П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/5879/18

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

16 грудня 2019 року

м . Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року (повний текст якого складено у м. Жотомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Верховного суду Данішевської Валентини Іванівни, треті особи: Громадська організація "Проти придурків та ідіотів", ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у липні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Голови Верховного суду Данішевської В.І., в якому просив:

- визнати бездіяльність голови Верховного Суду Данішевської В.І. щодо невидання наказу та непроведення службового розслідування щодо особистої зацікавленості судді ОСОБА_2 в майні Коростишівської спільної міжгосподарської організації "Райагрошляхбуд", в ході якого зобов`язати комісію з службового розслідування виїхати та відібрати пояснення у звільнених працівників відділення Фонду соціального страхування у Коростишівському районі;

- зобов`язати голову Верховного Суду Данішевську В .І. видати наказ та провести службове розслідування щодо особистої зацікавленості судді ОСОБА_2 в майні Коростишівської спільної міжгосподарської організації "Райагрошляхбуд", в ході якого зобов`язати комісію зі службового розслідування виїхати та відібрати пояснення у звільнених працівників відділення Фонду соціального страхування у Коростишівському районі;

- визнати бездіяльність голови Верховного Суду Данішевської В.І. щодо неподання звернення позивача на збори суддів Верховного Суду;

- зобов`язати голову Верховного Суду Данішевську В.І. подати звернення ОСОБА_1 для розгляду на зборах суддів Верховного Суду, для чого такі збори організувати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач спільно з громадською організацією "Проти придурків та ідіотів" відповідно до Закону України "Про звернення громадян" звернувся до Голови Верховного Суду Данішевської В.І. із заявою про проведення службового розслідування щодо порушення допущеного суддею Другої судової палати Касаційного цивільного суду ОСОБА_2,. В заяві позивач припустив, що суддя Другої судової палати Касаційного цивільного суду ОСОБА_2. зверталася до посадових осіб Коростишівської спільної міжгосподарської організації "Райагрошляхбуд" для отримання майна, мала особисту зацікавленість в майні боржника та особисту зацікавленість щодо негативного судового рішення по справі № 280/1540/15-ц. Листом від 12.11.2018 № 2727/0/2-18 відповідач відмовила в розгляді питань вказаних в заяві. Позивач вважає, що відмовляючи в задоволенні заяви відповідач не врахувала висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.06.2018, провадження № 61-5053св18, чим порушила норми ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неналежну оцінку доказів по справі, неправильне застосування норм діючого законодавства України, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції повно та всебічно не дослідив докази та обставини у справі, помилково зазначив, що позивач намагається будь-яким чином втрутитися у здійснення правосуддя чи здійснити вплив на суд або суддів, закликає до невиконання рішення суду, оскаржує дії суді щодо певного рішення у справі. Крім того апелянт зазначає, що суд першої інстанції не аргументував доводи позивача щодо ідентичності звернень громадян відносно проступків, допущених у справі, що розглядається, ідентичності предмету позову в даній справі та справі №280/1540/15-ц. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заява ОСОБА_1 до Голови Верховного Суду Данішевської В.І. не може бути розглянута в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", а також, що до повноважень Голови Верховного Суду не віднесено проведення службового розслідування стосовно суддів Верховного Суду.

12.11.2019 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній заперечив щодо задоволення апеляційної скарги. Разом з тим, відповідач зазначає, що при розгляді заяви ОСОБА_1 вх. № 2482/0/1-18 від 31.10.2018 Верховним Судом було повністю дотримано вимоги Закону України "Про звернення громадян" та Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

З урахуванням вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, 31.10.2018 ОСОБА_1 від свого імені і від імені Громадської організації "Проти придурків та ідіотів" звернувся до Голови Верховного суду Данішевської В.І. із заявою про розслідування порушення, допущеного суддею Другої судової палати Касаційного цивільного суду ОСОБА_2. По змісту заяви просив:

- видати наказ та провести службове розслідування щодо особистої зацікавленості судді ОСОБА_2 в майні Коростишівської спільної міжгосподарської організації "Райагрошляхбуд", в ході якого зобов`язати комісію з службового розслідування виїхати та відібрати пояснення у звільнених працівників відділення Фонду соціального страхування у Коростишівському районі;

- розглянути дане звернення на зборах суддів Верховного Суду України;

- матеріали розслідування направити Вищій Раді Правосуддя для прийняття відповідного рішення.

Крім того, при розгляді даного звернення, заявники просили врахувати правовий висновок колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений в постанові від 06.06.2018 по справі № 280/1540/15-ц (а.с.69).

За результатами розгляду вказаної заяви, Голова Верховного Суду Данішевська В.І. листом від 12.11.2018 №2727/0/2-18 повідомила, що відповідно до положень статей 126 та 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Забезпечення належного розгляду справи згідно із чинним законодавством України покладено на суддю, у провадженні якого вона перебуває. Статтею 39 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" до повноважень Голови Верховного Суду не віднесено вирішення порушених у заяві питань, зокрема, здійснення перевірок професійної діяльності суддів Верховного Суду. Крім того, відповідно до ст. 115 зазначеного Закону факти, які свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, мають бути встановлені Вищою радою правосуддя (її відповідним органом). Також вказано на те, що заявники можуть звернутися до цієї установи з дисциплінарною скаргою в порядку, передбаченому чинним законодавством України (а.с.69).

Вважаючи, що відповідач допустив під час розгляду його звернення протиправну бездіяльність, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно норм чинного законодавства до повноважень Голови Верховного Суду не віднесено проведення службового розслідування стосовно суддів Верховного Суду, а тому винесення наказу про проведення такого розслідування не передбачено чинним законодавством. В частині вимоги про розгляд заяви позивача на зборах суддів Верховного Суду, суд першої інстанції зазначив, що заяви фізичних та/або юридичних осіб щодо дій суддів не належать до кола питань, що можуть бути вирішенні на зборах суддів відповідного суду, в якому працює суддя, стосовно якого надійшла заява, а тому вимоги позивача щодо визнання бездіяльності Голови Верховного Суду Данішевської В.І. щодо розгляду звернення позивача від 31.10.2018 та не подання звернення на збори суддів Верховного Суду є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Відповідно, з урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення вимог зобов`язального характеру, а саме видачі наказу, призначення службового розслідування та подання звернення ОСОБА_1 на розгляд зборів суддів Верховного Суду.

Колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 34, ст.40 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати інформацію усно, письмово чи в інший спосіб на свій вибір. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" (далі - Закон № 394/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 3 даного Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду (ч. 1 ст. ст. 7 Закону № 393/96-ВР).

Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 7 цього ж Закону визначено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті (ч. 2 ст. 19 Закону № 393/96-ВР).

За приписами ч. 3 ст. 15 Закону № 393/96-ВР відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Відповідно до ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Оцінюючи доводи апелянта щодо наявності підстав для розгляду його заяви в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся із заявою від 31.10.2018 № 14 до Голови Верховного Суду Данішевської В.І., та згодом отримав відповідь (лист від 12.11.2018 №2727/0/2-18).

В свою чергу, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд (далі - Закон № 1402-VIII).

Згідно з ч. 2 ст.1 Закону № 1402-VIII судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

Як встановлено ст. 13 Закону № 393/96-ВР дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України", законами України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищевказане, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розгляд заяви ОСОБА_1 від 31.10.2018 № 14 не підлягав розгляду в порядку, визначеному Законом № 393/96-ВР.

Даючи правову оцінку доводам апелянта щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності шляхом не видачі наказу та не проведення службового розслідування, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 1402-VIII Верховний Суд очолює Голова Верховного Суду, якого обирає на посаду та звільняє з посади шляхом таємного голосування Пленум Верховного Суду з числа суддів Верховного Суду в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону №1402-VIII Голова Верховного Суду:

1) представляє Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України у зносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, а також із судовими органами інших держав та міжнародними організаціями;

2) визначає адміністративні повноваження заступника Голови Верховного Суду;

3) скликає Пленум Верховного Суду; вносить на розгляд Пленуму подання щодо обрання на посаду секретаря Пленуму; виносить на розгляд Пленуму питання та головує на його засіданнях;

4) контролює ефективність діяльності апарату Верховного Суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду та його першого заступника, вносить подання про застосування до керівника апарату суду та його першого заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

5) інформує Пленум Верховного Суду про діяльність Верховного Суду;

6) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Як передбачено ч. 3 ст.39 Закону №1402-VIII Голова Верховного Суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Оскільки, зазначеними вище нормами не передбачено проведення Головою Верховного Суду службового розслідування стосовно судді Верховного Суду, то видання наказу про проведення такого розслідування також не належить до повноважень Голови Верховного Суду, що вказує на правомірність висновків суду першої інстанції в цій частині.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закон №1402-VIII втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Недоторканність суддів є одним із елементів їхнього статусу, який має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Саме для забезпечення недоторканості суддів передбачений особливий порядок притягнення їх до юридичної (дисциплінарної) відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність суддів є особливим, самостійним видом юридичної відповідальності, який застосовується у специфічній сфері людського життя - сфері правосуддя і пов`язаний із професійною діяльністю спеціальних суб`єктів - суддів. Дисциплінарна відповідальність виступає гарантом виконання суддями своїх службових обов`язків та забезпечення прав громадян на професійний та справедливий судовий розгляд їх справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 Закону №1402-VIII право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.

Згідно з ч. 2 ст. 107 Закону №1402-VIII дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити такі відомості:

1) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв`язку;

2) прізвище, ім`я, по батькові та посада судді (суддів), щодо якого (яких) подано скаргу;

3) конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді;

4) посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості. Дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 Закону №1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог цього Закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розгляд скарги на дії судді відноситься до виключної компетенції Вищої ради правосуддя, а тому відповідач діяв правомірно, зазначаючи, що позивач має право на звернення до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Щодо доводів апелянта про наявність підстав для подання звернення позивача на збори суддів Верховного Суду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як передбачено ч. 1 ст.128 Закону №1402-VIII збори суддів - зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.

Частиною 2 Закону №1402-VIII визначено, що збори суддів скликаються головою відповідного суду за власною ініціативою або на вимогу не менше третини загальної кількості суддів цього суду.

Згідно ч. 5 ст. 128 Закону №1402-VIII збори суддів:

1) обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов`язковими для суддів та працівників цього суду;

2) визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ;

3) визначають рівень навантаження на суддів відповідного суду з урахуванням виконання ними адміністративних або інших обов`язків;

4) заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в цьому суді, та керівника апарату суду;

5) звертаються з поданням про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката, прокурора, посадової особи органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за вчинення дій або бездіяльності, що порушують гарантії незалежності суду та судді;

6) здійснюють інші повноваження, визначені цим Законом.

Враховуючи вказане вище, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, а апелянт ніяким чином не спростовує такий висновок, що чинним законодавством не визначено права голови суду виносити на розгляд зборів суддів заяви фізичних та/або юридичних осіб щодо дій суддів даного суду.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що надаючи відповідь на заяву позивача, Голова Верховного суду Данішевська В.І. діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та є безпідставними, що вказує на обґрунтованість позиції суду першої інстанції, що відповідач в межах даних правовідносин діяла правомірно, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий

Біла Л.М.

Судді

Гонтарук В. М. Курко О. П.