___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 р.

м. Херсон

Справа № 540/2237/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Херсонської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА _1 (далі - позивач 1) звернувся до суду із адміністративним позовом до Херсонської міської ради (далі - відповідач), у якому просить: - визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 08.10.2019 р. № 2161 "Про відмову ОСОБА_1 в дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)"; - зобов`язати відповідача протягом одного місяця повторно розглянути заяву позивача від 22.05.2017 р. та надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. кадастровий номер 6510136600:05:003:0064 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що йому на праві приватної власності належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_2 . Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташовано на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 6510136600:05:003:0064, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови. З метою отримання дозволу на розроблення технічної документації позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання відповідного дозволу, однак рішенням XV сесії міської ради VII скликання від 05.09.2017 р. № 882 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність та спільну сумісну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд. Підставами відмови відповідач зазначає невідповідність містобудівної документації - Плану зонування території міста Херсон, затвердженому рішенням міської ради від 20.02.2015 р. № 1724 (земельна ділянка розташована у підзоні змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови Ж-3, у межах санітарно-захисної зони). Рішенням ХХХІ сесії міської ради VII скликання від 08.10.2019 року №2161, за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з тих самих підстав. Позивач вважає ці рішення протиправними, оскільки орган місцевого самоврядування не мав законних підстав для відмови у наданні дозволу.

ОСОБА_2 (далі - позивач 2) також звернувся до суду із адміністративним позовом до Херсонської міської ради (далі - відповідач), у справі №540/2238/19, у якому просить: - визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 08.10.2019 р. № 2162 "Про відмову ОСОБА_2 в дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)"; - зобов`язати відповідача протягом одного місяця повторно розглянути заяву позивача від 22.05.2017 р. та надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. кадастровий номер 6510136600:05:003:0063 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому на праві приватної власності належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_2 .

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташовано на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 6510136600:05:003:0063, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови. З метою отримання дозволу на розроблення технічної документації позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання відповідного дозволу, однак рішенням XV сесії міської ради VII скликання від 05.09.2017 р. № 882 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність та спільну сумісну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд. Підставами відмови відповідач зазначає невідповідність містобудівної документації - Плану зонування території міста Херсон, затвердженому рішенням міської ради від 20.02.2015 р. № 1724 (земельна ділянка розташована у підзоні змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови Ж-3, у межах санітарно-захисної зони).

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 р. по справі №766/20775/17, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018р. позов ОСОБА_2 задоволено частково, зобов`язано Херсонську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. кадастровий номер 6510136600:05:003:0063, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_1 . Проте, рішенням ХХХІ сесії міської ради VII скликання від 08.10.2019 року №2162, за результатами повторного розгляду заяви позивачу, відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з тих самих підстав. Позивач вважає ці рішення протиправними, оскільки орган місцевого самоврядування не мав законних підстав для відмови у наданні дозволу.

Ухвалою від 28.10.2019 р. у справі відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 25.11.2019 р.

Ухвалою від 15.11.2019 р. об`єднано в одне провадження адміністративні справи №540/2237/19 та №540/2238/19 із присвоєнням об`єднаній справі № 540/2237/19.

Ухвалою від 25.11.2019 р. задоволено клопотання представника відповідача та відкладено розгляд справи до 11.12.2019 р.

20.11.2019 року та 25.11.2019 року до суду надійшли відзиви на адміністративні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідач по суті позовних вимог заперечує, зазначає, що Херсонська міська рада під час прийняття оскаржуваних рішень діяла згідно статті 19 Конституції України та статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування", а позовні вимоги не обґрунтовані з наступних підстав.

Вказує, що статтею 17 Закону № 3038-V1 визначено, що Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. З огляду на зазначене, вказує, що надання громадянам у власність чи у користування земельних ділянок із земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, з урахуванням умов та обмежень, визначених вказаною документацією. Таким чином, оскільки вказана вище земельна ділянка розташована у підзоні багатоквартирного житлової забудови Ж-Зс, у межах санітарно-захисної зони рішення Херсонської міської ради відповідає вимогами чинного законодавства України. Також, відповідач наголошує, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права. З огляду на зазначене просить суд відмовити у задоволенні позову.

Будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи, сторони в судове засідання 11.12.2019 р. не з`явились, подали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по 1/2 частині житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2 .

13.02.2006 року Херсонська міська рада та ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки. Договір зареєстровано у Херсонській міській філії Державного підприємства "Херсонський регіональний центр державного земельного кадастру", про що в книзі 4АА001969 записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 02.03.2006 року № 040671300051.

Також, 13.02.2006 року Херсонська міська рада та ОСОБА_2 уклали договір оренди земельної ділянки. Договір зареєстровано у Херсонській міській філії Державного підприємства "Херсонський регіональний центр державного земельного кадастру", про що в книзі 4АА001969 записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 02.03.2006 року № 040671300052.

Відповідно до п. 1 Договорів Херсонська міська рада на підставі рішення міської ради від 26.10.05 № 943 надає, а громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приймають в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівельних споруд, яка знаходиться у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

Строк дії договорів до 26.10.2010 року.

Відповідно до додаткових угод про поновлення договорів оренди земельної ділянки від 02.03.2006 № 040671300052 та № 040671300052 від 30.12.2013 року договори укладено на 5 років. Термін дії договорів з 26.10.2010 року (момент закінчення строку дії попереднього договору оренди) до 26.10.2015 року.

Судом встановлено, що рішенням VI сесії міської ради VII скликання від 25.03.2016 року № 122 поновлено договори оренди земельних ділянок із моменту закінчення строку їх дії шляхом укладення додаткових угод до договорів, укладених Херсонською міською радою та ОСОБА_1 - площею 0,1000 га, по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, та між Херсонською міською радою та ОСОБА_2 - площею 0,1000 га, по АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, строком на 15 років.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку орендарем земельної ділянки кадастровий номер 6510136600:05:003:0064, площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , строк до 26.10.2030 року.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку орендарем земельної ділянки кадастровий номер 6510136600:05:003:0063, площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_2 , строк до 26.10.2030 року.

Цільове призначення земельних ділянок - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

22.05.2017 р. позивачі звернулися до відповідача із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_1 .

За наслідками розгляду заяви Херсонська міська рада пп. 1.13 п. 1 рішення XV сесії міської ради VII скликання від 05.09.2017 року № 882 відмовила позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України, у зв`язку з невідповідністю містобудівній документації - Плану зонування території міста Херсон, затвердженому рішенням міської ради від 20.02.2015 № 174 (земельна ділянка розташована у підзоні змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови Ж-3с, у межах санітарно-захисної зони).

Не погоджуючись з рішенням Херсонської міської ради від 05.09.2017 р. № 882, позивач 2 звернувся до суду.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 р. у справі №766/20775/17 визнано протиправним та скасоване рішення Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 26347681, адреса: 73000, м. Херсон, просп. Ушакова, 37) від 05.09.2017 року №882 "Про відмову громадянам у дозволі на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність, спільну сумісну власність і в оренду земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) та під будівництва індивідуального гаража" від 05.09.2017 р. №882 підлягає скасуванню в частині відмови ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) в дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. кадастровий номер 6510136600:05:003:0063, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої в м АДРЕСА_3 ; зобов`язано Херсонську міську раду (код ЄДРПОУ 26347681, адреса: 73000, м. Херсон, просп. Ушакова, 37) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. кадастровий номер 6510136600:05:003:0063, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_3 .

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 р. рішення Херсонського окружного адміністративного суду залишено без змін.

22.07.2019 р. позивачі повторно звернулися до Херсонської міської ради із заявами про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок площею 1000 кв.м, по АДРЕСА_5 .

Рішеннями XХХІ сесії міської ради VII скликання від 08.10.2019 року № 2161 та №2162 Херсонська міська рад відмовила позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України, у зв`язку з невідповідністю містобудівній документації - Плану зонування території міста Херсон, затвердженому рішенням міської ради від 20.02.2015 № 174 (земельна ділянка розташована у підзоні змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови Ж-3с, у межах санітарно-захисної зони).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивачі звернулися до суду із зазначеними позовами.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 5 ЗК України визначено, що земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Відповідно до статті 12 ЗК України повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин, до яких відносяться, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно із ст.38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст.39 ЗК України).

Статтею 40 ЗК України передбачено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Частинами 1, 2 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч.1 ст.120 ЗК України (в редакції з 05.11.2009 р.) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2 ст.120 ЗК України).

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу) (ч.3 ст.120 ЗК України).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (ч.4 ст.120 ЗК України).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди (ч.5 ст.120 ЗК України).

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим) (ч.6 ст.120 ЗК України).

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 118 ЗК України встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, згідно ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 152 ЗК України встановлено способи захисту прав на земельні ділянки. Зокрема, згідно ч.ч.1, 2 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ч.3 ст.152 ЗК України).

У ст.1 Закону України від 22.05.2003р. № 858-IV "Про землеустрій" (далі - Закон № 858-ІV) наведено основні терміни та їх визначення: документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо; землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Приписами ст.4 Закону № 858-ІV встановлено, що суб`єктами землеустрою є: органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій; землевласники та землекористувачі, а відповідно до ч.5 цього Закону об`єктами землеустрою є: територія України; території адміністративно-територіальних одиниць або їх частин; території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.

