Справа № 752/20075/16-ц

Провадження № 2/752/358/19

РІШЕННЯ

Іменем України

03.12.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV), директора-президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) Богуцького Олександра Андрійовича про визнання інформації недостовірною, захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2016 року позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV), директора-президента ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) Богуцького О.А. про визнання інформації недостовірною, захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі телеканалу ICTV з 05-1 год. до 05-59 год. відбулась трансляція передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2», в одному із сюжетів якої було поширено недостовірну та таку, що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію щодо позивача, а саме в телепередачі були вжиті наступні висловлювання та фрази: «Одні переносять сім операцій замість однієї, другі заходять здоровими, а виходять каліками, інших - взагалі оперують мертвими»; «Крім цього, хірург запропонував в молочні залози одразу поставити імпланти, оскільки на місці видалених пухлин утворяться великі впадини»; «Без будь-яких досліджень, лише з аналізом крові та попереднім висновком УЗД - цього виявилось достатньо»; «… не хотіли братися за виправлення помилок відомого лікаря»; «І «цапа-відбувайла» знайшли - анестезіолога, якому присудили два роки умовно». Позивач вважає, що зазначена інформація є недостовірною, її поширення ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію. Так, позивач здобув диплом магістра за спеціальністю «Хірургія», отримав ґрунтовну базову освіту з пластичної та естетичної хірургії, має більше двадцятирічний досвід роботи, провів значну кількість операції і є пластичним хірургом, що має право виконувати пластичні операції не лише в Україні, а й за кордоном. Зазначена інформація, яка була поширена в ефірі телеканалу ICTV не доведена відповідачами, є недостовірною та неправдивою, та мала на меті опорочення честі, гідності та ділової репутації позивача. Відповідачі намагаються переконати значну кількість осіб та створити враження для невизначеного кола осіб в неправомірних, непрофесійних та корисливих мотивах діяльності позивача. Поширена інформація має наслідком зміну морального ставлення суспільства до позивача, представляючи його в суспільній думці виключно, як непрофесійного хірурга з неадекватними методами лікування, тим самим завдаючи непоправної шкоди репутації позивача. Позивач зазначає, що поширені відносно нього відомості є образливими, принизливими та такими, що не відповідають дійсності, та завдали позивачу моральної шкоди, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом та просить суд:

-визнати такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 наступні відомості: «Одні переносять сім операцій замість однієї, другі заходять здоровими, а виходять каліками, інших - взагалі оперують мертвими»; «Крім цього, хірург запропонував в молочні залози одразу поставити ампланти, оскільки на місці видалених пухлин утворяться великі впадини»; «Без будь-яких досліджень, лише з аналізом крові та попереднім висновком УЗД - цього виявилось достатньо»; «… не хотіли братися за виправлення помилок відомого лікаря»; «І «цапа-відбувайла» знайшли - анестезіолога, якому присудили два роки умовно»;

-зобов`язати відповідачів спростувати відомості, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача в громадській думці, шляхом зачитування резолютивної частини рішення суду диктором в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_2» і в той самий час, в який вона була випущена в ефір, а у випадку зняття з ефіру передачі - в іншій передачі, яка виходить в той самий час не пізніше місяця з дня набрання рішення законної сили;

-стягнути з відповідача ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.;

-судові витрати покласти на відповідачів.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з викладених в ньому, а також в додаткових поясненнях, - підстав. Одночасно зазначив, що викладена в програмі інформація (окремі висловлювання) не відповідає дійсності та відповідно до висновку експерта є інформацією негативного характеру щодо позивача, яка сприяє зміні ставлення до його особи в суспільстві, є образливою і такою, що ганьбить честь, гідність і ділову репутацію позивача що призвело до моральних страждань, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на його необґрунтованість та просила відмовити у його задоволенні. Одночасно вказала, що інформація, на яку звертає увагу позивач щодо висловлювань в сюжеті передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2» про позивача має у собі як оціночні судження, так і достовірну інформацію. Зазначила, що в процесі створення сюжету щодо позивача, журналістам відповідача ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія ICTV» були надані не тільки інтерв`ю та усні пояснення, а також письмові підтвердження (висновки судово-медичних експертиз, протоколів тощо) на змісті яких, ґрунтувалися деякі висловлювання та фрази. В передачі телеканал, як захисник інтересів громадськості, - використав своє право критики, висловлювання своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадські інтерес, а сам сюжет щодо позивача направлений не на приниження його честі, гідності та ділової репутації, а на доведення до широкого кола громадськості негативних фактів, пов`язаних з діяльністю пластичних хірургів в Україні, а відтак відсуні законні підстави для задоволення позову.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, допитавши експерта, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 10 Конвенції і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1«Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова) судам роз`яснено,

що статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є кандидатом наук, хірургом, який закінчив ординатуру на кафедрі пластичної та естетичної хірургії Санкт-Петербурзької медичної академії та післядипломної освіти та який здійснював операції, зокрема, громадянці ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі телеканалу ICTV відбулась трансляція передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2», в одному із сюжетів якої було поширено інформацію, в якій була оприлюднена інформація про пластичну хірургію та інформація щодо позивача.

Під час відтворення електронного носія CD-R фрагменту телевізійного ефіру з вказаною телепередачею, судом було з`ясовано, що фрази, які просить спростувати позивач дійсно містяться у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме: «Одні переносять сім операцій замість однієї, другі заходять здоровими, а виходять каліками, інших - взагалі оперують мертвими»; «Крім цього, хірург запропонував в молочні залози одразу поставити ампланти, оскільки на місці видалених пухлин утворяться великі впадини»; «Без будь-яких досліджень, лише з аналізом крові та попереднім висновком УЗД - цього виявилось достатньо»; «… не хотіли братися за виправлення помилок відомого лікаря»; «І «цапа-відбувайла» знайшли - анестезіолога, якому присудили два роки умовно».

Позивач вважає, що зазначена інформація є недостовірною, її поширення ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію.

Оцінюючи вказану вище інформацію, суд приходить до наступного.

Позивач в позові визначив, як недостовірну інформацію - окремі фрази, витягнуті із контексту, називаючи їх недостовірними, однак, беззаперечних доказів того, що всі висловлювання у даному сюжеті стосувались саме позивача, та вони є недостовірними, - останнім не надано.

Суд вважає, що вказана інформація не підлягає визнанню недостовірною та, як наслідок, спростуванню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що матеріал був опрелюдений для доведення до широкого кола громадськості негативних фактів, пов`язаних з діяльністю пластичних хірургів в Україні, та, зокрема, фраза «Одні переносять сім операцій замість однієї, другі заходять здоровими, а виходять каліками, інших - взагалі оперують мертвими», є узагальненою та не стосувалась безпосередньо позивача.

В частині інших висловлювань судом встановлено, що відповідно до висновку експерта КНДІСЕ № 21784/18-39 від 09.07.2019 року лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи, проведеної за клопотанням позивача, судовим експертом було встановлено, що у тексті телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_2», транслювання якої здійснено телеканалом «ICTV» ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно міститься інформація негативного характеру щодо лікаря-хірурга ОСОБА_1 , яка сприяє зміні ставлення до його особи в суспільстві з позитивного або нейтрального на негативне, негативній оцінці його морадних та ділових якостей, а за умови невідповідності поширеної інформації дійсності є образливою і такою, що ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію. Інформація, що міститься у висловлюваннях: «Одні переносять сім операцій замість однієї, другі заходять здоровими, а виходять каліками, інших - взагалі оперують мертвими»; «Крім цього, хірург запропонував в молочні залози одразу поставити ампланти, оскільки на місці видалених пухлин утворяться великі впадини»; «Без будь-яких досліджень, лише з аналізом крові та попереднім висновком УЗД - цього виявилось достатньо»; «… не хотіли братися за виправлення помилок відомого лікаря»; «І «цапа-відбувайла» знайшли - анестезіолога, якому присудили два роки умовно» має фактологічний характер і допускає принципову можливість верифікації (може бути перевірена на предмет відповідності дійсним фактам), а отже викладена у формі фактичних тверджень. У висловлюванні «І «цапа-відбувайла» знайшли - анестезіолога, якому присудили два роки умовно, але рідні Тані невдоволені таким результатом, переконані - покарана не та людина» в частинах «І цапа-відбувайла знайшли…», «…але Тані невдоволені таким результатом, переконані - покарана зовсім не та людина» міститься інформацію, викладена у формі оціночних суджень.

Суд приймає до уваги те, що судовим експертом у висновку чітко зазначено, що зазначена в програмі інформація за умови невідповідності поширеної інформації дійсності є образливою і такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Однак, на думку суду, в ході розгляду справи доведено, що розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_1 в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_2» інформація є достовірною та фактично були встановлені обставин та правовідносин, які мали місце між позивачем, як лікарем, що здійснював операцію пацієнтці ОСОБА_5 .

Так, відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 05.12.2013 року у справі № 757/5065/13-ц, яке набрало законнї сили та яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія ICTV», директора-президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія ICTV» про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування збитків та моральної шкоди, було відмовлено, - судом було встановлено, що ОСОБА_7 на підтвердження достовірності інформації було надано копію протоколу засідання клініко-експертної комісії МОЗ, копію акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 6/к, проведеної на підставі направлення заступника прокурора Київської області.

Так, судом встановлено, що на підставі Наказу МОЗ України від 07.04.2011 року № 105-АДМ «Про проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги ОСОБА_7 , даними протоколу засідання клініко-експертної комісії МОЗ України комісією було встановлено, що 15.01.2010 року ОСОБА_7 за направленням госпіталізовано в опікове відділення Київської обласної клінічної лікарні з діагнозом «Атрофія молочних залоз». 15.01.2010 року під ЕТН була виконана операція ендопротезування молочних залоз. 16.01.2010 року ОСОБА_7 виписана з Київської обласної клінічної лікарні у задовільному стані. Післяопераційний період був ускладнений нагноєнням та розходженням країв рани правої молочної залози. 16.02.2010 року ОСОБА_7 госпіталізовано до хірургічного відділення Вишгородської ЦРБ з діагнозом «Аллопластика обох молочних залоз. Нагноєння рани правої молочної залози. Розходження країв рани».

Комісія в протоколі відзначила недоліки організації та надання медичної допомоги в КЗ «Київська обласна клінічна лікарня», а саме те, що медична документація ОСОБА_7 не дає повної картини анамнезу захворювання, анамнезу життя, об`єктивного статусу пацієнтки, плану обстеження, а отже не дає змоги оцінити дійсний клінічний стан пацієнтки при поступленні та під час виписки за стаціонару. В медичній картці стаціонарного хворого відсутній листок огляду та консультації із відповідними спеціалістами. В епікризі відсутні записи лікуючого лікаря щодо обґрунтування клінічного діагнозу ОСОБА_7 , рекомендації щодо подальшого лікування. Брак важливих даних у медичній карті стаціонарного хворого ОСОБА_7 не дає можливості всебічно оцінити правильність організації лікувального процесу в КЗ «Київська обласна клінічна лікарня».

Комісією також зазначено, що лікуючим лікарем ОСОБА_1 при наданні медичної допомоги ОСОБА_7 була допущена тактична помилка: ускладнення, які виникли в післяопераційний період, пов`язані з недооцінкою лікарем причинно-наслідкових зв`язків між гормональним фоном пацієнтки з недооцінкою лікарем причинно-наслідкових зв`язків між гормональним фоном пацієнтки (наявність гормонального дисбалансу), наявність фіброзно-кістозною мастопатією молочних залоз і виникнення ускладнень. Обстеження ОСОБА_7 у КЗ «Київська обласна клінічна лікарня» було проведено не в повному обсязі, зокрема: не враховані скарги пацієнтки, недостатньо був зібраний анамнез, не проведено УЗО молочних залоз, маммографія, відсутні консультації маммолога, ендокринолога-гінеколога, що дозволило б визначити правильну тактику лікувальних дій. Внаслідок цього післяопераційний період був ускладнений нагноєнням країв рани, розходженням швів, серозними виділеннями з правої молочної залози. Також лікуючим лікарем не були враховані загальні протипоказання здійснення пластичних операцій до яких, зокрема, відносяться й наявність хронічного захворювання.

Згідно копії акту судово-медичного дослідження (обстеження), яка проведена на підставі направлення заступника прокурора Київської області вбачається, що відповідно до медичних стандартів лікар ОСОБА_1 не мав права проводити операцію ОСОБА_7 по ендопротезуванню молочних залоз при наявності в неї фіброзно-кістозної мастопатії та фіброаденоми правої молочної залози. Медичних показань для проведення операції ОСОБА_7 по ендопротезуванню молочних залоз при наявності в неї фіброзно-кістозної мастопатії та фіброаденоми правої молочної залози не було. За наданою медичною документацією встановлено, що Лікарем ОСОБА_1 не було проведено видалення кіст та фіброаденоми. Проведення операції по ендопротезуванню молочних залоз призвело до загострення фіброзно-кістозної мастопатії та стимулюванню ріст фіброаденоми правої молочної залози. За наданою медичною документацією встановлено, що лікарем ОСОБА_1 були порушені медичні стандарти при виконанні операції з ендопротезування молочних залоз. Між проведеною операцією ОСОБА_7 по ендопротезуванню молочних залоз та погіршенням стану її здоров`я існує чіткий причинно-наслідковий зв`язок. Після проведеної операції розвилося інфекційне ускладнення в вигляді нагноєння післяопераційної рани в області правої молочної залози.

Суд при вирішенні даного спору приймає до уваги, встановлені зазначеним судовим рішенням обставини в частині відносин, які склались між позивачем, як лікрем, та ОСОБА_7 , як пацієнткою та вважає, що поширення в телевізійній програмі відповідачем інформації у телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка відбулася ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно було об`єктивним та мало фактичне підґрунтя для цього, яке міститься у офіційних медичних документах, зокрема, в акті судово-медичного дослідження (обстеження) та протоколі засідання клініко-експертної комісії МОЗ України, а також в інших офіційних документах, які надавали фактичне підґрунтя для поширення відповідачем ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія ICTV» інформації для громадськості відносно діяльності пластичної хірургії та діяльності позивача, в тому числі.

Зважаючи на те, що використані відповідачем у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_2» фрагменти фраз, які позивач вважає недостовірною інформацією, підтверджується встановленими судом обставинами, тобто мають фактичне підґрунтя, поширена інформація відповідає дійсності, а тому, з урахуванням висновку судового експерта та наявністю встановленої судом достовірності інформації, суд ввжає, що наведені позивачем висловлювання, як недостовірні, навпаки є достовірними, а відтак не можуть вважатись для позивача образливими і такими, що ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію.

Інформація, про яку зазначає позивач була перевірена судом на предмет відповідності дійсності, та стороною позивача її недостовірність не доведена, як і не доведено, що ці вислови щодо публічної особи, а саме діяльності лікаря-хірурга ОСОБА_1 є втручанням у його приватне життя, а тому ця інформація не підлягає спростуванню.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду», суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію з прав людини і практику суду як джерело права.

Так, статтею 10 Європейської Конвенції з прав людини встановлено (Рим 04.11.1950р., ратифікована 17.07.1997р.), що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.

Враховуючи наведену статтю 10 Європейської Конвенції з прав людини, Європейський суд з прав людини на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що її 10 стаття обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.

В рішенні Європейського суду з прав людини (справа «Українська Прес-Група проти України»), зазначається, що стаття 277 ЦК України встановлює, що «негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного». Ця гарантія є не лише порушенням свободи вираження думки, а й перевертає дійсність із ніг на голову таким чином, що будь-яке правдиве, але негативне твердження вважатиметься недостовірним. Це не може бути виправлене як необхідне, оскільки поширення негативних фактів, так само як і думок про людей, часто-густо буде справою значного громадського інтересу.

У справі «Єрусалем проти Австрії» суд встановив, що ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

Отже, враховуючи викладену позицію Європейського суду з прав людини стосовно застосування статті 10 Європейської Конвенції з прав людини, що ратифікована Україною, вищенаведені фрази, які позивач просить спростувати, становлять основу права на свободу вираження поглядів та захищені на рівні національного законодавства та Конституції України, навіть у тих випадках, коли зміст висловлювань суб`єктивно здатний викликати негативну реакцію публічної особи, стосовно якої вони поширені.

Суд вважає, що обґрунтування позову не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи, деякі фрази викладені у формі алегорій, критики та гіпербол є оціночними судженнями, а деякі фрази, які використані в телепередачі підтверджується офіційними документами, судовим рішенням, а тому містять під собою фактичне підґрунтя для створення та поширення сюжету та відповідно для поширення відповідачами фраз, які зазначені в позові.

Окремо слід звернути увагу на те, що якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Однак, доказів того, що позивач скористався своїм правом на відповідь, матеріали справи не містять.

Варто візначити, що деяка інформація, на яку вказує позивач не містить посилань щодо позивача. Зі змісту вказаної інформації вбачається, що вона стосується саме діяльності пластичних хірургів в Україні в цілому. З даної інформації не можливо категорично встановити, що вона стосувалася саме діяльності позивача чи надання медичних послуг останнім.

З огляду на викладене та враховуючи наявні у справі письмові докази, змісту та характеру оприлюдненого сюжету, подачі відповідної інформації, яка була здійснена в передачі, суд вважає, що метою оприлюднення сюжету, та, як наслідок, поширення відповідної інформації в ній було обумовлено суспільним інтересом громадськості щодо діяльності пластичних хірургів в Україні.

Згідно приписів ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, обов`язки доказування і подання доказів кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивачем не надано суду доказів, які свідчать, що поширення вищезазначеної інформації завдало шкоди його діловій репутації.

Разом з тим, суд вважає, що вцілому оприлюднена інформація форма та мета її подачі саме у рамках доведення до громадськості діяльність пластичних хірургів в Україні є виправданою, з точки зору необхідності бути доведеною та як наслідок, бути відомою для суспільства, виходячи з загального інтересу.

За таких обставин, викладені у позовній заяві твердження позивача про поширення недостовірної інформації та такої, що принижує ділову репутацію позивача, є недоведеними.

З огляду на викладене вище, суд, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання інформації недостовірною та її спростування.

В частині позовної вимги про відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних, зокрема фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п.п. 4, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" позивач має навести у заяві, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивачем не доведено неправомірність дій відповідачів, наявність причинного зв`язку між діями відповідачів та завданою моральною шкодою, а тому доводи позивача про заподіяння йому моральної шкоди суд відхиляє.

Крім того, цивільно-правова відповідальність за заподіяну моральну шкоду не може наступити по відношенню до відповідачів, тому що відсутні ознаки цивільного правопорушення.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог також і в частині відшкодування моральної шкоди.

В порядку ст. 141 ЦПК України, а також приймаючи до уваги те, що суд прийшов до висновків про відмову в задоволенні позову, судові витрати слід залишити за позивачем по факчтино понесеним.

Керуючись ст. ст. 32, 34, 68 Конституції України, Законом України «Про інформацію», Постановою Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Постановою Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" ст. ст. 23, 91, 94, 277,1167 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 102-104, 113, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV), директора-президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) Богуцького Олександра Андрійовича про визнання інформації недостовірною, захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, - відмовити.

Судові витрати залишити за ОСОБА_1 по фактично понесеним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Головуючий Н.П. Чередніченко