять певного визначеного обсягу робіт та їх результату.

Не містяться в договорі та акті здачі-прийому виконаних робіт і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен підрядник передати замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

Пунктом 4.1 цивільно-правового договору від 16.07.2018 року встановлено, що вартість послуги по договору визначена та затверджена сторонами у розмірі 5750 грн. при цьому строк дії договору встановлено по 31.08.2018 року.

25.07.2018 року між ДОТ «Сонячний» в особі директора ОСОБА_9 та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду про розірвання цивільно-правового договору побутового підряду від 16.07.2018 року, згідно з якою замовник та виконавець дійшли згоди розірвати договір побутового підряду від 16.07.2018 року. Пункт 4.1 договору викладено в наступній редакції: «вартість послуги по Договору визначена та затверджена сторонами у розмірі 1233 грн.» (а.с.36).

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що в договорі від 16.07.2018 року, додатковій угоді від 25.07.2018 року та акті приймання-передачі наданих послуг містяться відомості про загальну вартість робіт, а не оплату за надання конкретної послуги виходячи з її обсягу, що свідчить про домовленість сторін щодо регулярної оплати процесу праці, а не її результату.

Також слід врахувати те, що в п. 1.3 договору зазначено, що замовник зобов`язаний забезпечити підрядника всім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором, а саме обладнанням, інструментами та їх повернення у строк до 31.08.2018 року, що свідчить про те, що підрядником будівельно-оздоблювальні роботи виконувалися не на власним ризик, як то притаманно цивільно-правовим угодам.

При цьому суд апеляційної інстанції приймає до уваги й те, що вимоги пункту 2.2 договору, згідно з яким замовник має право контролювати процес надання послуги та її якість шляхом особистої перевірки свідчить про підпорядкування ОСОБА_5 замовнику під час процесу праці.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що предметом укладених цивільно-правових договорів з зазначеними фізичними особами фактично є процес їх праці, а не її кінцевий результат, а тому умови вказаних вище договорів мають ознаки трудового характеру.

Проте, суд першої інстанції зазначені обставини не дослідив та безпідставно не надав їм оцінку.

Висновки суду першої інстанції про те, що укладені договори у встановленому порядку недійсними - не визнані, а відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем цивільно-правових договорів недійсними або визнавати їх трудовими, чи на власний розсуд тлумачити їх умови, суд апеляційної інстанції вважає недоречними, оскільки відповідачем у спірних відносинах не надається оцінка дійсності або відповідності цивільно-правовим нормам укладеним угодам від 16.07.2018 року, відповідачем в межах повноважень наданих Державою лише перевіряється дотримання права особи, яка виконує процес праці на оформлення з нею трудового договору та наявність обставин допуску особи до роботи без укладення трудового договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем під час перевірки вірно встановлено, що правовідносини, які склалися між виконавцями та замовником за цими договорами є трудовими, оскільки передбачають виконання роботи на постійній основі та спрямовані на отримання процесу праці.

Щодо доводів позивача як підстави для скасування постанови від 09.08.2018 року №ЗП 1325/582/АВ/П/ТД-ФС про те, що відповідач розглянув справу без його участі не зважаючи на клопотання про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі - Порядок №509).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи) (абз. 1 п. 2 Порядку №509).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади (абз. 4 п. 2 Порядку №509).

Відповідно до п.п.3-8 Порядку №509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Як зазначає позивач у позовній заяві повідомлення від 18.07.2018 року про призначення розгляду справи на 08.08.2018 року 14:00 год. ним отримано 03.08.2018 року. У зв`язку з отримання цього повідомлення позивач 06.08.2019 року звернувся до відповідача з клопотанням про відкладення розгляду справи (а.с.19).

08 серпня 2018 року позивачем отримано повідомлення від 27.07.2018 року про призначення розгляду справи на 09.08.2018 року 14:15 год. (а.с.22-23, 93).

Зазначені обставини свідчать про те, що позивач був повідомлений про день, час та місце розгляду справи про накладення штрафу.

Враховуючи те, що позивач був повідомлений про день, час та місце розгляду справи про накладення штрафу, відповідач у відповідності до положень пункту 6 Порядку мав право провести розгляд справи без участі представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу.

При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що клопотання від 06.08.2018 року та від 09.08.2019 року про відкладення розгляду справи містять одні і ті ж підстави для відкладення її розгляду, що свідчить про намагання позивачем затягнути розгляд справи та відсутність його волевиявлення у сприянні забезпечити розгляд цієї справи з участю його представника, оскільки з часу отримання позивачем першого повідомлення - 03.08.2018 року по день розгляду справи - 09.08.2018 року минуло шість днів, що є досить тривалим строком для реалізації права на укладення договору про надання правової допомоги.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції зробив висновок про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови якою, у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року у справі №280/2128/19 - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 18 грудня 2019 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко