ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року

Київ

справа №826/19577/15

адміністративне провадження №К/9901/10459/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шевцової Н.В.,

секретар - Мовчан А.В.,

за участю

позивача - Сороки А. В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року (головуючий суддя - Нагорянський С.І., судді - Літвінова А.С., Мазур А.С.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року (головуючий суддя - Мамчур Я.С., судді - Шостак О.О., Желтобрюх І.Л.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Міністерства аграрної політики та продовольства України

про визнання незаконною бездіяльності, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - відповідач, Мінагрополітики, скаржник), в якому просив визнати незаконною бездіяльність посадових осіб Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо ненадання повної та достовірної інформації за запитом та не надіслання належним чином завіреної копії контракту №4704 від 01 серпня 2013 року ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо ненадання повної та достовірної інформації за запитом та не надання належним чином завіреної копії контракту №4704 від 01.08.2013 ОСОБА_2 .

Зобов`язано Міністерство аграрної політики та продовольства України надати ОСОБА_2 належним чином завірену копію контракту №4704 від 01.08.2013.

Присуджено на користь ОСОБА_2 73,08 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень і розпорядником запитуваної інформації не надано доказів та пояснень щодо віднесення контрактів з керівниками державних підприємств до інформації з обмеженим доступом. За таких обставин позивач мав підстави для отримання на свій запит належним чином завіреної копії контракту, тоді як йому в цьому було протиправно відмовлено. Також у відповіді від 04.08.2014 №37-25-4-13/11637 міститься твердження щодо невідповідності наданої позивачем копії контракту оригіналу, хоча зі змісту вказаної відповіді та попередньої випливає, що оригінал контракту у відповідача відсутній, що свідчить про наявність у відповіді необґрунтованих тверджень. Відповідачем також порушено вимоги ст. 20 Закону щодо термінів надання відповіді на запит, а також відсутні передбачені ст. 22 Закону підстави для відмови у наданні інформації.

Визнаючи в оскаржуваній постанові поважність пропуску позивачем встановленого КАС України строку звернення до суду суд першої інстанції зауважив, що звернення до суду пов`язане з тим, що у провадженні Бершадського районного суду Вінницької області перебуває справа №126/2474/15-ц про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення позивача на посаді (ухвала про відкриття провадження від 22.07.2015), під час розгляду якої виникла необхідність надати контракт в якості доказу по справі. Суд зазначив, що в даному випадку позивач звернувся до суду протягом шестимісячного строку з того моменту, коли бездіяльність відповідача щодо ненадання примірника контракту безпосередньо порушила його права та інтереси, а до цього часу позивачем вживалися заходи для отримання примірника контракту, проте не було необхідності пред`являти його в якості доказу по судовій справі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року в частині зобов`язання Міністерства аграрної політики та продовольства України надати ОСОБА_2 належним чином завірену копію контракту №4704 від 01.08.2013 скасовано.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року залишено без змін.

Колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з висновками суду першої інстанції про те, що позивач мав підстави для отримання на свій запит належним чином завіреної копії контракту, тоді як йому в цьому було протиправно відмовлено. Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання Міністерство аграрної політики та продовольства України надати ОСОБА_2 належним чином завірену копію контракту №4704 від 01.08.13 року, колегія суддів зазначила, що втрата контракту відбулася не з вини відповідача, а у зв`язку з подіями, які відбувалися внаслідок захоплення будівлі Міністерства і як наслідок пошкодження кадрових документів. Колегія суддів зазначила, що фактичне виконання оскаржуваного судового рішення є неможливим, оскільки у Міністерства аграрної політики та продовольства України відсутній контракт №4704 від 01.08.2013, а відтак є неможливим надання його копії позивачу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на обставини пропуску позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом, адже із запитами, на які отримував відповіді, останній неодноразово звертався у 2014 році, проте до суду з цим позовом звернувся 25.08.2015. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги доводи позивача та визнано поважними причини пропуску передбаченого законодавством строку звернення до суду, а судом апеляційної інстанції не перевірено відповідний судовий висновок. Крім того, скаржник зазначає, що Мінагрополітики надано вичерпну відповідь позивачу щодо причин відсутності контракту та запропоновано позивачу надати документи для укладення контракту, однак останнім таку пропозицію проігноровано. Таким чином, вважає, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано обставин в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Мінагрополітики.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти вимог касаційної скарги, просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.08.2013 №140-п ОСОБА_2 призначено на посаду директора державного багатопрофільного підприємства "Урожай" та укладено з ним контракт строком на три роки з 01.08.2013 по 31.08.2016, звільнивши його від виконання обов`язків директора цього підприємства.

Згідно змісту наказу з позивачем було укладено контракт №4704 терміном на три роки.

З метою отримання примірнику контракту позивач неодноразово звертався до Міністерства аграрної політики та продовольства України, зокрема, листами від 13.03.2014 №47-і та від 09.07.2014 №63-і.

Листами від 04.04.2014 №37-25-4-16/4334 та від 04.08.2014 №37-25-4-13/11637 позивачу повідомлено про відсутність оригіналу контракту у відділі обліку кадрів державних підприємств міністерства у зв`язку з його захопленням (події листопада 2013 року - лютого 2014 року), а також про відсутність оригіналів установчих документів Державного багатопрофільного підприємства "Урожай".

Надіслана позивачем копія контракту від 01.08.2013 №4709 не відповідає оригіналу контракту, який був втрачений, оскільки контракт був укладений з урахуванням змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 №1027 "Про внесення змін до типової форми контракту з керівником підприємства, що є у державній власності" в частині складання та подання фінансової звітності. Також не відповідає законодавству р. 3 "Умови матеріального забезпечення керівника".

Позивачу було запропоновано надати до міністерства документи для укладення контракту.

До суду позивач звернувся через рік після отримання відмови згідно листа від 04.08.2014 №37-25-4-13/11637, тоді як про факт відсутності у нього копії контракту йому було відомо одразу після вилучення його примірника.

Суд першої інстанції установив, що звернення позивача до суду пов`язане з тим, що у провадженні Бершадського районного суду Вінницької області перебуває справа №126/2474/15-ц про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення позивача на посаді (ухвала про відкриття провадження від 22.07.2015), під час розгляду якої виникла необхідність надати контракт в якості доказу по справі.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Стаття 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті установлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.341 КАС України).

Колегія суддів зауважує, що за загальним правилом, яке міститься у статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду першої інстанції), початок перебігу строку для звернення до адміністративного суду законодавець пов`язав з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Винятки з цього правила мають бути передбачені законом.

Відповідно до змісту позовних вимог ОСОБА_2 останній просив визнати незаконною бездіяльність посадових осіб Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо ненадання повної та достовірної інформації за запитом та не надіслання належним чином завіреної копії контракту №4704 від 01 серпня 2013 року ОСОБА_2 .

При цьому, як було встановлено судами, до Окружного адміністративного суду міста Києва позивач звернувся через рік після отримання відмови згідно листа від 04.08.2014 №37-25-4-13/11637, тоді як про факт відсутності у нього копії контракту йому було відомо одразу після вилучення його примірника.

Суд зазначає, що встановлення певних строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду шляхом подачі відповідного позову.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».

Наведені позивачем причини пропуску встановленого КАС України строку звернення до суду, які визнані судом першої інстанції поважними, колегія суддів вважає необґрунтованими, адже відповідно до заявлених позивачем позовних вимог останній оскаржував саме бездіяльність відповідача, пов`язану з наданням відповідей на запити.

Посилання позивача на те, що у провадженні Бершадського районного суду Вінницької області перебувала справа №126/2474/15-ц за його позовом про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення позивача на посаді, під час розгляду якої нібито виникла необхідність надати контракт в якості доказу по справі, колегія суддів оцінює критично, оскільки цивільно-процесуальним законодавством суд наділений як самостійним правом, так і правом за клопотанням учасника справи витребувати докази, необхідні для розгляду справи.

Крім того, Суд наголошує, що таке обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення позивача до суду першої інстанції з цим позовом не узгоджується зі змістом заявлених ним позовних вимог.

Частиною першою статті 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Зазначені процесуальні норми щодо строку звернення до суду кореспондуються з положеннями статей 99, 100 КАС України в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом.

Враховуючи те, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом досліджувалось судом першої інстанції, зважаючи на те, що підстави, наведені позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску ним строку звернення до суду, не є поважними, тобто такими, що об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду з цим позовом, беручи до уваги те, що шестимісячний строк для оскарження бездіяльності відповідача сплинув на час звернення ОСОБА_2 до суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_2 до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання незаконною бездіяльності залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Повний текст постанови виготовлено 12 грудня 2019 року.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

Н.В. Шевцова