Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 278/553/17

провадження № 61-25752св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави,

відповідачі: Іванівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Демецька Світлана Леонідівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області в складі судді Грубіяна Є. О. від 04 травня 2017 року та рішення апеляційного суду Житомирської області в складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І. від 13 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року перший заступник Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся із указаним позовом та просив: визнати недійсним та сасувати рішення 36 сесії 5 скликання Іванківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 07 квітня 2010 року щодо надання ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0835 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; визнати недійсним державний акт на право власності земельну ділянку серії ЯЛ № 647950 від 14 травня 2010 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів за № 011020900539; скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:07:002:1416, проведену згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 лютого 2014 року за № 574 (номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 4730097); витребувати у ОСОБА_3 на користь Іванківської сільської ради Житомирського району Житомирської області земельну ділянку площею 0,0835 га, кадастровий номер 1822083000:07:002:1416, що знаходиться на території Іванківської сільської ради Житомирського району Житомирської області; скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:07:002:1416, проведену згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 червня 2016 року за № 3554.

Свої вимоги позивач мотивував тим, о рішенням 36 сесії 5 скликання Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 7 квітня 2010 року ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 0,0835 га, що розташована в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. У подальшому, ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯЛ № 547950, зареєстрований в Книзі записів реєстрації держаних актів за № 011020900539. 19 лютого 2014 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 передала у власність згадану вище земельну ділянку ОСОБА_2 , яка в свою чергу 08 червня 2016 року продала її громадянину Туреччини ОСОБА_3. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 вже використала своє право безоплатної приватизації землі відповідного цільового призначення, а відтак не мала правових підстав для отримання у власність спірної земельної ділянки, що призвело до незаконного її вибуття із комунальної власності, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 04 травня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення 36 сесії 5 скликання Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 07 квітня 2010 року щодо надання ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0835 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Визнано недійним державний акт на право власності на земельну ділянку серії «ЯЛ № 547950, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011020900539. Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:07:002:1416, проведену згідно договору кцпівлі-продажу земельної ділянки від 19 лютого 2014 року за № 574 (номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - 4730097). Витребувано у ОСОБА_3 на користь Іванківської сільської ради Житомирського району Житомирської області земельну ділянку площею 0,0835 га, кадастровий номер 1822083000:07:002:1416, що знаходиться на території Іванківської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083000:07:002:1416, проведену згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 червня 2016 року за № 3554. Вирішено питання про судовий збір.

Установивши, що за рішенням 36 сесії 5 скликання Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 07 квітня 2010 року вдруге ОСОБА_1 було передано земельну ділянку площею 0,0835 га доля будівництва та обслуговування жилого будинку, господарськи будівель та споруд, тобто за одним видом використання, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 13 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 травня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про скасування реєстрації права власності за ОСОБА_5 на земельну ділянку скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, фактично погодився з висновками місцевого суду про визнання недійсним оскаржуваного рішення сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування цієї земельної ділянки. Разом із тим, апеляційний суд не погодився з рішенням місцевого суду в частині задоволення позовних вимог про скасування реєстрації права власності за ОСОБА_2 , оскільки остання 08 червня 2016 року відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_3 і за ним проведена реєстрація права власності на земельну ділянку.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи касаційну скаргу на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 травня 2017 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 13 червня 2017 року в частині задоволення позову, та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що в даній справі прокурор не визначив органу, в інтересах якого він пред`явив позов і виступає самостійним позивачем у цьому спорі. Крім того вказує, що він набув право власності на спірну земельну ділянку за відплатним договором, і може бути позбавлений такого права лише в інтересах суспільства у випадках, передбачених законом. Також указував на те, що судом безпідставно не застосовано строки позовної давності.

Рішення апеляційного суду в частині відмови в позові про скасування реєстрації права власності за ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу

У жовтні 2017 року заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_3, у яких просить відмовити у задоволенні зазначеної касаційної скарги та залишити в силі оскаржувані судові рішення. Зазначає, що відновлення порушених державних інтересів шляхом прийняття судами попередніх інстанцій судових рішень про задоволення позову сприяло поверненню земельної ділянки до комунальної форми власності, приведення правовідносин у межі дії правового поля відповідно до вимог діючого законодавства.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 278/553/17 з Житомирського районного суду Житомирської області

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності серії ЯА № 899870 від 09 лютого 2006 року є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, яка передана їй у власність на підставі рішення Вересівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 07 грудня 2005 року та призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Рішенням 36 сесії 5 скликання Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 07 квітня 2010 року передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0835 га, що розташована в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

14 травня 2010 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЛ № 547950, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 011020900539.

