ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2019 р. Справа№ 910/16017/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Сотнікова С.В.

Верховця А.А.

секретар судового засідання Камінська Т.О.

За участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 04.12.2019,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (далі - ТОВ «Телесистеми України»; відповідач; апелянт)

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019

у справі № 910/16017/18 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віасат Україна» (далі - ТОВ «Віасат Україна»; позивач)

до ТОВ «Телесистеми України»

про стягнення 549 036 грн. та припинення порушення прав інтелектуальної власності,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Віасат Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Телесистеми України» про стягнення 549 036 грн. (з яких 516 120 грн. заборгованості за неналежне виконання відповідачем договору № 20-15 VU/D від 10.02.2015 (далі - Договір), а 32 916 грн. 3 % річних) та припинення порушення прав інтелектуальної власності

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 позов задоволено повністю, а саме: заборонено ТОВ «Телесистеми України» будь-яке використання і розповсюдження телепрограм «ТВ 1000 (ИСТ)», «ТВ 1000 ЭКШН (ИСТ)», «ТВ 1000 РУССКОЕ КИНО», «ТВ 1000 КАМЕДИ», авторські майнові права на які належать компанії VIASAT WORLD LIMITED; стягнуто з ТОВ «Телесистеми України» на користь ТОВ «Віасат Украна» 516 120 грн. заборгованості, 32 916 грн. 3 % річних та 9 997, 54 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд, зокрема, скасувати вказане рішення суду та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Віасат Україна» відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що: відповідно до пункту 6.3 Договору, Ліцензіар (позивач) виставляє рахунки на сумі ліцензійної плати за звітним місяць на підставі звіту, проте матеріали справи не містять вказаних звітів з вересня 2015 до червня 2017, що свідчить про те, що позивач безпідставно виставив рахунки за вказаний період; акти наданих послуг не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, оскільки: такий документ (акт) не передбачено умовами Договору, судом не досліджено хто підписав вказані акти від імені відповідача і чи мав необхідний обсяг повноважень на їх підписання; в актах зазначено, що вони складені на підставі виставлених рахунків, проте зі змісту рішення не вбачається на підставі чого складені рахунки і чи отримані вони відповідачем; з 11.10.2018 ТОВ «Телесистеми України» було позбавлене технічної можливості приймати програми на приймаюче обладнання через супутниковий ретранслятор; судом першої інстанції зроблено неправильні висновки по суті фактичних обставин справи та невірно застосовано норми матеріального права; з 09.08.2018 відповідач позбавлений доступу до приміщень офісу, обладнання, документації та кореспонденції у зв`язку з чим не могло надати суду першої інстанції письмових доказів, які додаються до апеляційної скарги і підтверджують обставини, якими відповідач обґрунтовує заперечення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 23.09.2019 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.

Ухвалою апеляційного суду від 30.09.2019, зокрема, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/16017/18 за апеляційною скаргою ТОВ «Телесистеми України» на рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2019, зупинено дію вказаного рішення суду та призначено справу до розгляду на 13.11.2019.

У зв`язку із участю судді Остапенка О.М. у семінарі з 13.11.2019, розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4567/19 від 12.11.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16017/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2019, визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Верховець А.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 апеляційну скаргу відповідача прийнято до свого провадження вказаною колегією суддів.

21.10.2019 відділом забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Віасат Україна» отримано відзив на апеляційну скаргу, зі змісту якого вбачається, що позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

У судовому засіданні 13.11.2019 було оголошено перерву до 04.12.2019, зобов`язано позивача надати суду до 02.12.2019 оригінали актів наданих робіт та звітів оператора для огляду, а також належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи № 910/16017/18.

У судовому засіданні 04.12.2019 представник позивача, надав суду апеляційної інстанції оригінали актів на огляд та зазначив, що звіти оператора було знищено, оскільки сторони підписали акти.

Представник апелянта зазначив, що ані рахунків, ані звітів оператора матеріали справи не містять, а отже у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Крім того, як зазначив представник відповідача, подані суду акти містять посилання на договір № 20-15 VU/D від 21.02.2015, проте позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору № 20-15 VU/D від 10.02.2015.

Під час судових дебатів, право на які сторонам надано на підставі статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), представник апелянта наполіг на задоволенні апеляційної скарги, а представник позивача проти її задоволення заперечив.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги виходячи з такого.

За змістом частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною другою вказаної статті суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що компанія VIASAT WORLD LIMITED є власником як авторських майнових прав, зокрема, на компіляцію творів (база даних) щодо отриманої на основі укладених угод великої бібліотеки відомих, сучасних програм, кінофільмів, зокрема, телепрограм «TV 1000 World Kino», «TV 1000 East», «TV 1000 Action».

Вказані телепрограми включені до Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України.

01.08.2008 Компанією VIASAT WORLD LIMITED (далі - Компанія), яка є суб`єктом підприємницької діяльності за законодавством Великої Британії, та ТОВ «Віасат Україна» (агент) було укладено Договір № 001-08/VU, відповідно до якого Компанія доручила агенту надання ряду послуг щодо дистрибуції каналів на території України.

Згідно пункту 2.1. Договору № 001-08/VU від 01.08.2008 Компанія надає агентові ексклюзивне право «Агента Віасату з продажу в Україні» на період, а агент погоджується надавати послуги Компанії на умовах, викладених в цьому Договорі та Додатках до нього.

Відповідно до пункту 1.5 вказаного договору, термін «період» означає період з 01.09.2008 до 31.12.2008. Якщо дія Договору не припиняється за письмовим повідомленням іншій стороні не менш ніж за 2 місяці, або припиняється згідно умов, викладених нижче, цей Договір вважається автоматично продовженим на наступний період, кожен тривалістю 12 місяців. Станом на день подання позову Договір є чинним і сторонами не припинявся.

За умовами пункту 3.1, підпунктів а, с, d, е, g пункту 3.2 Договору № 001-08/VU від 01.08.2008, Компанія видає агенту відповідну довіреність, якою уповноважує агента бути його представником на території (відповідно до пункту 1.6 Договору «територія» означає територію України) з повноваженнями виконувати дії, вказані в пункті 3.2 від імені Компанії та у відношенні до її бізнесу на території України. Агент має наступні повноваження від Компанії на території України:

а) вести переговори та виконувати Договори про дистрибуцію каналів, переважно на основі стандартного Договору про дистрибуцію каналів ВІАСАТ;

c) виставляти рахунки операторам на підставі відповідних звітів операторів по абонентах, як це передбачено Договорами про дистрибуцію каналів;

d) отримувати належні ліцензійні платежі, плату за активацію, плату за тимчасове користування смарт-картою Viasat від Операторів (згідно з пункту 1.3 «Оператор» (оператор телекомунікацій) - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж. Поняття «Оператор» окрім наведеного включає також «Провайдера»), як це передбачено Договорами про дистрибуцію каналів;

e) повідомляти Операторам інформацію, передбачену Договорами про Дистрибуцію каналів;

g) порушувати судові справи та вчиняти інші процесуальні дії проти оператора в випадку порушення ним своїх обов`язків по Договору про Дистрибуцію каналів.

Згідно з пунктом 4.1. Договору № 001-08/VU від 01.08.2008, агент здійснює продаж прав на ретрансляцію Каналів кабельним операторам, кабельним мережам або кабельним провайдерам для розповсюдження на Території та виконує всі пов`язані з цим завдання.

Відповідно до пункту 1.2 Договору № 001-08/VU від 01.08.2008 «Канал(и)» - канал(и), що в даний момент мають назву Viasat History, Viasat Nature, Viasat Nature/History HD, Viasat Sport, Viasat Sport HD, TV 1000 Action, TV 1000 East, TV 1000 World kino, VIP Megahit, VIP Premiere, VIP Comedy, VIP Megahit HD, VIP Premiere HD, VIP Comedy HD, Epic Drama та/або будь-який інший канал, що може бути створений Компанією для розповсюдження в України, кожен з каналів - телевізійна програма, що надається для розповсюдження на Території (в тому числі послуга телетексту, при наявності).

Отже, з наведеного можна дійти висновку, що ексклюзивне право розповсюдження Каналів на території України належить ТОВ «Віасат Україна», яке наділено також правом збору, зокрема, авторських винагород з метою їх кінцевого призначення для суб`єктів авторського та суміжних прав.

10.02.2015 Компанією як Ліцензіаром та ТОВ «Телесистеми України», як оператором було укладено Договір №20-15 VU/D «Про КАБЕЛЬНУ ТРАНСЛЯЦІЮ ТВ 1000 (ІСТ), ТВ 1000 ЕКШН (ІСТ), ТВ 1000 РОСІЙСЬКЕ КІНО, ТВ 1000 КАМЕДІ В УКРАЇНІ» (Ліцензійний договір).

Ліцензіар у даному Договорі був представлений агентом - ТОВ «Віасат Україна», який згідно з підпунктами (а), (b), (с) пунктом 2.1 Договору уповноважений вчиняти даний договір та виконувати певні зобов`язання згідно договору від імені та за дорученням Ліцензіара. Всі платежі, повідомлення, звіти, які оператор зобов`язаний направляти ліцензіару згідно з цим договором, мають направлятись безпосередньо агентові для подальших повідомлень. Всі рахунки, повідомлення, інформацію та програми передач, які Ліцензіар зобов`язаний направляти оператору згідно з цим договором, будуть надаватись оператору агентом.

Згідно з пунктом 4.1 Ліцензійного договору, Ліцензіар забезпечує доставку Програми на Приймаюче обладнання, через супутниковий ретранслятор. Оператор зобов`язаний приймати сигнал з параметрами, які зазначені в пункті 4.1 Договору.

Відповідно до пункту 5.1. Ліцензійного договору Оператор виплачує ліцензійну плату в розмірі, визначеному в Додатку № 2 до даного Договору шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок Агента, якщо інше не повідомляється Ліцензіаром. Оператор виплачує Ліцензійну плату на підставі рахунку-фактури та/або даного Договору не пізніше 15-го числа місяця, який слідує за звітним.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини другої вказаної статті, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У частині третій зазначено, що зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною другою статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Отже, згідно з наведеними нормами, у сторін, на підставі договорів виникли цивільні права та обов`язки.

Перша частина статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Стаття 1108 ЦК України визначає таке.

Особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності).

Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об`єкта у зазначеній сфері.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об`єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

Згідно зі статтею 1109 цього Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що за фактом отримання Звіту, Ліцензіар виставляє рахунок на суму Ліцензійної плати, за звітний місяць на підставі Звіту. Оператор оплачує рахунок протягом 7 днів.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник відповідача наголосив, що всупереч пункту 6.3 Договору, позивачем не було подано суду ані рахунків, ані звітів оператора. Крім того, як зазначив представник відповідача, подані суду акти містять посилання на договір № 20-15 VU/D від 21.02.2015, проте позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору № 20-15 VU/D від 10.02.2015.

Заперечуючи проти наведених обставин, представник позивача зауважив, що оскільки сторонами було підписано акти, то рахунки було знищено, що підтверджується відповідною довідкою, а вказана у актах дата підписання договору була технічною помилкою.

Під час з`ясування судом наведених обставин, стосовно зазначення в актах посилання на договір № 20-15 VU/D від 21.02.2015, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказане число місяця укладення договору було зазначено помилково, оскільки номер договору збігається з договором на підставі якого здійснено нарахування, при цьому, інших договірних відносин у сторін не виникало, отже у суду відсутні сумніви щодо належності актів до спірних правовідносин.

Так, у період з вересня 2015 року по червень 2017 року сторонами на підставі виставлених рахунків було підписано акти наданих послуг, а саме:

№ 1070392 від 30.09.2015 на підставі рахунку № 1070392 від 30.09.2015 на суму 17 000 грн. (розрахунковий період з 01.09.2015 до 30.09.2015);

№ 1071061 від 31.10.2015 на підставі рахунку № 1071061 від 31.10.2015 на суму 20 400 грн. (розрахунковий період з 01.10.2015 до 31.10.2015);

№ 1071874 від 30.11.2015 на підставі рахунку № 1071874 від 30.11.2015 на суму 20 400 грн. (розрахунковий період з 01.11.2015 до 30.11.2015);

№ 1072468 від 31.12.2015 на підставі рахунку № 1072468 від 31.12.2015 на суму 20 400 грн. (розрахунковий період з 01.12.2015 до 31.12.2015);

№ 1073217 від 31.01.2016 на підставі рахунку № 1073217 від 31.01.2016 на суму 20 400 грн. (розрахунковий період з 01.01.2016 до 31.01.2016);

№ 1073950 від 29.02.2016 на підставі рахунку № 1073950 від 29.02.2016 на суму 23 800 грн. (розрахунковий період з 01.02.2016 до 29.02.2016);

№ 1074568 від 31.03.2016 на підставі рахунку № 1074568 від 31.03.2016 на суму 23 800 грн. (розрахунковий період з 01.03.2016 до 31.03.2016);

№ 1075225 від 30.04.2016 на підставі рахунку № 1075225 від 30.04.2016 на суму 27 200 грн. (розрахунковий період з 01.04.2016 до 30.04.2016);

№ 1075923 від 31.05.2016 на підставі рахунку № 1075923 від 31.05.2016 на суму 27 200 (розрахунковий період з 01.05.2016 до 31.05.2016);

№ 1076577 від 30.06.2016 на підставі рахунку № 1076577 від 30.06.2016 на суму 27 200 грн. (розрахунковий період з 01.06.2016 до 31.06.2016);

№ 1077271 від 31.07.2016 на підставі рахунку № 1077271 від 31.07.2016 на суму 27 200 грн. (розрахунковий період з 01.07.2016 до 31.07.2016);

№ 1078088 від 31.08.2016 на підставі рахунку № 1078088 від 31.08.2016 на суму 27 200 грн. (розрахунковий період з 01.08.2016 до 31.08.2016);

№ 1078695 від 30.09.2016 на підставі рахунку № 1078695 від 30.09.2016 на суму 27 200 грн. (розрахунковий період з 01.09.2016 до 30.09.2016);

№ 1078885 від 31.10.2016 на підставі рахунку № 1078885 від 31.10.2016 на суму 27 200 грн. (розрахунковий період з 01.10.2016 до 31.10.2016);

№ 1079238 від 30.11.2016 на підставі рахунку № 1079238 від 30.11.2016 на суму 27 200 (розрахунковий період з 01.11.2016 до 30.11.2016);

№ 1079424 від 31.12.2016 на підставі рахунку № 1079424 від 31.12.2016 на суму 27 200 грн. (розрахунковий період з 01.12.2016 до 31.12.2016);

№ 1079600 від 31.01.2017 на підставі рахунку № 1079600 від 31.01.2017 на суму 31 280 грн. (розрахунковий період з 01.01.2017 до 31.01.2017);

№ 1080168 від 30.04.2017 на підставі рахунку № 1080168 від 30.04.2017 на суму 31 280 грн. (розрахунковий період з 01.04.2017 до 30.04.2017);

№ 1080357 від 31.05.2017 на підставі рахунку № 1080357 від 31.05.2017 на суму 31 280 грн. (розрахунковий період з 01.05.2017 до 31.05.2017);

№ 1080540 від 30.06.2017 на підставі рахунку № 1080540 від 30.06.2017 на суму 31 280 грн. (розрахунковий період з 01.06.2017 до 30.06.2017).

Оригінали актів, що містять мокрі печатки сторін, були подані суду апеляційної інстанції на огляд у судовому засіданні 04.12.2019, у зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що наявність таких доказів що позивач забезпечив доставку Програми на Приймаюче обладнання, через супутниковий ретранслятор, а відповідач прийняв сигнал з параметрами, які зазначені в пункті 4.1 Договору.

При цьому, доказів неотримання сигналу матеріали справи не містять, як і не містять доказів оплати відповідачем отриманих послуг.

Стосовно наведених відповідачем обставин, а саме факт протиправного заволодіння приміщеннями, які використовувалися для розміщення офісу ТОВ «Телесистеми України» у зв`язку з чим останній не мав доступу до приміщень, обладнання та документації, що знаходились у цих приміщеннях, суд вбачає за можливе зазначити таке.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Вказана норма також дублюється в розумінні визначення поняття підприємницька діяльність відповідно до пункту 2.4.2 Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, згідно з якою підприємницька діяльність - самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За змістом пункту 3.2.4 вказаної Класифікації товариство з обмеженою відповідальністю - господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Так, укладаючи правочин, у даному випадку договір № 20-15 VU/D від 10.02.2015, відповідач мав усвідомлювати ризики, пов`язані з діяльністю товариства та наслідки невиконання умов договору.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, вартість доставки Програми на Приймаюче обладнання, через супутниковий ретранслятор, що підтверджена актами, становить 516 120,00 грн. і є неоплаченою, а тому, така вимога підлягає задоволенню.

Водночас, змістом статті 629 ЦК України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

У статях 525, 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України, законодавець передбачив, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, сума 3% річних становить 32 926,00 грн., вказаний розрахунок здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, а тому і така вимога задоволена судом першої інстанції правомірно.

Разом з тим, відповідно до умов пункту 14.3. Ліцензійного договору, незалежно від будь-яких інших положень даного Договору, Ліцензіар також має право розірвати даний Договір шляхом направлення Оператору Письмового повідомлення про це не менш ніж за 15 днів до дати такого розірвання.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було направлено відповідачу повідомлення про розірвання Договору, яке було одержане відповідачем 06.11.2018, внаслідок чого з 23.11.2018 договірні відносити між сторонами припинені.

Проте, як зазначає позивач, після припинення договору відповідач продовжує приймання Програми на Приймаюче обладнання, через супутниковий ретранслятор, чим порушує право інтелектуальної власності Ліцензіара.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (далі - Закон) дія цього Закону поширюється на відносини між суб`єктами діяльності в галузі телебачення і радіомовлення незалежно від їхньої форми власності, мети створення, виду статутної діяльності, а також від способу розповсюдження телерадіопрограм та передач, розрахованих на масове приймання споживачами.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що:

- програма (телерадіопрограма) - поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення;

- аудіовізуальний твір - частина телерадіопрограми, яка є об`єктом авторського права, має певну тривалість, авторську назву і власну концепцію, складається з епізодів або цілісних авторських творів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними чи звуковими засобами та яка є результатом спільної діяльності авторів, виконавців та виробників;

- власний продукт телерадіоорганізації - програми та передачі, їх частини, які повністю або частково створені та/чи профінансовані телерадіоорганізацією.

Згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» Єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері

телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження

телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань

телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада).

Частинами першою, другою статті 23 Закону ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою відповідно до порядку та вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» ( 538/97-ВР ).

Ліцензування мовлення іноземних телерадіоорганізацій забороняється.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону ретрансляція телерадіопрограм та передач, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, на території України не обмежується. Порядок ретрансляції регулюється цим Законом.

Зі змісту статті 47 Закону вбачається, що використання програм чи передач інших телерадіоорганізацій здійснюється відповідно до Закону України «Про авторське право та суміжні права». При розповсюдженні програм іноземних телерадіокомпаній в багатоканальних телемережах забороняється вносити будь-які зміни в програму, крім випадків, визначених угодами з правовласниками аудіовізуальної продукції або передбачених законодавством України.

Статтею 2 Європейської конвенції про транскордонне телебачення (ратифіковано Законом України № 687-VI від 17.12.2008 року) встановлено, що термін «трансляція» означає первісну передачу наземним передавачем, кабельними каналами або з використанням супутника будь-якого типу, у кодованому чи некодованому вигляді, телевізійних програмних послуг для прийому, який здійснює громадськість. Термін "ретрансляція" означає факт прийому й одночасної передачі, незалежно від використаних технічних засобів, повних та незмінних телевізійних програмних послуг або важливих частин таких послуг, що транслюються організаціями радіо- й телемовлення для прийому, який здійснює громадськість;

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про транскордонне телебачення встановлює, що обов`язки телемовника чітко й належним чином визначаються в дозволі, який надається компетентним органом кожної Сторони, або у договорі, що укладається з ним, чи в будь-якому іншому правовому акті.

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»:

аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими;

виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом;

організація ефірного мовлення - телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма- променів тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників);

публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма- променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті;

розповсюдження об`єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об`єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об`єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об`єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Стаття 418 ЦК України визначає, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

За приписами статті 424 цього Кодексу, майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частини перша - третя статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: 1) відтворення творів; 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 3) публічну демонстрацію і публічний показ; 4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; 5) переклади творів; 6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; 7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; 8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; 9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; 10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп`ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп`ютер; 11) імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним.

36 стаття Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що суб`єктами суміжних прав є організації мовлення та їх правонаступники, що є правовласниками передач (програм), трансляцію яких вони здійснюють. Права виникають з моменту першої трансляції і не потребують будь-яких інших формальностей або реєстрації незалежно від їх призначення, змісту тощо.

Сукупність передач (програм) - це програма організації мовлення (сітка мовлення), на яку теж розповсюджується законодавство про інтелектуальну власність, зокрема, основні права - дозволяти або забороняти будь-яке використання своїх програм (передач).

Як зазначає позивач, компанія VIASAT WORLD LIMITED, як міжнародна організація мовлення, самостійно проводить та ліцензує інших осіб на трансляції своїх (належних йому) передач (програм).

Статтею 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, зокрема, є: - вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам; - піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп`ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, незаконне оприлюднення програм організацій мовлення, камкординг, кардшейрінг, а також Інтернет-піратство, тобто вчинення будь-яких дій, які відповідно до цієї статті визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет; - ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп`ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення; - розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі; - камкординг, кардшейрінг.

Як зазначає позивач, після припинення дії Ліцензійного договору, укладеного з відповідачем, використання останнім об`єктів інтелектуальної власності компанії ВІАСАТ УОРЛД ЛІМІТЕД (VIASAT WORLD LIMITED) не припинилося, що підтверджується його рекламними пропозиціями.

У зв`язку з чим, позивач просив суд захистити порушені майнові права інтелектуальної власності шляхом заборони відповідачу використання та розповсюдження телепрограм «ТВ 1000 (ИСТ)», «ТВ1000 ЭКШН (ИСТ)», «ТВ1000 РУССКОЕ КИНО», «ТВ1000 КАМЕДИ».

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення і цієї вимоги позивача.

У частині третій статті 13, частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 78 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною першою статті 79 ГПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем не подано жодних належних та допустимих доказів того, що ним не отримувалися вказані послуги, крім того, апелянтом необґрунтовано належними доказами обставини, що спростовують наведені у рішенні першої інстанції факти.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись статтями 269, 271, 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 у справі № 910/16017/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 у справі № 910/16017/18 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 11.12.2019.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді С.В. Сотніков

А.А. Верховець