Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 547/876/15-ц

провадження № 61-34944св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ТОВ «ТР-ТРАНС»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 січня 2015 року ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_1 транспортував насіння кукурудзи з Лохвицького району Полтавської області до м. Одеси належним позивачу автомобілем МАН 18.463 з напівпричепом самоскидом БОДЕКС та на автодорозі т-1716 на території Семенівського району Полтавської області скоїв ДТП, у результаті якої автомобіль та автопричіп-самоскид отримали значні механічні ушкодження.

ОСОБА_1 просив стягнути із ОСОБА_2 :

майнову шкоду на відновлювальний ремонт автомобіля та автопричіпа-самоскида у розмірі 711 776 грн;

вартість пошкодженого вантажу-зерна кукурудзи у розмірі 33 456,74 грн;

вартість втраченого в результаті перекидання автомобіля дизельного пального у розмірі 12 862,20 грн, а всього 758 094,94 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 20 листопада 2015 року у складі судді Халявки В. І., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2016 року у складі колегії суддів: Буленка О. О., Дорош А. І., Триголова В. М., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди 711 776,22 грн. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що ОСОБА_2 є винуватцем ДТП, а ОСОБА_1 як орендар автомобіля та власник причепа має право на пред`явлення позову. При вирішенні питання про право позивача подавати позов про стягнення коштів на відновлювальний ремонт автомобіля, суди вважали, що ОСОБА_1 володів автомобілем МАН на конкретній правовій підставі, а саме - на підставі договору оренди автомобіля, і що цим договором саме на нього покладено обов`язок підтримувати автомобіль у належному технічному стані та здійснювати його ремонт, усувати наслідки аварій.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Ткачука О. С., Висоцької В. С., Іваненко Ю. Г., Умнової О. В., Фаловської І. М., касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 20 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що при стягненні із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитків за пошкоджений автомобіль суди вказали, що на момент ДТП, пошкоджений автомобіль перебував в оренді у ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 21 жовтня 2012 року, укладеним з ТОВ «ТР-ТРАНС» у простій письмовій формі, однак суди не звернули уваги на вимоги частини другої статті 799 ЦК України, згідно якої договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Крім того згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 04 березня 2015 року вартість відновлювального ремонту автомобіля МАН 18.463, державний номерний знак НОМЕР_1 становить 333 177,22 грн, вартість майнового збитку завданого власнику автомобіля складає 292 630 грн, а ринкова вартість - 158 867,35 грн. Разом із тим суди не перевірили економічної обґрунтованості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, не обговорили питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 06 березня 2017 року у складі судді Любицького В. О., відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вина ОСОБА_2 у виникненні ДТП, внаслідок якої була заподіяна шкода ОСОБА_1 , як власнику і користувачу транспортних засобів, якими керував відповідач, не доведена достатніми та допустимими доказами. Висновок ВДАІ з обслуговування Семенівського району УДАІ УМВС України в Полтавській області від 02 лютого 2015 року про вину водія ОСОБА_2 у виникненні дорожньої пригоди, суд відхилив, оскільки цей висновок не підтверджений відповідним судовим рішенням, і за фактом ДТП протокол про адміністративне правопорушення про притягнення відповідача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП не складався і відповідач до адміністративної відповідальності не притягувався.

Суд першої інстанції зазначив, що між сторонами відсутні будь-які правочини чи договори передбачені актами цивільного законодавства. Сторони у справі фактично перебували в трудових відносинах, які в передбаченому законодавством порядку не оформлені, в зв`язку з чим відсутні підстави майнової відповідальності відповідача по справі перед позивачем за заподіяну майнову шкоду.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 20 червня 2017 року у складі судді Харченка В. Ф., залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, у частині відшкодування шкоди, завданої у вигляді вартості втраченого під час ДТП вантажу та пального, на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 06 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 377 843,50 грн на відшкодування вартості ремонтних робіт з відновлення причепа БОДЕКС, 3 990 грн - вартість за послуги евакуатора, 2 250 грн - вартість послуг автокрана, 1 150 грн - відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження, 3 836,70 грн - судових витрат. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 , починаючи з 2013 року, залучав ОСОБА_2 до роботи з перевезення вантажів автомобілем «МАН 18.463» без укладання трудового договору чи цивільно-правового договору на виконання конкретної роботи чи об`єму робіт. При цьому ОСОБА_1 передавав ОСОБА_2 технічний талон на вказаний автомобіль, внаслідок чого ОСОБА_2 ним володів на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо), а тому згідно частини другої статті 1187 ЦК України він повинен нести відповідальність.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що ДТП сталася із вини ОСОБА_2 , що підтверджується висновком про ДТП та доданою до неї схеми, складеними працівниками Семенівського РВ УМВС в Полтавській області, актом обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги, складеним 29 січня 2015 року комісією у складі: начальника « Глобинського райавтодор» Волозаського В. С., ст. ІВДАІ з. о. Семенівського району ст. лейтенанта міліції Підгорного В. В., ІВДАІ з. о. Семенівського району ст. лейтенанта міліції Рибальченка С. І.

Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 не наділений правом вимоги до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у частині автомобіля МАН 18.463, реєстраційний номер НОМЕР_2 , оскільки є орендарем цього автомобіля на підставі договору оренди автомобіля № 017/10/2012 від 01 жовтня 2012 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ТР-ТРАНС» у простій письмовій формі, що суперечить вимогам частини другої статті 799 ЦК України, а тому цей договір є нікчемним. У зв`язку із цим необхідно відмовити у стягненні витрат за пошкоджений сідловий тягач - автомобіль «МАН 18.463» 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та витрат, пов`язаних з його евакуацією та відновленням.

Колегія суддів вказала, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення коштів за пошкодження причепа-самоскида «БОДЕКС» 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , належного позивачу на праві власності, та витрат, пов`язаних з його евакуацією та відновленням, а тому позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення апеляційного суду у частині задоволених позовних вимог та залишити рішення суду першої інстанції без змін. При цьому посилалася на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд зробив необґрунтований висновок про те, що саме ОСОБА_2 винуватий у ДТП. Сторони визнали, що: на вулиці була ожеледиця та несприятливі поголи і умови, незадовільна робота дорожніх служб, оскільки дороги не були очищені від ожеледиці та не посипані, те що схема ДТП була підписана відповідачем без заповнених граф, що позивач не був ознайомлений ні з висновками Семенівського РВ за цим фактом ДНП, ні з актом; акту щодо задовільного стану дорогий матеріалах перевірки Семенівського РВ УМВС не було взагалі. Крім того, у матеріалах справи є довідка гідрометцентру від 22 вересня 2015 року про складні погодні умови на 28-29 січня 2015 року на території області, мороз, туман, ожеледь, сніговий покрив. До матеріалів справи долучені фотографії з місця пригоди та відеозаписи, на яких видно, що дорога не чищена та обледеніла. Ці обставини підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Проте апеляційний суд не оцінив та не взяв до уваги ці докази.

Вказує, що працював у ОСОБА_1 без оформлення трудового договору. Саме ОСОБА_1 не бажав оформлення трудових відносин та сам визначав терміни виконання роботи та здійснював оплату за виконану мною роботу. ОСОБА_2 самостійно свою роботу не організовував, виконував розпорядження ОСОБА_1 та був йому підпорядкований. Не оформляв трудові відносини ОСОБА_1 і з іншими водіями, про що ті повідомляли у судових засіданнях.

Зазначає, що у висновку експерта № 040515 від 09 червня 2015 року напівпричепу відсутні документи, необхідні для проведення експертизи автопричепу, а саме документи отримані від офіційного представника «ВОDЕХ» - ТОВ «Бодекс-Україна». Експертиза причепу була проведена після завершення ремонту, але експерт не був обізнаний з тим, що ремонт уже завершений. Крім того висновок експерта не підкріплений відповідними таблицями, у вартість відновлювальних робіт автопричепу закладене транспортування причепу в Польщу та його розмитнення, що склало понад 70 000 грн, проте на підставі чого визначена ця сума невідомо. ОСОБА_2 не був повідомлений про проведення експертизи причепу та не мав змоги заявити клопотання про призначення експертизи, оскільки на момент розгляду справи у липні 2015 року причіп уже був відремонтованим.

Позивач заявив про стягнення 363 819,71 грн на відшкодування вартості відновлювального ремонту причепа БОДЕКС, проте апеляційний суд стягнув 377 843,50 грн на відшкодування вартості ремонтних робіт.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення апеляційного суду оскаржується у касаційному порядку лише у частині задоволених позовних вимог. В іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується, тому не переглядається у касаційному порядку.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року у справі відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2018 року клопотання ОСОБА_2 задоволено та зупинено виконання рішення апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2017 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником причепа-самоскида «БОДЕКС» 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Починаючи із 2013 року ОСОБА_1 залучав ОСОБА_2 до роботи з перевезення вантажів без укладання трудового договору чи цивільно-правової угоди на виконання конкретної роботи чи об`єму робіт.

Згідно із висновком Семенівського РВ УМВС України в Полтавській області по факту ДТП, 28 січня 2015 року ОСОБА_2 перевозив автомобілем МАН 18.463 з напівпричепом самоскидом БОДЕКС зерно кукурудзи з одного із сіл Лохвицького району Полтавської області до м. Одеси. Водій ОСОБА_2 не витримав безпечної швидкості руху, не справився з керуванням автомобіля та допустив перекидання автомобіля і причепа. У результаті пригоди автомобіль та причіп отримали значні механічні ушкодження, а вантаж, що перевозився, висипався на проїжджу частину та частково був пошкоджений, зокрема дизельним пальним, що вилилося із баків автомобіля.

Відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження від 09 червня 2015 року вартість відновлювального ремонту напівпричепа-самоскида БОДЕКС, номерний знак НОМЕР_3 , становить 363 819,71 грн.

Згідно договору на ремонт транспортного засобу від 05 березня 2015 року, укладеного між власником напівпричепа-самоскида ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_7 , вартість ремонтних робіт із відновлення причепа БОДЕКС склала 377 843,50 грн.

Також ОСОБА_1 понесено витрати на залучення автокрана для ліквідації наслідків аварії у розмірі 4 500 грн та на використання евакуатора у розмірі 7 980 грн, вартість висновків експертного автотоварознавсого дослідження 2 300 грн.

При частковому задоволенні позовних вимог апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 , починаючи з 2013 року, залучав ОСОБА_2 до роботи з перевезення вантажів автомобілем «МАН 18.463» без укладання трудового договору чи цивільно-правового договору на виконання конкретної роботи чи об`єму робіт. При цьому ОСОБА_1 передавав ОСОБА_2 технічний талон на вказаний автомобіль, внаслідок чого ОСОБА_2 ним володів на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо), тому згідно частини другої статті 1187 ЦК України він повинен нести відповідальність.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Суд першої інстанції зазначив, що сторони у справі фактично перебували в трудових відносинах, які в передбаченому законодавством порядку не оформлені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував, що між сторонами відсутні трудові відносини, а має місце договір підряду (Т. 2, а. с. 62-65), оскільки відповідач самостійно організовував свою роботу і виконував її на власний ризик.

У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначав, що працює у ОСОБА_1 без оформлення трудового договору (Т. 2, а. с. 98-103), який організовував його роботу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17 (провадження № 14-370цс18) зазначено, що: «статтею 21 КЗпП визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Визначення цивільно-правового договору передбачено статтею 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За цивільно-правовим договором відносини регламентуються не трудовим законодавством, а виключно цивільним. Аналіз вищезазначених норм закону, а також частини першої статті 837 ЦК України дозволяє дійти висновку, що головна відмінність договорів полягає у предметі. У цивільно-правовому договорі роботодавця цікавить результат, отриманий внаслідок проведених робіт. Предметом трудових договорів є сам процес трудової діяльності працівника (посадові обов`язки, початок та закінчення робочого дня, тривалість перерви, надання щорічної відпустки, тощо)».

У висновку Семенівського РВ УМВС України в Полтавській області від 02 лютого 2015 року (Т. 1, а. с. 8) зазначено: «причеп BODEX KIS 3WS д.н.з. НОМЕР_3 , страховий поліс АС/7787493, дійсний до 14 березня 2015 року, код страховика 003».

Апеляційний суд: не надав оцінки доводам сторін та не встановив, які ж правовідносини існували між сторонами (цивільно-правові чи трудові); не перевірив чи було укладено договір страхування та чи отримав позивач страхове відшкодування від страхової компанії.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення апеляційного суду в оскарженій частині ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення апеляційного суду в оскарженій частині скасувати і передати справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Оскільки рішення апеляційного суду в оскарженій частині підлягає скасуванню, то підстави для поновлення його виконання відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2017 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 377 843,50 грн на відшкодування вартості ремонтних робіт з відновлення причепа БОДЕКС, 3 990 грн вартості за послуги евакуатора, 2 250 грн вартості послуг автокрана, 1 150 грн на відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження, 3 836,70 грн судових витрат скасувати.

Передати справу № 547/876/15-ц у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 377 843,50 грн на відшкодування вартості ремонтних робіт з відновлення причепа БОДЕКС, 3 990 грн вартості за послуги евакуатора, 2 250 грн вартості послуг автокрана, 1 150 грн на відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження, 3 836,70 грн судових витрат на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2017 року у скасовані частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук