ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2019 року № 640/22415/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів Кармазіна О.А., Катющенка В.П., секретаря судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до третя особа

Кабінету Міністрів України Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим

про

визнання незаконною постанови від 12.09.2018 №784 в частині, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Лазаренко Е.О.,

представника відповідача - Бігдан А.В,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просить (з урахуванням уточненої позовної заяви від 21.01.2019):

- визнати незаконними та такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, неправомірно обмежують права людини, положення Змін, що вносяться до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304» №784 від 12 вересня 2018 року в частині:

1) пункту 2 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304, а саме - положення стосовно доповнення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 304 абзацом такого змісту:

«Постійному Представнику Президента України в Автономній Республіці Крим - приймається за погодженням з Главою Адміністрації Президента України;»;

2) пункту 3 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304, а саме - положення стосовно виключення з Додатку (Додатку 1 у новій редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304) такої позиції:

«Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим

13100

Перший заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим

12900

Заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим

12500»;

3) наявності у назві Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304, запровадженого пунктом 4 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304 слів «Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим»;

4) наявності у тексті Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304, запровадженого пунктом 4 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304 слів

«Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим

1,6

Перший заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим 1,4

Заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим

1,25».

- зобов`язати Кабінет Міністрів України впорядкувати, шляхом схвалення нормативно-правового акту, питання визначення місячного службового окладу Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим та питання порядку погодження рішення про виплату Постійному Представнику Президента України в Автономній Республіці Крим надбавки за інтенсивність праці, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань суб`єктом призначення, відповідно до вимог статей 2, 8, 9, 15 Закону України «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим» від 2 березня 2000 року №1524-ІІІ;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України моральну шкоду, заподіяну ОСОБА_1 через незаконне рішення органу державної влади у частині регламентації його трудових прав, а саме: через схвалення Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304» №784 від 12 вересня 2018 року щодо порядку оплати праці Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим у розмірі 30 000,00 (тридцяти тисяч) грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що оскаржуваними приписами Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304» від 12.09.2018 №784 посадовий оклад Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, всупереч положень ч. 4 ст. 15 Закону України «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим», було виведено з порівняння з керівництвом центральних органів влади, а Представництво було прирівняне у питаннях оплати праці до регіонального органу влади, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, мм. Києва або Севастополя. Також, оскаржуваною Постановою було внесено зміни до п. 4 Постанови №304, за якими рішення про виплату Представнику надбавки за інтенсивність праці, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань має прийматись за погодженням з Главою Адміністрації Президента України. Водночас, за тими самими змінами рішення про виплату головам обласних державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій надбавки за інтенсивність праці, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань має прийматись за погодженням з Президентом України, як суб`єктом призначення. Отже, за твердженням позивача, оскаржуваною Постановою істотно змінено як умови праці Представника, так і його юридичний та політичний статус, який був прирівняним до керівника органу регіонального рівня. Про вказані істотні зміни умов праці, як наголошено у позовній заяві, ОСОБА_1 попереджено не було, а від Кабінету Міністрів України та Державного управління справами чи інших державних органів до Представництва також жодних повідомлень чи листів з цього питання до схвалення оскаржуваної Постанови не надходило. При цьому, в якості наявного у ОСОБА_1 права на оскарження Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304» від 12.09.2018 №784 останнім зазначено, що приписи останньої порушували його права у період з 04.10.2018 до 07.12.2018 (момент припинення трудових відносин останнього як Представника), з урахуванням того, що підставою для звільнення слугували саме приписи оскаржуваної Постанови, що, крім того, завдало позивачу моральних та фізичних страждань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Під час підготовчого провадження судом вжито заходи, передбачені положеннями ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема вирішено клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, у задоволенні якого відмовлено, а також залучено до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, з огляду на що, судом ухвалено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У призначене судове засідання з`явились позивач та представник відповідача. Позивач під час судового розгляду справи заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням відповіді на відзив.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні останніх, підтримавши доводи, викладені у відзиві, в якому зазначено, що проект оскаржуваної Постанови погоджено без зауважень Міністерством фінансів України, а також погоджено із зауваженнями, які враховано, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством юстиції України, Національним агентством України з питань державної служби. Згідно з висновком Міністерства юстиції України, за результатами правової експертизи проекту оскаржуваної Постанови, даний проект погоджено із зауваженнями, які не стосуються підстав та мотивувань, на яких позивач ґрунтує свої вимоги. Крім того, у висновку щодо відповідності положенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини зазначено, що проект оскаржуваної Постанови відповідає Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини. Відтак, представником відповідача наголошено на тому, що порядок прийняття оскаржуваної Постанови повністю узгоджується з нормами Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950, а тому позивач дійшов до помилкового твердження щодо порушення відповідачем порядку прийняття вказаної Постанови. Як зазначено у відзиві, оскаржувана Постанова, в першу чергу, прийнята з метою належного нормативного врегулювання особливостей оплати праці окремим категоріям працівників, а також спрямована на регулювання соціального забезпечення, зокрема окремих складових оплати праці конкретно визначених посад органів державної влади, та не спрямована на зміну повноважень таких органів. На цій підставі представником відповідача наголошено на тому, що повноваження органу державної влади визначено законодавчо та жодним чином не змінено/звужено положеннями оскаржуваної Постанови, з урахуванням того, що ОСОБА_1 не перебуває та не перебував у безпосередніх трудових відносинах з Кабінетом Міністрів України, а тому жоден з доводів позовної заяви про можливі порушення роботодавцем його прав не є підставою для скасування акту Уряду та передбачає окремий спосіб захисту прав та інтересів позивача у такому випадку. Крім того, за висновками представника відповідача, станом на момент звернення ОСОБА_1 з вказаним позовом до суду останній не обіймав посаду Постійного представника Президента України в Автономній Республіці Крим, що свідчить про відсутність в останнього порушеного права у межах спірних правовідносин.

Третя особа явку свого представника у призначене судове засідання не забезпечила. При цьому, від представника останньої через канцелярію суду надійшла заява про розгляд даної справи за його відсутності, з урахуванням попередньо поданих до суду письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог, згідно з якими, з урахуванням положень оскаржуваної Постанови, можливе неоднозначне трактування юрисдикції Представництва у питаннях оплати праці як керівництва Представництва, так і державних службовців, працюючих у Представництві. Натомість, Представництво має чітку позицію щодо поширення юрисдикції Представництва, у силу виконання власних повноважень, на всю територію України. Також, представником третьої особи наголошено, що останнє не мало можливості провести аналіз запропонованих розробником змін та, у разі необхідності, надати свої зауваження та пропозиції.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та пояснення третьої особи з приводу заявлених позовних вимог, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Відповідно до п. 7 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, умови оплати праці працівників органів державної влади, інших державних органів, їх апаратів (секретаріатів), державних підприємств, установ та організацій, органів влади Автономної Республіки Крим, які на день набрання чинності цим Законом є державними службовцями і посади яких відповідно до цього Закону не є посадами державної служби, визначаються Кабінетом Міністрів України і не можуть передбачати зменшення розміру їх заробітної плати.

На виконання вказаних законодавчих положень Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №304 «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» (у редакції до 04.10.2018) затверджено розміри посадових окладів посадових осіб, керівників, керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» (далі - керівні працівники), згідно з додатком.

Приписами п. 4 вказаної Постанови (у редакції до 04.10.2018) визначено, що рішення про виплату та конкретний розмір надбавки за вислугу років, надбавки за інтенсивність праці, премії, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань приймається в порядку, установленому керівником відповідного органу, в межах затвердженого фонду оплати праці.

При цьому рішення про виплату надбавки за інтенсивність праці, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань: Прем`єр-міністру України, Першому віце-прем`єр-міністру України, віце-прем`єр-міністру України, Міністру Кабінету Міністрів України та його заступникам - приймається за погодженням з Прем`єр-міністром України; міністру - приймається за погодженням з віце-прем`єр-міністром України згідно з визначеним Кабінетом Міністрів України розподілом повноважень відповідно до подання керівника державної служби в державному органі; першому заступнику та заступнику міністра - приймається за погодженням з міністром відповідно до подання керівника державної служби в державному органі.

Додатком до вказаної Постанови (у редакції до 04.10.2018) «Розміри посадових окладів посадових осіб, керівників, керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» визначено, що для посади «Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим» місячний посадовий оклад становить 13 100,00 грн., для посади «Перший заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим» - 12 900,00 грн., а для посади «Заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим» - 12 500,00 грн.

У той же час, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 №784 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. N 304» (яка набрала чинності 04.10.2018) внесено до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №304 «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу», зокрема, наступні зміни.

Пункт 4 доповнено абзацами такого змісту: «Постійному Представнику Президента України в Автономній Республіці Крим - приймається за погодженням з Главою Адміністрації Президента України;».

У додатку до постанови виключено такі позиції: «Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим - 13100; Перший заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим - 12900; Заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим - 12500»;

Доповнено постанову додатком 2 змісту: «КОЕФІЦІЄНТИ СПІВВІДНОШЕНЬ посадових окладів керівних працівників обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу», до посадового окладу керівника державної служби в державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, мм. Києва або Севастополя».

Також вказаним додатком (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 №784 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. N 304») для посади «Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим» визначено коефіцієнт співвідношень у розмірі 1,6; для посади «Перший заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим» - 1,4 та для посади «Заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим» - 1,25.

Вважаючи вказані положення Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 №784 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. N 304» такими, що не відповідають акту вищої юридичної сили, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень врегульовано положеннями ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України, правила якої, згідно з п. 1 ч. 1 останньої, поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Так, у силу ч. 2 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

В обґрунтування наявного у позивача порушеного права останнім зазначено, що у період з 04.10.2018 (дата набрання чинності оскаржуваної Постанови) до 07.12.2018 (дата звільнення) ОСОБА_1 перебував на посаді Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим. Проте, з огляду на прийняття Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304» від 12.09.2018 №784, яка, за твердженням позивача, змінює істотні умови праці в частині її оплати, останнім подано заяву про звільнення.

Відтак, у вказаний період (з 04.10.2018 до 07.12.2018) оскаржувана Постанова була застосована по відношенню до ОСОБА_1 , що не заперечувалось відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час судового розгляду справи. Вказане, у силу ч. 2 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України, надає ОСОБА_1 право на оскарження Постанови у наведеній частині.

Згідно з ч. 9 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Так, позивачем наголошено на тому, що оскаржуваними приписами Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304» від 12.09.2018 №784 посадовий оклад Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, всупереч положень ч. 4 ст. 15 Закону України «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим», було виведено з порівняння з керівництвом центральних органів влади, а Представництво було прирівняне у питаннях оплати праці до регіонального органу влади, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, мм. Києва або Севастополя.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №304 «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 №784) затверджено розміри посадових окладів посадових осіб, керівників, керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» (далі - керівні працівники) згідно з додатком 1, а також коефіцієнти співвідношень посадових окладів керівних працівників, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» (далі - керівні працівники), до посадового окладу керівника державної служби в державному органі з урахуванням його юрисдикції згідно з додатками 2 і 3.

Додатком 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №304 «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 №784) визначено «Розміри посадових окладів посадових осіб, керівників, керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу», серед яких вказано: Президент України, Глава Адміністрації Президента України, Перший заступник Глави Адміністрації Президента України, Заступник Глави Адміністрації Президента України, Прем`єр-міністр України, Перший віце-прем`єр-міністр України, Віце-прем`єр-міністр України, Міністр, Перший заступник Міністра, Заступник Міністра, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, Заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, Голова Центральної виборчої комісії, Заступник Голови Центральної виборчої комісії, секретар Центральної виборчої комісії, Член Центральної виборчої комісії, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Урядовий уповноважений з питань гендерної політики, Урядовий уповноважений з питань управління державним боргом, Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Перший заступник Голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Заступник Голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Голова Антимонопольного комітету, Член Антимонопольного комітету, Голова Фонду державного майна, Перший заступник Голови Фонду державного майна, Заступник Голови Фонду державного майна, Голова іншого державного колегіального органу, Член іншого державного колегіального органу, Голова Держкомтелерадіо, Перший заступник Голови Держкомтелерадіо, Заступник Голови Держкомтелерадіо.

Додатком 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №304 «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 №784) визначено «Коефіцієнти співвідношень посадових окладів керівних працівників обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу», до посадового окладу керівника державної служби в державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, мм. Києва або Севастополя», серед яких визначено: Голова обласної державної адміністрації, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (коефіцієнт співвідношень - 1,6), Перший заступник голови обласної державної адміністрації, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (коефіцієнт співвідношень - 1,4), Заступник голови обласної державної адміністрації, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (коефіцієнт співвідношень - 1,25), Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим (коефіцієнт співвідношень - 1,6), Перший заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим (коефіцієнт співвідношень - 1,4), Заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим (коефіцієнт співвідношень - 1,25). У примітці зазначено, що розмір посадового окладу за відповідною посадою розраховується шляхом множення посадового окладу керівника державної служби відповідного державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, мм. Києва або Севастополя, визначеного Кабінетом Міністрів України, на відповідний коефіцієнт співвідношення. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 0,5 відкидаються, від 0,5 і вище заокруглюються до однієї гривні.

Таким чином, положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №304 «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 №784) розмір посадового окладу Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, Першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, Заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим визначено шляхом встановлення коефіцієнта співвідношення до посадового окладу керівника державної служби відповідного державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, мм. Києва або Севастополя, визначеного Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного позивачем зазначено, що вказані положення не відповідають акту вищої юридичної сили - Закону України «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим», - а саме: ч. 4 ст. 15 останнього, яким визначено, що Постійний Представник за умовами матеріального та соціально-побутового обслуговування прирівнюється до керівника центрального органу виконавчої влади.

Водночас, суд звертає увагу, що поняття «матеріальне обслуговування» безпосередньо не визначено положеннями Закону України «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим». Крім того, профільні нормативно-правові акти оперують поняттям «заробітна плата» або «посадовий оклад» з метою визначення поняття оплати праці. Відтак, твердження позивача про невідповідність оскаржуваних положень Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 №784 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. N 304» положенням ч. 4 ст. 15 Закону України «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим» не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки приписи наведених нормативно-правових актів регулюють різні за своєю правовою природою правовідносини.

Слід також зазначити, що оскаржувані положення Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 №784 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. N 304» взагалі не визначають юрисдикційну належність Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, як органу державної влади, оскільки вказане питання не було врегульовано вказаним нормативно-правовим актом та є лише власним припущенням позивача.

Натомість, правовий статус Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим визначений ст. 139 Конституції України та Законом України «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №826/17866/18.

Щодо тверджень позивача про безпідставне віднесення оскаржуваними положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 №784 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. N 304» до повноважень Глави Адміністрації Президента України повноважень щодо погодження рішень про виплату Представнику надбавки за інтенсивність праці, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки такі рішення мають прийматись за погодженням з Президентом України, як суб`єктом призначення, суд звертає увагу на необґрунтованість останніх, оскільки позивачем не зазначено законодавчо мотивованих підстав для віднесення вказаних повноважень виключно до повноважень Президента України. Разом з тим, посилання позивача на пп. 13 п. 4 Положення про Адміністрацію Президента України, затвердженого Указом Президента України від 02.04.2010 №204/2010, згідно з якими, Адміністрація відповідно до покладених на неї завдань опрацьовує внесені в установленому порядку пропозиції з вирішення кадрових питань, що належать до повноважень Президента України, в тому числі питань призначення, погодження призначення на посади, звільнення з посад, притягнення відповідних осіб до дисциплінарної відповідальності, відставки голів місцевих державних адміністрацій, веде облік таких кадрів, не підтверджують наведену позицію позивача, оскільки передбачають права Адміністрації Президента України на опрацювання внесених в установленому порядку пропозиції з вирішення кадрових питань, що належать до повноважень Президента України, проте, як зазначено вище, позивачем не наведено жодних мотивованих підстав для віднесення питань щодо погодження рішень про виплату Представнику надбавки за інтенсивність праці, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань до виключних повноважень Президента України.

Крім того, питання щодо зміни істотних умов праці позивача на посаді Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, а також щодо можливого попередження позивача про такі зміни у строки, встановлені законодавством про працю, не є предметом розгляду у межах даної справи, оскільки як вірно зазначено представником відповідача, ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах безпосередньо з Кабінетом Міністрів України, а тому заявлений у даній справі відповідач не є суб`єктом вказаних можливих порушень.

Також, суд звертає увагу, що проект оскаржуваної Постанови погоджено без зауважень Міністерством фінансів України, а також погоджено із зауваженнями, які враховано, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством юстиції України, Національним агентством України з питань державної служби. Згідно з висновком Міністерства юстиції України, за результатами правової експертизи проекту оскаржуваної Постанови, даний проект погоджено із зауваженнями, які не стосуються підстав та мотивувань, на яких позивач ґрунтує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що оскаржувані положення Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 №784 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. N 304», виходячи із заявлених предмету та підстав позову, не протирічать акту вищої юридичної сили та прийняті у межах повноважень Кабінету Міністрів України. Як наслідок, позовні вимоги зобов`язального характеру та про стягнення моральної шкоди, як похідні позовні вимоги від розглянутої вище, у силу п. 23 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, також задоволенню не підлягають.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, підстави для присудження на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Кабінету Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим (код ЄДРПОУ 22275298, адреса: 73003, Херсонська обл., місто Херсон, просп. Ушакова, 42) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.О. Скочок

Судді О.А. Кармазін

В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено 14.12.2019.