РІШЕННЯ

Іменем України

05 грудня 2019 року

Київ

справа №9901/392/19

адміністративне провадження №П/9901/392/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В., Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,

за участю секретаря судового засідання Босак О.І.,

представника відповідача: Лиходій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу №9901/392/19

за позовом ОСОБА_1

до Вищої ради правосуддя

про визнання незаконним та скасування рішення.

I. РУХ СПРАВИ

1. 24.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із позовною заявою до Вищої ради правосуддя, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення відповідача №1742/0/15-19 від 27.06.2019 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ржищевського міського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".

2. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що висновки Вищої ради правосуддя про неналежну поведінку позивача як судді та про вчинення позивачем дій, які порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя, є такими, що не відповідають дійсності. На думку позивача, при розгляді дисциплінарної справи щодо ОСОБА_1 відповідач не правильно оцінив наявні докази, підготовка матеріалів та розгляд справи були поверхневими і не відповідали принципам рівності сторін, безсторонності та неупередженості. Дисциплінарна палата помилково та вибірково застосувала приписи Кодексу суддівської етики, як самостійну підставі для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки під час розгляду дисциплінарної справи не враховано та не оцінено більшість обставин, про які зазначав позивач, а також не перевірені докази, надані ОСОБА_1 . На переконання позивача, спірне рішення ґрунтується на фактах, які не відповідають дійсності.

3. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2019 відкрито провадження у справі. Розгляд справи неодноразово було відкладено.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 Постановою Верховної Ради України від 5 червня 2008 року № 333-VI обраний суддею Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області безстроково, Указом Президента України від 14 лютого 2015 року № 82/2015 переведений на роботу на посаді судді Ржищевського міського суду Київської області.

5. 23 липня та 29 листопада 2018 року до Вищої ради правосуддя з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ) надійшли заява голови Ржищевського міського суду Київської області Козіної М.С. від 29 вересня 2015 року та заява Вищої ради юстиції від 19 квітня 2016 року стосовно поведінки судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 (єдині унікальні номери № 6756/0/20-18, № 6756/1/20-18).

6. У своїй заяві голова Ржищевського міського суду Київської області Козіна М.С. вказувала, що із 4 березня 2015 року, приступивши до виконання повноважень судді Ржищевського міського суду Київської області, ОСОБА_1 був відсутній на роботі з таких підстав: перебування у відпустці - з 25 травня по 8 червня 2015 року, з 9 по 25 червня 2015 року, з 19 серпня по 3 вересня 2015 року; тимчасова непрацездатність - з 18 червня по 3 липня 2015 року, з 6 липня по 17 липня 2015 року, з 20 липня по 7 серпня 2015 року; здача крові 17 серпня 2015 року і 18 серпня 2015 року як додатковий день відпочинку. Разом із тим всі листки тимчасової непрацездатності Комісією із соціального страхування Ржищевського міського суду Київської області були визнані такими, що не можуть бути підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, оскільки вони видані закладами охорони здоров`я міста Антрацита, розташованого на тимчасово окупованій та неконтрольованій території, що входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

7. Судді ОСОБА_1 на підставі наказу голови суду № 15-в/г від 3 вересня 2015 року було надано щорічну основну відпустку за період роботи із 4 березня 2015 року по 3 березня 2016 року тривалістю 42 календарних дні починаючи із 4 вересня по 16 жовтня 2015 року. Однак у зв`язку зі службовою необхідністю суддю ОСОБА_1 відкликано із щорічної відпустки із 16 вересня 2015 року, про що його намагалися повідомити усіма відомими засобами зв`язку. Проте суддя ОСОБА_1 на роботу не з`явився, про причини не виходу на роботу не повідомив, поштової адреси та інших контактних даних для зв`язку із ним не надав. Станом на дату звернення судом щоденно складалися акти про неявку судді на роботу, втім суддя ОСОБА_1 на зв`язок не виходив. Справи, які станом на перший день відпустки (25 травня 2015 року) перебували у провадженні судді ОСОБА_1, на підставі рішень зборів суддів суду та розпорядження керівника апарату були розподілені іншим суддям.

8. 28 вересня 2015 року на зборах суддів Ржищевського міського суду Київської області обговорено поведінку судді ОСОБА_1 та прийнято рішення про звернення до ВККСУ щодо перевірки обставин, які можуть бути підставою дисциплінарної відповідальності судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1

9. Крім того, 19 квітня 2016 року Вища рада юстиції звернулася до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою щодо поведінки судді ОСОБА_1

10. Зокрема, у заяві повідомлялося, що 10 серпня 2015 року до Вищої ради юстиції надійшла заява ОСОБА_1 від 28 липня 2015 року про звільнення з посади судді за власним бажанням. ОСОБА_1 у заяві про звільнення за власним бажанням, адресованій органу, який його обрав безстроково, - Верховній Раді України (та водночас помилково адресованій Президентові України), не вказав, що при прийнятті рішення про звільнення стороннього впливу на нього або примусу не було. Навпаки, зазначив, що заява є результатом погроз судді та членам його сім`ї, і ці погрози унеможливлюють виконання повноважень судді.

11. При підготовці до розгляду Вищою радою юстиції заяви судді ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням з`ясовано, що Ржищевський міський суд Київської області 29 вересня 2015 року звернувся до ВККСУ із заявою про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У заяві суду зазначалося, зокрема, що ОСОБА_1 приступив до роботи на посаді судді Ржищевського міського суду Київської області 04 березня 2015 року. При цьому з різних підстав відсутній на робочому місці з 25 травня 2015 року, у тому числі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю на підставі листків непрацездатності, виданих медичними закладами охорони здоров`я міста Антрацита Луганської області, які розміщені на тимчасово окупованій території.

12. Зазначені у вказаному зверненні Ржищевського міського суду Київської області відомості стосовно фактичного перебування судді ОСОБА_1 на окупованій території, які не узгоджуються з доводами його заяви про звільнення за власним бажанням, у сукупності з іншою інформацією щодо судді ОСОБА_1 свідчать про неналежну поведінку судді та вчинення ним дій, які порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.

13. За таких обставин Вища рада юстиції, керуючись статтями 24, 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції», 21 січня 2016 року прийняла рішення про звернення до ВККСУ із заявою щодо перевірки наявності в діях судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 ознак складу дисциплінарного правопорушення та порушення присяги судді.

14. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати від 31 серпня 2018 року № 3686/2дп/15-18 за вказаними вище заявами відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1

15. Рішенням Другої Дисциплінарної палати від 11 лютого 2019 року № 409/2дп/15-19 притягнуто суддю Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання Вищій раді правосуддя про звільнення його з посади.

16. Під час розгляду дисциплінарної справи Другою Дисциплінарною палатою встановлено, що суддя ОСОБА_1 . з різних підстав був відсутній на робочому місці з 18 червня 2015 року, у тому числі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю на підставі листків непрацездатності, виданих медичними закладами охорони здоров`я міста Антрацита Луганської області, які розміщені на тимчасово окупованій території, а з 16 вересня 2015 року з невідомих причин не здійснює правосуддя. За цей час суддею ОСОБА_1 не вживалось жодних дій, спрямованих на виконання обов`язків судді України. Суддя ОСОБА_1 не вчиняв обов`язкових дій щодо подання декларацій доброчесності судді, родинних зв`язків судді у період з 2016 року до моменту розгляду цієї дисциплінарної справи, а також декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у період з 2015 року до моменту розгляду дисциплінарної справи.

17. Зазначені обставини, на думку Другої Дисциплінарної палати, свідчать про те, що перебуваючи у статусі судді Ржищевського міського суду Київської області до цього часу, ОСОБА_1 фактично з 2015 року самоусунувся від виконання професійних обов`язків судді, зокрема стосовно здійснення правосуддя, виконання обов`язкових дій щодо подання декларацій доброчесності судді, родинних зв`язків судді, а також декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Досліджені Другою Дисциплінарною палатою матеріали суддівського досьє не містили також відомостей про складання суддею ОСОБА_1 іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді. Крім того Другою Дисциплінарною палатою встановлено, що суддя ОСОБА_1 22 травня 2015 року вибув за межі території України та до цього часу перебуває за її межами.

18. За цих обставин Друга Дисциплінарна палата вважала, що суддя ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 1, 2 частини п`ятої статті 55, статті 56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) у редакції, чинній на час вчинення вищевказаних дій, що кореспондують вимогам частини шостої, пунктів 1, 2 частини сьомої статті 56, статті 57 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), а також вимоги частини першої статті 61, частини першої статті 62 Закону № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», вимоги пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції».

19. Зазначені вище дії і бездіяльність судді ОСОБА_1 Друга Дисциплінарна палата вважала чіткими та однозначними, а допущені суддею порушення - такими, що не є наслідком тиску на нього, а мають ознаки умисних дій.

20. За наведених вище обставин Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що поведінка судді ОСОБА_1 свідчить про наявність у його діях дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду). Вказані дії також охоплюються поняттям істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII (суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

21. Крім того, Друга Дисциплінарна палата, оцінивши дії судді ОСОБА_1, вважала такий дисциплінарний проступок триваючим, зокрема, з огляду на те, що суддя ОСОБА_1 починаючи з 2015 року не здійснює правосуддя, не надаючи при цьому жодних належних документів на підтвердження поважності причин відсутності на робочому місці, не подає декларацій доброчесності судді, родинних зв`язків судді та декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

22. На підставі рішення Другої Дисциплінарної палати від 11.02.2019 №409/2дп/15-19 рішенням відповідача від 27.06.2019 №1742/0/15-19 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Ржищевського міського суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

23. Вважаючи зазначене рішення відповідача від 27.06.2019 незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши докази у справі, колегія суддів прийшла до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

25. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

26. За правилами частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі:

1) вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;

2) порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.

27. Відповідно до пункту 1 частини дев?ятої цієї статті істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів:

1) суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

28. Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

29. Відповідно до частини другої статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

30. ОСОБА_1 у своєму позові зазначає, що рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків. Тобто, позивач стверджує, що оскаржуване рішення є немотивованим та необґрунтованим.

31. Як вбачається з рішення ВРП від 27.06.2019 №1742/0/15-19 позивача було звільнено у зв`язку з поданням Другої Дисциплінарної палати ВРП на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді).

32. При цьому підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11.02.2019 № 409/2дп/15-19, залишене без змін рішенням ВРП від 06.06.2019 №1557/0/15-19, про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у вигляді внесення подання про звільнення його з посади судді.

33. Як вже зазначено вище, законодавець чітко визначив підстави для оскарження та скасування рішення про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, такі підстави є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.

34. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскаржуване рішення ВРП від 27.06.2019 №1742/0/15-19 є вмотивованим та містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену законом.

35. Верховний Суд звертає увагу, що викладені у позові ОСОБА_1 доводи зводяться до його незгоди із висновками Другої Дисциплінарної палати ВРП щодо наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викладені в рішенні Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11.02.2019 № 409/2дп/15-19, яке залишене без змін рішенням ВРП від 06.06.2019 №1557/0/15-19.

36. Фактично позивача звільнено за відсутність на робочому місці у період з вересня 2015 року по дату прийняття спірного рішення ВРП включно. ОСОБА_1 наголошує, що не перебував на робочому місці з об`єктивних причин, а саме: через наявність обґрунтованих побоювань за своє життя і здоров`я.

37. Позивач стверджує, що певні особи через засоби масової інформації безпідставно звинуватили його у державній зраді та вчиненні ряду вигаданих злочинів. Також інформація щодо нього була розміщена на інтернет сайті «Миротворець».

38. Окремо позивач зазначає, що через загрозу життю та через погіршення здоров`я він змушений був виїхати з міста Ржищева (куди був переведений указом Президента України від 14 лютого 2015 року №82/2015 на роботу на посаді судді Ржищевського міського суду Київської області) спочатку до міста Антрацит Луганської області, а потім за межі території України.

39. Наголошує, що він неодноразово звертався до правоохоронних органів, до ВККСУ та ВРП із заявами, в яких звертав увагу зазначених органів на те, що на нього як на суддю, вчинюється тиск та існує реальна загроза його життю та здоров`ю.

40. Колегія суддів проаналізувала зазначені доводи позивача на підставі наявних у справі матеріалів та встановила таке.

41. Законом № 1402-VIII визначено, що суддя зобов`язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора.

42. Із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що Радою суддів України в порядку, визначеному Законом № 2453-VI, було розглянуто звернення судді ОСОБА_1 та 22 липня 2015 року прийнято рішення № 72 щодо звернення до Генеральної прокуратури України з проханням повідомити про хід розслідування кримінальних справ за фактами втручання в діяльність судді.

43. Генеральна прокуратура України листом від 07 вересня 2015 року № 17/7/4-679вих15 повідомила Раду суддів України, що досудове розслідування за фактами протиправних дій стосовно судді Ржищевського міського суду Київської області ОСОБА_1 не розпочиналося, оскільки він не звертався до правоохоронних органів із заявами про вчинення злочину.

44. Листом від 28 березня 2019 року № 9рс-245/19-вих Рада суддів України на запит члена Вищої ради правосуддя Овсієнка А.А. додатково повідомила Вищу раду правосуддя, що за період із травня 2015 року до цього часу були розглянуті заяви судді ОСОБА_1 про втручання в його діяльність та погрозу вбивством, які надійшли 25 травня 2015 року за вхідним № 9рс-1432/2015 та 15 жовтня 2015 року за вхідним № 9рс-359/15, а також звернення голови суду Козіної С. М. від 04 листопада 2015 року № 02-12/1936/15 щодо правового захисту судді ОСОБА_1

45. Листом Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 20 січня 2016 року на адресу Ради суддів України надано відповідь, що інформація щодо можливих загроз життю та здоров`ю ОСОБА_1 та членам його родини не знайшла свого підтвердження.

46. Як вбачається з листа голови Ржищевського міського суду Київської області Козіної С.М. від 03 квітня 2019 року № 02-12/14/2019, у період із травня 2015 року на адресу суду надійшла одна заява судді ОСОБА_1 від 22 жовтня 2015 року про неможливість приступити до виконання покладених на нього обов`язків судді, яка була розглянута 2 листопада 2015 року зборами суддів цього суду, за результатами яких прийнято рішення про звернення до Ради суддів України для розгляду питання правового захисту судді та його сім`ї.

47. Крім того, з матеріалів перевірки Вищої ради юстиції вбачається, що заява судді ОСОБА_1 за фактом прогроз невідомими особами фізичною розправою біля приміщення Ржищевського міського суду Київської області 09 листопада 2015 року була зареєстрована Кагарлицьким відділенням поліції Обухівського відділу Національної поліції в Київський області та 10 листопада 2015 року розглянута зазначеним органом Національної поліції.

48. Разом із тим із листа Головного управління Національної поліції в Київський області від 26 листопада 2015 року № 68 вбачається, що ОСОБА_1 не звертався із заявами про вжиття необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім`ї, збереження їх майна.

49. Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» внесено зміни до статті 131 Конституції України. Зокрема, до повноважень Вищої ради правосуддя віднесено вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів.

50. Аналогічні повноваження Вищої ради правосуддя визначено статтею 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя».

51. Статтею 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено заходи, які вживаються Вищою радою правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.

52. ОСОБА_1 не виконав покладеного на нього обов`язку, визначеного частиною третьою статті 48 Закону № 2453-VI, що кореспондує приписам статті 48 Закону № 1402-VIII, щодо повідомлення правоохоронних органів про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя, із заявами про вжиття заходів, необхідних для забезпечення безпеки судді, членів його сім`ї, збереження їхнього майна не звертався.

53. Звернення судді ОСОБА_1 про втручання не надходили на адресу Вищої ради правосуддя, зазначені відомості відсутні у реєстрі повідомлень суддів про втручання в діяльність.

54. За таких обставин, Суд дійшов висновку, що твердження судді ОСОБА_1 щодо неодноразових звернень у правоохоронні органи та органи суддівського самоврядування про відсутність належного реагування є непереконливими та не підтверджуються документально.

55. Крім того суддею ОСОБА_1 на обґрунтування таких власних тверджень не надано жодних доказів, які б підтверджували поважність причин його відсутності на робочому місці за період із вересня 2015 року до часу прийняття оскаржуваного рішення, наявність обставин, що перешкоджають йому виконувати обов`язки судді та підтверджують існування загрози незалежності судді, безпеки судді та членів його сім`ї.

56. Позивач у судові засідання жодного разу не з`явився, явку представника не забезпечив, просив суд справу розглядати за його відсутності. При цьому, фактичне місцезнаходження позивача суду не відоме, адже згідно наявних у справі матеріалів позивач ще у 2015 році виїхав за межі території України та назад не повертався.

57. Колегія суддів звертає увагу, що всі наведені позивачем доводи аналізувались ВРП при прийнятті рішення від 06.06.2019 №1557/0/15-19, яким залишено без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11.02.2019 № 409/2дп/15-19.

При цьому, рішення ВРП від 06.06.2019 №1557/0/15-19 позивачем не оскаржувалось, станом на день розгляду справи воно є чинним та законним, і саме на його підставі прийнято кадрове рішення ВРП від 27.06.2019 №1742/0/15-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку. При цьому правомірність рішення ВРП від 06.06.2019 №1557/0/15-19 у цій справі судом не перевіряється, оскільки не є предметом оскарження, а тому вказані вище доводи скаржника вважаються судом неприйнятними.

58. Слід також зауважити, що рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, оскільки для цього законами України «Про судоустрій і статус суддів» і «Про Вищу раду правосуддя» передбачено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу. Нормами зазначених вище законів не передбачено права ВРП переоцінювати вже встановлені нею обставини під час вирішення питання про звільнення судді з посади.

59. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.01.2019 (справа №9901/411/18).

60. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що рішення ВРП від 27.06.2019 №1742/0/15-19 про звільнення позивача з посади судді прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстави для скасування вказаного рішення, відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, відсутні.

61. За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання позову у цій справі відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення Верховного Суду як суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя І.В. Желєзний

Суддя О.П. Стародуб

Суддя С.М. Чиркін

Рішення складене та підписане 10.12.2019.

Згідно з оригіналом Тарасюк А.О.

Помічник судді