ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Бадюков Ю.В.

05 грудня 2019 р.

Справа № 520/7184/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів - Калитки О. М. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання – Білюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «САН ОЙЛ» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «САН ОЙЛ» до Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішення та постанови, -

В с т а н о в и л а:

22.07.2019 року позивач товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «САН ОЙЛ» (далі – ТОВ «ТД «САН ОЙЛ», підприємство) звернувся до суду з позовом, яким просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області (далі – ДЕІ у Кіровоградській області) про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 03.07.2019 року № 1;

- визнати протиправним та скасувати постанову ДЕІ у Кіровоградській області про накладення штрафних санкцій від 03.07.2019 року № 2-19.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.07.2019 року за результатами перевірки автозаправної станції позивача перевіряючим органом складено акт перевірки, протокол про виявлені порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 1, постанову про накладення штрафних санкцій № 2-19. На думку позивача планова перевірка підприємства призначена відповідачем неправомірно, за відсутності на це законних підстав, оскільки під час перевірки допущені численні порушення його прав, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та з порушенням імперативних вимог цього Закону.

Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов відповідач вказує, 02-03.07.2019 року ДЕІ у Кіровоградській області на підставі направлення від 01.07.2019 року № 402/19 та наказу від 01.07.2019 року № 671 проведено планову перевірку характеристик продукції, за результатами якої складено акт від 03.07.2016 року № 2-6.01/19 та протокол від 03.07.2019 року № 2-19. В подальшому, 03.07.2019 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафних санкцій № 2-19. Разом з тим, 03.07.2019 року відповідачем прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 1. Відповідач зазначає, що приймаючи спірне рішення та постанову перевіряючий орган діяв межах повноважень та у спосіб встановлений діючим законодавством, а отже спірні рішення скасуванню не підлягають.

У відповіді на відзив позивач вказує, що всі висновки та аргументи відповідача викладені у відзиві є такими, що протирічать вимогам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 року (повний текст рішення складений 24.09.2019 року) адміністративний позов ТОВ «ТД «САН ОЙЛ» залишений без задоволення.

Висновок суду вмотивований обґрунтованістю та правомірністю застосування до позивача обмежувальних (корегувальних) заходів, також правомірністю накладення на ТОВ «ТД «САН ОЙЛ» штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ТОВ «ТД «САН ОЙЛ», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги його адміністративного позову.

Обґрунтовує вимоги апеляційної скарги позивач тим, що судом першої інстанції при розгляді справи помилково не застосовано положення ч. 5 ст. 33, ч. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», ч. 1, ч. 4 ст. 5, ч. 11 ст. 7, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а також в порушення вимог п. 3 ч. 4 ст. 246 КАС України не наведено мотивів, з яких суд виходив при ухваленні рішення про відмову у задоволенні вимог підприємства.

Позивач вказує, що рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів винесене відповідачем поза процедурою, встановленою ч. 6 ст. 33 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», де зазначено, що Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку, затверджує методику вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у якій мають бути визначені чіткі та зрозумілі критерії оцінки ризику, умови та обставини, за яких органи ринкового нагляду обирають відповідні обмежувальні (корегувальні) заходи, яких необхідно вжити.

Зокрема, відповідно до п. 5 та п. 14 Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 року № 1407, - під час перевірки оцінка ризику не проводилась, сценарний план, не складався, акт та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів не містить сценарного плану, відтак, позивач вважає, що рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів є незаконним.

Також вказує, що суд першої інстанції при вирішенні спору не застосував положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема: положення ч. 1 ст. 5 (перевірка проводиться відповідно до річних планів); ч. 4 ст. 5 (перевірка проводиться за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання за десять днів до перевірки); ст. 10 (позбавлення права на недопуск до перевірки); ч. 11 ст. 7 та ч. 2 ст. 12 (щодо звільнення від відповідальності у разі виконання припису та пропорційності порушення і покарання).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що посилання ТОВ «ТД «САН ОЙЛ» на положення Методики є безпідставними, у пунктах 5 та 14 Методики йдеться про проведення оцінки ризику та сценарний план у разі прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів. В той же час, позивач не вказує на те, що вказана Методика (пункт 2) застосовується під час обрання органами ринкового нагляду обмежувальних (корегувальних) заходів у випадках, передбачених ч. 1 ст. 28 та ч. 4 ст. 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», для запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам.

