ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа № 820/261/16

адміністративне провадження № К/9901/26345/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуОСОБА_1

на постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 (колегія у складі суддів: Жигилій С.П., Перцова Т.С., Дюкарєва С.В.)у справі № 820/261/16за позовомОСОБА_1 доДержавної фіскальної служби України, та Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління ДФС у Харківській областіпрозобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ДПІ), в якому просив: зобов`язати ДФС вилучити інформацію про ОСОБА_1 , яка була надана під час отримання ПН і у подальшому не вносити інформацію до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та зберегти за ОСОБА_1 форму обліку платників податків (за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, згідно до ст. ст. 28, 294, 296 ЦК України), не використовуючи цифрові кодифікатори; зобов`язати ДПІ вилучити та знищити інформацію про ОСОБА_1 , яка була надана під час видачі ПН та у подальшому вести його облік, як платника податків, за раніше встановленими нормами обліку - без застосування цифрового ідентифікатора та ведення обліку платників податків без використання серії на номеру паспорту, а саме: за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації; зобов`язати ДПІ анулювати відмітку (на стор. 7) у паспорті ОСОБА_1 , яка була зроблена згідно дії норм Податкового кодексу України та проставити нову відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрових ідентифікаторів та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що відповідачі без наявної на то правової підстави відмовили йому в задоволені його заяви, згідно із якою він просив здійснювати його ідентифікацію за допомогою лише прізвища, імені та по батькові.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 позов частково задоволено. Зобов`язано ДПІ вилучити інформацію про присвоєний ОСОБА_1 ідентифікаційний номер та серію і номер паспорту та всю інформацію про них з Державного реєстру та здійснювати його облік як платника податків та інших обов`язкових платежів за встановленою формою без застосування ідентифікаційного номера та серії і номера паспорта. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в названій частині, суд першої інстанції виходив з того, що відмова ДПІ, до повноважень якого відноситься виключення присвоєного позивачу ідентифікаційного номеру та всієї інформації про нього з Державного реєстру та здійснення обліку позивача як платника податків та інших обов`язкових платежів за раніше встановленою формою без застосування ідентифікаційного номера та без серії та номеру паспорта, є протиправною.

Натомість, суд апеляційної інстанції, постановою від 12.05.2016 вказане рішення суду першої інстанції скасував, у задоволені позову відмовив, у зв`язку із тим, що Податковим кодексом України (далі - ПК України) не передбачено можливості виключення або невнесення відомостей про особу до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у випадку, якщо через свої релігійні переконання такі особи відмовляються від прийняття реєстраційного номера, а навпаки передбачено ведення обліку таких осіб в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта, а не тільки за прізвищем, ім`ям та по-батькові, датою народження та місцем проживання.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що воно було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказується на доводи, які є аналогічні доводам, якими була обґрунтована позовна заява, а тому такі не підлягають повторному зазначенню.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.05.2015 ДПІ за заявою позивача у паспорті ОСОБА_1 проставлено відмітку «Має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта».

18.11.2015 позивач через релігійні переконання звернувся до ДФС, ДПІ із заявами, в яких просив: не вносити інформацію про ОСОБА_1 до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків; зберегти за ОСОБА_1 форму обліку платників податків (за прізвищем, ім`ям та по батькові, роком народження - ст. ст. 28, 294, 296 Цивільного кодексу України; проставити у паспорті ОСОБА_1 відмітку (на стор. 7,8,9) про наявність права вчинення певних дій без присутності цифрового кодифікатора -ПН; серія та № паспорта та іншого.

Листами ДПІ від 24.11.2015 №137/я/20-01-11-13 «Про надання інформації», ДФС від 17.12.2015 №11749/я/99-99-11-02-02-14 «Про розгляд заяви» позивача проінформовано про процедуру відмови від ідентифікаційного номера, передбачену Положенням № 779 від 10.12.2013, а також повідомлено про те, що контролюючі органи не мають повноважень щодо ведення обліку платників податків у іншому порядку, за іншими формами, способами або видами, аніж тими, що передбачено ПК України. А також зазначено, що ПК України не передбачено можливості вилучення інформації з Державного реєстру за заявою фізичної особи.

