БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.12.2019

Справа № 497/1693/19

Провадження № 2/497/988/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.19 року Болградський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Кравцової А.В., секретар судового засідання - Бекметова Х.В., розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград за відсутністю сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

11.11.2019 року позивачі звернулися до суду з вищевказаним позовом, яким просять визнати за ними право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, що розташовані на АДРЕСА_1 - за кожним з позивачів на 1 / 6 частину цього будинку, мотивуючи свої вимоги тим, що зареєструвати за собою право власності на частку вищезазначеного домоволодіння, що їм, як членам колгоспного двору, вони не можуть через відмову реєстраційною службою Болградського районного управління юстиції Одеської області в реєстрації цього їхнього права - з-за відсутності правовстановлюючого документу на домоволодіння, тому вони змушені звернутися з цим питанням до суду за захистом своїх прав.

Позивачі у судове засідання не з`явилися, у своїй заяві просили задовольнити позовні вимоги та розглянути справу за їхньою відсутністю. Представник відповідача - голова Каракуртської ради Болградського району Одеської області надіслав суду заяву, що сільська рада вимоги позивача визнає, просить розглянути справу без участі її представника.

Згідно ст.200ч.3 ЦПК України, в разі, якщо відповідач позов визнав, суд ухвалює рішення у підготовчому судовому засіданні.

Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

- станом на 14 квітня 1991 року житловий будинок з господарськими будівлями і дворовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належав колгоспному двору, до складу якого входили: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також позивачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області від 05.12.2018р. за №1305 (а.с.22), і тому кожному члену цього колгоспного двору на праві власності, таким чином, належало по 1 / 6 частині вищезазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому;

- згідно рішення суду Болградського району Одеської області від 08.05.2018 року (справа №497/247/18), за позивачем ОСОБА_1 , як за спадкоємцем за заповітом, визнано право власності на 1 / 2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому - загальною площею 135кв.м., житловою 73,2кв.м., допоміжною - 61,8 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та які належали ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.15-18);

- з технічного паспорту на житловий будинок від 14.05.2019р., спірне домогосподарство розташоване на АДРЕСА_1 (а.с.19-21);

- згідно звіту вартість спірного житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, що розташовані по АДРЕСА_1 , станом на 05.11.2019 р, з урахуванням ПДВ, становить 67500грн. ( а.с.23-34);

- рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно №44260748, №44259008та №44259873 від 27.11.2018р., позивачам відмовлено у державній реєстрації права власності на їх частини вказаного житлового будинку через відсутність правовстановлюючого документу на цей будинок (а.с.35-37);

- відповідно до заяви представника Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області, відповідач вимоги позивача визнає в повному обсязі.

Пленумом Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що до правовідносин, які виникли до прийняття 15.04.1991 року Закону України «Про власність», - застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до вказаної дати, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, що належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст.120 ЦК України в редакції 1963 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснювалося за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена колгоспного двору встановлювався з огляду на рівність часток всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних (ч.2 ст.123 ЦК України в редакції 1963 року).

Крім того, на момент розгляду справи, порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч.4ст.182 ЦК України). Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004р. №1952-IV; відповідно до абз.2 ч.2 ст.15 якого, - перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703. П.26 вказаного Порядку, визначено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, необхідними документами є ті, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно: укладений в установленому законом порядку договір, свідоцтво про право власності на спадщину, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, державний акт на право власності на земельну ділянку, рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені п.27 Порядку. Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути їх визнання. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Ст.41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному Законом. Ніхто не може бути протиправно його позбавлений. Право приватної власності є непорушним. Власник майна, згідно ст.392 ЦК України може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За результатом розгляду даної справи судом встановлено, що в даному випадку мають місце обставини, передбачені ст.392 ЦК України, оскільки позивачі, що були членами колгоспного двору і власниками частини житлового будинку з господарськими будівлями і дворовими спорудами при ньому, - не можуть зареєструвати своє право власності на цю нерухомість у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, тому, внаслідок цього порушуються їх права як власників користуватися, володіти та розпоряджатися своїм нерухомим майном, і це порушене його право потребує захисту у судовому порядку.

Таким чином, розглянувши спір всебічно, повно та об`єктивно на підставі вищевикладених письмових доказів, суд дійшов висновку, що право власності позивачів на вищезазначений житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, - підтверджується доказами, що були досліджені судом, які містяться в матеріалах справи та ніким й нічим не спростовані. Відомостей того, що задоволенням позовних вимог будуть порушені права третіх осіб, - судом не встановлено.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.1-5,9-13,15,16,20, 316-319, 321, 328, 392, 1216-1218, 1220-1223,1225,1233-1236,1268,1270,1296 ЦК України, ст.ст.1,2,12,13,76-84, 89, 95, 247ч.2,258-259,263-266,273,352,354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), - як за членом колгоспного двору, - право власності на 1 / 6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), як за членом колгоспного двору, - право власності на 1 / 6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ), - як за членом колгоспного двору, - право власності на 1 / 6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання ним повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку оскарження.

Повний текст даного рішення виготовлено 16.12.2019 року.

Суддя А.В. Кравцова