Згідно ст.6 Закону № 858-ІV землеустрій базується на таких принципах, зокрема: а) дотримання законності; б) забезпечення науково обґрунтованого розподілу земельних ресурсів між галузями економіки з метою раціонального розміщення продуктивних сил, комплексного економічного і соціального розвитку регіонів, формування сприятливого навколишнього природного середовища; в) організації використання та охорони земель із врахуванням конкретних зональних умов, узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства, які забезпечують високу економічну і соціальну ефективність виробництва, екологічну збалансованість і стабільність довкілля та агроландшафтів; г) створення умов для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю; ґ) забезпечення пріоритету сільськогосподарського землеволодіння і землекористування; д) забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки, охорони земельних ресурсів і відтворення родючості ґрунтів, продуктивності земель сільськогосподарського призначення, встановлення режиму природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Правову основу землеустрою становлять Конституція України, Земельний кодекс України, закони України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", "Про планування і забудову територій", цей Закон, закони України та інші нормативно-правові акти (ст.7 Закону № 858-ІV).

Відповідно до ст.8 Закону № 858-ІV регулювання у сфері землеустрою здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у межах повноважень, встановлених законом.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону (ст.19 Закону № 858-ІV).

Згідно ст.20 Закону № 858-ІV землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, серед іншого: б) встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; ґ) організації нових і впорядкування існуючих об`єктів землеустрою. Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов`язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями. Власники землі, землекористувачі, у тому числі орендарі, при здійсненні землеустрою зобов`язані забезпечити доступ розробникам документації із землеустрою до своїх земельних ділянок, що підлягають землеустрою.

Землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень. Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії (ст.22 Закону № 858-ІV).

Згідно ст.50 Закону № 858-ІV проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст.59 Закону № 858-ІV врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні полягає в прогнозуванні та забезпеченні комплексного розвитку соціальної та інженерної інфраструктури території. Врахування приватних інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні полягає у забезпеченні фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або користування, у тому числі на умовах оренди, земельних ділянок і в захисті їхніх прав на землю.

Приписами ст.1 Закону України від 17.02.2011 р. № 3038-VІ "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VІ) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; лінії регулювання забудови - визначені в містобудівній документації межі розташування будинків і споруд відносно червоних ліній, меж окремих земельних ділянок, природних меж та інших територій; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Згідно ст.8 Закону № 3038-VІ планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до ст.16 Закону № 3038-VІ планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (ч.ч.1, 2 ст.17 Закону № 3038-VІ).

Частиною 1 статті 18 Закону № 3038-VІ визначено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону № 3038-VІ план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Згідно ч.3 ст.18 Закону № 3038-VІ зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону № 3038-VІ у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків: 1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи; 2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону.

Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у випадках, визначених цією частиною, за відсутності плану зонування або детального плану території не допускається, якщо земельна ділянка: розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення); віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земель для дачного будівництва), лісогосподарського призначення.

Аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянкам. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Суд виходить з того, що правомочність володіти, користуватись і розпоряджатись нерухомим майном (будинками, будівлями і спорудами), що у своїй сукупності становить зміст права власності, нерозривно пов`язана із відповідною правомочністю щодо земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Належність особі на праві власності нерухомого майна зобов`язує її набути будь-якого передбаченого законодавством речового права на земельну ділянку, на якій воно розташоване. Більше того, законодавство передбачає випадки, коли таке право виникає з факту набуття чи переходу права власності на нерухоме майно.

Тому з урахуванням положень ст.19 Конституції України у випадку, коли суб`єкт, уповноважений на розпорядження земельною ділянкою, є органом державної влади чи місцевого самоврядування, він не вправі перешкоджати без передбачених законом підстав у реалізації права особи на отримання у власність чи користування земельної ділянки, на якій знаходиться належне їй на законних підставах нерухоме майно, тобто приведення реального статусу земельної ділянки до правового.

Позивачами 13.02.2006 року з органом місцевого самоврядування було укладено договори оренди земельної ділянки, предметом яких було строкове платне користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

В подальшому, згідно даних технічного паспорту - у 2007-2008 роках, на наданій земельній ділянці, згідно умов оренди, предмету договору та цільового призначення зазначеної землі було збудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, по 1/2 якого належить позивачам.

Речові права на це нерухоме майно позивачів зареєстровані відповідно до чинного законодавства,та ніким не оспорені.

