Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 601/1304/15-ц

провадження № 61-33216св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідачі за зустрічним позовом: товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування», ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2017 року у складі судді Мочальської В. М. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 25 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Гірського Б. О., Бершадської Г. В., Ткач О. І.,

у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування», ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

В червні 2015 року ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування» звернулося з позовом до суду, посилаючись на те, що 10 лютого 2014 року товариство та ОСОБА_2 уклали договір добровільного страхування транспортного засобу, згідно якого було застраховано автомобіль SUZUKI SX4, державний номерний знак НОМЕР_1 .

25 березня 2014 року в місті Одесі на вул. Середньофонтанській, 19-А сталася дорожньо-транспортна пригода (наїзд на пішохода). Повна вартість відновлювального ремонту автомобіля внаслідок пошкоджень у результаті ДТП склала 17 671,50 грн і була повністю відшкодована страховиком, що підтверджується платіжними дорученнями.

У порядку статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України

ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 17 671,50 грн страхового відшкодування в порядку регресу.

В грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування» про визнання договору страхування недійсним, посилаючись на те, що підпис у графі «Страхувальник» пункту 13 договору комплексного добровільного страхування наземного транспортного засобу не належить ОСОБА_2 та підпис у графі «Страховик» не належить ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 25 квітня 2017 року, у задоволенні вищевказаних позовів відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування» суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що необережність потерпілого (пішохода) не є підставою для покладення на нього відповідальності за шкоду, завдану джерелу підвищеної небезпеки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої та ухвалу апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування», а у зустрічному позові ОСОБА_1 відмовити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 601/1304/15-ц і витребувано її з Кременецького районного суду Тернопільської області.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

04 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції та апеляційної інстанції не правильно застосував норми ЦК України та судову практику, що стосуються предмета позову.

Заперечення на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що 10 лютого 2014 року між ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір комплексного добровільного страхування наземного транспортного засобу Каско 50/50 CLAU-2462, згідно умов якого застраховано автомобіль SUZUKI SX4, державний номерний знак НОМЕР_1 . Страхова сума складає 150 000 грн (т. 1 а. с. 5-11).

Автомобіль SUZUKI SX4, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 12).

25 березня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої було пошкоджено автомобіль SUZUKI SX4, державний номерний знак НОМЕР_1 , а страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 17 671,50 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а. с. 32, 33).

Як вбачається з постанови старшого слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Одеській області від 18 листопада 2014 року, 25 березня 2014 року приблизно о 10 годин 45 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем SUZUKI SX4, державний номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Середньофонтанській в Приморському районі міста Одеси, навпроти будинку № 19-А, скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка перебігала проїжджу частину зліва направо відносно автомобіля у невстановленому для переходу місці.

Дорожньо-транспортна пригода трапилась через невиконання пішоходом ОСОБА_1 вимог пункту 4.14 ПДР. В діях водія ОСОБА_2 відсутні ознаки складу злочину, передбаченого статтею 286 КК України, оскільки остання не мала технічної можливості уникнути наїзду на пішохода. Кримінальне провадження за фактом ДТП за участю водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю в діях вказаного водія ознак злочину (т. 1 а. с. 17).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої та ухвала апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Верховний Суд виходить з того, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини особи, яка завдала шкоду, відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди визначено ЦК України.

Відповідно до статті 1187 ЦК України умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.

Відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, виключається внаслідок непереборної сили та умислу потерпілого.

Безумовною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності без вини є дія непереборної сили.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.

Як підстава звільнення особи, що порушила зобов`язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю.

Обов`язок доведення непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Груба необережність потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування потерпілому за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки, однак не тягне за собою відповідальності потерпілого за заподіяння шкоди транспортному засобу.

Перед потерпілим несуть обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Верховний Суд погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанції, що необережність потерпілого (пішохода) не є підставою для покладення на нього відповідальності за шкоду, завдану джерелу підвищеної небезпеки.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішення суду першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків рішення суду першої та ухвали апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та ухвалу апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 25 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. В. Сердюк І. М. Фаловська