ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №692/290/17

адміністративне провадження №К/9901/24372/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л. Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Золотоніського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11.05.2017 (в складі головуючого судді Левченка В.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 (у складі колегії суддів: головуючого судді - Губської Л.В., суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.) у справі №692/290/17 за позовом ОСОБА_1 до Золотоніського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Золотоніського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - Золотоніське ОУПФУ) щодо відмови у перерахунку грошового утримання судді;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок призначеного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати судді на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру з 15 грудня 2016 року.

Позов обґрунтував тим, що до стажу роботи на посаді судді, також має зараховуватися його стаж на прокурорських посадах, що в свою чергу дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % суддівської винагороди, оскільки за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 % заробітної плати судді.

Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року, позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області щодо відмови позивачу у перерахунку розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80% на 90% заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді.

Зобов`язано Золотоніське ОУПФУ здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 15 грудня 2016 року, у розмірі 90% заробітної плати судді працюючого на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат, з проведенням коригування вказаних виплат.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Золотоніського ОУПФУ на користь позивача судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга аргументована тим, що відповідно до ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VІІI зарахування до стажу роботи позивача періоду перебування його на прокурорських посадах не має підстав. Чинним законодавством чітко визначено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", і збільшення цього розміру до 90% передбачено лише у випадку наявності стажу понад 20 років лише на посадах суддів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Позивач правом на подання заперечення на касаційну скаргу не скористався.

У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що Указом Президента України №608/2005 від 03.04.2005 позивача призначено на посаду судді Драбівського районного суду Черкаської області строком на 5 років.

Постановою Верховної Ради України №2512-VI від 09.09.2010 позивача обрано на посаду судді Драбівського районного суду Черкаської області безстроково.

Рішенням Вищої ради юстиції №3132/с/15-16 від 08.12.2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді Драбівського районного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

14 грудня 2016 року головою Драбівського районного суду Черкаської області виданий наказ №41-ОС, згідно якого позивач відрахований зі штату Драбівського районного суду Черкаської області з 14.12.2016 у зв`язку зі звільненням у відставку.

15 грудня 2016 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке і було призначене з 15.12.2016 у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

07 березня 2017 року позивач звернувся із заявою до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області, у якій просив здійснити йому перерахунок призначеного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати судді на відповідній посаді з 15.12.2016.

Листом №11/Ш-10 від 15.03.2017 Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області повідомило позивача про відсутність підстав для здійснення такого перерахунку посилаючись на те, що відповідно до ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. А тому стаж роботи позивача на посаді судді становить 11 років 10 місяців 14 днів.

Згідно з трудовою книжкою позивача, з 01.08.1979 ОСОБА_1 призначено на посаду стажиста прокуратури м. Умані, з 28.07.1980 - виконуючим обов`язки помічника прокурора м. Умані, з 05.11.1980 переведено на посаду помічника прокурора м. Умані, з 27.02.1981 призначено старшим помічником прокурора м. Умані, з 24.04.1985 переведено на посаду заступника Уманського прокурора, з 13.10.1989 переведено на посаду прокурора, з 28.12.1989 призначено на посаду старшого помічника прокурора області, з 09.07.1992 призначено на посаду старшого помічника прокурора області, з 01.09.1998 призначено начальником відділу організаційно-правового забезпеченняпрокуратури області, з 01.06.1999 призначено старшим помічником прокурора області, з 17.01.2000 призначено прокурором Драбівського району, де він працював до 17.01.2005.

Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 14.12.2016, виданого позивачу Драбівським районним судом Черкаської області, усього стаж роботи позивача становить 41 рік 7 місяців, з яких служба в рядах Радянської Армії - з 05.1971 по 05.1973, навчання в Харківському юридичному інституті ім.Ф.Е.Дзержинського - з 09.1974 по 07.1979, посади в органах прокуратури - з 08.1979 по 01.2005, стаж на посаді судді Драбівського районного суду Черкаської області - з 04.2005 по 12.2016.

Не погодившись з розрахунком стажу, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що на підставі законодавства, чинного на час призначення позивача на посаду судді, періоди роботи позивача на посадах прокурорів підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та в сукупності зі стажем роботи на посаді судді (11 років 10 місяців 14 днів) дає право на призначення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402).

Відповідно до пункту 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 11 років (при достатніх 10), до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також робота на прокурорських посадах.

Отже, правильними є висновки судів, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді, роботу на прокурорських посадах.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій, вважаючи за необхідне зарахувати до стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, весь період роботи позивача в прокуратурі Черкаської області не врахували, що відповідно до роз`яснення поняття «прокурор», яке міститься в ст. 56 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII (в редакції, чинній на час роботи позивача в органах прокуратури) під поняттям «прокурор» слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.

Отже, в аспекті спірних правовідносин колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що оскільки за змістом ст. 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих.

Відтак посада "стажист прокуратури" не охоплюється поняттям «прокурор», враховуючи його визначення, яке міститься у ст. 56 Закону №1789-XII, тому законних підстав для зарахування періоду роботи позивача на посаді стажиста прокуратури до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає.

Як вбачається з матеріалів справи позивач з 01.08.1979 призначений на посаду стажиста прокуратури м. Умані, з 28.07.1980 - виконуючим обов`язки помічника прокурора м. Умані, з 05.11.1980 його переведено на посаду помічника прокурора м. Умані, з 27.02.1981 призначено старшим помічником прокурора м. Умані, з 24.04.1985 переведено на посаду заступника Уманського прокурора, з 13.10.1989 переведено на посаду прокурора, з 28.12.1989 призначено на посаду старшого помічника прокурора області, з 09.07.1992 призначено на посаду старшого помічника прокурора області, з 01.09.1998 призначено начальником відділу організаційно-правового забезпеченняпрокуратури області, з 01.06.1999 призначено старшим помічником прокурора області, з 17.01.2000 призначено прокурором Драбівського району, де він працював до 17.01.2005 (а.с. 8-10).

За таких обставин, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді (11 років 10 місяців 14 днів), роботу на посадах виконуючого обов`язки помічника прокурора, помічника прокурора, старшого помічника прокурора, заступника прокурора, начальника відділу організаційно-правового забезпечення прокуратури, прокурора (з 28.07.1980 по 17.01.2005 - 24 роки 5 місяців 21 день), загалом 36 років 04 місяці 5 днів.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 308/5911/17.

Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, роботи на посадах прокурорів і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Отже, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується також і робота на посадах виконуючого обов`язки помічника прокурора, помічника прокурора, старшого помічника прокурора, заступника прокурора, начальника відділу організаційно-правового забезпечення прокуратури, прокурора (з 28.07.1980 по 17.01.2005 - 24 роки 5 місяців 21 день), в свою чергу, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Відтак, судові рішення підлягають зміні в частині мотивів щодо зарахування періоду роботи на виконуючого обов`язки помічника прокурора, помічника прокурора, старшого помічника прокурора, заступника прокурора, начальника відділу організаційно-правового забезпечення прокуратури, прокурора до стажу роботи, що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Золотоніського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року змінити в частині мотивів.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук