ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року

Київ

справа №821/471/18

адміністративне провадження №К/9901/28745/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 821/471/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року (головуючий суддя Морська Г.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Танасогло Т.М., суддів: Джабурії О.В., Запорожана Д.В.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив: - визнати бездіяльність відповідача протиправною; - зобов`язати прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і надання їх у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

2. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області листом від 22.09.2017 № Д-11394/0-3680/6-17 відмовило в задоволенні клопотань позивача та третіх осіб про затвердження проекту землеустрою, зазначивши, що відповідно до норм чинного законодавства та інших нормативно-правових актів України на даний час Головне управління має право затверджувати документації із землеустрою лише по дозволах, наданих територіальними органами Держгеокадастру. Також було вказано на термін дії висновку (три роки) про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданого відділом Держземагенства (Держгеокадастру) у Великоолександрівському районі Херсонської області.

3. На особистому прийомі у керівника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області позивачу запропоновано звернутися до розробника документації землеустрою та перепогодити проект землеустрою тому, що закінчився строк дії висновку. Позивачем зазначено, що усі три земельні ділянки мають кадастрові номери, внесені до Публічної кадастрової карти України. Розпорядження голови Великоолександрівської районної державної адміністрації від 27.03.2008 № 265 «Про надання дозволу голові фермерського господарства «Вікторія» на приватизацію земельної ділянки» є чинним, що підтверджується листом голови районної адміністрації від 07.02.2018. Також відповідно до статті 22 Закону України «Про землеустрій», рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою має необмежений строк дії. Із вказаних підстав вважає відмову незаконною.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 30 липня 2018 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у затвердженні ОСОБА_1 проекту відведення земельної ділянки, викладену у листі від 22.09.2017 №Д-11394/0-3680/6-17. Зобов`язав Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність голові та членам фермерського господарства «Вікторія» ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства загальною площею 20,4000 га із земель наданих раніше в постійне користування та розташованих на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області в частині відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

5. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 січня 2019 року скасував рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року та прийняв нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у затвердженні ОСОБА_1 проекту відведення земельної ділянки, викладену у листі від 22.09.2017 №Д-11394/0-3680/6-17. Зобов`язав Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність голові та членам Фермерського господарства «Вікторія» ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 для ведення Фермерського господарства загальною площею 20,4000 га із земель наданих раніше в постійне користування та розташованих на території Трифонівської сільської ради Великоолександівського району Херсонської області в частині відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та прийняти владне рішення, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

6. В свою чергу, 15.05.2019 від ОСОБА_1 до суду першої інстанції надійшла заява в порядку передбаченому ст. 383 КАС України про визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року.

7. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

8. Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в даній справі.

9. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року - без змін.

10. Суди виходили з того, що заява позивача не відповідає вимогам пункту 9 частини 2 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до заяви не додано документа про сплату судового збору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, в якій просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

12. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що подана ним заява не є об`єктом справляння судового збору.

13. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

14. 18.10.2019 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

15. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.

16. Ухвалою Верховного Суду від 24.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

17. Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2019 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 11.12.2019.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

19. Частиною 2 статті 383 КАС України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, зазначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

20. Згідно частинами 4 та 5 статті 383 КАС України, заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

21. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

22. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

23. Таким чином, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.

24. У свою чергу, як визначено в ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

25. Відповідно до вимог статті 2 вказаного Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

26. Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» врегульовано, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

27. При цьому, подана у даній справі в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заява до передбаченого частиною 2 статті 3 Закону «Про судовий збір» вичерпного переліку заяв за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.

28. З системного аналізу викладених положень, вбачається, що на позивача покладено обов`язок сплати судового збору за подання відповідної заяви до суду як процесуальним законодавством, так і Законом України «Про судовий збір».

29. Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача закріплених у статті 5 Закону «Про судовий збір» пільг останній не надав.

30. Втім, позивачем, в порушення вимог пункту 9 частини 2 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє після 15 грудня 2017 року) документа про сплату судового збору не надано, підстав для звільнення його від сплати судового збору не зазначено.

31. Таким чином, враховуючи те, що подана позивачем в порядку ст. 383 КАС України заява ОСОБА_1 не відповідала вимогам, визначеним п. 9 ч. 2 ст. 383 КАС України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правомірно повернув заяву позивачу, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

32. Аналогічні висновки щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України відображені також у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18 (провадження № К/9901/6667/19).

33. Крім цього, керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, суд на підставі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

"...Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів" (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія-97" проти України" (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).

34. Тобто, встановлені процесуальним кодексом вимоги щодо змісту та форми заяви обов`язкові до виконання усіма учасниками процесу та їх дотримання перевіряється судом.

35. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

36. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець

А.І. Рибачук ,

Судді Верховного Суду