ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року (о 12 год. 00 хв.)

Справа № 280/4712/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя

третя особа Президент України Зеленський Володимир Олександрович

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя (далі - Конкурсна комісія, відповідач), третя особа Президент України Зеленський Володимир Олександрович, в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 5 рішення відповідача від 8-11.07.2019, оформлене протоколом №2 засідання відповідача від 8-11 липня 2019.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що п. 5 рішення Конкурсної комісії від 08-11.07.2019, оформленого протоколом №2 засідання конкурсної комісії від 08-11 липня 2019 року ухвалено рішення про відмову ОСОБА_1 у допуску до участі у конкурсі на підставі невідповідності вимогам до членів Вищої ради правосуддя, установленим ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», та абз. 1 п. 5 Положення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, затвердженого Указом Президента України від 10.06.2019 №357. Зауважує, що мотивами ухвалення цього рішення, на думку членів Конкурсної комісії, є відсутність у позивача стажу професійної діяльності у сфері права не менше 15 років, що встановлено ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», оскільки останній отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» у 2006 році. Звертає увагу суду, що отримав вищу освіту за спеціальністю «Правознавство», присвоєно кваліфікацію - юрист у 1999 році, що посвідчується копією диплому молодшого спеціаліста, який був поданий разом з усіма документами. При цьому, на думку позивача, щодо вимог до освіти, часу перебігу стажу професійної діяльності у сфері права у Законі України «Про Вищу раду правосуддя» не зазначено. Отже, законодавець чітко передбачив вимоги та чіткий перелік їх до члена Вищої ради правосуддя. Жодним чином ні Конституцією України, ні Законом України «Про Вищу раду правосуддя» не зазначена якого рівня має бути вища освіта у члена Вищої ради правосуддя, а тим паче не передбачено коли у кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя повинен рахуватися стаж професійної діяльності у сфері права, адже у позивача він почався з моменту отримання диплому молодшого спеціаліста за спеціальністю «Правознавство» з 1999 року, що надало позивачу право працювати з 20 липня 2000 року за спеціальністю на посаді юрисконсульта ТОВ «Правнича компанія «Пріоритет». Зазначає, що початок стажу професійної діяльності у сфері права не прив`язаний до моменту або факту отримання диплому про повну вищу освіту, законодавець цього не регламентує, бо є логічним, що людина, яка отримала диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю «Правознавство» вправі розпочати професійний стаж відразу по його отриманню. Вважаючи таке рішення протиправним, а мотиви для прийняття Конкурсною комісією протиправного та незаконного рішення є хибними, викривленими та такими, що не відповідають нормам Конституції України та Закону України «Про Вищу раду правосуддя», просить його скасувати.

Ухвалою судді від 15.10.2019 відкрито провадження у справи та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 12 листопада 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву, а третій особі - 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду пояснень щодо позову, які мають відповідати вимогам ст. 165 КАС України, та 5-денний строк з дня отримання відзиву - для подання пояснень щодо відзиву.

Представник відповідача та третьої особи позов не визнав, 08 листопада 2019 року надав суду відзив (вх. №46685), відповідно до якого вказує, що наявні підстави для закриття провадження у вказаній справі в силу приписів ст. 238 КАС України, оскільки комісія не є суб`єктом владних повноважень в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України та не здійснює жодних публічно-владних управлінських функцій щодо призначення членів Вищої ради правосуддя. Стверджує, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, при чому, захист прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. При цьому, відповідно до правової позиції, висловленої у Рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 №19-рп/2011, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій. Зазначає, що рішення, які приймаються Комісією в межах проведення конкурсу, зокрема, щодо визначення кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, не є обов`язковими до виконання та носять суто рекомендаційний характер: Президент України наділений правом на власний розсуд приймати рішення щодо призначення або непризначення відповідних осіб на посади члена ВРП, тобто Комісія не є суб`єктом владних повноважень, не здійснює жодних владно-управлінських функцій, а відтак її рішення, дії або бездіяльність не можуть бути предметом публічно-правового спору. Крім того, вважає, що публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем відсутній, оскільки предметом спору у вказаній справі є недопуск позивача до участі у відкритому конкурсі з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів ВРП, оголошеному на виконання Указу №357, водночас, з позовних вимог не зрозуміло, які саме права позивача може відновити/захистити судове рішення у вказаній справі. Вказує, що вказаний конкурс завершено, за його результатами Указом Президента України від 30.09.2019 членом ВРП призначено ОСОБА_2 , тому визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Комісії жодним чином не змінить правове становище позивача та не створить у Комісії обов`язку рекомендувати кандидатуру позивача Президенту України як кандидата на посаду члена ВРП. Натомість, 04 листопада 2019 року оголошено Конкурс з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів ВРП, що на думку представника, свідчить про безпідставність позовних вимог позивача, а також про можливість останнього в подальшому взяти участь у конкурсі на посаду члена ВРП, а тому будь-яке рішення у вказаній справі не призведе до захисту/відновлення жодних ніби-то порушених прав, свобод чи інтересів позивача, у зв`язку з чим просить суд закрити провадження у справі.

