ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-6044/11/1370

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Грень Н.М.

за участю:

секретаря судового засідання Редкевич О.Р.,

представника позивача Іванейко Я.Я.,

представника відповідача Максиміва В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідача податок з власників транспортних засобів у сумі 28740 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані несплатою відповідачем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також невжиттям відповідачем заходів щодо погашення вказаного податку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2014, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 адміністративний позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 податковий борг в сумі 28740 (двадцять вісім тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп. до бюджету.

Постановою Верховного Суду від 01.10.2019 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 15.11.2019.

Ухвалою судді від 19.11.2019 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

06.02.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що згідно з вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 01.07.2013, який набрав законної сили, встановлено реєстрацію транспортного засобу MERCEDES BENZ SPRINTER 412 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 Вину службових осіб Львівського ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Львівській області в первинній реєстрації т.з. MERCEDES BENZ SPRINTER 412 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 встановлено та притягнуто винних до відповідальності. Окрім того, відповідачем зазначено, що згідно з висновком експерта №6/149 від 27.03.2015, підпис від імені « ОСОБА_2 » у заяві №653 від 25.08.2009 у графі «Заявник» - виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис від імені «Коритова ОСОБА_3 С.» у накладній №116187 від 25.08.2009 у графі «Отримав» - виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Окрім того, вказано, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відносно відповідача приймалось податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов`язання зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів й таке вручалось (направлялось) відповідачеві, як платнику податків. Не надано позивачем і доказів того, що ОСОБА_4 надсилались податкові вимоги, а тому сума коштів, яку податковий орган просить стягнути, як несплачене податкове зобов`язання, у встановленому законом порядку не узгоджена й статусу податкового боргу не набула.

У судовому засіданні судом замінено позивача Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м.Львова на правонаступника - Головне управління ДФС у Львівській області.

Окрім того, у судовому засіданні змінено прізвище відповідача з ОСОБА_2 на ОСОБА_5 , у зв`язку із внесенням змін в актовий запис.

Суд, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

25.08.2009 Львівським ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області на ім`я відповідача здійснено першу реєстрацію в Україні транспортного засобу марки Mercedes Benz, 1998 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується листом Львівського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області від 11.02.2011 №782зп.

Відповідно до листа ЗГРУ «ПриватБанк» від 04.11.2010 №5949 та довідки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 28.02.2011 №4790/17-010, при здійсненні державної реєстрації вказаного транспортного засобу не сплачено податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Відповідно до розрахунків ДПІ у Шевченківському районі м.Львова сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, яка підлягала сплаті відповідачем при першій реєстрації автомобіля марки Mercedes Benz, 1998 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 становить 28740,00 грн.

У зв`язку з тим, що Відповідач добровільно не сплатив податок з власників транспортних засобів при першій реєстрації, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення такого в судовому порядку.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податок з власників транспортних засобів, самохідних машин і механізмів, порядок його обчислення і сплати встановлювався чинним на момент виникнення спірних правовідносин Законом України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11.12.1991 № 1963-ХІІ (надалі – Закон № 1963-ХІІ).

Відповідно до статті 1 вказаного Закону платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (надалі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об`єктами оподаткування.

За змістом частин другої, третьої статті 3 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу. Податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.

Частина перша статті 5 цього Закону встановлює строки сплати податку, зокрема, фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Фізичні особи – платники податку зобов`язані пред`являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами (частина четверта статті 5 цього Закону).

У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться (частина шоста статті 5 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”).

Стаття 6 цього Закону встановлює порядок обчислення і сплати податку, зокрема, частини шоста та восьма цієї статті передбачає, що у разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів, вони зобов`язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов`язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.

Відповідно до статті 7 вказаного Закону, у разі приховування (заниження) об`єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом. Недоїмки із сплати податку, а також суми штрафів, пеня стягуються з платників податку згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі – Порядок № 1388), державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що державній реєстрації транспортного засобу передує обов`язкова процедура сплати відповідних платежів. При цьому відсутність документів про сплату податку з власників транспортних засобів є умовою, за якої перша реєстрація в Україні транспортних засобів не може бути здійснена.

Спеціальним законом з питань оподаткування, що був чинний на момент виникнення спірних відносин, є Закон України “Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181-III (надалі – Закон № 2181-III).

Підпунктом 1.1 статті 1 вказаного Закону визначено, що платниками податків є, зокрема, фізичні особи, які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов`язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов`язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Згідно підпункту 1.2 статті 1 цього ж Закону податкове зобов`язання – це зобов`язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

За визначенням підпункту 1.9 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове повідомлення – письмове повідомлення контролюючого органу про обов`язок платника податків сплатити суму податкового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Податкове повідомлення виставляється за кожним окремим податком, збором (обов`язковим платежем) (підпункт 6.3.1 пункту 6.3 статті 6 Закону).

У відповідності з підпунктом 1.3 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг (недоїмка) – податкове зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов`язання.

Порядок узгодження сум податкових зобов`язань та визначення податкового боргу визначений статтею 5 цього Закону, відповідно до підпунктів 5.3.1, 5.3.2 пункту 5.3 якої у разі визначення податкового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах “а” - “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов`язаний погасити нараховану суму податкового зобов`язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За змістом підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вказаного Закону узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 6.2.1 статті 6 цього ж Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги (абзац другий підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України “Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Тобто дотримання відповідних податкових процедур узгодження нарахованих податковим органом зобов`язань, які включають в себе обов`язок по виставленню податкового повідомлення-рішення за кожним окремим податком, збором (обов`язковим платежем), його вручення (направлення) платнику податків, надісланню такому платнику податкових вимог, повинно передувати реалізації права суб`єкта владних повноважень на стягнення з платника податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до адміністративного суду.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постановах Касаційного адміністративного суду від 23.01.2018 у справі № К/9901/3141/18, від 04.05.2018 у справі № К/9901/27157/18, від 28.11.2018 у справі № К/9901/60542/18.

Підсумовуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, суд встановив, що Позивачем податкове повідомлення – рішення про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів не приймалось й, відповідно, не вручалось (не направлялось) платнику податків, податкові вимоги відповідачу також не надсилались.

Як наслідок, сума коштів у розмірі 28740,00 грн, які позивач просить стягнути з Відповідача як несплачене податкове зобов`язання, у встановленому законом порядку не узгоджена й статусу податкового боргу не набула.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вироками № 1-233/11 від 01.07.2013 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/33195653) та № 1/463/51/13 від 13.11.2013 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/35407558) начальника та заступника начальника Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ ГУМВС України у Львівській області засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України (службова недбалість). Звинувачення ґрунтувалося в тому числі на тому, що протягом 2009-2010 років у Львівському ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області проведено реєстрацію транспортних засобів у 235 випадках частково без сплати податку з власників транспортних засобів, що реєструються вперше в Україні, а у 1711 – повністю, що потягло за собою ненадходження до місцевого бюджету податку з власників транспортних засобів на загальну суму 45578100 грн.

Місцеві податкові інспекції Львівської області впродовж 2009-2012 років подали до Львівського окружного адміністративного суду більше 1300 позовів про стягнення податкового боргу з фізичних осіб, що надалі визнавалися потерпілими в згаданих кримінальних провадженнях. Ці позови за змістом та доказовою базою є типовими та аналогічними до позову, що розглядається судом у цьому провадженні.

Так, вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 01.07.2013, що набрав законної сили, встановлено реєстрацію транспортного засобу MERCEDES BENZ SPRINTER 412 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 Вину службових осіб Львівського ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Львівській області в первинній реєстрації т.з. MERCEDES BENZ SPRINTER 412 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_2 встановлено та притягнуто винних до відповідальності.

Більше того, згідно з висновком експерта №6/149 від 27.03.2015 року, підпис від імені « ОСОБА_2 » у заяві №653 від 25.08.2009 у графі «Заявник» - виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис від імені «Коритова ОСОБА_3 С.» у накладній №116187 від 25.08.2009 року у графі «Отримав» - виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Отже, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позивач не лише не довів факту узгодження податкового боргу в сумі 28740,00 грн., а й не підтвердив належними доказами правильності визначення податкового зобов`язання на таку суму. За таких обставин, суд вважає що заявлені позивачем вимоги не підтверджуються матеріалами справи, спростовані відповідачем та задоволенню не підлягають.

Щодо заяви ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Як зазначив у своєму рішенні Конституційний Суд України від 02.11.2011 № 13-рп/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Поворот виконання судового рішення є способом захисту прав та інтересів боржника і передусім полягає у поверненні стягувачем боржнику одержаного за судовим рішенням у разі скасування цього рішення або зміни його на користь боржника.

Частиною п`ятою статті 380 КАС України встановлено, що до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

Судом з квитанції № ПН765 встановлено, що ОСОБА_1 15.12.2017 сплатив 31770,00 грн боргу за ВП№50353962.

В свою чергу, з огляду на те, що постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 в адміністративній справі № 2а-6044/11/1370 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. З урахуванням того, що суд дійшов висновку, що заявлені позивачем у даній справі вимоги не підтверджуються матеріалами справи, спростовані відповідачем та задоволенню не підлягають, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про поворот виконання судового рішення, а грошові кошти у сумі 28740,00 грн. стягнуті в рамках виконавчого провадження ВП50353962 підлягають поверненню.

Таким чином, у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податку належить відмовити повністю, заяву про поворот виконання судового рішення належить задовольнити.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати в цій справі розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Заяву ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення задовольнити.

Допустити поворот виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 у адміністративній справі №2а-6044/11/1370

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошові кошти в сумі 31770 (тридцять одна тисяча сімсот сімдесят) грн 00 коп.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2019.

Суддя Грень Н.М.