-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/16750/2019
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 759/15306/17
12 грудня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Куркіній І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Шкурідіна Євгена Євгеновича на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2019 року, постановлену під головування судді Величко Т.О., про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та стягнення коштів, -
в с т а н о в и в :
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та стягнення коштів.
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недійсним правочин, а саме договір купівлі-продажу автомобіля Toyota Highlander, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_3 , укладений 15 травня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за довідкою-рахунком №ВІА469185.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальний збиток у розмірі 1 498 872 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 8900 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
14 травня 2018 року ОСОБА_2 отримав в суді першої інстанції три виконавчих листи на виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року.
01.08.2018 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Трюхіна Анна Андріївна подала заяву про перегляд заочного рішення суду.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року по цивільній справі №759/15306/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та стягнення коштів - залишено без задоволення.
26 грудня 2018 року відповідачем ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на заочне рішення Святошинського районного суду м.Києва від 12 березня 2018 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та стягнення коштів - залишено без змін.
25 вересня 2019 року ОСОБА_1 подано заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Вимоги заяви мотивував тим, що на підставі заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року судом було видано виконавчий лист №759/15306/17, в якому зазначено, що судове рішення набрало законної сили 12 квітня 2018 року.
Проте, системний аналіз ст.ст. 273, 284, 287 ЦПК України свідчить про те, що заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2018 року могло набрати законної сили 12 квітня 2018 року лише у тому випадку, якби повний текст заочного рішення було вручено відповідачу в день постановлення заочного рішення 12.03.2018 року та відповідач не скористався би своїм правом на подачу заяви про перегляд заочного рішення.
Святошинський районний суд м. Києва, не дочекавшись інформації щодо вручення ( невручення) йому, як відповідачу у справі, копії судового рішення, 14.05.2018 року видав виконавчий лист з відміткою про набрання вказаним заочним рішенням законної сили 12.03.2019 року. При цьому з матеріалів справи вбачається, що копію судового рішення він не отримав, конверт з вказаним рішення суду повернувся на адресу суду з відміткою за «закінченням терміну зберігання».
Вказував, що оскільки постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року заочне рішення Святошинського районного суду м.Києва від 12.03.2018 року було залишене без змін, тому саме 10 вересня 2019 року заочне рішення набрало законної сили.
Звертав увагу на те, що невірно визначений судом строк набрання законної сили заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2018 року, призвів до того, що в період з 14 травня 2018 року по 10 вересня 2019 року виконувалось вказане заочне рішення суду, яке не набрало законної сили.
Вважав, що допущені судом порушення можуть бути усунуті лише шляхом визнання виконавчого листа, виданого 14 травня 2018 року таким, що не підлягає виконанню. Подальше виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2018 року, яке набрало законної сили лише 10.09.2019 року, буде можливе шляхом видачі нового виконавчого листа, який буде оформлено з дотриманням вимог ст. 273 ЦПК України щодо зазначення у ньому правильного строку набрання чинності судовим рішенням.
Враховуючи наведене просив суд першої інстанції визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист №759/15306/17 від 14 травня 2018 року, виданий на підставі заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню залишено без задоволення.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 15 листопада 2019 року представник ОСОБА_1 адвокат Шкурідін Євген Євгенович подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2019 року скасувати та постановити нову, якою визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 759/15306/17 від 14 травня 2018 року, виданий на підставі заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2018 року.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною та необґрунтованою.
Зазначив, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що заочне рішення набрало законної сили зі спливом 30 днів з дня його проголошення.
Також районним судом невірно визначено дату набрання чинності судовим рішенням, оскільки суд визначав вказану дату не від дати складання повного тексту судового рішення, а від дати проголошення короткого судового рішення. Вважав, що повний текст судового рішення було виготовлено 02.04.2018 року, оскільки в цей день рішення суду було надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень, тому суддя Величко Т.О. не мала права у виконавчому листі зазначати, що рішення набрало законної сили 12 квітня 2018 року.
Звертав увагу на те, що суд першої інстанції зробив невірний висновок про відсутність порушення процедури видачі виконавчого листа, так як, видаючи виконавчий лист 14 травня 2018 року, тобто на півтора роки раніше, ніж судове рішення набрало законної сили, суд видав його помилково. Помилкова та передчасна видача виконавчого листа може бути усунута лише шляхом визнання виконавчого листа, виданого 14 травня 2018 року таким, що не підлягає виконанню, як це передбачено ст.432 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник стягувача ОСОБА_2 адвокат Войтенко Ігор Васильович просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги посилаючись на те, що заяву про перегляд заочного рішення було подано після набрання ним законної сили, при цьому, чинне законодавство не передбачає автоматичне зупинення набрання законної сили судовим рішенням у разі його оскарження після набрання ним законної сили, тому правильним вважає висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі посилаючись на те, що апелянтом не враховано, що заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Відтак, визначені апелянтом обставини не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Шкурідін Євген Євгенович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заінтересовані особи ОСОБА_2 та приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна в судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника апелянта, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недійсним правочин, а саме договір купівлі-продажу автомобіля Toyota Highlander, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_3 , укладений 15 травня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за довідкою-рахунком №ВІА469185.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальний збиток у розмірі 1 498 872 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 8900 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Копію вказаного судового рішення було надіслано відповідачу до відома, проте вона повернулось на адресу суду без вручення, із відміткою пошти причини невручення «за закінченням терміну зберігання».
На виконання вказаного рішення суду від 12 березня 2018 року, Святошинським районним судом м. Києва за заявою стягувача 14.05.2018 року було видано три виконавчі листи, в яких зазначено, що рішення набрало законної сили 12 квітня 2018 року.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 30.05.2018 року було відкрито виконавче провадження ВП№56502295 з примусового виконання виконавчого листа №759/15306/17, виданого 14.05.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріального збитку в розмірі 1 498 872 грн.
04 липня 2018 року представник ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи та 01 серпня 2018 року відповідачем було подано заяву про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року по цивільній справі №759/15306/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та стягнення коштів - залишено без задоволення.
26 грудня 2018 рок відповідачем ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на заочне рішення Святошинського районного суду м.Києва від 12 березня 201 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та стягнення коштів - залишено без змін.
Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа №759/15306/17, виданого 14.05.2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріального збитку в розмірі 1 498 872 грн. таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 посилався на те, що вказаний виконавчий лист було видано судом першої інстанції до набрання законної сили заочним рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2018 року.
Відмовляючи в задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції посилався на те, що виконавчий лист було видано судом з дотриманням вимог закону і підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню немає.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Обов`язковість виконання судових рішень закріплена також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, положення якої є обов`язковими для виконання в Україні.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.
Згідно з ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Тобто, виконавчий лист, є похідним від судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до змісту вказаної вище норми ЦПК України, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Таким чином, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст.432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №2-4671/11.
Заявником не надано суду доказів того, що виконавчий лист №759/15306/17, виданий 14.05.2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріального збитку в розмірі 1 498 872 грн., виданий Святошинським районним судом м.Києва 14.05.2018 року помилково, рішення Святошинського районного суду від 12 березня 2018 року не скасовано, інших, визначених ст. 432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню не зазначив, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні його заяви.
Доводи апеляційної скарги про неправильність висновку суду першої інстанції про те, що заочне рішення набрало законної сили зі спливом 30 днів з дня його проголошення, правильність вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
З матеріалів справи вбачається, що заочне рішення Святошинського районного суду від 12 березня 2018 року було постановлено у відсутності відповідача, а тому копія вказаного судового рішення була направлена судом 19 березня 2018 року на єдину відому суду адресу його реєстрації: АДРЕСА_1 . Вказане поштове відправлення повернулась на адресу районного суду 11.05.2018 року з відміткою " за закінченням строку зберігання".
Станом на 14 травня 2018 року від відповідача на адресу суду не надійшло заяви про перегляд заочного рішення, апеляційна скарга також не подавалась, а тому на підставі поданої заяви позивача від 12 березня 2018 року, 14 травня 2018 року Святошинським районним судом м.Києва було видано позивачу три виконавчі листи на виконання рішення Святошинського районного суду м.Києва від 12 березня 2018 року. З урахуванням зазначеного, судом першої інстанції і було вказано у виконавчому листі дату набрання рішенням суд законної сили - 12 квітня 2018 року.
Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції невірно визначено у виконавчому листі дату набрання чинності заочним рішення Святошинського районного суду м.Києва від 12 березня 2018 року - 12 квітня 2018 року, так як суд обчислював вказаний строк не від дати складання повного тексту судового рішення, а від дати проголошення короткого судового рішення, тоді як повний текст судового рішення було виготовлено 02.04.2018 року, так як в цей день вказане рішення було надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що в заочному рішенні суду від 12 березня 2018 року не зазначено дату виготовлення повного судового рішення. Дата надіслання судового рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень не обов`язково є датою складання повного судового рішення, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на вказані обставини не ґрунтується на фактичних обставинах справи та вимогах процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про неправильність висновку суду першої інстанції щодо відсутності порушення процедури видачі виконавчого листа, так як, видаючи виконавчий лист 14 травня 2018 року, тобто на півтора роки раніше, ніж судове рішення набрало законної сили, суд видав його помилково, а помилкова та передчасна видача виконавчого листа може бути усунута лише шляхом визнання виконавчого листа, виданого 14 травня 2018 року таким, що не підлягає виконанню, як це передбачено ст.432 ЦПК України, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
На час видачі виконавчого листа №759/15306/17 14.05.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріального збитку в розмірі 1 498 872 грн., ні заяви про перегляд заочного рішення суду, ні апеляційної скарги сторонами подано не було, рішення суду набрало законної сили, добровільно виконано відповідачем не було, а тому виконавчий лист за заявою стягувача був виданий судом першої інстанції підставно та у відповідності з вимогами ЦПК України, а доводи апеляційної скарги про видачу виконавчого листа помилково та передчасно є безпідставними.
Принцип юридичної визначеності є одним із елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності») та має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних проявів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
Рішення суду набирає законної сили одномоментно і така його якість не може розділятися в часі окремо для позивача та відповідача. Наведене не позбавляє відповідача права подати у встановлений строк заяву про перегляд заочного рішення суду та клопотати про поновлення пропущеного процесуального строку, за наявності відповідних підстав.
Враховуючи те, що заяву про перегляд вказаного заочного рішення було подано з пропуском строку, встановленого законом, а саме 01 серпня 2018 року, тому рішення суду першої інстанції ухвалене 12 березня 2018 року, набрало законної сили 12 квітня 2018 року.
Оскільки заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року, ухвалене у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та стягнення коштів, залишено без змін і після його перегляду в апеляційному порядку, обставин для визнання виданого на його виконання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не вбачається.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідачем не було виконано рішення суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог заявника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа такими, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 375 ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2019 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Шкурідіна Євгена Євгеновича.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шкурідіна Євгена Євгеновича залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 13 грудня 2019 року.
Головуючий: Судді:
скопійовано
-
скопійовано
-
