ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №826/27701/15

адміністративне провадження №К/9901/14093/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «АІГ Україна» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, третя особа: Приватне акціонерне товариство «ІСА Прайм Девелопментс» про визнання протиправним та скасування розпорядження за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П., Ганечко О.М. від 31 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року Приватне акціонерне товариство «АІГ Україна» (далі - ПАТ «АІГ Україна», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг, відповідач), третя особа: Приватне акціонерне товариство «ІСА Прайм Девелопментс» (далі - ПАТ «ІСА Прайм Девелопментс», третя особа), в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження Нацкомфінпослуг № 2120 від 03 вересня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимоги позивач зазначає, що оскаржуване розпорядження прийнято відповідачем в порушення вимог законодавства, а також при винесені спірного розпорядження відповідачем не було враховано всіх обставин, що мали значення для прийняття розпорядження, а тому, на думку позивача, спірне розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що протягом більше року позивачем безпідставно та неумотивовано не приймалося рішення про відшкодування страхового випадку, а отже, відповідачем правомірно встановлено порушення вимог пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування». Також суд першої інстанції зазначив, що в акті про правопорушення встановлено два порушення, за одним з яких прийнято розпорядження про закриття провадження у справі, а за другим - оскаржуване розпорядження.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «АІГ Україна» задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно прийнято розпорядження № 2120 від 03 вересня 2015 року «Про застосування заходу впливу до ПАТ «АІГ Україна», оскільки контролюючим органом вже було прийнято рішення про закриття справи про правопорушення, а згідно вимог чинного законодавства передбачено прийняття лише одного рішення. Суд апеляційної інстанції врахував наявність чинного та не скасованого розпорядження № 2119 від 03 вересня 2015 року про закриття справи про правопорушення, провадження якого розпочато за актом № 609/13-15/13/6 від 17 серпня 2015 року, та дійшов на цій підставі до висновку про те, що Нацкомфінпослуг протиправно винесено спірне розпорядження № 2120 від 03 вересня 2015 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Нацкомфінпослуг звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2016 року залишити у силі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 24 червня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/27701/15, витребувано матеріали адміністративної справи та встановлено строк для подання сторонами заперечення на касаційну скаргу Нацкомфінпослуг, однак розгляд справи цим судом не було закінчено.

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 826/27701/15 за касаційною скаргою Нацкомфінпослуг на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Разом з касаційною скаргою представником Нацкомфінпослуг та разом із запереченням на касаційну скаргу представником ПАТ «АІГ Україна» подано клопотання про забезпечення їх участі під час розгляду справи у касаційному порядку у судовому засіданні, у задоволенні яких відмовлено ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів встановлено, що до Нацкомфінпослуг надійшов лист ПАТ «ІСА Прайм Девелопментс» щодо невиконання ПАТ «АІГ Україна» зобов`язань за договором добровільного страхування майна від 19 вересня 2012 року № 22400060-07 та порушення ПАТ «АІГ Україна» вимог законодавства про фінансові послуги.

У листі ПАТ «ІСА Прайм Девелопментс» порушувалося питання щодо невиплати ПАТ «АІГ Україна» страхового відшкодування.

З метою належного розгляду питання, порушеного у листі ПАТ «ІСА Прайм Девелопментс», Нацкомфінпослуг надіслано вимогу від 17 липня 2015 року № 4291/13-8 щодо отримання від ПАТ «АІГ Україна» (далі - страховик) інформації та документів.

Нацкомфінпослуг 17 серпня 2015 року було складено акт про правопорушення, вчиненні страховиком на ринку фінансових послуг № 609/13-15/13/6 від 17 серпня 2015 року.

У цьому акті встановлено порушення: частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» щодо невиконання страховиком обов`язку протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; частини другої статті 20 Закону України «Про страхування» щодо невиконання страховиком інших обов`язків передбачених умовами договору страхування; пункту 2.15 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року № 40 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 вересня 2003 року за № 805/8126 (далі - Ліцензійні умови), щодо недотримання обов`язків страховика, визначених статтею 20 Закону України «Про страхування».

Нацкомфінпослуг надіслано ПАТ «АІГ Україна» повідомлення «Про розгляд справи» від 17 серпня 2015 року № 5073/13-8.

На підставі акта про правопорушення було винесено розпорядження № 2119 від 03 вересня 2015 року «Про закриття справи про порушення ПАТ «АІГ Україна» законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг», відповідно до якого було закрито справу про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, провадження у якій розпочато актом про правопорушення, вчинені позивачем на ринку фінансових послуг, від 17 серпня 2015 року № 609/13-15/13/6 у зв`язку з недоведеністю факту вчинення особою порушення законодавства про фінансові послуги, та розпорядження № 2120 від 03 вересня 2015 року «Про застосування заходу впливу до ПАТ «АІГ Україна», відповідно до якого було зобов`язано позивача усунити порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 24 вересня 2015 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі Нацкомфінпослуг зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки тому, що актом від 17 серпня 2015 року № 609/13-15/13/6 було виявлено три порушення законодавства у сфері фінансових послуг. При цьому, розпорядження про закриття провадження у справі прийнято в частині порушення частини першої статті 20 Закону України «Про страхування», про що зазначено в абзаці дев`ятому на сторінці 2 даного розпорядження. У той же час оскаржуване розпорядження прийнято у частині двох інших виявлених під час перевірки порушень.

Також скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції фактично не заперечуючи факту вчинення правопорушення у сфері фінансових послуг, скасував спірне розпорядження на підставі хибних висновків.

Від ПАТ «АІС Україна» надійшло заперечення на касаційну скаргу Нацкомфінпослуг, в якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим, оскільки суд правильно встановив неправомірність прийняття відповідачем двох розпоряджень протилежного змісту на підставі одного акта про виявлені порушення; просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Нацкомфінпослуг у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, законами України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про страхування» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

Частиною першою статті 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Стаття 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює перелік заходів впливу, які може застосовувати Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Аналогічні приписи містить підпункт дев`ятнадцятий пункту 6 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070/2011 (далі - Положення № 1070), зокрема, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право видавати страховикам приписи про усунення виявлених порушень законодавства з питань страхової діяльності, а в разі невиконання таких приписів зупиняти чи обмежувати до усунення виявлених порушень дію ліцензій зазначених страховиків, приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення страховиків з Державного реєстру фінансових установ.

Порядок та умови застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг визначає Положення про застосування заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затверджене розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.11.2012 року № 2319 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2112/22424 (далі - Положення № 2112).

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Розділу IV Положення № 2112 передбачено, що провадження у справі про правопорушення є обов`язковою передумовою застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1-9 пункту 2.1 розділу II цього Положення.

Виявлені посадовими особами Нацкомфінпослуг факти порушення законодавства про фінансові послуги викладаються в акті про правопорушення із зазначенням доказів (документів, даних та інформації), що підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги, та з посиланням на відповідну норму закону та/або іншого нормативно-правового акта.

Акт про правопорушення, складений посадовою особою Нацкомфінпослуг, повинен містити документи, дані та інформацію, які підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги. Такі документи, дані та інформація долучаються до акта про правопорушення.

У разі виявлення порушення законодавства про фінансові послуги під час проведення перевірки (інспекції) акт про правопорушення складається не пізніше п`яти робочих днів після підписання посадовою особою Нацкомфінпослуг акта перевірки (інспекції).

У разі порушення справи про правопорушення щодо відсутності особи за місцезнаходженням відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі фінансових установ, інших реєстрах (переліках), акт про правопорушення складається на підставі акта про відсутність особи за таким місцезнаходженням.

Днем початку провадження у справі про правопорушення є дата складання посадовою особою Нацкомфінпослуг акта про правопорушення.

Акт про правопорушення складається та підписується в двох примірниках не пізніше 15 робочих днів з дати виявлення порушення законодавства про фінансові послуги.

Пунктом 4.4 Положення № 2112 передбачено, що справу про правопорушення не може бути порушено, а наявна в провадженні справа про правопорушення підлягає закриттю в разі, зокрема, якщо не доведено факт вчинення особою порушення законодавства про фінансові послуги.

Згідно підпунктів 4.21, 4.26 Розділу IV Положення № 2112 за результатами розгляду справи про правопорушення Нацкомфінпослуг або уповноважена особа Нацкомфінпослуг приймає одне з таких рішень: про застосування заходу впливу; про закриття справи про правопорушення.

