ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2019 року

Київ

справа №817/1308/16

адміністративне провадження №К/9901/23195/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, Міністерства юстиції України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року (головуючий суддя - Гломб Ю.О., судді - Жуковська Л.А., Сало А.Б.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року (головуючий суддя - Майор Г.І., судді - Бучик А.Ю., Шевчук С.М.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, Міністерства юстиції України

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - ГТУЮ у Рівненській області), Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання рішення суду про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 43568,00грн. за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 19.02.2016 по 29.06.2016 та різниці між стягнутою сумою та середнім заробітком із врахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу за період з 01.12.2015 по 18.02.2016, стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимог чинного законодавства, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2015 у справі №817/1665/15 про поновлення його на посаді заступника начальника Головного управління юстиції у Рівненській області (далі - ГУЮ у Рівненській області) виконане відповідачем лише 29.06.2016. Вважає, що затримка виконання судового рішення призвела до втрати середнього заробітку за період з 19.02.2016 по 29.06.2016. Крім того, за період вимушеного прогулу відбувалося неодноразова зміна в оплаті праці, а тому стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення повинно проводитись з врахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу з 01.12.2015 та з 01.05.2016. Разом з тим, вважає, що внаслідок тривалого невиконання судового рішення щодо поновлення на посаді, йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в позбавленні гарантованого Конституцією України права на працю, позбавлення засобів до існування, душевних стражданнях, моральних переживаннях, почутті зневаги до себе, погіршенні стану здоров`я, та оцінює її в розмірі 5000,00грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі у період з 19.02.2016 по 28.06.2016.

Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 19.02.2016 по 28.06.2016 включно в сумі 10302,54 грн. (десять тисяч триста двi грн. 54 коп.).

Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000,00грн. (одна тисяча грн.).

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з позивача ОСОБА_1 до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 440,96грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що оскільки постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2015 у справі №817/1665/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУЮ у Рівненській області добровільно виконана відповідачем шляхом прийняття відповідного наказу 22.06.2016, а до відома позивача він був доведений лише 29.06.2016, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання виплати йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 19.02.2016 по 28.06.2016 включно, що становить 86 робочих днів. Суд погодився з доводами відповідача стосовно розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , що складає 267,69 грн. Такий розмір встановлений судовим рішенням у справі №817/1665/15, яке набрало законної сили 10.05.2016 та детально обрахований у довідці Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 30.09.2016 №349 (а.с.42). Відтак, суд вказав, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 19.02.2016 по 28.06.2016 в сумі 23021,34 грн. (86*267,69грн.). Суд зазначив, що згідно з довідкою Рівненського районного центру зайнятості (а.с.102), у період перебування на обліку як безробітний, ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 08.06.2016 отримано дохід на загальну суму 15787,06грн. При цьому, з постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 у справі №817/3373/15, встановлено, що відповідно до довідок Рівненського районного центру зайнятості від 11.01.2016 №171216-28 та від 10.02.2016 №171216-206, позивачем отримано дохід за період з 04.07.2015 по 18.02.2016 у розмірі 25528,68грн. Вказані довідки охоплюють виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю по січень 2016 року включно. Виплати по безробіттю за лютий 2016 року в сумі 2871,72 грн. при обрахунку доходу у період з 04.07.2015 по 18.02.2016 не враховувались у повному обсязі. За таких обставин, суд зазначив, що різниця середнього заробітку за час затримки виконання відповідачем судового рішення, що підлягає виплаті ОСОБА_1 за період з 19.02.2016 по 28.06.2016 становить 10302,54грн. (23021,34грн.-12718,80 грн.). Стосовно позовних вимог про застосування коефіцієнту підвищення заробітної плати на 10% у період з 19.02.2016 по 01.05.2016 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 р. № 1013 суд зазначив, що вказана постанова Кабінету Міністрів України розповсюджується на окремі галузі бюджетної сфери, при цьому, на позивача, який займав посаду заступника начальника Головного управління юстиції у Рівненській області, вона не розповсюджується. Відтак, твердження позивача про застосування коефіцієнту підвищення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 р. № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" є помилковими, а тому такі позовні вимоги задоволенню не підлягають. Щодо вимог про застосування коефіцієнту підвищення заробітної плати у період з 01.05.2016 по 28.06.2016, суд вказав, що з преамбули Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 року № 292 "Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році", вбачається, що Постанова прийнята на реалізацію статей 51 і 52 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII. Судом встановлено, що позивача поновлено на посаду, яку він обіймав на момент звільнення поза штатом, у зв`язку з відсутністю посади "заступник начальника Головного управління юстиції у Рівненській області" в штатному розписі Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, також відповідна категорія та ранг згідно Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII не присвоювалась. Таким чином, оскільки до позивача положення Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII не застосовувались, вимоги про стягнення передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 року № 292 виплат (доплат), як і застосування встановлених Постановою окладів, є передчасними, а тому задоволенню не підлягають. Оцінюючи доводи позивача про заподіяну йому моральної шкоди внаслідок несвоєчасного виконання рішення суду про поновлення на роботі, яка полягає в позбавленні гарантованого Конституцією України права на працю, позбавлення засобів до існування, душевних стражданнях, моральних переживаннях, почутті зневаги до себе, погіршенні стану здоров`я, суд вважав доведеним заподіяння позивачу Міністерством юстиції України моральної шкоди. Однак, на думку суду, визначений позивачем розмір відшкодування завданої моральної шкоди не відповідає характеру моральних страждань, а відтак, в обумовленій частині позовна вимога підлягає до часткового задоволення в сумі 1000,00грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року було скасовано в частині стягнення моральної шкоди та в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 19.02.2016 року по 28.06.2016 року включно в сумі 10302,54 грн.

Прийнято в цій частині нову постанову.

Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 19.02.2016 року по 28.06.2016 року включно з урахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу та різниці між стягнутою сумою та середнім заробітком із врахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу за період з 01 грудня 2015 року по 18 лютого 2016 року в сумі 26851 грн. 30 коп.

Відмовлено в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди.

В решті постанову суду першої інстанції було залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції вказав, що згідно п. 10 постанови КМ України № 100 від 08.02.1995р. "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу, до підвищення коригуються на коефіцієнт підвищення. Тобто коригуванню підлягає тільки середній заробіток у частині днів після підвищення посадового окладу. Коефіцієнт підвищення розраховується шляхом ділення окладу, встановленого після підвищення на оклад до підвищення. Розмір посадового окладу позивача становив - 2532,42 грн. Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 посадові оклади були збільшені на 10%. Оклад позивача після підвищення повинен був би становити 2813,80 грн. (2532,42 грн. посадовий оклад до підвищення х10% = 2813,80 грн. - оклад після підвищення з 01.12.2015 р). Отже, для визначення коефіцієнту підвищення необхідно підвищений оклад розділити на посадовий оклад, що передував звільненню, а саме 2813,80 грн.: 2558,00 грн. = 1.1 (коефіцієнт підвищення). З урахуванням відкоригованої заробітної плати в розрахунковому періоді з 19.02.2016 по 01.05.2016., середньоденний заробіток становить 294,46 грн. (середньоденний заробіток до підвищення 267,69 грн. х 1.1 коефіцієнт корегування = 294,46 грн. - відкоригована середньоденна заробітна плата з 01 грудня 2015 року. Для визначення суми корегування, яка не була стягнута за рішенням суду від 18 лютого 2016 року за період із 01 грудня 2015 року по 18.02.2016 року в розмірі 1499,12 грн. необхідно : 1) 294,46 грн. відкоригований середньоденний заробіток - 267,69 грн. середньоденний заробіток до підвищення окладів = 26,77 грн.- різниця між окладами після підвищення, яка не була стягнута судом; 2) 26,77 грн. х 56 робочих днів з 01 грудня 2015 по 18 лютого 2016 року = 1499,12 грн.- сума корегування. За період з 19 лютого 2016 року по 28 червня 2016 року затримка виконання рішення суду щодо поновлення на роботі становить 87 робочих дня, з них 50 робочих днів становить період з 19 лютого по 01 травня 2016 року та 37 робочих дня за період з 01 травня по 28 червня 2016 року. Отже, для визначення середнього заробітку з дня підвищення окладів за період з 19 лютого 2016 року по 01.05.2016 р необхідно: 294,46 грн. - відкоригований середньоденний заробіток х 50 робочих днів = 14 722,95 грн.- відкоригований середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 19 лютого 2016 року по 01 травня 2016 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» з 01 травня 2016 року затверджено нову схему та розміри посадових окладів державних службовців, а тому відповідно до штатного розпису відповідача з 01 травня 2016 року посадовий оклад заступника начальника встановлений в розмірі 6031 грн. Для визначення коефіцієнту коригування з 01 травня 2016 року після підвищення посадових окладів, необхідно посадовий оклад після підвищення, розділити на розмір посадового окладу станом на 01 грудня 2015 року, тобто 6031 грн.: 2813,80 грн. = 2,143 коефіцієнт корегування з 01 травня 2016 року. Середньоденний заробіток з 01 травня по 28 червня 2016 року з врахуванням коефіцієнту підвищення окладу становить 631,03 грн.: 294,46 грн. - відкоригований середньоденний заробіток х 2,143 коефіцієнт коригування = 631,03 грн., відкоригований середньоденний заробіток з 01.05.2016 року. Для визначення середньої заробітної плати в розрахунковому періоді необхідно відкоригований середньоденний заробіток - 631,03 х 37 робочих днів = 23348,03 грн.