ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/17899/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

представника позивача: Мурашко О.А.;

представника відповідача: Червонописька Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 23.10.2018 р. № 58/18/073-10059 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до змісту, викладеного у позові, заявлені вимоги мотивовані, зокрема тим, що оскаржуваною постановою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.10.2018 р. № 58/18/073-10059, винесеною за результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф в розмірі 66 276,00 грн.

Однак, на переконання позивача, підставою для винесення вказаної постанови став помилковий висновок уповноваженої особи відповідача про те, що позивачем було наведено недостовірні дані у декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (ССІ) від 25.01.2018 №КВ061180251397: «Реконструкція місць загального користування розташованих у паркінгу G6/G9 житлового будинку по вул. Ломоносова, 73ж, літера «Б» у м. Києві під складські приміщення» в частині надання інформації щодо належно розробленої та затвердженої проектної документації та щодо необхідності отримання містобудівних умов та обмежень для забудови земельної ділянки.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.09.2019 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінку правильності складання протоколу про адміністративне правопорушення, не наведено оцінку оскаржуваної постанови в частині винесення її щодо неналежної особи, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення; не досліджено правильність застосування штрафних санкцій, який на думку апелянта перевищує передбачений законодавством розмір. Також вважає, що до позивача застосовано подвійну санкцію, чим завдано матеріальних збитків.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечувала.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.09.2016 р., згідно даних органів статистики про основний вид економічної діяльності юридичної особи, визначений на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік, займається будівництвом житлових і нежитлових будівель.

У відповідності до інвестиційно-підрядного договору від 30.10.2003 р. №106/10, укладеного між замовником-інвестором Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та генпідрядником-інвестором «Фірма «Т.М.М.» - ТОВ, сторони домовились здійснити будівництво житлових будинків з приміщеннями соціально-побутового призначення та підземною автостоянкою за адресою: вул. Ломоносова, 73-79 у Голосіївському районі м. Києва, що частково або повністю споруджується на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні замовника-інвестора, та ввести їх в експлуатацію (п. 2.1 ст. 2 інвестиційно-підрядного договору від 30.10.2003 р. №106/10).

Пунктом 3.6 ст. 3 інвестиційно-підрядного договору від 30.10.2003 р. №106/10 передбачалось, що після введення об`єкту будівництва в експлуатацію генпідрядник-інвестор бере собі на баланс вказаний об`єкт для здійснення його подальшої експлуатації.

Згідно п. 3.10 ст. 3 інвестиційно-підрядного договору від 30.10.2003 р. №106/10 всі нежитлові приміщення об`єкту залишалися власністю генпідрядника-інвестора.

На підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 28.01.2013 р., Управлінням дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України сертифікатом серії ІУ №165130430242 від 06.02.2013 р. засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу): «Будівництво житлових будинків з приміщеннями соціально-побутового призначення та підземною автостоянкою (ІІ пусковий комплекс) за адресою: вул. Ломоносова, 73-79 у Голосіївському районі м. Києва» проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

З метою перевірки достовірності даних, наведених у декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 03.08.2018 №КВ141182151605, наказом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.08.2018 №584 вирішено здійснити проведення позапланової перевірки «Фірма «Т.М.М.»-ТОВ на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва: «Реконструкція приміщень місць загального користування розташованих у паркінгу G6/G9 житлового будинку на вул. Ломоносова, 73-ж, літера «Б» у Голосіївському районі м. Києва».

Для здійснення вказаного заходу, відповідачем було винесено направлення для проведення позапланового заходу від 21.08.2018 №б/н, строком дії направлення з 17.09.2018 до 28.09 2018 року, та від 04.10.2018 №б/н, строком дії направлення з 04.10 до 05.10.2018 року.

За результатами позапланової перевірки об`єкта позивача, уповноваженою особою відповідача складено акт від 05.10.2018 р. №б/н, згідно розділу VI якого виявлено порушення статті 369 Цивільного кодексу України, пункту 3.6, пункту 4.3 ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", частини другої статті 26, статті 31, частини восьмої статті 36, частини десятої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 11, статті 23 Закону України "Про архітектурну діяльність", пункту 5 Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 №903, пункту 9 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 №45.

Зокрема, перевіркою встановлено, що замовником будівництва «Фірма «Т.М.М.» виконано реконструкцію місць загального користування, які входять до місць спільного користування I-го та II-го рівня паркінгу: V - орендне приміщення - 54,7 кв. м; XIII - орендне приміщення - 22,6 кв. м; XIV - орендне приміщення - 49,4 кв. м, розташованих у паркінгу на відмітках -7.050 та -4.000 житлового будинку на вул. Ломоносова, 73ж під складські приміщення, які є спільним майном багатоквартирного будинку та не є власністю «Фірма «Т.М.М.».

У вищевказаному акті зазначено, що проектна документація на перевіряємий об`єкт розроблена з порушенням статті 369 Цивільного кодексу України, оскільки не отримано письмової і нотаріально посвідченої згоди співвласників щодо відповідного розпорядження спільним майном.

В порушення пункту 3.6 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» «Фірма «Т.М.М.» - ТОВ на час реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 25.01.2018 р. №КВ061180251397 та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 03.08.2018 №КВ141182151605 не володіло на законних підставах місцями загального користування, розташованими у паркінгу житлового будинку на вул. Ломоносова, 73ж, а тому не могло бути замовником будівництва та не могло затверджувати проектну документацію на вказаний об`єкт будівництва.

Оскільки відповідним проектом на об`єкт позивача передбачалась реконструкція місць загального користування, розташованих у паркінгу на відмітках -7.050 та -4.000 житлового будинку на вул. Ломоносова, 73ж під складські приміщення, тобто зміна функціонального призначення з місць загального користування (орендне приміщення) в складські приміщення, в порушення частини другої статті 26, статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 4.3 ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" не отримано основної складової вихідних даних, а саме містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

В порушення статті 11 Закону України "Про архітектурну діяльність" та пункту 5 Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва, об`єкта архітектури не забезпечено авторський нагляд на час реконструкції місць загального користування, розташованих у паркінгу G6/G9 житлового будинку по вул. Ломоносова, 73ж, літера "Б" у м. Києві. Відсутній журнал авторського нагляду.

У повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 25.01.2018 №КВ061180251397 та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 03.08.2018 №КВ141182151605 наведено недостовірні дані в частині надання інформації щодо належно розробленої та затвердженої проектної документації, та щодо необхідності отримання містобудівних умов та обмежень для забудови земельної ділянки, оскільки не надано письмової та нотаріально засвідченої згоди співвласників житлового будинку по вул. Ломоносова, 73 ж, літера “ Б" у Голосіївському районі м. Києва, чим порушено частину восьму статті 36 та частину десяту статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

«Фірма «Т.М.М.» - ТОВ розроблено та затверджено проектну документацію на об`єкт будівництва неналежним чином та яка суперечить законодавству, з порушенням вимог будівельних норм, стандартів і правил, чим порушено статтю 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтю 23 Закону України «Про архітектурну діяльність», пункт 9 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів.

Надалі, відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 05.10.2018 р., де зазначалось про виявлене порушення частини восьмої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідальність за що встановлена п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та винесено припис від 05.10.2018 р. з вимогою усунути допущені «Фірма «Т.М.М.» - ТОВ порушення у термін до 05.12.2018 р. із забороною експлуатації до усунення виявлених порушень.

Розглянувши матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідачем винесено постанову від 23.10.2018 р. №58/18/073-10059, якою «Фірма «Т.М.М.» -ТОВ визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 66 276,00 грн.

Як вбачається з апеляційної скарги позивач вважає неправомірним проведення позапланового заходу у відношенні «Фірма «Т.М.М.» - ТОВ, оскільки згідно направлення відповідача від 21.08.2018 р. для проведення перевірки строк дії останнього був з 17.09.2018 р. до 28.09.2018 р., однак фактично даний захід проводився з 17.09.2018 р. по 04.10.2018 р., тобто з перевищенням десятиденного строку, встановленого чинним законодавством України.

Відносно направлення відповідача від 04.10.2018, позивач вказав, що про друге направлення він належним чином не повідомлявся.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд першої інстанції зазначив, що правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів визначено Законом України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 №687-XIV (Закон №687-XIV).

Відповідно до ст. 10 Закону № 687-XIV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За приписами ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (Закон - № 3038-VI) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (надалі - Порядок № 553).

Згідно пп. 1, 2 та 3 п. 2 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю мають службові посвідчення встановленого зразка, форма якого затверджується Мінрегіоном (п. 4 Порядку № 553).

Згідно приписів п. 5 та п. 7 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; вимога головного інспектора будівельного нагляду Держархбудінспекції щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Згідно п. 9 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Повноваження посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки визначені ч. 3 ст. 41 Закону № 3038-VI, положення якої також кореспондуються з п. 11 Порядку № 553, зокрема, передбачено право < …складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань…>.

У відповідності до п. 12 Порядку № 553 посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані, зокрема: у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством.

За приписами п.п. 13 та 14 Порядку № 553 суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Суб`єкт містобудування щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; одержувати примірник припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; надавати документи, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п.п. 16-23 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Керівникові кожного суб`єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі надається по одному примірнику такого акта. Один примірник акта перевірки залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.

Завірена належним чином копія акта, складеного посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами проведеної на об`єкті будівництва перевірки, щодо невиконання приписів, виданих органом державного архітектурно-будівельного контролю генеральному підряднику (підряднику), стосовно порушень вимог нормативно-правових актів, будівельних норм та нормативних документів у сфері містобудівної діяльності, затверджених проектних рішень під час будівництва об`єктів та/або зупинення підготовчих та будівельних робіт надсилається до апарату Держархбудінспекції як органу ліцензування для прийняття відповідного рішення.

Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.

Протокол разом з усіма матеріалами перевірки протягом трьох днів після його складення подається посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припис, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Органи державного архітектурно-будівельного контролю ведуть облік справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та контролюють виконання приписів і постанов про накладення штрафів.

Виходячи з системного аналізу вказаних вище норм, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил чи щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт.

При цьому, ініціювання проведення перевірки відбувається згідно визначених законодавством підстав та закінчується оформленням її результатів у вигляді акту перевірки, а в разі виявлення певних порушень - з додатковим складанням протоколу, постанови, та відповідного припису.

Судом першої інстанції встановлено, що направлення відповідача від 21.08.2018 для проведення позапланового заходу строком дії з 17.09.2018 р. по 28.09.2018 р. отримано уповноваженою особою позивача за довіреністю Парфьоновим Є.О. 17.09.2018, на якому міститься підпис останнього.

Також, на направленні відповідача від 04.10.2018 р. міститься підпис про отримання його копії Парфьоновим Є.О. 05.10.2018 р.

Відповідно, спростовуються твердження позивача про те, що його не було належним чином повідомлено про направлення відповідача від 04.10.2018 р.

Водночас, суд першої інстанції зазначив, що за вищенаведеними положеннями законодавства проведення позапланової перевірки обмежується строком у десять робочих днів та, у разі потреби, він може бути одноразово продовжений не більше ніж на два робочих дні за письмовим рішенням уповноваженої особи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

У відповідності до службової записки начальника інспекційного відділу № 2 управління контролю за будівництвом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Пікалової Ю.М., адресованої директору Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Кузьменку В.В., під час проведення перевірки уповноваженою особою «Фірма «Т.М.М.» Парфьоновим Є.О. не було надано в повному обсязі всіх необхідних документів, а тому для проведення подальшої перевірки в даній записці містилось прохання подовжити термін проведення перевірки на два робочих дні.

Таким чином, убачається, що спірна позапланова перевірка була проведена в межах законодавчо встановлених строків, а саме у строк в 12 робочих днів. Наведене також спростовує доводи апелянта про те, що перевірка була проведена із порушенням законодавчо встановленого строку.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції не надано оцінки того, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відповідачем допущено порушення процедури, що полягає у заочному його складенні - без присутності особи порушника, неповному зазначенні у протоколі відомостей про особу порушника, неправильне зазначення суті порушення, невірному розрахунку штрафних санкцій за правопорушення, нероз`ясненні особі її прав та обов`язків відповідно до ст. 268 КУпАП, нероз`яснення особі ст. 63 Конституції України, незабезпечення особі права на адвоката, незабезпечення можливості надати пояснення та зауваження до протоколу, невручення копії протоколу, нез`ясування обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, - оскільки вказані доводи не були підставами позову.

Пунктами 9, 10 - 12 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 р. N 244 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. N 735) (надалі - Порядок N 244) визначено, що про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю, які згідно з функціональними обов`язками здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль (далі - уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю), складають протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю складає протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності у двох примірниках, один з яких надається під підпис суб`єкту містобудування, що притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, не пізніше трьох робочих днів з дня складення акта перевірки такого суб`єкта містобудування.

У разі вчинення одним суб`єктом містобудування двох або більше правопорушень у сфері містобудівної діяльності протокол складається стосовно кожного правопорушення окремо.

У разі вчинення одного правопорушення у сфері містобудівної діяльності кількома суб`єктами містобудування протокол складається стосовно кожного з них окремо.

У протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності; місце вчинення і суть правопорушення; нормативно-правовий акт, нормативний документ (акт), вимоги якого порушено; положення Закону, яке передбачає відповідальність за відповідне правопорушення; прізвища, адреси свідків (у разі наявності); пояснення суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності; інші відомості, що мають значення для вирішення справи.

Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності підписується особою, яка його склала, суб`єктом містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також свідками (у разі наявності).

У разі відмови суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, від підписання протоколу або ознайомлення з ним уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, що складає протокол, робить про це відповідну відмітку в ньому.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 05.10.2018 р. складений начальником інспекційного відділу № 2 управління контролю за будівництвом Пікаловою Ю.М. в присутності уповноваженої особи Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю Парфьонова Є.О. (довіреність від 12.01.2018 р. № б/н) відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». Протокол складений відносно ТОВ «Фірма «Т.М.М.» (вірна назва - Фірма «Т.М.М.»- ТОВ).

В той же час, в частині доводів викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що неточність допущена відповідачем в назві позивача, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення. Вказана неточність, в тому числі в рішенні суду першої інстанції, може бути усунута шляхом внесення виправлень. В протоколі від 05.10.2018 р. зазначено код ЄДРПОУ особи, відносно якої його складено, що дозволяє здійснити ідентифікацію останньої.

Також в протоколі зазначено виявлені порушення та підстави притягнення до адміністративної відповідальності із посиланням на нормативно-правові акти.

Представник позивача від підписання протоколу відмовився про що інспектором зроблено відповідну відмітку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що протокол Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва від 05.10.2019 р. складений відповідно до вимог чинного законодавства.

Також необґрунтованими є висновки апелянта стосовно того, що відповідачем невірно здійснено розрахунок штрафних санкцій зазначених в оскаржуваному рішенні.

Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинене щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), - у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 р. № 2246-VIII установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 грн, 1 липня - 1841 грн, з 1 грудня - 1921 грн.

Беручи до уваги, що станом на день винесення оскаржуваної постанови мінімальний прожитковий мінімум для працездатної особи становив 1 841 грн., відповідно розмір штрафу складає 66 276 грн (1841*36).

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що йому не роз`яснено прав та обов`язків відповідно до ст. 268 КУпАП, оскільки при винесенні оскаржуваної постанови відповідач керувався Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а не Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта стосовно відсутності в акті перевірки його дати, оскільки уніфікована графа акту затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.05.2012 р. № 240 «Про затвердження форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» містить графи про початок та завершення перевірки. Натомість вимога щодо прославлення окремої дати відсутня.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції зазначив, що особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління врегульовано Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII (надалі - Закон № 417-VIII).

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону №417-VIII багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Предметом регулювання Закону № 417-VIII, відповідно до частини першої статті 2, є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

За пунктом 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 417-VIII cпіввласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Згідно визначень, наведених у Додатку Б ДБН В.2.3-15:2007, гараж - будинок (споруда), частина будинку (споруди) або комплекс будинків (споруд) з приміщеннями для постійного або тимчасового зберігання, а також елементами технічного обслуговування легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів; гаражі підземні - споруди, позначка стелі основних приміщень яких нижче рівня спланованої поверхні землі; гаражі в цокольних і підвальних поверхах - вбудовані у будинки іншого призначення споруди, позначки підлоги основних приміщень яких нижче рівня спланованої поверхні землі на висоту відповідно не більше і більше половини висоти приміщень; машино-місце (на автостоянці або в гаражі) - площа, необхідна для встановлення одного автомобіля, що складається із площі горизонтальної проекції нерухомого екіпажа з додаванням розривів наближення (захисних зон) до сусідніх екіпажів або будь-яких перешкод; паркінг (англ. parking < park) - ставити автомобіль на стоянку (паркувати). У зарубіжній літературі та практиці паркінги - автостоянки, наземні (переважно відкритого типу) та підземні гаражі для тимчасового зберігання легкових автомобілів.

У позовній заяві позивач із посиланням, зокрема, на роз`яснення Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 28.01.2011 №7/10-884, відповідно до яких машинні місця (паркінги) не відносяться до категорії нежитлових приміщень, тому власники парко-місць не можуть бути членами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, наголосив на тому, що жодних рішень співвласників щодо проведення реконструкції «Фірма «Т.М.М.» -ТОВ спірних об`єктів не потребується.

Згідно роз`яснення від 12.03.2016 р. Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України окреме парко-місце та/або паркінг не є приміщенням (як допоміжним, так і нежитловим), і, відповідно, власники окремих парко-місць та/або паркінгу не є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку і не несуть обов`язку участі у фінансуванні витрат на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, поточний і капітальний ремонти, технічне переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку.

Належність парко-місць (підземного паркінгу) до складу комплексу (житлового, житлово-офісного тощо) напряму залежить від джерела фінансування їх будівництва, що визначається у проектно-кошторисній документації на будівництво об`єкта та договорами інвестування.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про помилковість тверджень відповідача про належність орендних приміщень, на яких позивачем було проведено спірну реконструкцію до спільної сумісної власності співвласників відповідного багатоквартирного будинку та про необхідність отримання позивачем згоди останніх на таку реконструкцію.

Відповідно до ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» замовник будівництва - фізична чи юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку для забудови чи володіє на законних підставах об`єктом будівництва, на якому має намір виконувати будівельні роботи.

У той же час, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з доводами відповідача, що позивачем не надано доказів про належну реєстрацію права власності або права користування будь-якими приміщеннями за адресою вул. Ломоносова, 73ж, літера “Б” у м . Києві , у тому числі права щодо законного володіння приміщеннями, які виступали об`єктом реконструкції.

Оскільки за визначенням п. 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал, фактичне утримання «Фірма «Т.М.М.» -ТОВ підземного паркінгу за адресою вул. Ломоносова, 73ж, літера "Б", у Голосіївському районі м. Києві на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 28.01.2013 Р. не є належним підтвердженням права власності на вказаний об`єкт, що підлягає державній реєстрації відповідно до вимог ст. 182 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV та згідно положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV.

Крім того, наказом позивача від 12.06.2017 р. № 93/2 «Про розробку проектної документації» підтверджується той факт, що ініціювання спірної реконструкції згаданих об`єктів було розпочато з метою оформлення права власності на них та які введені в експлуатацію, як місця загального користування.

Також, беручи до уваги експлікацію приміщень робочого проекту «Реконструкція місць загального користування розташованих у паркінгу G6/G9 житлового будинку по вул. Ломоносова, 73ж, літера "Б" у м. Києві під складські приміщення», технічного паспорту на паркінг по вул. Ломоносова, 73ж, у Голосіївському районі м. Києва та техніко-економічні показники згідно наказу позивача від 02.10.2017 №8/10, у суду є підстави вважати, що уповноваженою особою відповідача зроблено правомірний висновок про те, що спірною реконструкцію передбачалась зміна функціонального призначення відповідних об`єктів, а отже останні не відповідають вимогам пункту 25 Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.11.2017 №289 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.11.2017 за №1437/31305.

Стосовно порушення позивачем ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року N 687-XIV (надалі - Закон N 687-XIV) та пункту 5 Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11.07.2007 № 903 (надалі - Порядок №903), суд першої інстанції зазначив, що згідно пункту 1 Порядку №903, останній визначає механізм здійснення авторського нагляду під час будівництва об`єкта архітектури (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, а також технічного переоснащення діючих підприємств).

Згідно п. 2 Порядку № 903 авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об`єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими особами (далі - генеральний проектувальник) відповідно до законодавства та договору із замовником (забудовником) протягом усього періоду будівництва і передбачає контроль за відповідністю будівельно-монтажних робіт проекту.

Відповідно до п. 5 Порядку № 903 результати авторського нагляду фіксуються в журналі, що оформляється генеральним проектувальником у двох примірниках, один з яких зберігається у замовника, а другий - у генерального проектувальника.

Представник групи авторського нагляду під час відвідування об`єкта архітектури вносить в обидва примірники журналу зауваження щодо виявлених відхилень від затвердженого проекту разом з пропозиціями стосовно їх усунення та ознайомлює з ними під розписку відповідального представника підрядника.

Наказом позивача від 07.09.2018 р. №2/9 «Про призначення посадових осіб, які відповідають за ведення авторського нагляду за реконструкцією» головним інженером проекту було призначено Сломонова С.В., однак в підтвердження правомірності висновків уповноваженої особи відповідача щодо виявлених порушень, не надано журналу авторського нагляду.

Відповідно до повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) на об`єкт будівництва: «Реконструкція місць загального користування розташованих у паркінгу G6/G9 житлового будинку по вул. Ломоносова, 73ж, літера "Б" у м. Києві під складські приміщення» від 25.01.2018 р. № КВ 061180251397 зазначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не вимагаються згідно із п. 25 Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.11.2017 р. № 289.

Згідно із п. 25 вищевказаного Переліку реконструкція житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення, розміщення в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення.

Однак, як зазначено відповідачем, архітектурно-будівельні рішення робочого проекту «Реконструкція місць загального користування розташованих у паркінгу G6/G9 житлового будинку по вул. Ломоносова, 73ж, літера "Б" у м. Києві під складські приміщення» передбачає реконструкцію місць загального користування, розташованих у паркінгу під складські приміщення.

Таким чином, проектом передбачено зміна функціонального призначення з місць загального користування (орендне приміщення) в складські приміщення без отримання основної складової вихідних даних, а саме: містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Відповідно до ст. 23 Закону N 687-XIV замовники на проектування і будівництво об`єктів архітектури мають право затверджувати проект, якщо він не суперечить законодавству, містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки.

Згідно із ч. 5 ст. 26 Закону N 3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно із ст. 29 цього ж Закону, основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Отже, на стадії виконання будівельних робіт замовником будівництва повинна бути розроблена та затверджена проектна документація відповідно до вимог містобудівної документації, з урахуванням всіх вихідних даних, визначених законом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем - замовником будівництва «Фірма «Т.М.М.»- ТОВ було наведено недостовірні дані у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 25.01.2018 №КВ061180251397: "Реконструкція місць загального користування розташованих у паркінгу G6/G9 житлового будинку по вул. Ломоносова, 73ж, літера "Б" у м. Києві під складські приміщення" в частині надання інформації щодо належно розробленої та затвердженої проектної документації та щодо необхідності отримання містобудівних умов та обмежень для забудови земельної ділянки, чим порушено частину восьму статті 36 "Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а отже оскаржуваною постановою відповідача від 23.10.2018 №58/18/073-10059 позивача правомірно притягнуто до відповідальності за пунктом 2 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Також колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховано, що Окружним адміністративним судом м.Києва у справах № 826/17900/18, № 826/17899/18 було розглянуто його позови до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва про скасування постанов, а справа № 826/17893/18 перебуває наразі в провадженні Окружного адміністративного суду м.Києва, чим позивачу завдано матеріальних збитків, позаяк вказані доводи матеріалами справи не підтверджуються.

При цьому, слід зауважити, що порушення позивачем вимог містобудівного законодавства є наслідком застосування до нього відповідальності у вигляді застосування штрафу.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді : Л.О.Костюк

О.Є.Пилипенко

Повний текст постанови виготовлено 11.12.2019 р.