КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2019 року № 320/5544/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Втормаг" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області , Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ «Втормаг» з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.05.2019р. №1170721/39458830 щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Втормаг» у реєстрації податкової накладної від 16.04.2019 №10 Єдиному реєстрі податкових накладних.

- зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Втормаг» від 16.04.2019 №10 у день її подання на реєстрацію.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним відповідно до положень Податкового кодексу України та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010 складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №10 від 16.04.2019, однак у квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, отриманої позивачем, зазначено про зупинення реєстрації податкової накладної.

Позивач звертає увагу суду, що, отримавши повідомлення про зупинення реєстрації податкової накладної, контролюючому органу було направлено ґрунтовні пояснення та первинні документи в повному обсязі, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, перелік яких передбачено в п. 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117. Зазначені пояснення та документи підтверджують реальність фінансово-господарських операцій, за наслідками яких складено відповідну податкову накладну, оскільки сукупність наявних первинних документів у повній мірі підтверджує реальність операцій та їх фактичне виконання.

Відповідно до Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1170721/39458830 від 23.05.2019 відмовлено ТОВ «Втормаг» у реєстрації ПН №10 від 16.04.2019 року в ЄРПН з причини: ненадання платником податків копій документів розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Представник відповідачів надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, обґрунтовуючи це тим, що обсяг поданих позивачем документів не відповідає вичерпному переліку (п. 14 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК), а їх зміст не дозволяє однозначно з`ясувати фактичні обставини здійснення фінансово-господарської операції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності.

На підставі ст. ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Втормаг» (код ЄДРПОУ 39458830) зареєстроване як юридична особа 27.10.2014 року.

Видами діяльності ТОВ «Втормаг» є:

Код КВЕД 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво;

Код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення;

Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

Код КВЕД 38.11 Збирання безпечних відходів;

Код КВЕД 38.12 Збирання небезпечних відходів;

Код КВЕД 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів;

Код КВЕД 38.22 Оброблення та видалення небезпечних відходів (основний);

Код КВЕД 38.32 Відновлення відсортованих відходів;

Код КВЕД 39.00 Інша діяльність щодо поводження з відходами.

Позивач є платником податку на додану вартість, а відтак, має право складати податкові накладні та реєструвати їх у Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Позивач має ліцензію Міністерства екології та природних ресурсів України на поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання, оброблення, утилізація, знешкодження).

Між ТОВ «Втормаг» та ТОВ «Альфа Фуд» 27.09.2018 укладено Договір №09-18/016 про надання послуг. Відповідно умов договору ТОВ «Втормаг» взяло на себе зобов`язання здійснити комплекс заходів у сфері поводження з небезпечними відходами (послуги по збиранню відходів, послуги з організації перевезення відходів, оброблення відходів, зберігання відходів, знешкодження відходів, утилізації відходів).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Втормаг» виписано на адресу ТОВ «Альфа Фуд» рахунок на оплату від 02.04.2019 №47 на суму 18900,00 грн.

На підставі даного рахунку ТОВ «Альфа Фуд» перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Втормаг» грошові кошти, що підтверджується платіжним дорученням від 04.04.2019 №710 на суму 9000 грн та платіжним дорученням від 16.04.2019 №767 на суму 9900 грн.

За фактом настання першої з подій (зарахування коштів на рахунок) позивач склав та подав для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 16.04.2019 №10. Отримання оплати за послуги згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України є моментом виникнення податкових зобов`язань

Позивач отримав квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до якої податкова накладна від 16.04.2019 №10 прийнята, але її реєстрацію зупинено у зв`язку з відповідністю податкової накладної підпункту 1.6. пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. У квитанції позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивачем 13.05.2019 до податкового органу направлено Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинена разом з поясненнями та відповідними копіями документів про підтвердження реальності здійснення господарських операцій, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладнихв Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 23.05.2019 №1170721/39458830 було відмовлено у реєстрації податкової накладної від 16.04.2019 №10 з підстав ненадання платником податку копій документів: розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків».

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Податковий Кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.пп.16.1.2, 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України (тут і далі в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом першим пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246, у редакції, чинній на час формування та надіслання податкової накладної на реєстрацію).

Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до п. п. 201.3 і 201.9 ст. 201 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується, факту реєстрації/зупинення реєстрації/ відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно п 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку №1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 (далі - Порядок №117, у редакції, чинній на час формування та надіслання податкової накладної на реєстрацію).

