Справа № 214/8596/18
2/214/255/19
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
19 листопада 2019 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі
головуючої судді Чернової Н.В.,
секретаря судового засідання Звада Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/8596/18 за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -
ВСТАНОВИВ:
21.12.2018 року представник позивача АТ «Криворізька теплоцентраль» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ«Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з жовтня 2013 року по грудень 2018 року у розмірі 15200,42 грн., інфляційні витрати у розмірі 4540,98 грн. та 3% річних у розмірі 859,22 грн., а всього 20600,62 грн. та судові витрати у розмірі 1762,00 грн.
Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що АТ «Криворізька теплоцентраль» по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання населенню. Позивач, на виконання своїх зобов`язань здійснив постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, ОСОБА_1 є споживачем послуг, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» за вказаною адресою. У зв`язку з неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань, за період з 01.10.2013 року по 01.12.2018 року виникла заборгованість в загальному розмірі 15200,42 грн., яку споживач добровільно не погашає. Окрім того, сума збитків від інфляції за вказаний період склала 4540,98 грн., а розмір 3% річних становить 859,22 грн. Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 20600,62 грн. У зв`язку з викладеним, за захистом майнових інтересів АТ «Криворізька теплоцентраль» представник вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.
Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, 02.05.2019 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заву, в якому він просить відмовити у його задоволенні. У відзиві зазначає, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, а саме: в позовній заяві не зазначено паспортні дані та ідентифікаційний номер платника податків, засіб зв`язку, при цьому, інформації про те, що позивачу такі дані невідомі, не вказано. Також, відповідач вказує, що додані до позову копії документів не завірені належним чином. Окрім того, по суті позову, відповідач зазначає, що вказана квартира належить на праві приватної власності третім особам, які повинні нести обов`язки зі сплати комунальних послуг за утримання цього житла. Також, на думку відповідача, вказана позовна заява подана до суду з пропуском строку позовної давності, отже, у її задоволенні слід відмовити. При цьому, відповідач просить стягнути на його користь понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн.
16.07.2019 року представником позивача надано до суду заперечення на відзив, в яком зазначає, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , де отримує комунальні послуги у виді опалення. Представник наполягає, що за відсутності у АТ «Криворізька теплоцентраль» будь-якої інформації щодо належності права власності на вказану квартиру іншим особам, вони звернулися з позовом про стягнення заборгованості саме з ОСОБА_1 , який, відповідно до виписки з особового рахунку, зареєстрований за вказаною адресою та отримує послуги з централізованого опалення.
Представник позивача до судового засідання не з`явилась, надала письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала повністю, просила розглянути справу за її відсутності, у разі неявки відповідача, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, при цьому, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у його задоволенні.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, не визнання відповідачем позову, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності сторін, з урахуванням поданих ними заяв.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Керуючись п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України, суд вважає, що дану справу можливо вирішити на підставі наявних в ній доказів.
Суд , дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини і визначив відповідно до них правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст.1, ч.1 ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Статтею 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Тому, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг між позивачем та відповідачами не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача.
Як видно з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню, які врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VІІІ, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року №2633-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 (далі - Правила).
Згідно з ст.67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до положень ст.68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Вказаний обов`язок споживача комунальних послуг, також, закріплений у ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання», яким передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Згідно пункту 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Так, судом встановлено, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною довідкою та є споживачем послуг з централізованого опалення, які надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» (а.с.5).
АТ «Криворізька теплоцентраль» відповідно до тарифів на теплову енергію, постачається теплова енергія до житла відповідачаОСОБА_1 , однак ним зобов`язання по оплаті за надані послуги здійснюється не належним чином.
Так, згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті за централізоване опалення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2013 року по 01.12.2018 року становить 15200,42 грн. (а.с.6-7).
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтями 525 та 526 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як видно з матеріалів справи, в зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань по сплаті вартості наданих послуг, АТ «Криворізька теплоцентраль» зверталось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комунальні послуги в розмірі 10284,68 грн. за період з жовтня 2013 року по березень 2018 року, однак ухвалою суду від 31.07.2018 року у видачі судового наказу відмовлено з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст.165 ЦПК України, що підтверджується копією ухвали суду від вказаної дати (а.с.9).
Окрім того, згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до позовних вимог, представник позивача просить стягнути з відповідача на його користь 3% річних від простроченої суми в розмірі 859,22 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4540,98 грн., нарахованих на суму несплаченої заборгованості за період з 01.10.2013 року по 01.12.2018 року, в обґрунтування чого надав відповідні розрахунки (а.с.8).
Отже, оскільки неправомірними діями відповідача позивачу було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями ч.2 ст.625 ЦК України та погоджується з наданим позивачем розрахунком.
В той же час, суд приймає до уваги, що відповідач ОСОБА_1 просив суд застосувати строки позовної давності до виниклих правовідносин.
Так, відповідно до вимог ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України, якою встановлено, що перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» передбачає форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.
Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримання захисту за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.
Відповідно до положень ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного). Відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Отже, до позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , згідно зі ст.257 ЦК України, встановлено позовну давність тривалістю у три роки.
Вимогами ч.ч.4, 5 ст.267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Так, АТ «Криворізька теплоцентраль» звернулись з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення 21.12.2018 року, а тому трьохрічний строк відраховується за три роки до пред`явлення позову, а саме з 01.01.2016 року.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.01.2016 року по 21.12.2018 року в розмірі 11248,06 грн., інфляційні витрати в розмірі 1838,35 грн., три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 512,12 грн., а всього 13598,53 грн.
Також, твердження відповідача з приводи належності квартири АДРЕСА_1 третім особам, суд не приймає до уваги, оскільки АТ «Криворізька теплоцентраль» надано до суду довідку, згідно з якою відповідач зареєстрований у вказаній квартирі. Будь-яких підстав, визнати, відповідно до положень ст.ст.77-90 ЦПК України, вказану довідку неналежним, недопустимим, недостовірним чи недостатнім доказом, суд не знаходить. При цьому, відповідачем не надано до суду будь-яких доказів в підтвердження вказаних ним обставин.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, враховуючи, що цивільне судочинство згідно з ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України, здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача суми боргу в межах строку позовної давності.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно з ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» в рахунок часткового відшкодування судового збору 1162,92 грн. пропорційно частині задоволених вимог (66%).
При цьому, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про стягнення з позивача понесених ним витрат на правову допомогу, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи будь-яких письмових доказів, зокрема, квитанції, рахунків або актів виконаних робіт тощо, підтверджуючих вказані обставини.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 354, 355, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (вул. Електрична, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, розрахунковий рахунок IBAN НОМЕР_2 в ПАТ «Кристалбанк», код ЄДРПОУ 00130850, ІПН №001308504833) заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з 01.01.2016 року по 21.12.2018 року в розмірі 11248 (одинадцять тисяч двісті сорок вісім) грн. 06 коп., суму збитків від інфляції у розмірі 1838 (одна тисяча вісімсот тридцять вісім) грн. 35 коп. та 3% річних у розмірі 512 (п`ятсот дванадцять) грн. 12 коп., а всього 13598 (тринадцять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) грн. 53 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (вул. Електрична, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, розрахунковий рахунок IBAN НОМЕР_2 в ПАТ «Кристалбанк», код ЄДРПОУ 00130850, ІПН №001308504833) судовий збір в розмірі 1162 (одна тисяча сто шістдесят дві) грн. 92 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Після набрання рішенням суду законної сили видати виконавчий лист для пред`явлення на виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Чернова Н.В.
