ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2019 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Кішкіної І.В.,

суддів Азевича В.Б., Халаджи О.В.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу № 234/15413/17 за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про визнання незаконними дій та рішення, скасування постанови державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Богдяж Катерини Олександрівни за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року (суддя Чернобай А.О.),

в с т а н о в и в :

08 липня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою про визнання незаконними дій, рішення, скасування постанови державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Богдяж К.О. Скаргу обґрунтував тим, що згідно рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 березня 2015 року з нього стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1\4 частки всіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 12 березня 2015 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 18 грудня 2018 року ним отримано постанову державного виконавця Богдяж К.О. від 16 жовтня 2018 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, у відповідності до якої звернено стягнення на дохід, отриманий ним від продажу належної йому нерухомості, а саме 1\4 частку отриманої суми за продаж нерухомості, в зв`язку з чим з`явився борг у сумі 31935,50 грн. Вважає, що відповідно до Переліку видів доходу, які вираховуються при визначенні аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, отримання доходу від продажу нерухомого майна не є таким доходом у розумінні заробітку, який вираховується під час розрахунку розміру аліментів. Вважає дії державного виконавця неправомірними та просив суд, поновити пропущений процесуальний строк на оскарження дій головного державного виконавця Приморського відділу виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Богдяж К.О., визнати неправомірними дії державного виконавця відносно здійснення нарахування з усіх видів заробітку (доходу), що належать боржнику, першочергово витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 240,11 грн. та проводити щомісячно утримання у розмірі 50% до погашення загальної суми заборгованості у розмірі 31935,50 грн., а також скасувати постанову, винесену 16 жовтня 2018 року державним виконавцем Приморського відділу виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Богдяж К.О.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про визнання незаконними дій та рішення, скасування постанови державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Богдяж Катерини Олександрівни відмовлено.

З вказаною ухвалою не погодився ОСОБА_2 та оскаржив її в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвала є необґрунтованою та незаконною, судом неповно та неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного тлумачення норм матеріального права. Відповідно Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146, який є спеціальним до спірних правовідносин, а тому йому надається перевага поряд із загальними нормативно-правовими актами, продаж нерухомого майна, не є таким ходом у розумінні заробітку, який враховується під час розрахунку аліментів, що судом не взято до уваги.

Заявник ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 березня 2015 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1\4 частки всіх видів доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 12 березня 2015 року до досягнення дитиною повноліття.

На підставі виконавчого листа, виданого на виконання вказаного рішення, Приморським відділом державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області здійснюється виконавче провадження.

16 жовтня 2018 року державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Богдяж К.О. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну платі, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, у відповідності до якої звернено стягнення на дохід, отриманий ОСОБА_2 від продажу належної йому нерухомості, а саме 1\4 частку отриманої суми за продаж нерухомості, у сумі 31935,50 грн.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави для задоволення скарги заявника, оскільки державний виконавець діяв відповідно до вимог СК України та Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується з висновком суду.

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно із частиною другою статті 3 Конвенції про права дитини держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Стаття 27 цієї Конвенції визначає, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно із статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Аналіз положень СК, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на утримання дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Аналогічна ситуація відображена і в положеннях ЦК України, який також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Таким чином, законодавець гарантував можливість захисту прав та фактичного задоволення інтересів найменш захищених категорій осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

Відповідно до пункту 1 вказаного Переліку утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з: 1) основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо; 2) усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати; 3) грошових і натуральних премій; 4) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; 5) заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку; 6) заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов`язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати; 7) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій; 8) винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню; 9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років; 10) допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах; 11) доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій; 12) сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв`язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров`я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих; 3) допомоги по безробіттю; 14) одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються особам з інвалідністю першої групи на догляд за ними; 14-1) державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, призначеної відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»; 15) стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; 16) доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства; 17) усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях; 18) плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю); 9) інших видів заробітку.

З урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий (розширювальне тлумачення норм права).

При цьому, положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим.

Зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.

Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним.

Відповідно до частини першої статті 189 ЦК України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Отже, згідно з положень ЦК України дохід від відчуження нерухомого майна є доходом від майна.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що нарахування аліментів з отриманого доходу, у тому числі від відчуження нерухомого майна, відповідає нормам діючого законодавства України та по суті узгоджується з Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, який не є вичерпним.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №760/4569/18-ц від 05 вересня 2019 року, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для задоволення скарги заявника, оскільки державний виконавець при нарахуванні аліментів з отриманих доходів, у тому числі від відчуження нерухомого майна, діяв відповідно до вимог СК України та Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи апеляційної скарги заявника про те, що судом не взято до уваги, що відповідно Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, який є спеціальним до спірних правовідносин, а тому йому надається перевага поряд із загальними нормативно-правовими актами, продаж нерухомого майна, не є таким ходом у розумінні заробітку, який враховується під час розрахунку аліментів, апеляційний суд вважає необґрунтованими за наступних підстав.

Відповідно до пункту 12 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, утримання аліментів не провадиться з: 1) вихідної допомоги при звільненні і сум неоподаткованого розміру матеріальної допомоги; 2) компенсації працівникові за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років; 3) допомоги на лікування; 4) допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; 5) компенсаційних виплат при відрядженнях і переведенні на роботу в іншу місцевість; 6) польового забезпечення, надбавок до заробітної плати й інших сум, які виплачуються замість добових і квартирних; 7) компенсаційних сум, які виплачуються за амортизацію інструментів і зношеність одягу; 8) матеріальної допомоги осіб, які втратили право на допомогу по безробіттю; 9) вартості безкоштовного надання квартир та комунальних послуг; 10) одноразової допомоги при народженні дитини; 11) державної допомоги на поховання; 12) допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 13) допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням; 14) допомоги малозабезпеченим сім`ям з дітьми; 15) соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям; 16) державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю, а також надбавки на догляд за особою з інвалідністю з дитинства та дитиною з інвалідністю, що передбачені Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»; 17) допомоги по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років; 18) тимчасової державної допомоги, якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину; 19) субсидій готівкою для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива; 20) щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на територіях радіоактивного забруднення; 21) вартості речового, продовольчого забезпечення або його грошової компенсації; 22) дотацій на обіди, вартості путівок до санаторіїв і будинків відпочинку, що надаються за рахунок коштів підприємств та організацій.

З огляду на викладене, законодавством визначений перелік доходів, з яких утримання аліментів не провадиться, та в якому відсутній дохід від відчуження майна.

Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що суд неповно та неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного тлумачення норм матеріального права, є необґрунтованими, так як саме за заявленими вимогами судом зроблено висновок.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового судового рішення немає.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді І.В. Кішкіна

В.Б. Азевич

О.В. Халаджи

Повний текст постанови складено 17 грудня 2019 року

Суддя-доповідач І.В.Кішкіна