- відкоригований середній робіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01 травня по 2 червня 2016 року. Загальна сума середньої заробітної плати за оспорюваний період невиконання рішення суду про поновлення на роботі становить: 1499,12 грн.- різниця між стягнутою судом сумою та середнім заробітком із врахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу за період із 01 грудня 2015 року по 18 лютого 2016 року + 14722,95 грн.- відкоригований середній заробіток за період з 19 лютого 2016 року по 01.05.2016 р. + 23348,03 грн.- відкоригований середній заробіток за період з 01 травня по 28 червня 2016 року, а всього 39570,10 грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Разом з тим, дохід отриманий позивачем за період з 01.02.2016 р. по 01.06.2016 року становить 12 718,80 грн. відповідно до довідки Рівненського районного центру зайнятості №2171216-28 від 11.06.2016 року. Отже, різниця в заробітку за час затримки виконання рішення становить - 26851,30 грн. (39570,10- 12718,80 = 26851,30 грн.). Таким чином, стягненню з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 19.02.2016 року по 28.06.2016 року включно з урахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу та різниці між стягнутою сумою та середнім за робітком із врахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу за період з 01 грудня 2015 року по 18 лютого 2016 року в сумі 26851 грн. 30 коп. Водночас, суд апеляційної інстанції вказав, що позивач не довів факт завдання йому моральної шкоди, отже позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. є безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

03 липня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, в якій просив їх скасувати та відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не має права на середній заробіток із врахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу за спірний період. Стосовно нарахованої позивачу судом апеляційної інстанції різниці між стягнутою судом у справі №817/3373/15 сумою та середнім заробітком із врахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу за період із 01 грудня 2015 року по 18 лютого 2016 року в сумі 1499,12 грн. відповідач вказав, що суд фактично вийшов за межі своїх повноважень та порушив норми процесуального права, оскільки розглядаючи одну справу, розглянув вимоги, які розглянуті в іншій справі. Стосовно визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі у період з 19.02.2016 по 28.06.2016, відповідач вказав, що реорганізація Головного управління призвела до впровадження нової структури та штатної чисельності, а в штатному розписі реорганізованої юридичної особи посади позивача (заступника начальника ГУЮ у Рівненській області) не було. Отже непоновлення позивача на посаді відбулось у зв`язку із пошуком законних підстав для виконання судового рішення у справі про поновлення позивача на посаді.

Позивачем до Суду не надано відзив на касаційну скаргу, що перешкоджає її розгляду по суті вимог.

Матеріали справи не містять клопотань від сторін про касаційний розгляд справи за їх обов`язкової участі.

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14.05.2015 наказом Міністерства юстиції України №1520/к, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника ГУЮ у Рівненській області з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2015 у справі №817/1665/15 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 14.05.2015 №1520/к, ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника ГУЮ у Рівненській області з 15.05.2015, та стягнуто з ГТУЮ у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 9369,15грн. (а.а.с.48-51).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 у справі №817/3373/15 визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення суду у справі №817/1665/15 та стягнуто з ГТУЮ у Рівненській області на користь ОСОБА_1 різницю заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 04.07.2015 по 18.02.2016 в сумі 27490,52грн., без урахування суми відрахувань (а.а.с.11-13). Дане судове рішення набрало законної сили 10.05.2016, а тому в силу вимог ч.1 ст.72, ч.2 ст.255 КАС України не потребує доказуванню.

Наказом Міністерства юстиції України від 22.06.2016 №3686/к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника ГУЮ у Рівненській області з 15.05.2015 (а.с.7), який продубльовано у наказі ГТУЮ у Рівненській області від 22.06.2016 №503/04/к (а.с.6). Вказані накази до відома позивача доведені 29.06.2016.

Згідно з довідкою Рівненського районного центру зайнятості (а.с.102), у період перебування на обліку як безробітний, ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 08.06.2016 отримано дохід на загальну суму 15787,06грн.

Матеріалами справи підтверджено, що про існування наказів від 22.06.2016 №3686/к та від 22.06.2016 №503/04/к щодо поновлення на посаді, позивач дізнався лише 29.06.2016 (а.а.с.6-7), а тому фактичне допущення його до роботи відбулося саме 29.06.2016, про що свідчить і табель обліку використання робочого часу (а.с.87).

Позивач займав посаду заступника начальника Головного управління юстиції у Рівненській області. Схеми посадових окладів керівних працівників та спеціалістів управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних територіальних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (ст.236 КЗпП України).

Так, статтею 24 КЗпП України визначено, що якщо трудові правовідносини у працівника виникають не з моменту укладання трудового договору, а з моменту, коли його фактично було допущено до роботи.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п.8 Порядку №100).

Відповідно до п.10 Порядку №100, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 р. № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах установ, закладів та організацій, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються з 1 грудня 2015 р. на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено:

- постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2007 р. № 1123 "Про умови оплати праці працівників державних нотаріальних контор та державних нотаріальних архівів" (Офіційний вісник України, 2007 р., № 69, ст. 2637);

- постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 р. № 800 "Про умови оплати праці працівників Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу та його регіональних відділень" (Офіційний вісник України, 2008 р., № 69, ст. 2312);

- постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 р. № 329 "Деякі питання матеріального забезпечення працівників Національної школи суддів України" (Офіційний вісник України, 2011 р., № 24, ст. 994);

- постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2012 р. № 552 "Про умови оплати праці працівників Координаційного центру з надання правової допомоги та його територіальних відділень" (Офіційний вісник України, 2012 р., № 47, ст. 1837);

- додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 3 липня 2006 р. № 904 "Про умови оплати праці працівників Українського національного інформаційного агентства "Укрінформ" (Офіційний вісник України, 2006 р., № 27, ст. 1945; 2008 р., № 34, ст. 1140).

01.05.2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Відповідно до роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 04.05.2016 №1-р/з "Щодо першочергових кроків для впровадження "Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII", для впровадження Закону керівникам державних органів необхідно вжити таких заходів, зокрема:

3) затвердити штатний розпис з урахуванням затвердженого Нацдержслужбою та її територіальними органами переліку посад;

5) після затвердження штатного розпису забезпечити присвоєння державним службовцям рангів з дня набрання чинності Законом.

Як встановлено з преамбули Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 р. № 292 "Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році", Постанова прийнята на реалізацію статей 51 і 52 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII".

Згідно зі ст.237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Стаття 56 Конституції України передбачає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправної бездіяльності Міністерства юстиції України стосовно невиконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі у період з 19.02.2016 по 28.06.2016, оскільки постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2015 у справі №817/1665/15, яка набрала законної сили 13.10.2015, поновлено позивача на посаді у відносинах публічної служби, проте, наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді, виданий Міністерством юстиції України лише 22.06.2016, а до відома позивача доведений 29.06.2016.