19 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу спірної ділянки, а 08 червня 206 року ОСОБА_2 продала її громадянину Туреччини ОСОБА_3.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За положеннями частини четвертої статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Аналіз зазначеної норми закону свідчить про те, що громадянин може отримати у власність лише одну земельну ділянку по кожному виду використання.

Відповідно до частини другої та третьої статті 3, статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або користувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на земельну ділянку. Захист цих прав може здійснюватися шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, визнання угоди недійсною.

Встановивши, що за рішенням 36 сесії 5 скликання Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 07 квітня 2010 року вдруге ОСОБА_1 було передано земельну ділянку площею 0,0835 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, після того, як вона вже отримала у власність земельну ділянку площею 0,1000 га на підставі рішення Вересівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 07 грудня 2005 року, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, тобто за одним видом використання, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення вимог про визнання недійсним оскаржуваного рішення сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду, на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор заявив позов до Іванківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і на виконання частини четвертої статті 56 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону у тексті позовної заяви обґрунтував, на його думку, відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах (тобто, навів підставу для представництва інтересів держави), а також обґрунтував, у чому, з погляду позивача, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову). Тому суди першої й апеляційної інстанцій не мали підстав вважати помилковими доводи прокурора щодо відсутності органу, уповноваженого державою на виконання функцій розпорядника земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної форми власності.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що прокурор зазначив у позовній заяві підставу для здійснення ним представництва. Тобто, прокурор виконав вимогу частини п`ятої статті 175 ЦПК України.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що відчуження земельної ділянки відбулося органом місцевого самоврядування з порушенням вимог законодавства, що призвело до порушення прав держави, а прокурор звернувся до суду в інтересах держави в межах наданих йому повноважень, його позов, спрямований на захист права власності, дійшли обґрунтованого висновку про визнання недійсним оскаржуваного рішення сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо застосування строку позовної давності, оскільки відповідачем не була подана до суду першої інстанції заява про застосування позовної давності, тому апеляційний суд був позбавлений можливості розглянути заяву ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності, яка нею заявлена в апеляційній скарзі. Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції (та брав участь в судовому засіданні 04 травня 2017 року під час ухвалення місцевим судом оскаржуваного судового рішення).

Разом із тим, суди попередніх встановивши, що спірне майно вибуло з володіння територіальної громади с. Іванівка Житомирського району Житомирської області в особі Іванівської сільської ради поза її волею, застосувавши положення статей 387, 388 ЦК України, вважали за можливе задовольнили позов в частині витребування майна.

Проте в цій частині з висновками судів попередніх інстанцій погодитись неможливо з огляду на таке.

Відповідно до пункту третього частини другої статті 122 ЦПК України, в редакції, що діяла на час відкриття провадження у цій справі, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

При визначенні підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відкриваючи провадження у справі та вирішуючи спір в частині витребування спірної земельної ділянки від ОСОБА_3 на користь держави, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що перший заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_3 з тим самим предметом та з тих самих підстав (витребування земельної ділянки), відносно яких вже звернувся з позовом у липні 2016 року, у справі було відкрите провадження, відбувся розгляд вимог по суті, апеляційним судом Житомирської області вже вирішено спір та 02 жовтня 2017 року ухвалено судове рішення. Тобто у вказаній справі та у справі, що переглядається, сторони, предмет та підстава позовів є тотожними.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до змісту частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За таких обставин оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_3 на користь держави підлягають скасуванню з закриттям у цій частині провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 травня 2017 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 13 червня 2017 року в частині позову першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави до Іванківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Демецька Світлана Леонідівна, про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку залишити без змін.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 травня 2017 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 13 червня 2017 року в частині позову першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Демецька Світлана Леонідівна про витребування земельної ділянки скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун В. П. Курило