Проте, у даній ситуації обмежувальні (корегувальні) заходи застосовані не за випадки, що передбачені ч. 1 ст. 28 та ч. 4 ст. 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а за випадки, передбачені чч. 1 та 3 ст. 29 цього Закону – «не було нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено відповідним технічним регламентом», тобто вимоги Методики щодо проведення оцінки ризику та сценарного плану, у даному випадку, не застосовуються.

Крім того, відповідач зазначає, що саме на етапі допуску до перевірки юридична особа може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої перевірки. А якщо суб`єкт господарювання допустив до перевірки контролюючий орган, то предметом судового розгляду може бути тільки результат перевірки.

Посилання позивача щодо незастосування судом першої інстанції положень ч. 11 ст. 7 та ч. 2 ст.12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо звільнення від відповідальності у разі виконання припису та пропорційності порушення і покарання, відповідач вказує, що суд першої інстанції і не міг застосувати вищевказані норми, так як перевірка проводилася, а обмежувальні заходи застосовувалися і штрафні санкції накладалися відповідно до норм Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а не Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Твердження позивача про те, що оскаржуване рішення не містить мотивів, з яких суд виходив при його ухваленні, та взагалі будь-яких обґрунтувань є також безпідставним, оскільки суд в повній мірі оцінив аргументи, наведені учасниками справи, всебічно дослідив всі наявні докази у справі та прийняв обґрунтоване та законне рішення.

За наведених обставин, ДЕІ у Кіровоградській області вважає рішення суду першої інстанції законним та прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У відповіді на відзив ТОВ «ТД «САН ОЙЛ» вказує, що відповідач порушив його права наступними діями (бездіяльністю): провів планову перевірку всупереч Річного плану здійснення заходів державного нагляду контролю Держекоінспекції на 2019 рік; не повідомив суб`єкта господарювання за 10 днів до дати проведення про планову перевірку; не роз`яснив право суб`єкта господарювання не допускати до перевірки посадових осіб органу державного нагляду; ввів в оману суб`єкта господарювання щодо відсутності в останнього права не допускати до перевірки посадових осіб органу державного нагляду, у зв`язку з чим, обманним шляхом отримав допуск до перевірки; передчасно виніс постанову про накладення штрафних санкцій; визначив непропорційний порушенню та покаранню розмір штрафних санкцій.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон № 877-V).

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення (стаття 2).

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 877-V, виключно законами встановлюються, зокрема, органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності та види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю).

Орган державного ринкового нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Судом установлено, що 02-03.07.2019 року ДАІ у Кіровоградській області на підставі направлення від 01.07.2019 року № 402/19 та наказу від 01.07.2019 року № 671 проведено планову перевірку характеристик продукції, а саме: автомобільних бензинів, дизельного, суднового та котельного палива на АЗС № 80 Sun Oil за адресою: вул. Бережинське шосе 6, с. Бережинка, Кіровоградський район, Кіровоградська область, 27605, ТОВ «ТД «САН ОЙЛ» (код ЄДРПОУ 391971130), місцезнаходження юридичної особи: вул. Ромена Роллана, буд. 12, м. Харків, 61058 /а.с. 18, 19/.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки характеристик продукції від 03.07.2019 року № 2-6.01/19, а також складено протокол від 03.07.2019 року № 2-19 про виявлені порушення: розповсюдження за відсутності національного знаку відповідності «Бензину неэтилированного АИ-95- К5-Евро по СТБ 1656-2016 Класс В (виробник ОАО «Мозырский нефтеперерабатывающий завод» Республика Беларусь) в паспорті № 687 від 12.05.2019 року, «Паливо дизельне ЄВРО, сорт Е, екологічного класу К5 (ДТ-Е-К5))» виробник АО «Куйбышевский нефтеперерабатывающий завод», виробник Російська Федерація м. Самара, вул. Грозненська, 25 в паспорті № 90 від 27.05.2019 року, «Паливо дизельне ЄВРО, сорт У, екологічного класу К5 (ДТ-Е-К5)» виробник Филиал ПАО «АНК «Башнефть-Новойл» Російська Федерація, Республіка Башкортостан в паспорті якості №329 від 18.12.2019 року /а.с. 20-24, 25-26/.

За результатами розгляду протоколу від 03.07.2019 року № 2-6.01/19 та акту перевірки характеристик продукції від 03.07.2019 року № 2-6.01/19, відповідачем винесено постанову від 03.07.2019 року № 2-19, відповідно до якої, за порушення вимог п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» - розповсюдження продукції, на якій відсутній знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, до позивача ТОВ «ТД «САН ОЙЛ» застосовано штрафні санкції у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 4.250 грн. /а.с. 29-30/.

Також, 03.07.2019 року відповідачем прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 1, яким до позивача застосовано обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та усунення формальної невідповідності вимогам Технічного регламенту. Вжити заходів щодо приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами шляхом взаємодії з суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання відповідної продукції або в інший спосіб, що не суперечить законодавству. Термін виконання – 01.09.2019 року /а.с. 27-28/.

Необхідність прийняття такого рішення обґрунтовано розповсюдженням позивачем продукції «Паливо дизельне ЄВРО, сорт Е, екологічного класу К5 (ДТ-Е-К5)», (ДП- Л-Євро5-В0), «Паливо дизельне ЄВРО, сорт Е, екологічного класу К5 (ДТ-Е-К5)», «Бензин неэтилированный АИ-95-К5-Евро по СТБ 1656-2016 Класс в» (А-95-Євро5- Е5), що не відповідає вимогам п.п. 9, 20 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 року № 927 на АЗС № 80 Sun Oil за адресою: вул. Бережинське шосе 6, с. Бережинка, Кіровоградський район, Кіровоградська область, 27605, ТОВ «ТД «САН ОЙЛ» (код ЄДРПОУ 391971130), місцезнаходження юридичної особи: вул. Ромена Роллана, буд. 12, м. Харків, 61058.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що спеціальним Законом, який встановлює правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції є Закон України від 02.12.2010 року № 2735-VI «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (далі – Закон № 2735-VI).

За визначенням ст. 1 Закону № 2735-VI державний ринковий - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2735-VI, дія цього Закону поширюється на відносини щодо:

здійснення ринкового нагляду за продукцією, що охоплюється встановленими вимогами, крім видів продукції, зазначених у частині п`ятій цієї статті;

здійснення контролю всієї продукції, крім видів продукції, зазначених у частині п`ятій цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону № 2735-VI, дія цього Закону не поширюється на відносини, пов`язані із здійсненням нагляду та контролю такої продукції: 1) послуги та роботи; 2) харчові продукти, харчові добавки, ароматизатори, дієтичні добавки та допоміжні матеріали для переробки харчових продуктів; 3) продукти тваринного походження; 4) корми, кормові добавки та премікси; 5) живі рослини і тварини; 6) продукція людського, рослинного і тваринного походження, що безпосередньо використовується як репродуктивний матеріал, призначений для відтворення; 7) спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби; 8) лікарські засоби та ветеринарні препарати; 9) наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори; 10) ядерні матеріали, спеціальні матеріали, що розщеплюються, інша продукція у сфері використання ядерної енергії; 11) вироби військового призначення; 12) об`єкти містобудування; 13) об`єкти авіаційної діяльності.

Частиною 1 Закону № 2735-VI визначено, що сфера відповідальності органу ринкового нагляду - перелік видів продукції, затверджений відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України, щодо яких відповідний орган ринкового нагляду здійснює ринковий нагляд.

На виконання цих вимог Закону № 2735-VI, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року № 1069 затверджено Перелік видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд, відповідно п. 21 якого, на відповідність вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 року № 927 «Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив», Держекоінспекція здійснює державний ринковий нагляд відносно такого виду продукції: - «Автомобільні бензини, дизельне, суднове та котельне паливо».

Таким чином, колегія суддів зазначає, що в даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми спеціального Закону № 2735-VI, відтак, доводи позивача про переважність застосування норм Закону № 877-V - є помилковими.

Колегія суддів зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 15 Закону № 2735-VI посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, зокрема, мають право:

1) проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, документальні перевірки та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування);

2) безперешкодно відвідувати, за умови пред`явлення службового посвідчення та посвідчення (направлення) на проведення перевірки, у будь-який час протягом часу роботи об`єкта:

а) торговельні та складські приміщення суб`єктів господарювання і місця, зазначені у пункті 2 частини дев`ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції і перевірок стану виконання суб`єктами господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

б) місця, зазначені в пункті 3 частини дев`ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок додержання вимог щодо представлення продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, перевірок характеристик продукції та перевірок виконання суб`єктами господарювання приписів і рішень відповідно до частини п`ятої статті 26 цього Закону;

в) місця, зазначені в пункті 4 частини дев`ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції;

5) складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб`єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та встановлених вимог;

6) складати на основі актів перевірок протоколи про адміністративні правопорушення у сфері здійснення ринкового нагляду та розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення згідно із законом України <� >.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону № 2735-VI ринковий нагляд здійснюється відповідно до секторальних планів ринкового нагляду, які щорічно затверджуються органами ринкового нагляду відповідно до сфер їх відповідальності. Секторальний план ринкового нагляду охоплює види продукції відповідно до сфер відповідальності органів ринкового нагляду та визначає належність цих видів продукції до певного ступеня ризику.

Як убачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією України затверджено секторальний план державного ринкового нагляду на 2019 рік продукції «Автомобільний бензин, дизельне, суднове та котельне паливо» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 року № 927 «Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив», орган ринкового нагляду – Держекоінспекція /а.с. 40/.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону № 2735-VI заходами ринкового нагляду є:

1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування);

2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають:

а) обмеження надання продукції на ринку;

б) заборону надання продукції на ринку;

в) вилучення продукції з обігу;

г) відкликання продукції;

3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

2. У випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», заходи ринкового нагляду вживаються щодо продукції, яка:

1) надається на ринку, в тому числі щодо одиниць чи партій введеної в обіг продукції, що зберігаються на складах виробників (імпортерів);

2) представлена за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб;

3) перебуває під митним контролем у разі призупинення її митного оформлення за результатами контролю продукції.

Порядок проведення перевірок характеристик продукції унормовано положеннями ст. 23 Закону № 2735-VI.

Так, відповідно до ч.ч. 1-4 наведеної статті Закону, під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції.

При проведенні перевірок характеристик продукції органи ринкового нагляду враховують ступінь ризику, який може становити відповідна продукція, а також відомості, що містяться у зверненнях споживачів (користувачів) про захист їх права на безпечність продукції, та іншу інформацію щодо продукції.

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки.

Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (ч. 5 ст. 23 Закону № 2735-VI).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 2735-VI передбачено, що органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів: 1) планові - згідно із секторальними планами ринкового нагляду.

Як установлено судовим розглядом, в ході перевірки перевіряючими було встановлено факти порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 року № 927 «Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив», як розповсюджувачем.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення державної політики у сфері технічного регулювання; у межах своєї компетенції затверджує технічні регламенти, якщо їх не затверджено законами чи актами центральних органів виконавчої влади.

Згідно до пункту 1 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 року № 927 (далі – Технічний регламент) - встановлює вимоги до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, що виробляються, вводяться в обіг та реалізуються на території України, з метою захисту життя та здоров`я людини, тварин, рослин, національної безпеки, охорони навколишнього середовища та природних ресурсів.

Відповідно п.п. 5-10 технічного регламенту дозволяється виготовлення, введення в обіг і обіг палив, які відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

Під час оптового постачання (реалізації) палива постачальник (продавець) повинен надати покупцеві на його вимогу копію декларації про відповідність.

Під час роздрібного постачання (реалізації) палива позначення палив повинне бути розміщено у місцях, доступних для споживача (на паливо-розподільчому обладнанні), а також відображено в розрахункових документах. На вимогу споживача (покупця) продавець повинен надати копію документа про якість (паспорт якості) палива та копію декларації про відповідність.

Кожна партія палива, що вводиться в обіг або перебуває в обігу, повинна мати документ про якість (паспорт якості) палива.

Документ про якість (паспорт якості) палива повинен містити: дату видачі і номер документа; назву, марку палива; товарний знак підприємства-виробника, його назву та адресу; назву та адресу постачальника (за наявності); дату виготовлення палива; дату відбирання проби та дату проведення випробування; нормативні значення та фактичні результати випробувань, які підтверджують відповідність марки палива вимогам цього Технічного регламенту; відомості щодо декларації про відповідність; посилання на нормативні документи на методи випробування згідно з нормативним документом на паливо; номер партії (резервуара); дані про вид та кількість добавок (присадок); підпис начальника відділу технічного контролювання або керівника лабораторії, яка виконує функції відділу, або уповноваженої особи, завірений печаткою.

Вимоги щодо позначення автомобільного бензину і дизельного палива наведені у додатку 1 до цього Технічного регламенту.

Пунктом 17 Технічного регламенту передбачено, що для проведення оцінки відповідності виробник або уповноважений представник застосовує процедуру оцінки відповідності, яку встановлено Технічним регламентом модулів оцінки відповідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2003 року № 1585 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 41, ст. 2175; 2011 р., № 67, ст. 2581), для:

палив, що виробляють або імпортують партіями, - за модулем F1;

палив, що виробляють дослідними партіями, - за модулем F1;

палив, що виробляють серійно, - за модулем A1.

Виробник або уповноважений представник розробляє технічну документацію, яка повинна містити інформацію про виробництво і застосування палив і за якою можливо оцінити відповідність палив вимогам цього Технічного регламенту.

До технічної документації додаються: технологічний регламент або інструкція на виробництво, або технологія виробництва; акт впровадження у серійне виробництво продукції; акти приймання дослідної партії та протоколи випробувань продукції.

Для палив, які містять у своєму складі добавки (присадки), до технічної документації також додаються: документ про допуск до застосування добавки (присадки) у відповідному типі палива, дані щодо вмісту в паливі; паспорт безпечності добавки (присадки); інформація про місцезнаходження юридичної особи виробника (п. 18).

За результатами проведення оцінки відповідності виробник або уповноважений представник складає декларацію про відповідність за формою згідно з додатком 6 до цього Технічного регламенту (п. 19).

Перед введенням в обіг палив на документ про якість (паспорт якості) палива виробником повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність палива вимогам цього Технічного регламенту, так, щоб забезпечувалася його видимість, розбірливість та незмивність (п. 20).

Форма, опис знака відповідності технічним регламентам, правила та умови його нанесення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 року № 1184.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 2735-VI під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом «а» пункту 2 частини першої цієї статті: 1) на початковому етапі перевірки об`єктами перевірки є: а) наявність на продукції знака відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення знака відповідності технічним регламентам.

Як установлено судовим розглядом, при проведені планової перевірки характеристик продукції автомобільних палив, дизельного палива на АЗС 12-01 ТОВ «ТД «САН ОЙЛ» встановлено виробника палива, які є нерезидентами України (Республіка Білорусь, Російська Федерація).

Пунктом 21 Технічного регламенту визначено, що виробник або уповноважений представник зберігає технічну документацію та декларацію про відповідність протягом 10 років після виготовлення останньої партії палива і надає їх для перевірки відповідним органам державного ринкового нагляду в установлених законодавством випадках.

У разі коли виробник не є резидентом України та не має уповноваженого представника в Україні, такі зобов`язання покладаються на особу, яка ввела паливо в обіг на ринку України.

Таким чином, колегія суддів, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, зазначає, що контроль при розповсюдженні палив з документами, які відповідають вимогам Технічного регламенту покладаються на ТОВ «ТД «САН ОЙЛ».

Відповідно до статті 29 Закону № 2735-VI у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

У разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам та одночасно становить серйозний ризик, орган ринкового нагляду вживає обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених частиною першою статті 28 цього Закону.

Орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо усунення формальної невідповідності, якщо цей орган встановить будь-яку таку невідповідність:

знак відповідності технічним регламентам було нанесено з порушенням вимог, визначених у відповідному технічному регламенті;

не було нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено відповідним технічним регламентом;

не було складено декларацію про відповідність або декларація про відповідність (її копія чи спрощена декларація про відповідність) не супроводжує продукцію, якщо це передбачено відповідним технічним регламентом;

декларацію про відповідність було складено з порушенням вимог;

органу ринкового нагляду не надано доступу до технічної документації або вона є неповною;

вчинено інші порушення встановлених вимог, визначені у відповідному технічному регламенті як формальна невідповідність.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 33 Закону № 2735-VI обмежувальні (корегувальні) заходи запроваджуються відповідними рішеннями органів ринкового нагляду.

Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути прийняті:

1) за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції (крім перевірок, що проводяться відповідно до статті 26 цього Закону), у тому числі перевірок, що проводяться на підставі повідомлень органів доходів і зборів про призупинення митного оформлення продукції відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону;

2) за результатами моніторингу результативності запровадженої заборони надання продукції на ринку, здійсненого відповідно до частини десятої статті 34 цього Закону;

3) на підставі повідомлень про продукцію, що становить ризик, наданих суб`єктами господарювання відповідно до вимог відповідних технічних регламентів;

4) на підставі повідомлень про продукцію, що не відповідає загальній вимозі щодо безпечності продукції, наданих суб`єктами господарювання відповідно до Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Частинами 7, 8 ст. 33 Закону № 2735-VI передбачено, що у рішенні органу ринкового нагляду про заборону чи обмеження надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу або її відкликання зазначаються:

1) обґрунтування підстав прийняття такого рішення;

2) конкретні обмежувальні (корегувальні) заходи та пов`язані з ними дії, що має виконати суб`єкт господарювання, до якого застосовуються такі заходи;

3) потреба у вжитті відповідних обмежувальних (корегувальних) заходів щодо всього обсягу продукції певної марки (моделі, артикулу, модифікації) або її окремих партій чи серій;

4) строк виконання рішення;

5) способи, порядок і строки оскарження суб`єктом господарювання цього рішення;

6) строк повідомлення відповідним суб`єктом господарювання органу ринкового нагляду про виконання рішення.

Обмежувальні (корегувальні) заходи залежно від обставин можуть застосовуватися до всього обсягу продукції певної марки (моделі, артикулу, модифікації) або її окремих партій чи серій.

Як установлено судовим розглядом, оскаржуване позивачем рішення ДЕІ у Кіровоградській області про вжиття відносно ТОВ «ТД «САН ОЙЛ» обмежувальних (корегувальних) заходів від 03.07.2019 року № 1 відповідає наведеним вище вимогам Закону № 2735-VI, відтак, є правомірним та скасуванню не підлягає. Доказів зворотного судам першої та апеляційної інстанції позивачем не надано.

Колегія суддів зазначає, що відповідальність суб`єктів господарювання за порушення, виявлені під час заходів ринкового контролю встановлені приписами статті 44 Закону № 2735-VI.

Так, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 44 цього Закону до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі: розповсюдження продукції, на якій відсутній знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п`ятдесяти до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час планової перевірки, відповідачем встановлено розповсюдження позивачем трьох видів продукції, на яких відсутній знак відповідності: «Бензин неэтилированный АИ-95-К5-Евро по СТБ 1656-2016 Класс В» (виробник ОАО «Мозырский нефтеперерабатывающий завод», Республіка Білорусь); «Паливо дизельне ЄВРО, сорт Е, екологічного класу К5 (ДТ-Е-К5)» (виробник Филиал ПАО «АПК "Башнефть-Новойл» Российская Федерация, Республика Башкортостан); «Паливо дизельне ЄВРО, сорт Е, екологічного класу К5 (ДТ-Е-К5)» (виробник АО «Куйбышевский нефтеперерабатующий завод», виробник Російська Федерація, м. Самара, вул. Грозненська, 25).

За таких обставин, колегія суддів, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, вважає правомірним застосування до ТОВ «ТД «САН ОЙЛ» штрафу на підставі та у розмірі, визначеному п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону № 2735-VI.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «САН ОЙЛ» залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду.

Головуючий суддя

(підпис)

Л.В. Мельнікова

Судді

(підпис) (підпис)

О.М. Калитка С.С. Рєзнікова

Постанова у повному обсязі складена і підписана 13 грудня 2019 року.