Також, правильними є висновки судів про те, що роботодавець зобов`язаний сплатити незаконно звільненому працівнику як середній заробіток за час вимушеного прогулу, так і середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, оскільки судове рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня прийняття власником або уповноваженим ним органом відповідного наказу.

При цьому суд зазначає, що сам факт прийняття роботодавцем рішення щодо поновлення незаконно звільненого працівника на роботі є недостатньою умовою виконання рішення суду про поновлення такого працівника, потрібно ще, щоб поновлена особа фактично приступила до виконання попередніх обов`язків, тому суди вірно виходили з того, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 19.02.2016 по 28.06.2016 включно.

Разом з тим, судом першої інстанції зазначено, що вказаний період нараховує 86 робочих днів, суд апеляційної інстанції у період з 19.02.2016 по 28.06.2016 включно нарахував 87 робочих днів.

Так, відповідно до Листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 за N10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» в лютому 2016 року (з 19.02.2016 по 29.02.2016) було 7 робочих днів, в березні 2016 - 22, в квітні 2016 - 21, в травні 2016 - 19, в червні 2016 (з 01.06.2016 по 28.06.2016 включно) - 18, що загалом становило 87 робочих днів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порядку нарахування середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 19.02.2016 по 28.06.2016, разом з тим, вважає за необхідне змінити кількість робочих днів за вказаний період. Отже, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 встановлений судовим рішенням у справі №817/1665/15 та складає 267,69 грн. Таким чином, позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 19.02.2016 по 28.06.2016 в сумі 23289,03 грн. (87*267,69грн.).

При цьому, Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно було відраховано з середнього заробітку позивача за час затримки виконання судового рішення суму доходу, отриманого останнім в Рівненському районному центрі зайнятості за спірний період на суму 12718,80 грн.

Також, Суд вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції стосовно необхідності визначення (нарахування) суми корегування, яка не була стягнута на користь позивача за рішенням суду від 18 лютого 2016 року за період із 01 грудня 2015 року по 18.02.2016 в розмірі 1499,12 грн., оскільки вимоги про стягнення різниці між стягнутою (згідно з постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 у справі №817/3373/15) сумою та середнім заробітком із врахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу за період із 01.12.2015 по 18.02.2016 (у випадку, якщо таке підвищення мало місце) в межах розгляду цієї справи не можуть бути заявлені та розглянуті, оскільки такі виплати є невід`ємними складовими середньої заробітної плати (середньоденного заробітку), обрахованої судом на користь позивача у справі №817/3373/15.

Щодо позовних вимог про застосування коефіцієнту підвищення заробітної плати на 10% у період з 19.02.2016 по 01.05.2016 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 р. № 1013 Суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 р. № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах установ, закладів та організацій, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються з 1 грудня 2015 р. на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено постановами Кабінету Міністрів України за переліком, до якого не входить Постанова Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", якою затверджено Схеми посадових окладів керівних працівників та спеціалістів управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних територіальних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Відтак, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно безпідставності вимог позивача про застосування коефіцієнту підвищення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 р. № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".

Судом першої інстанції встановлено, що позивача поновлено на посаді, яку він обіймав на момент звільнення, відповідна категорія та ранг згідно Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII не присвоювалась. У зв`язку з відсутністю посади "заступник начальника Головного управління юстиції у Рівненській області" в штатному розписі Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, позивач є таким, що поновлений поза штатом.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що до позивача положення Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII" не застосовувались, вимоги про стягнення передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 р. № 292 виплат (доплат), як і застосування встановлених Постановою окладів, є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Частинами 1, 3 статті 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, ураховуючи те, що висновки суду ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскаржувані постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року та постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року підлягають частковому скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню.

Згідно з частинами 3, 6 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з того, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, ст.349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, Міністерства юстиції України - задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 19.02.2016 року по 28.06.2016 року включно з урахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу та різниці між стягнутою сумою та середнім за робітком із врахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу за період з 01 грудня 2015 року по 18 лютого 2016 року - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 19.02.2016 по 28.06.2016 включно в сумі 23289,03 грн.

В іншій частині постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н. В. Шевцова