Тому, згідно приписів ст.120 ЗК України (у редакції, чинній на момент здійснення забудівлі) до позивачів мало перейти право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщене нерухоме майно, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Проте, чинним ЗК України не передбачено такого речового права фізичних осіб на землю, як право постійного користування земельною ділянкою, тому такі особи можуть за власним бажанням переоформити своє право на землю, що може здійснюватись шляхом викупу відповідно до положень ст.128 ЗК України або шляхом безоплатної приватизації згідно із ст.118 ЗК України у випадках, коли особа має таке право, чи передачі земельної ділянки в оренду відповідно до ст.124 цього ж Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачі виявили бажання отримати земельну ділянку у власність у порядку передбаченому ст. 118 ЗК України, звернувшись до відповідача з відповідними заявами.

Проте, відповідачем було відмовлено у реалізації їх права на отримання у власність земельної ділянки.

Підставою для такої відмови, виходячи з матеріалів справи, було те, що «…земельна ділянка згідно із затвердженою рішенням міської ради № 1724 від 20.02.2015 р. містобудівної документації - Плану зонування території міста Херсона, розташована в зоні змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови Ж-3с, у межах санітарно-захисної зони…»

Однак, суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Згідно ч.4 ст.83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів; є) землі під об`єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності.

Отже, ЗК України установлений вичерпний перелік випадків, коли забороняється передача земельних ділянок у приватну власність.

Земельні ділянки стосовно яких позивачі просили надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, не відноситься до жодної з категорій земель, які визначені вищевказаною нормою.

Суд вважає, що позивачам відмовлено у задоволенні клопотань про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, які не передбачені законодавством.

Також, суд оцінюючи оскаржені рішення на предмет їх правомірності у контексті статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суд виходить з того, що таке втручання не було законним, оскільки як вже було встановлено, не ґрунтувалось на підставах, визначених чинним національним законодавством.

Також, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Застосовуючи відповідний принцип у даному конкретному випадку, суд зазначає, що позивачі з дозволу, на законних - договірних підставах з органом місцевого самоврядування використовують земельні ділянки, які, наразі, бажають приватизувати. Зазначені земельні ділянки були надані в оренду позивачам у 2006 році. Предмет договору та цільове призначення землі було визначено - "для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд". Жодних зауважень, зокрема, щодо розташування земельної ділянки у межах санітарної зони на момент передачі її в оренду не було. Станом на дату прийняття плану зонування території міста Херсон, нерухоме майно, належне позивачу вже існувало. Тому неврахування зазначеного факту Херсонською міською радою є порушенням принципу "доброго врядування", зокрема в частині послідовного та належного способу дій державного органу.

Отже, судом встановлено відсутність підстав для прийняття рішень Херсонської міської ради від 08.10.2019 року №2161 "Про відмову ОСОБА_1 у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність, земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки)" та №2162 "Про відмову ОСОБА_2 у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність, земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки)" на яку посилався відповідач, а тому вони суперечать приписам ст.19 Конституції України, є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки порушують гарантоване Конституцією і законами України право позивачів на отримання земельної ділянки, на якій розташоване належне їм нерухоме майно.

З приводу твердження відповідача про неможливість судового втручання у його дискреційні повноваження суд зазначає наступне.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у цій справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, надати дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року в справі №816/591/15-а.

У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до пункту 4 частини 2 якої у разі задоволення адміністративного позову суд може визнання бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на те, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень (при повторному розгляді заяв позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки) не врахував висновки Херсонського окружного адміністративного суду та П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №766/20775/18 суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивачів є зобов`язання відповідача повторно розглянути та надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Херсонської міської ради про визнання протиправними, скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 26347681, адреса: 73000, м. Херсон, просп. Ушакова, 37) від 08.10.2019 року №2161 "Про відмову ОСОБА_1 в дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)" в частині відмови ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ) в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. кадастровий номер 6510136600:05:003:0064, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої в м АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Херсонську міську раду (код ЄДРПОУ 26347681, адреса: 73000, м. Херсон, просп. Ушакова, 37) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ) та надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. кадастровий номер 6510136600:05:003:0064, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 26347681, адреса: 73000, м. Херсон, просп. Ушакова, 37) від 08.10.2019 року №2162 "Про відмову ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_7 ) в дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. кадастровий номер 6510136600:05:003:0063, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої в м АДРЕСА_3 .

Зобов`язати Херсонську міську раду (код ЄДРПОУ 26347681, адреса: 73000, м. Херсон, просп. Ушакова, 37) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) та надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. кадастровий номер 6510136600:05:003:0063, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_3 .

Стягнути з Херсонської міської ради (73000, м.Херсон, пр-т Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 26347681) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ) судовий збір у сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Стягнути з Херсонської міської ради (73000, м.Херсон, пр-т Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 26347681) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Морська Г.М.

кат. 109020100