Згідно п. 5 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Положення пунктів 6 та 7 Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Як зазначено у Квитанції від 13.05.2019, реєстрація податкової накладної від 16.04.2019 №10 зупинена через те, що «ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку».

Суд доходить висновку, що контролюючим органом застосовано формулювання, яке пунктами 6 та 7 Порядку №117 не передбачено. Вказане свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкової накладної зупинено з підстав, які не передбачені законодавством.

Пунктом 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Зі змісту Квитанції від 13.05.2019 слідує, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної від 16.04.2019 №10, від 16.04.2019 року критерію ризиковості, визначеного пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми п. 13 Порядку №117, оскільки ним не зазначено у Квитанції конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у Квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям ризиковості, визначених пп. 1.6 п. 1 ї Критеріїв ризиковості платника податку.

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і п. 13 Порядку №117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Відзив відповідачів також не містить будь-яких пояснень, який саме критерій ризиковості платника податку застосовано у даному випадку.

При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

На час виникнення спірних правовідносин Критерії ризиковості платника податку сформовано листом ДФС України від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18.

При цьому, згідно з пп. 1.6 п. 1 вказаних Критеріїв комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків.

Вказані Критерії ризиковості платника податку не затверджено нормативним актом ДФС України та не погоджено Міністерством фінансів України, що суперечить вимогам п. 10 Порядку №117.

Суд звертає увагу, що листом Міністерства фінансів України від 31.10.2018 № 26010-06-05/28170 погоджено критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, надіслані листом Державної фіскальної служби України від 29.10.2018 № 3104/4/99-99-07-05-04-13, за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Погодження Міністерства фінансів України критеріїв з умовою їх перегляду протягом місяця, свідчить про те, що вказані критерії містили недоліки, які мали би бути у встановлений Міністерством фінансів України строк усунуті і повторно погоджені у встановленому порядку. Таке умовне погодження Критерії свідчить, що вони не могли бути застосовані до платників податків до їх повторного погодження і оприлюднення у встановленому порядку. Аналогічна позиція викладена у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2018 у справі № 810/2575/18, від 18.12.2018 у справі № 826/7498/18.

Зазначену інформацію відповідачі не спростували, будь-яких доказів остаточного погодження критеріїв ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій на дату подання позивачем податкової накладної від 16.04.2019 №10 до суду не надали.

Отже, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у відповідності до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у спірний період, визначалися виключно листом ДФС України від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18.

При цьому, суд зауважує, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, платником податків надано до податкового органу всі первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органами ДФС конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій, мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Аналогічний висновок відображений у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі №822/1878/18.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин був відсутній будь-який належним чином затверджений нормативно-правовий акт, який би врегульовував питання визначення підстав для зупинення реєстрації податкових накладних. Згаданий вище лист ДФС, яким встановлено критерії ризикованості, не може вважатися таким, оскільки не є нормативно-правовим актом.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що контролюючим органом протиправно зупинено реєстрацію податкової накладної від 16.04.2019 №10, а відтак, прийняття ГУ ДФС у Київській області оскаржуваного рішення є протиправним.

Слід також зазначити, що пп. 1.6 п. 1 Критеріїв (лист ДФС України від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18. "Критерії ризиковості платника податку") містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»;

платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;

платник податку – юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі – Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 – 1.6 цих Критеріїв.

Відповідність платника податку Критеріям ризиковості платників податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 – 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у Квитанції чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пп. 1.6 п. 1 Критеріїв, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Суд наголошує, що відповідачем не було надано ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з пп. 1.6 п. 1 Критеріїв; ні матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку; ані іншої інформації, що розглядається Комісією, яка, відповідно до Порядку формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків, обов`язково додається до протоколу засідання Комісій.

Відповідно до пункту 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд зазначає, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з пунктами 18-21 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про:

- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

У рішенні ГУ ДФС у Київській області від 23.05.2019 року №1170721/39458830 зазначено про ненадання платником податку копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем у спосіб, визначений Порядком № 117, направлено на адресу ГУ ДФС у Київській області детальні пояснення щодо правової, матеріально-технічної бази, трудових ресурсів, а також разом з поясненнями, були також надані копії документів, що розкривають зміст та обсяг господарської операції, за наслідками якої була складена податкова накладна №10 від 16.04.2019 року, реєстрацію якої зупинено, а саме, копію договору №09-18/016, копію рахунку на оплату №47 від 02.04.2019 року, копію платіжного доручення №710 від 04.04.2019 року на суму 9000 грн та платіжного доручення №767 від 16.04.2019 року на суму 9900 грн, копію акту наданих послуг №41 від 16.04.2019 року, між ТОВ «Альфа Фуд» та ТОВ «Втормаг».

Пунктом 18 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 566, передбачено, що комісія ДФС може перевірити подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, в тому числі електронні, одержані від інших платників податків, засобів масової інформації тощо).

Зміст оскаржуваного рішення дає підстави стверджувати, що комісія ДФС, розглядаючи подані позивачем документи, не перевіряла їх відповідність вимогам чинного законодавства (наявність обов`язкових реквізитів, дотримання встановленої законом форми тощо), не з`ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу, а також не дослідила, чи встановлена законодавством обов`язкова наявності всіх документів, що передбачена п. 14 Порядку №117, так як дана норма не зобов`язує подавати абсолютно всі перераховані в ній документи.

У той же час аналіз наданих позивачем згідно з переліком документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу положень ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили. Також надані Позивачем документи підтверджують правомірність формування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, і відповідно підставу для формування податкової накладної №10 від 16.04.2019 року.

Таким чином, умовою розблокування реєстрації податкової накладної є подання платником податків документів, вичерпний перелік яких передбачений у згаданій Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» №117 від 21.02.2018.

При цьому, системний аналіз визначених у постанові КМУ від 21.02.2018 №117 підстав для відмови у реєстрації податкової накладної у ЄРПН у взаємозв`язку з визначеним вичерпним переліком документів, дає підстави стверджувати, що під наданням платником податків документів, які є недостатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної, слід розуміти надання такого пакету документів, що не розкриває змісту та обсягу господарських операцій, чи такого, що не дає змоги відслідкувати рух товарів (послуг) від постачальника до покупця.

Водночас, сукупність наданих позивачем документів не дають підстав для сумніву щодо реальності фінансово-господарських операцій, а наданий позивачем пакет документів був достатнім для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної від 16.04.2019 №10.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення комісії ГУ ДФС у Київській області від 23.05.2019 №1170721/39458830 прийнято необґрунтовано, тобто без з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення (вчинення дії), непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог позивача про скасування рішення комісії ГУ ДФС у Київській області від 23.05.2019 №1170721/39458830 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №10 від 16.04.2019 року.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 16.04.2019 №10.

Відповідно до вимог п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.

Згідно із підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічні положення закріплено в пункті 28 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117.

При цьому, згідно з нормами п. 19, п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується.

При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, Постанова Кабінету міністрів України від 29.12.2010 №1246 визначає два варіанти: день реєстрації ПН – день набрання законної сили рішенням суду, або день – зазначений в такому рішенні.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачами, надані позивачем документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій по податковим накладним. Документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Обставин, які б унеможливлювали їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (caseofChuykina v. Ukraine) (Заява №28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття комісією ДФС у Київській області рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Втормаг» від 16.04.2019 року №10, у день її подання на реєстрацію – 13.05.2019 року.

При цьому, задовольняючи вимоги позивача про зобов`язання відповідача зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, суд виходить з того, що такий спосіб захисту порушеного права не є формою втручання у дискреційні повноваження відповідача та є належним і ефективним способом відновлення порушених прав позивача, що виключають необхідність повторного звернення до суду.

Як слідує з положень Рекомендації Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Оскільки під час розгляду справи позивачем доведено надання ним до комісії ГУ ДФС у Київській області документів, які є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №10 від 16.04.2019 в ЄРПН, суд вважає, що у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання ДПС України здійснити реєстрацію податкової накладної ТОВ «Втормаг» №10 від 16.04.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачі як суб`єкти владних повноважень не надали суду доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у розмірі 1921, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.10.2019 № 247.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягають судові витрати у сумі 1921, 00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області від 23.05.2019 року №1170721/39458830 про відмову у реєстрації податкової накладної від 16.04.2019 №10 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України (ідентифікаційний код юридичної особи: 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Втормаг» від 16.04.2019 №10, у день її подання на реєстрацію, а саме 13 травня 2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Втормаг» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39458830, місцезнаходження: 07423, вул. Київське шосе, будинок 2, село Семиполки, Броварський район, Київська обл.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 39393260, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5А) суму сплаченого судового збору у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Втормаг» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39458830, місцезнаходження: 07423, вул. Київське шосе, будинок 2, село Семиполки, Броварський район, Київська обл.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (ідентифікаційний код юридичної особи: 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) суму сплаченого судового збору у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.