Не погоджуючись з такими рішеннями податкових органів, позивач звернувся до суду, який у задоволені позову відмовив, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 63.1, 63.2 статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Пунктами 63.3, 63.5 статті 63 ПК України визначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцем проживання особи (основне місце обліку).

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 63.6 статті 63 ПК України облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами.

Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Згідно з пунктом 63.7 статті 63 ПК України контролюючий орган зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) у всіх свідоцтвах, довідках, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків або надсилаються йому.

Кожен платник податків зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 70.1 статті 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).

Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

Згідно з пунктом 70.5 статті 70 ПК України фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов`язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред`явити паспорт.

Фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до контролюючого органу за своєю податковою адресою.

Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта.

Відповідно до статей 41, 63 та 70 глави 6 розділу II ПК України наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 №779 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (чинного на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 779).

Згідно з пунктом 1 розділу IV Положення № 779 складовою частиною Державного реєстру є окремий реєстр Державного реєстру, до якого вноситься інформація про фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Пунктом 1 розділу VІІІ Положення № 779 передбачено, що фізична особа, яка раніше не подавала облікової картки і відомості про яку не включено до Державного реєстру та яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов`язана особисто подати відповідному контролюючому органу Повідомлення за формою № 1П (додаток 8), яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред`явити паспорт громадянина України.

Відповідно до пункту 2 розділу VІІІ Положення № 779 облік фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та подали до контролюючого органу Повідомлення, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Приписами пункту 3 розділу VІІІ Положення № 779 передбачено, що фізична особа подає Повідомлення до контролюючого органу за своїм місцем проживання або за власним бажанням - до контролюючого органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об`єкта оподаткування.

Пунктом 4 розділу VІІІ Положення № 779 встановлено, що для заповнення Повідомлення використовуються дані паспорта та інших документів, які подаються у разі зміни паспортних даних.

Відповідно до пунктів 8, 9 розділу VІІІ Положення № 779 після отримання підтвердження щодо можливості внесення відмітки за зверненням фізичної особи, яка подала Повідомлення, контролюючий орган вносить до паспорта відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, форму якої наведено в додатку 9 до цього Положення.

У разі якщо фізична особа, до паспорта якої внесено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, раніше була зареєстрована в Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків, то після взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру реєстраційний номер облікової картки платника податків закривається, а у разі наявності у паспорті громадянина України відмітки про реєстраційний номер облікової картки така відмітка анулюється у порядку, встановленому цим розділом.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства, Верховний Суд приходить до висновку, що для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, передбачено їх облік в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, іменем, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

При цьому законодавством не передбачено можливості ведення обліку фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, виключно за прізвищем, іменем, по батькові, роком народження і місцем реєстрації.

Норми Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів», які передбачали можливість податкового обліку за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без серії і номера паспорта, втратили чинність із набранням чинності Податковим кодексом України з 1 січня 2011 року.

Зміна порядку податкового обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, не призводить до зменшення обсягу прав вказаних осіб, оскільки такий облік передбачає незастосування реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Такі висновки узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, висловлену у Рішенні від 3 грудня 2009 року № 40010/04 у справі «Тамара Скугар та інші проти Росії», яка стосувалась відмови віруючих православної церкви від ідентифікації у податкових правовідносинах за номером. Суд зазначив, що захищаючи особисту сферу, стаття 9 Конвенції не завжди гарантує право поводити себе у публічній сфері життя так, як того вимагають релігійні погляди. Держава, розробляючи та застосовуючи власні внутрішні процедури, не може залежати від точки зору окремих громадян, яка базується на їх релігійних віруваннях. Суд дійшов висновку, що спосіб організації державної податкової бази даних з використанням індивідуальних номерів платників податків не є втручанням держави у реалізацію права заявниці на свободу релігії, гарантованого статтею 9 Конвенції.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 25.07.2018 (справа № 823/198/16) та від 29.10.2019 (справа №806/2355/15).

З урахуванням чого, Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції, відмовивши в задоволені позову ОСОБА_1 не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що цей суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду