___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 р.

м. Херсон

Справа № 540/2150/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про визнання протиправним і скасування рішення про відмову у допуску до складання кваліфікаційного іспиту,

встановив:

ОСОБА _1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі – відповідач, Комісія), в якому просить визнати протиправним та скасувати пункту 2 прийнятого відповідачем рішення №1 від 25.07.2019р. про відмову у допуску позивача до складання кваліфікаційного іспиту.

Позовні вимоги мотивує безпідставністю висновків Комісії щодо невідповідності поданих нею документів вимогам законодавства, а також щодо того, що вона не відповідає вимогам, які висуваються законодавством до осіб, які мають намір стати нотаріусом, в частині стажу роботи у сфері права. Позивач зазначає, що 06.07.2019р. нею було подано заяву про допуск до складання кваліфікаційного іспиту, яку разом із поданням Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 02.07.2019р. №04-16/4459 внесено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату. За наслідками розгляду поданих документів відповідач прийняв рішення №1 від 25.07.2019р., яким у пункті 2 вирішив відмовити їй у допуску до складання кваліфікаційного іспиту у зв`язку з тим, що документи направлені з порушенням вимог статті 3 Закону України «Про нотаріат» у редакції закону від 01.10.2008р. №614, якою було передбачено, що стажистом нотаріуса міг бути громадянин України, який, серед іншого, повинен був мати стаж роботи у сфері права не менше трьох років.

З посиланням на положення Закону України «Про нотаріат», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011р. №1905/5 Порядку допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту та проведення кваліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, позивач вказує, що вона відповідає критеріям і вимогам, які визначені вказаними нормативно-правовими актами в якості обов`язкових для допуску до складання кваліфікаційного іспиту. Зокрема, вона зазначає, що з 01.10.2007р. по 11.11.2011р. працювала на посаді секретаря судового засідання господарського суду Херсонської області, з 15.11.2011р. по 20.06.2012р. - на посаді помічника нотаріуса за трудовим договором, з 25.06.2012р. по 25.06.2013р. - на посаді стажиста нотаріуса за трудовим договором, а з 29.08.2018р. і дотепер на посаді помічника нотаріуса. 24.04.2010р. здобула базову вищу, а 04.02.2012р. – повну вищу юридичну освіту, тому вказані періоди роботи повинні зараховуватись їй до стажу роботи у сфері права. Крім того, вона проходила відповідне стажування і Головним управлінням юстиції у Херсонській області 23.01.2013р. та 25.06.2013р. затверджені позитивні висновки про проходження позивачем стажування в державній нотаріальній конторі та у приватного нотаріуса. У 2015 році її вже було допущено до складання кваліфікаційного іспиту, але за його результатами відмовлено у видачі свідоцтва на право зайняття нотаріальною діяльністю, як і іншим 65 претендентам.

У підсумку позивач вказує, що відповідно до наданих документів були всі передбачені законодавством підстави для допуску її до складання кваліфікаційного іспиту, однак відповідач безпідставно та протиправно їй у цьому відмовила.

Ухвалою від 15.10.2019р. вказаний позов залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків. Ухвала виконана, недоліки позову усунуті.

Ухвалою від 24.10.2019р. провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 13:00 год. 13.11.2019р. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали надати до суду засвідчені належним чином копії усіх документів і матеріалів, на підставі яких прийняте оскаржене рішення.

Ухвалою від 08.11.2019р. задоволено клопотання відповідача та встановлено йому додатковий строк для подання доказів - десять днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідачем 11.11.2019р. подано відзив та 21.11.2019р. – доповнення до відзиву.

У цих заявах Комісія просить відмовити у задоволенні позову, так як рішення про відмову позивачу у допуску до складання кваліфікаційного іспиту прийнято правомірно та з урахуванням того, що позивач не відповідає вимогам, визначеним статтею 3 Закону України «Про нотаріат» у редакції закону від 01.10.2008р. №614, а саме у неї відсутній необхідний стаж роботи у сфері права для проходження стажування. При цьому відповідач зазначає, що відповідно до статті 13 Закону України «Про нотаріат» стажистом нотаріуса міг бути громадянин України, який має стаж роботи у сфері права не менше трьох років. На час проходження стажування позивач не мала повної вищої юридичної освіти за кваліфікаційно-освітнім рівнем спеціаліста або магістра, як не мала і необхідного стажу роботи у сфері права, оскільки до наявного у неї стажу неможливо зарахувати період роботи секретарем судового засідання господарського суду Херсонської області з 01.10.2007р. по 11.11.2011р., виконання обов`язків якого не є роботою у сфері права, а є суто технічною роботою. У зв`язку з цим Комісія прийшла до висновку, що у позивача було відсутнє право на проходження стажування, тому їй і було відмовлено у допуску до складання кваліфікаційного іспиту.

Ухвалою від 13.11.2019р. задоволено клопотання сторін та відкладено розгляд справи на 14:30 год. 02.12.2019р.

Позивачем 26.11.2019р. подано відповідь на відзив, в якому вона спростовує доводи відповідача щодо відсутності у неї права на проходження стажування та вказує, що таке стажування вона проходила на підставі офіційних розпорядчих актів уповноважених осіб та в порядку та у відповідності із чинним на той час законодавством. Більше того, на підставі тих самих документів її вже було допущено Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату до складання кваліфікаційних іспитів у 2013 та 2015 роках, за наслідками яких було відмовлено у видачі свідоцтва на право зайняття нотаріальною діяльністю.

Протокольною ухвалою від 02.12.2019р. задоволено клопотання представника позивача та відкладено судове засідання на 13:00 год. 09.12.2019р.

06.12.2019р. позивачем та 09.12.2019р. відповідачем подані заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

За змістом п.10 ч.1 ст.4, ч.3 ст.194, ч.ч.1, 9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України письмове провадження – це розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.243, ч.ч.1, 4, 5 ст.250 КАС України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Судове рішення (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи викладене, ухвалою від 09.12.2019р. вирішено подальший розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження в межах строків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити.

Судом установлено, що позивач працювала:

з 07.09.2005р. по 06.10.2005р. на посаді діловода відділу організаційного забезпечення документування та контролю Херсонського обласного управління юстиції;

з 06.10.2005р. по 02.06.2006р. на посаді консультанта державного нотаріального архіву Херсонської області;

з 01.10.2007р. по 11.11.2011р. – на посаді секретаря судового засідання господарського суду Херсонської області;

з 15.11.2011р. по 20.06.2012р. на посаді помічника нотаріуса за трудовим договором;

з 25.06.2012р. по 25.06.2013р. на посаді стажиста нотаріуса за трудовим договором;

з 29.08.2018р. і дотепер на посаді помічника нотаріуса.

Вказані обставини підтверджуються трудовою книжкою ДИ №001315.

24.04.2010р. позивач здобула базову вищу освіту за напрямом підготовки «Право» та здобула кваліфікацію бакалавра юриста, що підтверджується виданим Національною юридичною академією України ім. Ярослава Мудрого дипломом ХА №37776246.

04.02.2012р. позивач отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста, що підтверджується виданим Національною юридичною академією України ім. Ярослава Мудрого дипломом ХА №41977354.

27.07.2013р. зареєстровано шлюб позивача, унаслідок чого її прізвище змінено з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».

Головним управлінням юстиції у Херсонській області 23.01.2013р. та 25.06.2013р. затверджені позитивні висновки про проходження позивачем стажування в державній нотаріальній конторі та у приватного нотаріуса.

29.10.2013р. позивач не склала кваліфікаційний іспит.

Головним територіальним управлінням юстиції у Херсонській області внесено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату подання від 01.10.2015р. №5-1/2984 про допуск позивача до складання іспиту.

18.10.2015р. позивач не склала кваліфікаційний іспит.

Головним територіальним управлінням юстиції у Херсонській області внесено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату подання від 02.07.2019р. №04-16/4459 про допуск позивача до складання іспиту, призначеного на 29.07.2019р.

До подання були долучені копії: заяви позивача, її паспорту, свідоцтва про шлюб, дипломів бакалавра та спеціаліста, довідки про відсутність судимості та трудової книжки.

За наслідками розгляду поданих документів Вища кваліфікаційна комісія нотаріату рішенням №1 від 25.07.2019р. відмовила у допуску до складання кваліфікаційного іспиту, зокрема, ОСОБА_1 – у зв`язку з тим, що документи направлені з порушенням вимог статті 3 Закону України «Про нотаріат» у редакції закону від 01.10.2008р. №614, якою було передбачено, що стажистом нотаріуса міг бути громадянин України, який, серед іншого, повинен був мати стаж роботи у сфері права не менше трьох років.

Оцінюючи правомірність цього рішення, суд приходить до таких висновків.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні визначено Законом України від 02.09.1993р. № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон № 3425-XII).

Згідно статті 3 Закону № 3425-XII (у редакції на час прийняття оскарженого рішення) нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Тобто, однією з умов здобуття права на зайняття нотаріальною діяльністю є складення кваліфікаційного іспиту.

Це питання регулюється статтею 10 Закону № 3425-XII (у редакції на час прийняття оскарженого рішення), відповідно до якої для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції України утворюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату. Персональний склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату затверджується наказом Міністерства юстиції України.

За наявності стажу роботи, визначеного у частині другій статті 3 цього Закону, особи, які мають намір скласти кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною діяльністю, допускаються Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату до його складання на підставі подання відповідно Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Порядок допуску до складання кваліфікаційних іспитів та їх проведення встановлюється Міністерством юстиції України. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується Кабінетом Міністрів України. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату може бути оскаржено до суду.

На підставі результатів складеного іспиту Вища кваліфікаційна комісія нотаріату приймає рішення про видачу (або відмову у видачі) Міністерством юстиції України свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Особи, які не склали кваліфікаційний іспит, допускаються до наступного його складання не раніш як через рік за поданням відповідно Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Порядок допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту та проведення кваліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011р. №1905/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 21.07.2014р. № 1174/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.07.2011р. за №926/19664 (далі – Порядок №1905/5).

Як передбачено п.1 Порядку №1905/5, він розроблений відповідно до статті 10 Закону України "Про нотаріат" і визначає процес складання особами кваліфікаційного іспиту у Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату та проведення кваліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату.

Згідно з п.2, 5, 7 Порядку №1905/5 Вища кваліфікаційна комісія нотаріату (далі - Комісія):

- приймає рішення про допуск або відмову в допуску до складання кваліфікаційного іспиту;

- проводить кваліфікаційний іспит;

- на підставі результатів складеного кваліфікаційного іспиту приймає рішення про видачу (або відмову у видачі) Міністерством юстиції України свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

- на підставі результатів складеного кваліфікаційного іспиту приймає рішення про підтвердження кваліфікації особою, приватна нотаріальна діяльність якої не здійснювалася протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю і яка не працювала нотаріусом, консультантом державної нотаріальної контори чи помічником (консультантом) приватного нотаріуса, не була посадовою особою, яка здійснює керівництво та контроль за діяльністю нотаріату (далі - особа, що складає кваліфікаційний іспит для підтвердження кваліфікації).

Особа, яка має намір складати кваліфікаційний іспит, не пізніше ніж за двадцять днів до дня проведення кваліфікаційного іспиту особисто подає до відповідного головного територіального управління юстиції заяву на ім`я начальника головного територіального управління юстиції про внесення до Комісії подання про допуск цієї особи до кваліфікаційного іспиту. Заява підлягає реєстрації в установленому порядку.

До заяви додаються такі документи: оригінал та копія диплома про повну вищу юридичну освіту; оригінал та копія довідки про відсутність судимості; трудова книжка та копія трудової книжки, якщо особа на час подачі документів не працює; копія трудової книжки, завірена за місцем роботи, якщо особа на час подачі документів працює; паспорт громадянина України та копії першої, другої сторінок паспорта громадянина України та сторінки, на якій проставлено штамп про реєстрацію місця проживання фізичної особи.

Особа, яка пройшла стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, додає до заяви документи, передбачені цим пунктом, а також висновок та копію висновку про проходження стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса. Копії документів ... засвідчуються в установленому порядку, а оригінали повертаються особі.

Пунктом 8 Порядку №1905/5 визначено, що у разі якщо особою подано всі передбачені цим Порядком документи, їх копії формуються відповідальною особою головного територіального управління юстиції в особову справу особи, яка має намір складати кваліфікаційний іспит. Єдиною підставою для відмови головних територіальних управлінь юстиції в підготовці та направленні до Комісії подання про допуск особи до складання кваліфікаційного іспиту може бути ненадання особою всіх передбачених цим Порядком документів.

Подання головного територіального управління юстиції до Комісії про допуск особи до складання кваліфікаційного іспиту та особова справа цієї особи надсилаються кур`єрською доставкою до Міністерства юстиції України не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до дати проведення кваліфікаційного іспиту.

Подання головного територіального управління юстиції про допуск особи до складання кваліфікаційного іспиту разом з доданою до нього особовою справою, що надійшло до Комісії, реєструється в журналі реєстрації подань головних територіальних управлінь юстиції про допуск осіб до складання кваліфікаційного іспиту, що зберігається в справах Департаменту приватного права (п.п.9, 10 Порядку №1905/5).

Згідно з приписами пункту 11 Порядку №1905/5 до складання кваліфікаційного іспиту допускаються особи, які:

- мають повну вищу юридичну освіту;

- мають стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, або у передбаченому Законом України "Про нотаріат" випадку успішно пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса;

- мають намір скласти кваліфікаційний іспит для підтвердження кваліфікації;

- не мають судимості.

Зі змісту пункту 11 Порядку №1905/5 вбачається, що цим Порядком установлюються специфічні умови для допуску до складання кваліфікаційного іспиту в частині визначення необхідного стажу роботи у сфері права. При цьому до складання кваліфікаційного іспиту допускаються особи, які відповідають одному з двох критеріїв:

- або мають стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки;

- або у передбаченому Законом України «Про нотаріат» випадку успішно пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса.

Суд звертає увагу, що ці критерії є альтернативними. Відповідність особи будь-якому з них свідчить про виконання умови щодо для допуску до складання кваліфікаційного іспиту в частині визначення необхідного стажу роботи у сфері права.

Пунктами 13, 14 Порядку №1905/5 визначено, що Комісія на підставі подання головного територіального управління юстиції в строк не пізніше ніж за три дні до проведення кваліфікаційного іспиту розглядає подані заінтересованими особами документи та приймає рішення про допуск до складання кваліфікаційного іспиту чи відмову у такому допуску. Особам, яким відмовлено в допуску до складання кваліфікаційного іспиту, Комісія у п`ятиденний строк надсилає витяг з відповідного рішення Комісії, засвідчений підписом секретаря Комісії, із зазначенням причин такої відмови.

Отже, Порядком №1905/5 визначені підстави для допуску до складання кваліфікаційного іспиту, але не визначені підстави для відмови у такому допуску.

Щодо умов для допуску до складання кваліфікаційного іспиту в частині визначення необхідного стажу роботи у сфері права суд зазначає, що нині діюча редакція Закону України "Про нотаріат" не передбачає стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса як взагалі, так і в якості передумови для здобуття права на зайняття нотаріальною діяльністю.

Проходження стажування було передбачено Законом України "Про нотаріат" в редакції до набрання чинності 01.01.2013р. Законом України від 06.09.2012р. № 5208-VI "Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат" щодо державного регулювання нотаріальної діяльності", яким, зокрема:

- статті 2-1 та 3 були викладені в новій редакції, яка вже не передбачала як умову допуску до зайняття нотаріальною діяльністю проходження стажування протягом одного року в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса;

- у частині 4 статті 10 слова "Після проходження стажування" замінено словами "За наявності стажу роботи, визначеного у частині другій статті 3 цього Закону";

- статтю 13 «Стажист нотаріуса» викладено в новій редакції з назвою «Помічник нотаріуса».

Пунктами 2 і 3 Розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України від 06.09.2012р. № 5208-VI "Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат" щодо державного регулювання нотаріальної діяльності" установлено, що вимоги абзацу сьомого пункту 1 розділу I цього Закону щодо стажу роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультанта державної нотаріальної контори - не менш як три роки, не поширюються на осіб, які ... успішно пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або приватного нотаріуса і мають право на складання кваліфікаційного іспиту відповідно до статті 10 Закону України "Про нотаріат". Особи, які на день набрання чинності цим Законом є стажистами в державній нотаріальній конторі або приватного нотаріуса, продовжують стажування до закінчення строку, передбаченого контрактом, і мають право на складання кваліфікаційного іспиту відповідно до статті 10 Закону України "Про нотаріат".

Як видно з матеріалів справи, позивач проходила стажування з 25.06.2012р. по 25.06.2013р. на посаді стажиста нотаріуса, а тому вона є особою, на яку не поширюються вимоги абзацу сьомого пункту 1 розділу I Закону України від 06.09.2012р. № 5208-VI "Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат" щодо державного регулювання нотаріальної діяльності".

Слід зазначити, що порядок проходження стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса та підготовки стажиста до нотаріальної діяльності був затверджений наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2008р. №1094/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.06.2008р. за №572/15263 та втратив чинність лише у 2014 році згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2014р. № 1025/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.07.2014р. за №712/25489.

Саме статтею 13 Закону України "Про нотаріат" в редакції до набрання чинності закону від 06.09.2012р. № 5208-VI та наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2008р. №1094/5 визначались вимоги, яким повинен був відповідати кандидат на посаду стажиста нотаріуса та регламентувалась процедура стажування.

Цими ж нормативно-правовими актами було установлено, що проходження стажування відбувалось на підставі наказу відповідного головного управління юстиції проходження стажування та укладеним між стажистом та приватним нотаріусом чи державною нотаріальною конторою з додержанням законодавства про працю трудовим контрактом.

Як вбачається зі змісту оскарженого рішення, підставою для відмови позивачу у допуску до складання кваліфікаційного іспиту визначено порушення вимог статті 3 Закону України «Про нотаріат» у редакції закону від 01.10.2008р. №614.

Законом України від 01.10.2008р. № 614-VI «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат»», зокрема, статтю 3 Закону України «Про нотаріат» викладено в такій редакції:

... «Стаття 3. Нотаріус

Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менше трьох років, пройшов стажування протягом одного року в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість за вчинення злочину, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Нотаріус не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої, у вільний від роботи час.

Реєстраційна справа приватного нотаріуса зберігається і ведеться Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі». ...

До внесення змін Законом від 01.10.2008р. № 614-VI стаття 3 мала такий зміст:

... «Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут) і пройшов стажування протягом шести місяців в державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість.

Нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім тієї, яка передбачена абзацом другим статті 4 цього Закону, а також викладацької і наукової у вільний від роботи час.» ... .

Отже, стаття 3 Закону України «Про нотаріат» установлює вимоги, яким повинен відповідати нотаріус, а не стажист нотаріуса. Вказана правова норма жодним чином не регулює процедуру стажування, зазначаючи лише строк, протягом якого воно має тривати.

Також слід звернути увагу на те, що позивач пройшла відповідне стажування, про що свідчать затверджені Головним управлінням юстиції у Херсонській області 23.01.2013р. та 25.06.2013р. позитивні висновки про проходження позивачем стажування в державній нотаріальній конторі та у приватного нотаріуса.

Враховуючи положення «Порядку проходження стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса та підготовки стажиста до нотаріальної діяльності», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2008р. №1094/5, слід дійти висновку, що позивача було допущено до проходження стажування уповноваженим на те органом - Головним управлінням юстиції у Херсонській області.

Жодним діючим нормативно-правовим актом не передбачено повноважень відповідача заперечувати (спростовувати) офіційні документи та розпорядчі акти органу, компетентного вирішувати питання проходження стажування.

Крім того, відповідач не навів у рішенні відповідного обґрунтування, а до суду не надав жодного доказу на підтвердження того, що позивач на час прийняття оскарженого рішення не відповідав вимогам, які висуваються до нотаріуса. У даному конкретному випадку позивач мала відповідати таким вимогам: бути громадянином України; мати вищу юридичну освіту; мати стаж роботи у сфері права не менше трьох років; пройти стажування протягом одного року в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса.

Виключно виконання цих вимог (умов) мало перевірятись відповідачем.

Натомість відповідач фактично вдався до рецензування (перегляду) правомірності проходження позивачем стажування у 2012-2013р.р.

Тому на думку суду, з урахуванням викладеного у відповідача не було підстав, по-перше стверджувати про невідповідність позивача вимогам, які висуваються до стажистів нотаріуса, а по-друге – пов`язувати це з відповідністю особи позивача вимогам, які висуваються до нотаріусів як на єдину підставу для відмови їй у допуску до складання кваліфікаційного іспиту.

Викладені у відзиві доводи відповідача про те, що позивач не має необхідного стажу роботи у сфері права і тому їй було відмовлено у допуску до складання кваліфікаційного іспиту, суд вважає помилковими.

На обґрунтування цих доводів відповідач вказує, що ним при вирішенні спірного питання не зараховано до стажу роботи у сфері права період роботи позивача на посаді секретаря судового засідання господарського суду Херсонської області, оскільки кваліфікаційні вимоги до секретаря судового засідання не передбачають наявності виключно повної вищої освіти за спеціальністю правознавство / правоохоронна діяльність / міжнародне право, а повну вищу юридичну освіту позивач отримала лише у 2012 році.

Такі свої висновки відповідач мотивує положеннями Типової посадової інструкції секретаря судового засідання місцевого загального суду, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.07.2005р. №86 та Типової посадової інструкції секретаря судового засідання апеляційного суду, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 01.03.2007р. №21, згідно яких на посади секретаря судового засідання призначаються особи, які мають вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» чи «Правоохоронна діяльність» та з освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче молодшого спеціаліста.

З цього приводу суд зауважує, що вказані мотиви не відображені в оскарженому рішенні та витягу з протоколу засідання Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату №2 від 25.07.2019р. Відтак доводи відповідача, що саме вказані обставини слугували підставою для прийняття оскарженого рішення, є непереконливими і не доведеними належним чином.

Також слід звернути увагу на те, що вимоги щодо рівня освіти особи, яка має намір здобути статус нотаріуса, в даному конкретному випадку установлювались статтею 3 Закону України «Про нотаріат» в редакції Закону України від 01.10.2008р. № 614-VI «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат»», якою передбачалось, що нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту.

Отже, від позивача вимагалось мати вищу юридичну освіту, вимог щодо освітньо-кваліфікаційного рівня освіти цей закон не встановлював.

На час здобуття позивачем вищої освіти правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти визначались Законом України від 17.01.2002р. № 2984-III «Про вищу освіту», який втратив чинність з 06.09.2014р.

За змістом статей 1, 6, 7, 8, 9 вказаного Закону до вищої освіти належало і здобуття особою базової вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.

Як установлено судом, позивач працювала на посаді секретаря судового засідання господарського суду Херсонської області з 01.10.2007р. по 11.11.2011р., а базову вищу освіту за напрямом підготовки «Право» та кваліфікацію бакалавра юриста вона здобула 24.04.2010р., отримавши виданий Національною юридичною академією України ім. Ярослава Мудрого диплом ХА №37776246.

Отже, період роботи позивача на посаді секретаря судового засідання господарського суду Херсонської області з 24.04.2010р. має враховуватись їй до стажу роботи у сфері права у розумінні статті 3 Закону України «Про нотаріат», на що відповідач уваги не звернув.

Оцінюючи правомірність оскарженого рішення, суд у підсумку виходить з того, що згідно із ст.ст. 1, 8, 19 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а саме в захисті прав та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку держави.

Такий підхід відповідає принципу поділу влади, що встановлений Конституцією України та уособлений в інших нормативно-правових актах, який заперечує надання суду повноважень втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти встановлені законом права і обов`язки владних суб`єктів, які визначають ступінь самостійності їх реалізації з урахуванням принципу верховенства права і полягають у тому, що при вчиненні дій та прийнятті рішень владний суб`єкт здійснює свої повноваження з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих дій або рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 від 11 березня 1980 року).

Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

В даному випадку відповідач - Вища кваліфікаційна комісія нотаріату, як суб`єкт владних повноважень, наділений повноваженнями щодо визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю.

Перевіряючи законність спірного рішення, суд вважає за необхідне підкреслити, що за своєю правовою природою повноваження Комісії в частині підтвердження здатності особи займатися нотаріальною діяльністю є дискреційними та її виключною компетенцією як уповноваженого законом органу при Міністерстві юстиції України.

Разом з тим, статтею 10 Закону України «Про нотаріат» № 3425-XII передбачено можливість оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату до суду.

В даному випадку предметом судового розгляду може бути дотримання відповідачем встановленої процедури допуску до складання кваліфікаційних іспитів та винесення за її результатами відповідного рішення.

Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням установлених судом обставин оскаржене рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які визначені статтею 19 Конституції України та статтею 2 КАС України, є також необґрунтованим, а тому протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 132-143, 241-246, 250, 251, 255, 257-262 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (01001, м. Київ, пров. Рильський, 10) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у допуску до складання кваліфікаційного іспиту – задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати прийняте Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату рішення №1 від 25 липня 2019 року в частині відмови ОСОБА_1 у допуску до складання кваліфікаційного іспиту.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 104030000