Позивачем під час розгляду справи ставилося питання щодо відсутності повноважень у представника відповідача подавати та підписувати позов.

Так суд зазначає, частиною третьою статті 59 КАС України передбачено що довіреність від імені юридичної особи видається зав підписом ( електронним цифровим підписом) посадової особи , уповноваженої на це законом, установчими документами.

Як вбачається з матеріалів справи 09.09.2019 Офіс Президента України в особі Керівника Офісу Президента України на підставі Указу президента України від 05.09.2019 №663 «Про забезпечення представництва в судах України інтересів Президента України та створених ним допоміжних органів і служб» цією довіреністю уповноважив Пантюхову Людмилу Робертівну представляти інтереси відповідача та третьої особи.

Проте Указ Президента України Про забезпечення представництва в судах України інтересів Президента України та створених ним допоміжних органів і служб» набрав чинності 10.09.2019.

Тому суд не приймає до уваги відзив та зазначені в ньому підстави для закриття провадження у справі та вважає можливим вирішити справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 12.11.2019 закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05 грудня 2019 року.

05 грудня 2019 року судом оголошена перерва до 09 грудня 2019 року.

Позивачем до матеріалів справи надано письмові пояснення (вх. №51711 від 09.12.2019), у яких вказує, що КАС України хоча й закріплює право посадових і службових осіб суб`єктів владних повноважень мати представника в адміністративній справі, однак не передбачає можливості його реалізації, не інакше як через інститут адвокатури. Зазначає, що довіреність представника була видана 09 вересня 2019 року керівником Офісу Президента України на підставі Указу Президента України від 05.09.2019 №663 «Про забезпечення представництва в судах України інтересів Президента України та створення ним допоміжних органів і служб», проте вказаний Указ Президента набрав чинності 10 вересня 2019 року, в день коли був опублікований в газеті «Урядовий кур`єр» від 10.09.2019 №172, отже довіреність, видана Офісом Президента України на представника, є нікчемною та такою, що видана з порушенням, не маючи на її видачу 09 вересня 2019 року повноважень. Щодо строків оскарження наголошує, що ним оскаржується рішення Конкурсної комісії про відмову у допуску до участі у конкурсі на підставі невідповідності вимогам до членів ВРП. На думку позивача, якби ж мова йшла про оскарження результатів самого конкурсу, то законодавець в ч. 5 ст. 122 КАС України передбачив інший строк для оскарження, який є присічним. Зауважує, що результати конкурсу ним не оскаржуються та оскаржуватись не будуть.

Представники учасників справи кожен окремо звернулись до суду із заявами (вх. №51770 від 09.12.2019 та вх. №51530 від 06.12.2019) про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Указом Президента України №357/2019 від 10.06.2019 затверджено Положення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя.

14 червня 2019 року відбулося засідання Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, утвореної Указом Президента України від 10 червня 2019 року № 357 «Про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя».

Конкурсна комісія прийняла рішення щодо публікації оголошення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України та початок прийому документів, необхідних для участі у конкурсі.

18 червня 2019 року позивач направив перелік документів для участі у конкурсі з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя.

11 липня 2019 року Конкурсна комісія розглянула документи, подані ОСОБА_1 для участі у конкурсі та ухвалила відмовити позивачу у допуску до участі у конкурсі на підставі невідповідності вимогам до членів Вищої ради правосуддя, установленим ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», та абз. 1 п. 5 Положення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, затвердженого Указом Президента України від 10.06.2019 №357, про що свідчить відповідне повідомлення.

Зі змісту вказаного витягу з протоколу №2 вбачається, що п. 5 Порядку денного було вказано «Про відбір кандидатів на основі поданих документів для проведення співбесід та про розміщення списку осіб, допущених до участі у конкурсі, на веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України». Зокрема, члени Конкурсної комісії розглянути документи, подані ОСОБА_1 для участі у конкурсі з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя. Голова Конкурсної комісії В.Сущенко запропонував членам Комісії обговорити питання відповідності позивача вимогам до членів Вищої ради правосуддя, а саме щодо наявності стажу професійної діяльності у сфері права не менше п`ятнадцяти років, яка встановлена ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Вивчивши подані кандидатом документи, члени Конкурсної комісії встановили, що ОСОБА_1 отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» у 2006 році, що засвідчено копією диплому спеціаліста.

13 липня 2019 року позивач на веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України ознайомився з інформацією для осіб, допущених до участі у конкурсі з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, у т.ч. Списком осіб, допущених Комісією до участі у конкурсі.

На запит позивача від 15.07.2019 №2353 Головний департамент забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України листом від 18.07.2019 №12-09/2997 повідомив ОСОБА_1 , що у поданих ним для участі у конкурсі документів відсутні контактні дані, на які Конкурсна комісія могла б повідомити причини відмови у допуску до участі у конкурсі.

22 липня 2019 року представник позивача звернувся до голови Конкурсної комісії із запитом №23, у якому просив надати Рішення конкурсної комісії про відмову у допуску до участі у конкурсі ОСОБА_1 , а також повідомити підставу чи підстави з посиланням на нормативне обґрунтування та вказати мотиви такої відмови у допуску до участі у конкурсі з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, на який 06 серпня 2019 року отримано відповідь разом із витягом з протоколу №2 засідання Конкурсної комісії від 8-11 липня 2019 року.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 131 Конституції України та ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 № 1798 Президент України призначає двох членів Вищої ради правосуддя.

Положеннями ч. 8-11 ст. 9 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що для призначення Президентом України члена Вищої ради правосуддя на веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України розміщується оголошення про проведення відкритого конкурсу.

Положення про проведення відкритого конкурсу для призначення Президентом України членів Вищої ради правосуддя затверджується Президентом України.

Особа, яка претендує на участь у конкурсі, подає документи, визначені частиною першою статті 8 цього Закону, протягом п`ятнадцяти календарних днів з дня оголошення на веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України про проведення відкритого конкурсу.

Інформація про осіб, які претендують на участь у конкурсі, разом із копіями поданих документів, крім документів, визначених п. п. 4, 8, 9 ч. 1 ст. 8 цього Закону, оприлюднюються на веб-сторінці Офіційного інтернет-представництва Президента України на наступний робочий день з дня надходження документів, але не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення конкурсу.

Указом Президента України №357/2019 від 10.06.2019 затверджено Положення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя та утворено конкурсну комісію з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя та затверджено її персональний склад.

Згідно з п. 1 зазначеного Положення останнє визначає порядок проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя.

Відповідно до п. 3 Положення діяльність Конкурсної комісії щодо організації і проведення конкурсу ґрунтується на принципах верховенства права, професійності, публічності та політичної нейтральності..

Для проведення конкурсу: 1) Адміністрація Президента України: розміщує на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України оголошення про проведення конкурсу і можливість подання особами документів, необхідних для участі у конкурсі. В оголошенні зазначаються визначені Законом України "Про Вищу раду правосуддя" вимоги до членів Вищої ради правосуддя та перелік документів, що подаються для участі у конкурсі, строки їх прийому та способи подання; здійснює прийом документів від осіб, які претендують на участь у конкурсі. У прийнятті документів, що подаються особами, які мають намір взяти участь у конкурсі, не може бути відмовлено з інших підстав, ніж закінчення строку їх подання; розміщує на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України інформацію про осіб, які претендують на участь у конкурсі, разом із копіями поданих документів (крім документів, зазначених у пунктах 4, 8, 9 частини першої статті 8 Закону України "Про Вищу раду правосуддя") на наступний робочий день з дня надходження таких документів, але не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення конкурсу; 2) Конкурсна комісія здійснює попередній розгляд документів осіб, які претендують на участь у конкурсі, на відповідність вимогам, установленим Законом України "Про Вищу раду правосуддя", та ухвалює рішення про допуск осіб до участі у конкурсі або про відмову у допуску до участі у конкурсі (пункт 4 Положення).

Пунктом 5 Положення передбачено, що до участі у конкурсі за рішенням Конкурсної комісії не допускаються особи, які не відповідають установленим вимогам до членів Вищої ради правосуддя та/або не можуть бути членами Вищої ради правосуддя згідно із Законом України "Про Вищу раду правосуддя", іншими законами України та/або не подали передбачені Законом України "Про Вищу раду правосуддя" для участі у конкурсі документи.

Конкурсна комісія повідомляє особам, які претендують на участь у конкурсі, про їх допуск до участі у конкурсі, розміщує на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України список осіб, допущених до участі у конкурсі, а також повідомляє особам, які не допущені до участі у конкурсі, про відмову у допуску до участі у конкурсі із зазначенням підстав такої відмови.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови позивачу у допуску до участі у конкурсі є невідповідність останнього вимогам до членів Вищої ради правосуддя, установленим ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», та абз. 1 п. 5 Положення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, затвердженого Указом Президента України від 10.06.2019 №357, оскільки ОСОБА_1 отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» у 2006 році, що засвідчено копією диплому спеціаліста.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що на посаду члена Вищої ради правосуддя може бути обраний (призначений) громадянин України, не молодший тридцяти п`яти років, який володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту та стаж професійної діяльності у сфері права не менше п`ятнадцяти років, належить до правничої професії та відповідає критерію політичної нейтральності.

За приписами ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Закон України «Про Вищу раду правосуддя» не містить визначення терміну «стаж професійної діяльності у сфері права», проте його тлумачення наведене у п. 2 ч. 6 ст. 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та передбачає, шо стажем професійної діяльності у сфері права є стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти, при цьому, слід враховувати, що у відповідності до п. 1 ч. 6 цієї статті Закону, вищою юридичною освітою - вища юридична освіта ступеня магістра (або прирівняна до неї вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста), здобута в Україні, а також вища юридична освіта відповідного ступеня, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку.

Слід керуватися також Законом України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 №1556-VII, згідно якого, повною вищою освітою визначається освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатнім для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра. Вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту державного зразка. Аналогічне визначення «повної вищої освіти» випливає і зі змісту п. 2) ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» (ч. 3 ст. 7 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002).

Системний аналіз вказаних положень чинного законодавства дає підстави для таких висновків: до юридичного стажу роботи в галузі права може бути зарахований стаж роботи на відповідній посаді лише за умови заняття такої посади відповідно до встановлених вимог та виключно після здобуття повної вищої юридичної освіти.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у 1999 році ОСОБА_1 отримав неповну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство», освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста, що посвідчується копією диплому. Разом із цим, повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» останній отримав лише у 2006 році, що також підтверджується копією диплому та не заперечується учасниками справи.

Молодший спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професій діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть одночасно навчатися за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту.

При цьому, після набрання чинності цим Законом диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра, як зазначено у п. 4) ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014

Ураховуючи викладене, суд погоджується з доводами Конкурсної комісії щодо невідповідності позивача станом на час проведення конкурсу вимогам до членів Вищої ради правосуддя, установленим ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», та абз. 1 п. 5 Положення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, затвердженого Указом Президента України від 10.06.2019 №357, оскільки стаж його професійної діяльності у сфері права після здобуття ним вищої юридичної освіти становити менше п`ятнадцяти років.

Судом впри прийнятті рішення враховано також, що право на судовий захист гарантоване ст. 55 Конституції України. Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Разом з тим, за правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Згідно з пунктом 4.1 частини четвертої цього Рішення, відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів державної влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини та громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів належними та допустимим доказами має довести саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси у сфері публічно - правових відносин.

Таким чином, у розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди має похідний характер від встановлення судом самого факту їх порушення, адже відсутність порушеного права, свободи чи інтересу виключає необхідність їх захисту або відновлення.

У свою чергу, само по собі порушення вимог закону діями або рішенням суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх незаконними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх незаконними є доведеність позивачем порушення цими діями або рішенням безпосередньо його порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Пунктом 6 Положення визначено, що конкурс проводиться в три етапи:

1) відбір кандидатів на основі поданих документів для проведення співбесід;

2) проведення співбесід з відібраними кандидатами та визначення за результатами співбесід переліку осіб, стосовно яких проводиться спеціальна перевірка відповідно до закону;

3) визначення кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя.

Згідно з пунктом 7 Положення рішення про відбір кандидатів на основі поданих документів для проведення співбесід, визначення за результатами співбесід переліку осіб, стосовно яких проводиться спеціальна перевірка відповідно до закону, та визначення кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, ухвалюється Конкурсною комісією шляхом відкритого голосування простою більшістю голосів від її складу.

Рішення конкурсної комісії, зазначені в абзаці першому цього пункту, розміщуються Адміністрацією Президента України на веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України.

Також пунктом 8 Положення передбачено, що голова конкурсної комісії не пізніше наступного робочого дня після завершення конкурсу подає список кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, на розгляд Президентові України.

Пунктом 9 Положення визначено можливість проведення повторного та додаткового конкурсу, зазначені відповідні умови.

Судом встановлено та учасниками справи не оспорюється, що на виконання Указу Президента України №357/2019 від 10.06.2019, 31 липня - 2 серпня 2019 року Конкурсна комісія з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя провела співбесіди з учасниками конкурсу відповідно до затвердженого графіку.

Відповідно до вимог Положення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, затвердженого Указом Президента України від 10.06.2019 № 357, 4 вересня 2019 року Конкурсна комісія шляхом відкритого голосування визначила кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя.

Відповідно до статті 131 Конституції України та статей 5, 9 і 16 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Указом Президента України від 30.09.2019 № 720/2019 членом Вищої ради правосуддя призначена ОСОБА_2 .

Суд наголошує, що з позовних вимог не зрозуміло, які саме права позивача може відновити/захистити судове рішення у вказаній справі, оскільки конкурс завершено, за його результатами Указом Президента України від 30.09.2019 членом ВРП призначено ОСОБА_2 . Законність вказаного Указу не є предметом розгляду цієї адміністративної справи і позивач не зазначає це як підставу позову. А тому визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Комісії, на думку суду, жодним чином не змінить правове становище позивача та не створить у Комісії обов`язку рекомендувати кандидатуру позивача Президенту України як кандидата на посаду члена ВРП.

Більш того, Указом Президента України від 30.10.2019 № 785/2019 затверджено Положення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, утворено Комісію з проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя (далі - Комісія) та затверджено її персональний склад, доручено Комісії забезпечити проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення члена Вищої ради правосуддя, а також визнано таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 10.06.2019 № 357 «Про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя».

Необґрунтованим є посилання позивача на невідповідність члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_6 , вимогам до членів Вищої ради правосуддя, установленим ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», оскільки питання призначення ОСОБА_6 не стосується як відповідача по справі - Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя (перевірку відомостей проведено Верховною Радою України), так і предмета спору у цій справі.

Також суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі, на які посилається представник відповідача та третьої особи, оскільки згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 2 цієї ж норми визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Представником не наведено інший, ніж судовий спосіб захисту позивачем прав, які він вважає порушеними.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України таким чином надає громадянам право безпосередньо звертатись до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У цьому відношенні не може бути будь-яких винятків щодо здійснення громадянами України конституційного права безпосередньо звертатися до суду із скаргами на рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень.

Вирішуючи спір, суд урахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00, пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A, пункт 29).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя (01220, м. Київ, вул. Банкова, 11), третя особа Президент України Зеленський Володимир Олександрович (01220, м. Київ, вул. Банкова, 11) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак