Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 520/6550/17

провадження № 61-43102св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Компанія «TIDEWATER CREWING LIMITED»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2017 року у складі головуючого судді Луняченка В.О. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 10 липня 2018 року у складі суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Компанії «TIDEWATER CREWING LIMITED» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач у порушення трудової угоди від 08 грудня 2016 року, відповідно до якої він виконував трудові обов`язки на борту морського судна - т/х «SUTTON TIDE», припинив виконання своїх обов`язків щодо сплати заробітної плати та не здійснив оплату витрат з репатріації до України, чим завдав йому моральної шкоди.

З урахуванням викладеного та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив стягнути з Компанії «TIDEWATER CREWING LIMITED» на свою користь заборгованість із заробітної плати в розмірі 450,00 доларів США, що еквівалентно 11 736,00 грн, заборгованість за подорожніми витратами в розмірі 13 200,00 доларів США, що еквівалентно 344 256,00 грн та 10 000,00 доларів США, що еквівалентно 260 800,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки останній наполягав на розгляді справи у відповідності до вимог КЗпП України, а суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог та застосувати норми права республіки Анголи з отриманням відповідних роз`яснень Міністерства юстиції України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій у порушення вимог частини першої статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» не застосували право іноземної держави та не встановили зміст норм іноземного права, унаслідок чого безпідставно відмовили в задоволенні позовних вимог, повністю проігнорувавши доводи сторони позивача. Крім того, позивач є громадянином України, його працевлаштування було здійснено в Україні за допомогою посередника у працевлаштуванні, а тому до спірних правовідносин має бути застосовано право України. Відмовивши у задоволенні позову з підстав невірно обраного способу захисту та норм права, при цьому не вирішивши спір по суті, суди позбавили позивача права на звернення до суду за судовим захистом не тільки в рамках національної судової системи, але і до іноземних судових установ.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Інші учасники справи не скористались свої правом на надання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 08 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та Компанією «TIDEWATER CREWING LIMITED», яка зареєстрована на Кайманових островах, було укладено трудову угоду, за умовами якої позивач наймається на посаду електромеханіка на борт морського судна - т/х «SUTTON TIDE», номер ІМО - 9389461, під прапором Вануату. Місцем його роботи визначено республіку Анголу.

Згідно пункту 18 трудової угоди, будь-які суперечки, які виникають у зв`язку із цією угодою, вирішуються згідно англійського законодавства та передаються на розгляд Високого Суду правосуддя в Лондоні, який має виключну юрисдикцію у таких суперечках.

Позивач приступив до виконання роботи 08 грудня 2016 року та виконував трудові обов`язки до 23 березня 2017 року, що визнається сторонами.

24 березня 2017 року ОСОБА_1 , у складі частини екіпажу було знято з судна поліцейськими властями Анголи у зв`язку із зверненням відповідача із заявою про крадіжку палива на борту судна, а з 21 березня 2017 року відповідач припинив виплату заробітної плати та не забезпечив репатріацію до України після того, як судом провінції Заїре, республіки Анголи 14 червня 2017 року було винесено рішення про зняття обвинувачення з усіх підсудних, у томі числі позивача.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій та третій статті 2 ЦПК України(у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право». Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Аналогічна норма міститься у статті 3 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється, зокрема, у формі, коли хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

Відповідно до статті 414 ЦПК України(у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Аналогічні приписи містяться у статті 497 ЦПК Україниу чинній редакції.

За правилами статті 8 КЗпП Українитрудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право».

Так, у міжнародному цивільному процесі під підсудністю цивільних справ за участю іноземних осіб (міжнародною підсудністю) розуміють компетенцію судів певної держави щодо розгляду і вирішення цивільних справ та здійснення окремих процесуальних дій щодо іноземного елемента. Тому, спочатку необхідно вирішити питання про те, чи підлягає розгляду конкретна справа на території держави, до суду якої звернувся заявник, а вже потім має бути визначений конкретний суд, наділений повноваженнями вирішувати подібні цивільні справи.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 15 ЦПК України(у редакції, чинній на час звернення позивача до суду), згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється за правилами іншого судочинства.

Аналогічне положення міститься й у статті 19 чинного ЦПК України.

У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.

З урахуванням викладеного, на цивільні справи з іноземним елементом поширюються як загальні, так і спеціальні правила підсудності. Тому суд повинен був з`ясувати питання про те, чи поширюється його компетенція на розгляд даної справи.

ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом (статті 109-114), передбачає, загальну, територіальну та виключну підсудність. У той же час Закон України «Про міжнародне приватне право» (статті 75-77) передбачає договірну, загальну, альтернативну та виключну підсудність.

Зокрема, статтею 76 цього Законувизначені підстави визначення підсудності справ судам України та зазначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

У цій справі встановлено, що на території України відповідач Компанія «TIDEWATER CREWING LIMITED» не знаходиться (у тому числі - його філії або представництва), відсутні також його рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення.

Відсутні також і інші передбачені статтею 76 цього Законупідстави визначення підсудності справ судам України, як і відсутні передбачені статтею 77 Закону підстави виключної підсудності судам України спорів з іноземним елементом.

Разом із тим, сторони в пункті 18 трудової угоди передбачили, що будь-які суперечки, які виникають у зв`язку з цією угодою, включаючи, але не обмежуючись позовами стосовно травмування або смерті, передаються на розгляд Високого Суду правосуддя в Лондоні, який має виключну юрисдикцію в таких суперечках (обидві сторони підтверджують такий вибір та погоджуються подавати позови до юрисдикції англійських судів).

З огляду на викладене, спір з приводу стягнення з Компанії «TIDEWATER CREWING LIMITED» заборгованості по заробітній платі не підсудний судам України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 520/6548/17 (провадження № 61-137св19).

У листопаді 2019 року від заявника надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати. Клопотання мотивоване тим, що оскільки позивач зареєстрований у Київському районі міста Одеси, отже й справа підсудна Київському районному суду м. Одеси. При цьому заявник зазначає, що він не погоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23 жовтня 2019 року щодо застосування положень пункту 18 трудової угоди, якою передбачено, що будь-які суперечки, які виникають у зв`язку з цією угодою, включаючи, але не обмежуючись, позовами стосовно травмування або смерті, передаються на розгляд Високого Суду правосуддя в Лондоні, який має виключну юрисдикцію в таких суперечках, оскільки та такі положення обмежують права позивача як робітника та позбавляють його права на звернення до суду відповідно до вимог чинного законодавства України та міжнародних правових актів. Водночас заявник звертає увагу на те, що можливість договірної підсудності була виключена з ЦПК України на підставі Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-V і в редакції, чинний на момент подачі позову була відсутня можливість сторін передати спір на розгляд іноземного суду.

Частиною другою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Зазначене клопотання заявника підлягає залишенню без задоволення, оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від таких висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 520/6548/17 (провадження № 61-137св19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 400 ЦПК Українивизначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК Українисудове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Ураховуючи викладене, касаційний суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на Об`єднану палату Касаційного цивільного Суду у складі Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 10 липня 2018 року скасувати.

Провадження у справі № 520/6550/17 за позовом ОСОБА_1 до Компанії «TIDEWATER CREWING LIMITED» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди - закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов