ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №815/7108/14

адміністративне провадження №К/9901/7655/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Калашнікової О.В.,

суддів - Білак М.В., Губської О.А.,

за участю секретаря судового засідання Носадчої О.Е.,

учасники справи:

представник відповідача Клименко В.О.,

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року

(головуючий суддя - Тарасишина О.М., судді: Вовченко О.А., Потоцька Н.В.),

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року

(головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді: Джабурія О.В., Крусян А.В.)

у справі № 815/7108/14

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправними та скасування рішень

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства юстиції України (надалі також - відповідач, Міністерство, Мін`юст), в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) Міністерства юстиції України про застосування до нього як арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), що було оформлено протоколом її засідання від 29 вересня 2014 року №19/09/2014;

- пункт 4 наказу Міністерства юстиції України №1924/5 від 17 листопада 2014 року про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №84 від 8 лютого 2013 року, видане ОСОБА_1 на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 29 вересня 2014 року №119 та протоколу її засідання від 29 вересня 2014 року №19/09/14.

2. На думку позивача, оскаржувані рішення щодо анулювання його свідоцтва є протиправними, необґрунтованими, прийнятими на підставі акту про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки, який був складений із порушенням чинного законодавства, оскільки фактично арбітражний керуючий від проведення перевірки не відмовлявся, до того ж сама процедура притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності була проведена з порушенням вимог законодавства.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Суд першої інстанції вказав, що Міністерство, приймаючи оскаржувані рішення, діяло у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України, оскільки судовим рішенням у справі № 815/6443/14, що набрало законної сили, визнана протиправною невиїзна позапланова перевірка, в межах якої прийняті оскаржувані рішення.

Короткий змість рішення суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року залишено без змін. Суд апеляційної інстанції зазначив, що порушення порядку призначення перевірки є підставою для визнання перевірки незаконною та свідчить про відсутність правових наслідків для такої перевірки, а саме - прийняття оскаржуваних рішень щодо анулювання свідоцтва позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Міністерство звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

6. В касаційній скарзі відповідач зазначив, що ним оскаржено в касаційній інстанції судові рішення у справі № 815/6443/14, на висновках яких базуються оскаржувані рішення у справі, що розглядається.

7. Скаржник наголосив, що в оскаржуваних судових рішеннях взагалі не надавалась оцінка поясненням, доводам та запереченням Міністерства юстиції України, не оцінювалися наведені в них докази, обставини справи, що свідчать про неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

8. На думку відповідача, судами першої та апеляційної інстанцій неправильно дана правова оцінка обставин справи, внаслідок чого зроблено висновок про відсутність факту вчинення позивачем порушень, незважаючи на те, що ОСОБА_1 неналежно виконував свої обов`язки як арбітражний керуючий.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства юстиції України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року.

10. Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року вказану касаційну скаргу прийнято до провадження.

11. Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року зупинено провадження у справі № 815/7108/14 до ухвалення рішення Верховним Судом у справі № 815/6443/14.

12. Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року провадження у справі № 815/7108/14 поновлено.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. На підставі наказу Мін`юсту від 25 січня 2013 року № 175/5 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 08 лютого 2013 року № 84.

14. Головне управління юстиції в Одеській області (надалі - ГУЮ в Одеській області) листом від 30 квітня 2014 року № 10-18/3137 звернулося до Мін`юсту з прохання розглянути питання щодо проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 з питання неподання у встановлений строк документів обов`язкової звітності, передбаченої Порядком подання арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) обов`язкових відомостей (інформації), затвердженим наказом Мін`юсту від 18 січня 2013 року № 130/5.

15. У відповідь на вказаний лист, Мін`юст листом від 10 червня 2014 року № 3305-0-32-14/132 надав доручення ГУЮ в Одеській області провести позапланову перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1.

16. ГУЮ в Одеській області 08 серпня 2014 року прийнято наказ № 460/03-07 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 », створено комісію для проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 , якій доручено у період з 15 по 19 серпня 2014 року провести таку перевірку за місцезнаходженням органу контролю. Предметом позапланової невиїзної перевірки визначено неподання арбітражним керуючим у встановлений строк документів обов`язкової звітності.

17. У зв`язку з надходженням 14 серпня 2014 року до Головного управління юстиції в Одеській області листа ОСОБА_1 про відкладення проведення перевірки на підставі хвороби та перебування на лікарняному, наказом ГУЮ в Одеській області від 14 серпня 2014 року № 476/03-07 внесено зміни до наказу від 08 серпня 2014 року № 460/03-07 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 », відповідно до яких термін проведення такої перевірки визначено у період з 26 по 28 серпня 2014 року.

18. 26 серпня 2014 року позивач повідомив ГУЮ в Одеській області, що знову перебуває на лікарняному.

19. 28 серпня 2014 року ГУЮ в Одеській області складено акт № 47 про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки.

20. Наказом Міністерства юстиції України № 1924/5 від 17 листопада 2014 року анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 84 від 08 лютого 2013 року на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 29 вересня 2014 року № 119 та протоколу її засідання від 29 вересня 2014 року № 19/09/14.

21. Не погоджуючись із анулюванням свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, позивач звернувся до суду.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

22. Статтею 1 Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 4212-VI; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

23. За змістом положень статті 106 Закону № 4212-VI контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснює державний орган з питань банкрутства та його територіальні органи шляхом проведення планових і позапланових виїзних та невиїзних перевірок.

24. Відповідно до частин другої, третьої статті 106 Закону № 4212-VI позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.

У перевірках беруть участь представники державного органу з питань банкрутства та його територіальних органів з можливістю залучення найбільш досвідчених і висококваліфікованих арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства.

25. За приписами статті 3 Закону № 4212-VI державний орган з питань банкрутства сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, у тому числі процедур банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п`ятдесят відсотків; організовує систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); установлює вимоги для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); здійснює інші передбачені законодавством повноваження.

26. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 затверджено Положення про Міністерство юстиції України, відповідно до пунктів 1, 3, 10 якого Мін`юст є державним органом з питань банкрутства та здійснює державну політику з питань банкрутства у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

27. Відповідно до підпункту 50 пункту 4 Положення № 228 Мін`юст як державний орган з питань банкрутства здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих.

28. У свою чергу, пунктом 4.29 Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Мін`юсту від 23 червня 2011 року № 1707/5, передбачено, що головне управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань здійснює за дорученням Міністерства юстиції України контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

29. Так, з метою реалізації повноважень щодо здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, а також деталізації та уточнення порядку реалізації таких повноважень, Мін`юст наказом від 27 червня 2013 року № 1284/5 затвердив Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (надалі - Порядок № 1284/5).

30. Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 1284/5 контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

31. Згідно з абзацом 5 пункту 2.6 Порядку № 1284/5 підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, неподання у встановлений строк арбітражним керуючим документів обов`язкової звітності.

32. Підпунктом 2.15.2. пункту 2.15 Порядку № 1284/5 арбітражний керуючий вважається повідомленим про проведення перевірки належним чином за умови, якщо повідомлення про проведення перевірки надіслано (вручено) йому органом контролю у строки та спосіб, визначені цим Порядком. Докази надсилання повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

33. Пунктом 2.16 Порядку № 1284/5 передбачено, що дата проведення перевірки може бути перенесена у разі неможливості її проведення з підстав, незалежних від органу контролю чи арбітражного керуючого, про що орган контролю видає наказ, у якому зазначаються підстава та термін перенесення.

Проведення перевірки може бути перенесено за рішенням органу контролю, оформленим відповідним наказом, до початку проведення перевірки виключно у виняткових випадках, якщо з об`єктивних підстав проведення перевірки у встановлений строк є неможливим.

34. Згідно з пунктом 3.4. Порядку № 1284/5 арбітражний керуючий зобов`язаний, зокрема, допускати комісію до контори (офісу) арбітражного керуючого.

35. Відповідно до пункту 4.7. Порядку № 1284/5 при відмові арбітражного керуючого в проведенні перевірки складається акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки (додаток 4) у двох примірниках та перевірка закінчується на дату встановлення факту відмови.

Відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки вважаються:

відсутність арбітражного керуючого або його уповноваженого представника під час проведення перевірки у час та у місці, визначені органом контролю в повідомленні про проведення перевірки, у разі належного повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки;

безпідставне ненадання або надання не в повному обсязі без обґрунтованих пояснень арбітражним керуючим у визначені органом контролю терміни документів згідно з переліком, викладеним у повідомленні про проведення перевірки органу контролю;

ненадання арбітражним керуючим на письмову вимогу комісії документів, які стосуються предмета перевірки, у разі якщо без цих документів проведення перевірки є неможливим;

безпідставна відмова арбітражного керуючого в доступі комісії та інших осіб на територію, до будівель, споруд та інших приміщень боржника (банкрута) у випадках, передбачених цим Порядком, або до приміщення контори (офісу) арбітражного керуючого.

36. Пунктом 7.1. Порядку № 1284/5 передбачено, що підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є, зокрема, відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки.

37. Згідно з пунктом 7.2. Порядку № 1284/5 протягом п`яти робочих днів з дати отримання структурним підрозділом від органу контролю пропозиції структурний підрозділ готує та вносить подання на Дисциплінарну комісію про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі - подання), копія якого надсилається арбітражному керуючому до відома.

Подання повинно містити висновок структурного підрозділу щодо відповідності висновків акта перевірки законодавству з питань банкрутства. До подання додається пропозиція органу контролю з усіма додатками.

38. Пунктами 7.4., 7.5, 7.6. Порядку № 1284/5 передбачено, дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого, є: попередження; позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте Дисциплінарною комісією протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

39. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляд позбавлення права на здійснення діяльності арбітражних керуючих, та пункт 4 наказу Міністерства юстиції України №1924/5 від 17 листопада 2014 року про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, видане ОСОБА_1 , прийняті в межах проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, яка постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у справі № 815/6443/14 визнана такою, що призначена протиправно, тому відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України.

40. Однак, постановою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі № 815/6443/14 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року. Ухвалено у справі нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним і скасування наказу, визнання протиправними дій.

41. Суд касаційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що Мінюст мав правові підстави для призначення проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 згідно з абзацом 5 пункту 2.6 Порядку № 1284/5, у зв`язку з неподанням ним у встановлений строк документів обов`язкової звітності.

42. Отже, враховуючи встановлення судовим рішенням законності процедури проведення перевірки щодо діяльності позивача, є необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що порушення порядку призначення такої перевірки потягло за собою і відсутність правових наслідків такої перевірки.

43. Однак, ні судом першої, ні апеляційної інстанцій не встановлено факту наявності/відсутності відмови ОСОБА_1 як арбітражного керуючого в проведенні спірної перевірки, не надано належної правової оцінки наслідкам даної обставини, не досліджено наявність підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, не досліджено співмірність стягнення і вчиненого порушення.

44. Частиною 2 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

45. Відповідно до частин четвертої-шостої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

46. Частиною другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

47. Враховуючи надані чинним законодавством повноваження суду касаційної інстанції та не встановлення і не надання належної правової оцінки судами попередніх інстанцій обставинам, що потягли за собою анулювання свідоцтва позивача, колегія суддів приходить до висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів.

48. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 та 341 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

VI СУДОВІ ВИТРАТИ

49. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, передбачених статтями 139, 140 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року, а справу № 815/7108/14 направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст рішення складено 12 грудня 2019 року.

____________

____________

____________

О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська

Судді Верховного Суду