Справа № 501/3210/19

2/501/1421/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Петрюченко М.І.

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідача: Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»

предмет та підстави позову: про стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди

сторони в судове засідання не викликались

В С Т А Н О В И В:

І . Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

1. 19.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» про стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, згідно якого просить суд:

- стягнути з відповідача на свою користь суму середнього заробітку з моменту звільнення до моменту фактичної виплати, а саме з 12.04.2019 року до 27.06.2019 року в загальному розмірі 18118,40 грн.;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахування до бюджету податків та зборів утриманих, але не сплачених з його заробітної плати грошових коштів, а саме податку на доходи з фізичних осіб (18%) та військовий збір (1,5%), а також збір на ЄСВ в розмірі 22% за період з липня 2015 року по квітень 2019 року включно;

- стягнути з відповідача на свою користь компенсацію завданої позивачу моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 09.10.2014 року його було прийнято на роботу на посаду чергового охоронця Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів».

З вересня 2018 року по квітень 2019 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість із виплати заробітної плати.

З підстав наявної заборгованості та систематичної невиплати заробітної плати позивач змушений був звільнитись.

Наказом №08-к від 12.04.2019 року його звільнено за власним бажанням у зв`язку з порушенням умов трудового договору за ч.3 ст.38 КЗпП України. Вказаним наказом позивачу нараховано вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку, загальна сума заборгованості склала 65132,59 грн.

08 травня 2019 року Іллічівським міським судом Одеської області видано судовий наказ, яким стягнуто з Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати за період з вересня 2018 року по квітень 2019 року у розмірі 65132,59 грн. та судовий збір.

27.06.2019 року відповідач сплатив суму заборгованості, тому позивач вважає, що за період з 12.04.2019 року по 27.06.2019 року він має право на стягнення з відповідача сум середнього заробітку із розрахунку нарахованих за один рік (відповідно до довідок №001/47 від 11.04.2019 року та №001/252 від 18.09.2018 року, а саме: 85823,57 грн./12 місяців=7151,96 грн. за місяць. В перерахунку на один календарний день - 238,40 грн. та 76 (кількість днів заборгованості з моменту звільнення до моменту фактичної виплати) = 18118,40 грн.

Також, позивач стверджує в позові, що відповідач всупереч вимог, які встановлені Податковим кодексом України та ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з липня 2015 року не здійснював перерахування відповідних податків та зборів в якості податку на доходи з фізичних осіб (18%) та військовий збір (1,5%), а також збір на ЄСВ в розмірі 22%.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом.

2. Відповідач відзив на позові не надав.

ІІ . Інші процесуальні дії у справі.

3. Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч.1 ст.280 ЦПК України).

З врахуванням тієї обставини, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позовної заяви не надав, а також того, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд постановив ухвалу про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних у справі даних та доказів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. У багатьох рішеннях проти України Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення ст.6 Конвенції саме в аспекті порушення розумних строків судового розгляду. Так, у справі«Смірнова проти України»(Smirnova v. Ukraine, заява №36655/02, рішення від 08.11.2005 р.) ЄСПЛ дійшов висновку, що порушення розумного строку розгляду справи відбулося в тому числи з тієї причини, що національний суд не вжив заходів щодо протидії тактиці затягування розгляду справи відповідачем, який неодноразово заявляв відводи, клопотання та не зявлявся в судові засідання.

На підставі викладеного, враховуючи категорію справи та те, що розгляд цієї справи триває вже довгий час, але відповідач відзив на позові не надав, суд доходить до висновку про заочний розгляд справи, про що постановлено відповідну ухвалу.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із проведенням судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження здійснювалося без виклику учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ . Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

4. Судом встановлено, що 09.10.2014 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду чергового охоронця Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів», що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.13).

5. З вересня 2018 року по квітень 2019 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість із виплати заробітної плати.

З підстав наявної заборгованості та систематичної невиплати заробітної плати, що підтверджується копіями судових наказів (а.с.18, 20, 22, 24, 28) та довідок про заборгованість (а.с.16, 17, 19, 21, 23, 25) , позивач змушений був звільнитись.

6. Наказом №08-к від 12.04.2019 року ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням у зв`язку з порушенням умов трудового договору за ч.3 ст.38 КЗпП України. Вказаним наказом позивачу нараховано вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку, загальна сума заборгованості склала 65132,59 грн. (а.с.10).

7. 08 травня 2019 року Іллічівським міським судом Одеської області видано судовий наказ, яким стягнуто з Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати за період з вересня 2018 року по квітень 2019 року у розмірі 65132,59 грн. та судовий збір (а.с.15).

8. 27.06.2019 року відповідач сплатив суму заборгованості, тому за період з 12.04.2019 року по 27.06.2019 року ОСОБА_1 має право на стягнення з відповідача сум середнього заробітку із розрахунку нарахованих за один рік (відповідно до довідок №001/47 від 11.04.2019 року та №001/252 від 18.09.2018 року, а саме: 85823,57 грн./12 місяців=7151,96 грн. за місяць. В перерахунку на один календарний день - 238,40 грн. та 76 (кількість днів заборгованості з моменту звільнення до моменту фактичної виплати) = 18118,40 грн.

9. Відповідач всупереч вимог, які встановлені Податковим кодексом України та ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з липня 2015 року не здійснював перерахування відповідних податків та зборів в якості податку на доходи з фізичних осіб (18%) та військовий збір (1,5%), а також збір на ЄСВ в розмірі 22%, що підтверджується довідками форми ОК 7 з пенсійного фонду України від 08.04.2019 року (а.с.11-12) та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримуваних податків (а.с.14).

І V. Оцінка Суду.

10. Згідно ч.1 ст 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

11. Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

12. Як вказано у ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

13. Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

14. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

15. Таким чином, оскільки з моменту звільнення та на момент звернення позивача із позовом до суду у відповідача існувала заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, то підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки.

16. Передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6-15цс13).

17. Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.01.2015 року у справі № 6-195цс14).

18. В п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

19. Згідно правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6-64цс13 від 03.07.2013 року) згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

20. Враховуючи факт затримки виплати заробітної плати та те, що 27.06.2019 року відповідач сплатив суму заборгованості, тому за період з 12.04.2019 року по 27.06.2019 року ОСОБА_1 має право на стягнення з відповідача сум середнього заробітку із розрахунку нарахованих за один рік (відповідно до довідок №001/47 від 11.04.2019 року та №001/252 від 18.09.2018 року, а саме: 85823,57 грн./12 місяців=7151,96 грн. за місяць. В перерахунку на один календарний день - 238,40 грн. та 76 (кількість днів заборгованості з моменту звільнення до моменту фактичної виплати)= 18118,40 грн.

21. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

22. Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

23. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.

24. Відповідно до абз.1, 2 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи; - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

25. Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

26. Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

27. Відповідно до частини 2 ст.20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

28. Частинами 4, 5 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», визначено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

29. Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

30. За приписами ч.5 ст.8 Закону України «Про облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати відносяться до фонду додаткової зарплати (ст.2 Закону України «Про оплату праці», пп.2.2.8 Інструкції за статистики заробітної плати №5).

Тому згідно з пп.14.1.48 Податкового кодексу України, дана компенсація є зарплатою і для цілей застосування положень розділу IV ПКУ підприємство, що виплачує компенсацію за затримку зарплати працівнику, зобов`язано утримати податок з доходу фізичної особи із суми такого доходу за його рахунок за ставкою 18% (п.167.1 ПКУ) та сплатити (перерахувати) його до бюджету при виплаті такого доходу.

31. Частиною 4 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

На одну застраховану особу допускається декілька записів у таблиці 6 додатка 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435, якщо протягом одного звітного періоду застрахованій особі були здійснені нарахування виплат, у яких відрізняються база нарахування єдиного внеску та розміри ставок єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, згідно із Законом (додаток 2), а також якщо нарахування здійснювалися за поточні та майбутні (відпускні, допомога у звязку з вагітністю та пологами), за минулі (лікарняні, тимчасова непрацездатність та перебування у відпустці у звязку з вагітністю та пологами та нарахування сум заробітної плати (доходу) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, а також за відпрацьований час після звільнення з роботи або згідно з рішенням суду - середня заробітна плата за вимушений прогул) періоди».

32. Згідно п.3 ч.1 ст.16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

33. Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

34. Судом встановлено, що позивач знаходився в трудових відносинах з відповідачем, та відповідач всупереч вимог, які встановлені Податковим кодексом України та ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з липня 2015 року не здійснював перерахування відповідних податків та зборів в якості податку на доходи з фізичних осіб (18%) та військовий збір (1,5%), а також збір на ЄСВ в розмірі 22%, що підтверджується довідками форми ОК 7 з пенсійного фонду України від 08.04.2019 року (а.с.11-12) та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримуваних податків (а.с.14).

Це є порушенням прав позивача відповідно до законодавства України на оформлення, призначення та виплату у відповідному розмірі сум пенсій в органах ПФУ, яке вираховується із сум цих страхових внесків, які повинен був відраховувати відповідач, як роботодавець, в Пенсійний фонд України.

Окрім цього відповідач, як роботодавець який порушив трудове законодавство в частині своєчасності виплати заробітної плати позивачу, що підтверджується судовими наказами, повинен на підставі цього рішення суду сплатити єдиний соціальний внесок, оскільки компенсація за порушення строків виплати заробітної плати стягнута на підставі рішення суду, то вона повинна бути включена у складову заробітної плати відповідно до чинного законодавства України.

35. Також, задовольняючи вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд керується наступним.

Згідно ст.237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної коди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Заробітну плату позивач не отримував систематично, через що повинен був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини, що безумовно спричинило моральну шкоду, яку він оцінює в сумі 20000,00 гривень.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (зокрема невиплати належних йому грошових сум, тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає очевидним, що неправомірні дії відповідача безумовно призвели до моральних страждань позивача, тому вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу, що оскільки відповідач який належним чином був повідомлений про судовий розгляд справи, відзив на позов не надав, тобто відповідач не спростував обставин зазначених у позові, тому суд виходячи з наявних матеріалів справи, доказів, пояснень позивача вбачає, що права позивача були порушені відповідачем, а тому права позивача повинні бути відновлені шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

36. Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

37. Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

38. Отже, у зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» на користь держави у розмірі 768,40 грн.

39. Згідно ст.137 ЦПК України, витрати, повязані з правничою допомогою адвоката,несуть сторони,крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво всуді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

40. В матеріалах справи є квитанція до прибуткового касового ордеру №30 від 16.09.2019 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Павленко А.Л. коштів у розмірі 500,00 грн. за підготовку матеріалів позовної заяви до суду.

41 Отже, у зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, вимога про відшкодування витрат, повязаних з правничою допомогою адвоката підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 17, 76-83, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст.47 ч.1, 94 ч.1, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» про стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» (місцезнаходження: вул.Судоремонтна, буд.35, смт.Олександрівка, м.Чорноморськ, Одеська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України ЄДРПОУ 01125637) на користь ОСОБА_1 (місце проживання/реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку з моменту звільнення до моменту фактичної виплати, а саме з 12.04.2019 року до 27.06.2019 року в загальному розмірі 18118,40 грн.

3. Зобов`язати Державне підприємство «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» (місцезнаходження: вул.Судоремонтна, буд.35, смт.Олександрівка, м.Чорноморськ, Одеська область, індекс: 68091, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України ЄДРПОУ 01125637) здійснити перерахування до бюджету податків та зборів утриманих, але не сплачених з заробітної плати ОСОБА_1 (місце проживання/реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошових коштів, а саме податку на доходи з фізичних осіб (18%) та військовий збір (1,5%), а також збір на ЄСВ в розмірі 22% за період з липня 2015 року по квітень 2019 року включно.

4. Стягнути з Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» (місцезнаходження: вул.Судоремонтна, буд.35, смт.Олександрівка, м.Чорноморськ, Одеська область, індекс: 68091, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України ЄДРПОУ 01125637) на користь ОСОБА_1 (місце проживання/реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) компенсацію завданої позивачу моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн.

5. Стягнути з Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» (місцезнаходження: вул.Судоремонтна, буд.35, смт.Олександрівка, м.Чорноморськ, Одеська область, індекс: 68091, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України ЄДРПОУ 01125637) на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

6. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

9. Повний текст рішення складено 16 грудня 2019 року.

Суддя Іллічівського міського

суду Одеської області М.І.Петрюченко