КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2019 року № 320/5302/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркредит-Авто" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркредит-Авто" з позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС підрозділ ВМО №2 м/п "Спеціалізований" UA100210 про коригування митної вартості товарів №UA100210/2019/000084/2 від 07.06.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митній декларації, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару. Позивач вказує також на протиправність застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості при винесенні рішенні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти нього зазначив, що під час митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, при здійсненні аналізу яких виявлено, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив таке.

07.06.2019до Київської міської митниці ДФС подано митну декларацію №UA100210/2019/098862 з метою здійснення митного оформлення товару: транспортний засіб VOLKSWAGEN TIGUAN, об`єм двигуна 1968см³; рік виготовлення - 2018. Покупець - ТОВ «Укркредит-Авто». Продавець - компанія «RAS GmbH».

Митна вартість товару позивачем в митній декларації була заявлена за основним методом за ціною договору 23800 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів, позивачем подано митному органу пакет документів, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації.

07 червня 2019 року відповідачем було прийнято рішення №UA 100210/2019/000084/2 про коригування митної вартості товарів електронного ВМД №UA100210/2019/098862. Даним рішенням відповідач підвищив митну вартість товару до показника 29450.0 євро.

Коригування митної вартості товару здійснено у зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме, відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу:

1. Зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 03.04,2019 № 1\04\19 загальною вартістю 100 000 (сто тисяч) евро. Відповідно до п.3 договору купівлі-продажу від 03.04.2019 №1\04\19 умови поставки DAF - Краківець, передача транспортного засобу повинна була відбутись в пункті пропуску, а за Інформацію «Журналу пропуску через митний кордон «АСМО «Інспектор», митний кордон перетнув Кобилянський C., TOB "УКРКРЕДИТ- АВТО".

2. У банківському платіжному документі на суму 23 800 євро є посиланні на модель та марку транспортного засобу, а також номер зовнішньоекономічного договору від 03.04.2019 №1\04\19, загальною вартістю 100 000 (сто тисяч) грн., але відсутній конкретний VIN код транспортного засобу за який сплачено кошти.

3. Платіжний документ від 23.04.2019 №б/н німецькою мовою на суму 23800 євро, в якому є посилання на модель та марку транспортного засобу, а також номер зовнішньоекономічного договору від 03.04.2019 №1\04\19, загальною вартістю 100 000 (сто тисяч) грн., але відсутній конкретний VIN код транспортного засобу за який сплачено кошти.

Пунктом 2.2 «Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах», що затверджений Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 зазначено, що ..«Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів».

3. Копія митної декларації типу ЕХ А країни відправлення від 13.05.2019 № 19DE6752060316и2E5 не містить дані стосовно фактурної вартості та умов постачання товару та використовується з метою контропю експорту товарів без зовнішній процедури транзиту, отже не містить достатні відомості для перевірки ціни продажу товарів або ціни, що підлягає сплаті за транспортний засіб.

4. Щодо документа на польській мові - не забезпечено, відповідно до ст.254 Митного Кодексу, переклад документа.

Відсутні повні відомості, що підтверджують врахування витрат на транспортування транспортного засобу, оскільки відповідно до п,3 договору купівлі-продажу від 03.04.2019 №1\04\19 в умови поставки «DAF ~ Краківець» дані витрати не враховані.

У зв`язку з наявними розбіжностями декларанту запропоновано, згідно з п.2 та п.3 ст.53 Кодексу, протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

- заключення уповноваженого експерта;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи);

- копію митної декларації країни відправлення

- за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

Декларантом не виконано вимог митниці в частині надання додаткових документів.

Не погоджуючись з оспорюваним рішенням митного органу щодо коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР, Митним кодексом України від 13 березня 2012 р. № 4495-VІ (далі - МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 р. № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 р. № 3018-VI (далі - Конвенція).

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

МК України, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 52 МК України з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як вбачається ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вбачається ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Крім того, ч. 1 ст. 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Як вбачається п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Крім того, ч. 6 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Як вбачається ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог ч. 2 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як вбачається ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Крім того, п. 10 ст. 58 МК України, визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Судом встановлено, що під час перевірки наданих до митного оформлення документів встановлено що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України (далі - Кодекс), містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

1. Зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 03.04.2019 № 1 \04\ 19 загальною вартістю 100 000 (сто тисяч) евро. Відповідно до п.3 договору купівлі-продажу від 03.04.2019 №1\04\19 умови поставки DAF - Краківець, передача транспортного засобу продавцем згідно вказаної умови поставки повинна була відбутись в пункті пропуску Краківець. Тобто, витрати на транспортування до вказаного пункту пропуску несе продавець.

Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Однак за інформацією «Журналу пропуску через митний кордон «АСМО «Інспектор», митний кордон перетнув ОСОБА_1 (ТОВ «УКРКРЕДИТ- АВТО»), що суперечить умовам поставки DAF.

Таким чином доставку автомобіля до пункту пропуску здійснював покупець (позивач), та відповідно витрати на доставку повинні були додаватись до митної вартості як бази оподаткування, чого позивачем зроблено не було.

2. У поданому банківському платіжному документі (SWIFT) №8E20F79DCE44 на суму 23 800 євро є посилання на модель та марку транспортного засобу, а також номер зовнішньоекономічного договору від 03.04.2019 №1\04\19, загальною вартістю 100 000 (сто тисяч) грн„ але відсутній конкретний VIN код транспортного засобу за який сплачено кошти, або номер відповідного інвойсу, щоб можливо було впевнитись, що вказана сума сплачена саме за даний автомобіль.

Те саме стосується і платіжного документу від 23.04.2019 №б/н німецькою мовою на суму 23800 євро, в якому є посилання на модель та марку транспортного засобу, а також номер зовнішньоекономічного договору від 03.04.2019 №1\04\19, загальною вартістю 100 000 (сто тисяч) грн., але відсутній конкретний VIN код транспортного засобу за який сплачено кошти, або номер інвойсу (рахунку).

Пунктом 2.2 «Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах», що затверджений Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 зазначено, що «Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів».

Згідно п.4 ч.2 ст.53 Митного кодексу України до основних (а не додаткових) документів, що підтверджують митну вартість належать: якщо рахунок сплачено. - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Копія митної декларації типу ЕХ А країни відправлення від 13.05.2019 №19РЕ675206031682Е5 не містить дані стосовно фактурної вартості та умов постачання товару, а отже не містить достатні відомості для перевірки ціни продажу товарів або ціни, що підлягає сплаті за транспортний засіб.

Крім того, декларація не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення.

4. Всі документи декларантом подано до митного оформлення без перекладу, всупереч вимогам статті 254 Митного кодексу України.

Окрім того, судом встановлено, що декларант відмовився надавати додаткові документи на вимогу митного органу.

Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: наявність розбіжностей щодо вартості, відсутність всіх необхідних відомостей (зокрема витрат на доставку, суми сплаченої саме за вказаний автомобіль), що не дало можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Оскільки, декларантом не надано документи, які підтверджують всі складові митної вартості товарів, не усунуто виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості, митним органом правомірно не був застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Водночас, згідно статті 64 Митного кодексу України. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Із спірного рішення судом встановлено, що Митним органом проведеного порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947).

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Відповідно до пункту 2 (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947) «оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна грунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару. який обкладається митом. або аналогічного товару.

Відповідно до пункту 2 (б) Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції».

Якщо дійсна вартість не може бути визначена до пункту 2 (б) вказаної вище Генеральної угоди. оцінка митних цілей повинна грунтуватися на найближчому еквіваленті. який може бути встановлений.

Статтею 17 "Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року" передбачено, що: «Ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання».

Згідно статті 7 «Угоди про застосування статті VII ГАТТ», якщо митна вартість імпортних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 1 - 6 включно, то митна вартість визначається з використанням розумних засобів, сумісних із принципами та загальними положеннями цієї Угоди і Статті VII ГАТТ 1994 та на основі даних, наявних у країні імпорту.

Відповідно до статті 33 Митного кодексу України органи доходів і зборів використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються з відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

У органу доходів і зборів наявна інформація щодо митної вартості товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, що оцінюється. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст.64 Митного кодексу України. Митна вартість товару ґрунтується на інформації щодо попередніх митних оформлень (декларація від 11.03.2019 №ИА305160/2019/015254), а також інформації, що міститься в зовнішніх джерелах (сайт http://www.mobile.de) та ін.), дозвіл на використання яких регламентовано пунктом 5 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 (ціна на вказаному інтернет ресурсі щодо автомобіля даної моделі, марки та року випуску коливається в межах від 26400.00 Євро до 40000.00 Євро та є однозначно вищою ніж задекларована позивачем).

Таким чином, суд висновує, що митним органом було правомірно винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA100210/2019/000084/2.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.

З урахуванням викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є необгрунтованими, тому в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.