Рішення про результати розгляду справи про правопорушення надсилається особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення за її місцезнаходженням або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття.

Пунктом 2.1 Положення № 2112 Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу як, зокрема, зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

Рішення про зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги (пункт 2.2 Положення № 2112).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що Нацкомфінпослуг уповноважена застосовувати заходи впливу, зокрема, у формі зобов`язання порушника вжити заходи для усунення порушення. Застосуванню цього заходу має передувати обов`язкове провадження у справі про порушення законодавства у сфері фінансових послуг, за результатом якого Нацкомфінпослуг складає акт перевірки про виявлені правопорушення. У разі недоведеності факту вчинення особою правопорушення провадження у справі закривається.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, Нацкомфінпослуг за результатом проведеної перевірки складено акт про правопорушення законодавства у сфері фінансових послуг № 609/13-15/13/6 від 17 серпня 2015 року, в якому зафіксовано порушення:

частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» щодо невиконання страховиком обов`язку протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику;

частини другої статті 20 Закону України «Про страхування» щодо невиконання страховиком інших обов`язків передбачених умовами договору страхування;

пункту 2.15 розділу 2 Ліцензійних умов щодо недотримання обов`язків страховика, визначених статтею 20 Закону України «Про страхування».

Судами також встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що на підставі цього акта Нацкомфінпослуг винесено два розпорядження:

- № 2119 від 03 вересня 2015 року «Про закриття справи про порушення ПАТ «АІГ Україна» законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг», відповідно до якого було закрито провадження у справі у частині порушення частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» у зв`язку з недоведеністю факту вчинення особою порушення законодавства про фінансові послуги;

- № 2120 від 03 вересня 2015 року «Про застосування заходу впливу до ПАТ «АІГ Україна», відповідно до якого було зобов`язано позивача усунити порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 24 вересня 2015 року у частині порушення ПАТ «АІГ Україна» частини другої статті 20 Закону України «Про страхування» та пункту 2.15 розділу 2 Ліцензійних умов.

На цій підставі суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оскаржуване розпорядження є правомірним, оскільки прийнято Нацкомфінпослуг на підставі акта № 609/13-15/13/6 від 17 серпня 2015 року, у межах повноважень та у порядку, визначеному законом. При цьому, наявність чинного розпорядження № 2119 від 03 вересня 2015 року «Про закриття справи про порушення ПАТ «АІГ Україна» законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг», прийнятого на підставі цього ж акта, за даних обставин, не суперечить приписам законодавства, оскільки це розпорядження прийнято лише стосовно частини виявлених порушень.

Колегія суддів погоджується з такою оцінкою суду першої інстанції, а також враховує, що по суті виявлених порушень, зафіксованих в акті № 609/13-15/13/6 від 17 серпня 2015 року та на усунення яких видано оскаржуване розпорядження, правильність висновків Нацкомфінпослуг знайшло підтвердження під час розгляду справи у судах як першої, так і апеляційної інстанцій.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що розпорядження № 2120 від 03 вересня 2015 року є обґрунтованим, встановлені порушення відповідають дійсним обставинам справи, а заходи впливу у формі зобов`язання позивача усунути вказані порушення, застосовані Нацкомфінпослуг у межах наданих повноважень та у порядку, визначеному законом.

При цьому суд апеляційної інстанції, встановивши наявність підстав для застосування Нацкомфінпослуг заходів впливу, зокрема, у формі зобов`язання позивача усунути порушення частини другої статті 20 Закону України «Про страхування» та пункту 2.15 розділу 2 Ліцензійних умов, дійшов до помилкового висновку, що розпорядження № 2120 від 03 вересня 2015 року не може бути прийнято на підставі акта № 609/13-15/13/6 від 17 серпня 2015 року за наявності чинного розпорядження про закриття провадження у справі, прийнятого на підставі цього ж акта, оскільки судом апеляційної інстанції не враховано, що останнє прийнято лише у частині виявлених порушень.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу Нацкомфінпослуг слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити у силі, як таку, що є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

Оскільки колегія суддів приймає рішення на користь суб`єкта владних повноважень, то відповідно до статті 139 КАС України за відсутності документально підтверджених доказів понесення суб`єктом владних повноважень витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2016 року залишити у силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко