Постанова

Іменем України

27 лиcтопада 2019 року

м. Київ

справа № 759/19329/17-ц

провадження № 61-15189св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - державне підприємство «Антонов»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги державного підприємства «Антонов» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2019 року у складі судді Величко Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф. та касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Антонов» (далі - ДП «Антонов»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, правонаступником якого є головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - ГУ ПФУ у м. Києві), про стягнення недонарахованої надбавки за стаж наукової роботи, недонарахованої доплати за науковий ступінь, компенсації втрат частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з липня 1999 року по липень 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він працював у науковій установі ДП «Антонов» з 14 травня 1971 року по 20 липня 2011 року. У період з 26 липня 1979 року по 15 березня 1984 року та з 08 серпня 2000 року по 20 липня 2011 року займався науково-технічною діяльністю з основного напрямку діяльності підприємства та проходив атестацію на відповідність займаним посадам, має вчений ступінь кандидата наук.

Крім того, вказував, що на його рахунку 7 патентів на винаходи, 25 авторських свідоцтв на винаходи, 14 проектно-конструкторських розробок, 37 робіт з наукової діяльності та безліч інших публікацій. Працював за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі «Технічних наук», за якою і присуджено науковий ступінь кандидата наук.

Зазначав, що йому призначена пенсія за віком згідно Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Однак, всупереч законодавству України, ДП «Антонов» у період його роботи не нараховував та не виплачував надбавку за стаж наукової роботи, доплату за науковий ступінь. Оскільки розмір пенсії залежить від його заробітку, ненарахування відповідачем надбавки та доплати позбавляє його права на отримання пенсії у більшому розмірі.

Також вказував, що неправомірні дії адміністрації ДП «Антонов» щодо ненарахування та невиплати йому надбавки за стаж наукової роботи та доплати за вчений ступінь принижують честь, гідність та ділову репутацію та завдають моральних страждань.

Враховуючи вищевикладене просив суд стягнути на його користь недонараховану надбавку за стаж наукової роботи у період з липня 1999 року по липень 2011 року у сумі 70 113 грн 22 коп., доплату за науковий ступінь в період з лютого по липень 2011 року у сумі 3 194 грн 80 коп., грошову допомогу при звільненні згідно зі статтею 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у розмірі шести місячних посадових окладів з урахуванням надбавок і доплат у сумі 33 216 грн 60 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у сумі 229 088 грн 68 коп., 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, що разом складає суму у розмірі 345 613 грн 30 коп.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стянуто з ДП «Антонов» на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 345 613 грн 30 коп., яка складається з: недонарахованої надбавки за стаж наукової роботи за період з липня 1999 року по липень 2011 року у сумі 70 113 грн 22 коп.; доплати за науковий ступінь за період з лютого по липень 2011 року у сумі 3 194 грн; грошової допомоги у розмірі шести місячних посадових окладів з урахуванням надбавок і доплат у розмірі 33 216 грн 60 коп.; компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у сумі 229 088 грн 68 коп. та 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ДП «Антонов» є науковою установою, а посади, які обіймав позивач, давали йому право на отримання надбавки за науковий стаж та доплат за науковий ступінь, проте відповідач цих виплат не проводив, а відтак ці виплати підлягають стягненню з урахуванням компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Невиплата всіх належних позивачу сум завдало останньому моральних страждань. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив з тяжкості та тривалості порушеного права.

Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2019 року доповнено вступну та резолютивну частину, а також повний текст рішення суду від 14 січня 2019 року наступним змістом: «Зобов`язати ДП «Антонов» надати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві з липня 1999 року по липень 2011 року».

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу ДП «Антонов» задоволено частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2019 року в частині стягнення грошової допомоги при звільненні у сумі 33 216 грн 60 коп. скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Проте, стягуючи грошову допомогу у розмірі 6 посадових окладів при звільненні, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що така допомога позивачу не виплачувалась, а виплачена сума є премією з прибутку. Разом із тим, вирішуючи питання про стягнення цієї суми, суд першої інстанції не проаналізував всі розрахункові листи на виплату заробітної плати позивача та не звернув увагу на те, що заробітна плата позивача перед виходом на пенсію складала до 9 000 грн, а при виході на пенсію позивачу було нараховано 44 335 грн 27 коп. Будь-яких наказів про виплату ОСОБА_1 премії з прибутку не видавалося, а позивач пояснити, коли було видано наказ та за що саме йому нарахована премія у сумі, яка відповідає посадовому окладу за шість місяців, не зміг.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції змінити в частині відмови у стягненні грошової допомоги при звільненні згідно зі статтею 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат у розмірі 33 216 грн 60 коп.

У разі, якщо суд дійде висновку про те, що грошова допомога при звільненні згідно зі статтею 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат у розмірі 33 216 грн 60 коп. була виплачена йому, просить суд стягнути з відповідача частину недовиплаченої грошової допомоги при звільненні у розмірі 6 872 грн 40 коп.

У касаційній скарзі ДП «Антонов» просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ДП «Антонов», витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що постанова апеляційного суду в частині відмови щодо стягнення грошової допомоги при звільненні у розмірі 33 216 грн 60 коп. прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що ДП «Антонов» у різні роки використовувались різні шифри видів нарахувань та утримань. З 1992 року підприємством використовувався шифр № 46 - «оплата за летное расстояние в км», а з 2002 року шифр № 46 - «премия из прибыли», а тому він вважає, що під шифром № 46 в розрахунковому листі за липень 2011 року відповідачем використовувався саме шифр «премия из прибыли», що зовсім не відноситься до виплати йому грошової допомоги у розмірі 6 місячних окладів відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Крім того, зазначає, що навіть якщо ДП «Антонов» здійснило йому при виходів на пенсію виплату грошової допомоги у розмірі 6 посадових окладів, то така виплата здійснена ним не у повному обсязі.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» при виході на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника відповідно до цього Закону науковому (науково-педагогічному) працівнику видається грошова допомога в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат за наявності стажу роботи на посадах, зазначених у Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України, не менше: для чоловіків - 12,5 року, для жінок - 10 років.

Враховуючи те, що відповідач не виплачував йому на той час надбавки за стаж наукової роботи, яку мав би виплачувати згідно законодавства, то і грошову допомогу згідно вказаної статті закону ДП «Антонов», якщо і виплатив, то не в повному обсязі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року «Про затвердження Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи» розмір щомісячної надбавки, відсотків посадового окладу визначається за стаж наукової роботи понад 20 років - 30 %. Надбавка за стаж наукової роботи нараховується щомісяця, виходячи з посадового окладу наукового працівника за основним місцем роботи.

Таким чином недоплачена сума становить:

3 818 грн (оклад)*30 %(надбавка)*6(місяці)= 6 872 грн 40 коп.

Касаційна карга ДП «Антонов» мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судами в оскаржуваних судових рішеннях вірно встановлено, що ДП «Антонов» мало статус наукової установи виключно у період з 26 листопада 2002 року по 20 жовтня 2012 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи свідоцтвами про атестацію наукової установи від 26 листопада 2002 року № 003 та від 19 жовтня 2007 року № 1. Однак у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права суди дійшли помилкового висновку, що ДП «Антонов» мало статус Державної наукової установи.

Суди дійшли помилкового висновку, що сам по собі факт заснування підприємства на державній формі власності є достатньою підставою для віднесення державного підприємства, атестованого у якості «наукової установи», до категорії «Державної наукової установи».

Обов`язковою ознакою державної наукової установи є факт її повного або часткового фінансування з державного бюджету. ДП «Антонов» є державним комерційним підприємством, у спірний період не фінансувався (ні повністю, ні частково) з державного бюджету, даний факт підтверджується, у тому числі, статутними документами.

Зазначає, що помилкове віднесення ДП «Антонов» до «державних наукових установ» у свою чергу призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Так, суди при вирішенні питання щодо стягнення з ДП «Антонов» на користь позивача надбавки за стаж наукової роботи врахували постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року № 1110, від 26 квітня 2003 року № 609, від 14 квітня 2004 року № 494. Проте, зазначеними постановами чітко встановлена сфера дії та застосування зазначених нормативних актів, а саме визначено порядок виплати надбавки за стаж роботи у науковій сфері науковим працівникам державних наукових установ, організацій та державних вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації. Таким чином, законодавством чітко визначено, що право на відповідні надбавки мають лише ті наукові працівники, які працювали виключно в державних наукових установах, організаціях та державних вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації.

Крім того, стягуючи на користь позивача доплати за науковий ступінь та застосовуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», Наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ», суди не врахували, що вони не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки вказані нормативні акти покладають обов`язок щодо виплати доплати за науковий ступінь на юридичних осіб виключно бюджетної сфери. Проте, ДП «Антонов» було і залишається виключно державним комерційним підприємством, яке не фінансувалося за рахунок бюджетних коштів, а, відповідно, й не відноситься ані до бюджетних установ, ані до одержувачів бюджетних коштів.

Вказує, що, враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення надбавки за стаж наукової роботи та доплати за науковий ступінь, судами попередніх інстанцій неправомірно задоволено позовні вимоги в частині компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Крім того, нез'ясування судами попередніх інстанцій обставин, що мають суттєве значення під час вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди, призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційні скарги

У вересні до Верховного Суду надійшов відзив ДП «Антонов» на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому зазначено, що подана позивачем касаційна скарга є необґрунтованою та відсутні підстави для її задоволення.

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на касаційну скаргу ДП «Антонов», в якому зазначено, що подана відповідачем касаційна скарга є необґрунтованою та відсутні підстави для її задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 26 липня 1979 року по 15 березня 1984 року та з 08 серпня 2000 року по 20 липня 2011 року займався науково-технічною діяльністю з основного напрямку діяльності підприємства та проходив атестацію на відповідність займаним посадам. Відділ КВ-4, в якому він працював, є науковим структурним підрозділом наукової установи ДП «Антонов». Науково-технічна діяльність вказаного структурного підрозділу є основною.

У 2011 році ОСОБА_1 присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю 05.07.02 «Проектування, виробництво та випробування літальних апаратів».

З 14 травня 1971 року по 26 липня 1979 року та з 15 березня 1984 року по 08 серпня 2000 року ОСОБА_1 працював за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі «Технічних наук», за якою і присуджено науковий ступінь кандидата наук. Позивачу була призначена пенсія за віком згідно Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Згідно наказу від 14 квітня 1993 року № 224, який був винесений ДП «Антонов» з врахуванням наказу Мінмашпрому України від 31 липня 1992 року № 98, яким на підприємство були покладені обов`язки Головної наукової організації України з авіаційної техніки, відповідач на своєму підприємстві ввів в дію Положення про Головну наукову організацію України, яке, як випливає з вказаного наказу, було затверджено Мінмашпромом України.

Підприємство мало назву ДП Авіаційний науково-технічний комплекс імені О. К. Антонова і перейменоване в ДП «Антонов» згідно наказу Мінпромполітики України від 22 січня 2010 року № 17.

ДП «Антонов» згідно із бюлетенем «40 лет со дня создания ОКБ имени О. К. Антонова » мало статус наукової установи, підприємство, окрім як науково-технічною та випробувальною діяльності, іншою діяльністю не займалося та від самого початку мало на меті проведення наукової роботи та підвищення рівня науково - конструкторських розробок по новій техніці.

Згідно листа Міністерства освіти і науки України від 17 лютого 2000 року № 1/12.138, наданого на запит Міністерства промислової політики України, якому на той час було підпорядковане ДП «Антонов», та на підставі «Роз`яснення з питання наукового статусу Авіаційного науково-технічного комплексу ім. О.К. Антонова», затвердженого Міністром промислової політики України, зроблено висновок, що основна діяльність цієї організації протягом періоду свого існування незалежно від змін в її назві може бути класифікована як наукова діяльність. Міністерство промислової політики України, якому на той час було підпорядковане ДП «Антонов», в межах своїх повноважень зробило такий висновок, а Міністерство освіти і науки України його підтвердило, що відповідає пункту 3 Положення про державну атестацію науково-дослідних (науково-технічних) установ, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 квітня 1998 року № 469.

Згідно з пунктом 1 цього Положення атестації підлягають науково- дослідні (науково-технічні) установи всіх форм власності, що внесені або претендують на внесення до Державного реєстру наукових установ, яким надаються підтримка держави.

ДП «Антонов» з 4 кварталу 1986 року є госпрозрахунковим підприємством.

14 квітня 2004 року ДП «Антонов» пройшов атестацію та йому було видане свідоцтво про атестацію наукової установи від 26 листопада 2002 року № 003.

Згідно довідки, яка видана відповідачем ОСОБА_1 19 липня 2011 року, останній працював за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі «Технічних наук», з якої йому присуджено науковий ступінь.

ОСОБА_1 обіймав посади провідного конструктора, начальника наукової бригади, заступника начальника відділу, начальника відділу, займався науковою, науково-технічною та науково-організаційною роботою, про що зазначено у висновку відділу силових установок, переліку робіт з наукової діяльності, переліку наукових докладів та публікацій ОСОБА_1 , переліку проектно-конструкторських розробок ОСОБА_1 , переліку авторських свідоцтв на винахід, патентів та рацпропозицій ОСОБА_1 . Дані документи засвідчені Головним конструктором ДП «Антонов», заступником Головного конструктора - начальником відділу силових установок ДП «Антонов», що свідчить про те, що на підприємстві активно велася наукова діяльність протягом всього часу існування підприємства.

У 2009 році на підприємстві затверджено Положення про встановлення доплат за науковий ступінь, пунктом 3.2 якого передбачено, що доплати нараховуються пропорційно фактично відпрацьованому часу в поточному місяці. Згідно абзацу г) підпункту 3) пункту 4 наказу МОН України № 557 доплати працівникам за науковий ступінь, зокрема, кандидата наук, встановлено - у граничному розмірі 15 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).

23 лютого 2011 року ОСОБА_1 присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук зі спеціальністю «Проектування, виробництво та випробування літальних апаратів», проте доплату за науковий ступінь ДП «Антонов» розпочав виплачувати позивачу лише з липня 2011 року, в зв`язку з чим в період лютий - липень 2011 року існує борг по такій доплаті у сумі 3 194 грн 80 коп.

Відповідно до пояснень відповідача при виході на пенсію позивачу сплачено грошову допомогу у розмірі 6 посадових окладів під шифром № 46, що засвідчено у довідці від 26 лютого 2018 року № 490.

З 1992 року шифр № 46 використовувався підприємством як «оплата за летное расстояние в км», а з 2002 року - як «премия из прибыли».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ДП «Антонов» підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судами встановлено, що відділ КВ-4, в якому працював ОСОБА_1 , є науковим структурним підрозділом наукової установи ДП «Антонов». Науково-технічна діяльність вказаного структурного підрозділу є основною. Отже, позивач, працюючи на ДП «Антонов», займався науково-технічною діяльністю з основного напрямку діяльності підприємства та проходив атестацію на відповідність займаним посадам.

Наказом Авіаційного науково-технічного комплексу «Антонов» від 14 квітня 1993 року «Щодо положення про Головну наукову організацію» передбачено, що наказом Мінмашпрома від 31 липня 1992 року на відповідача покладені обов`язки Головної наукової організації Мінмашпрома України з авіаційної техніки та відповідальність за організацію та координацію науково-технічної діяльності головних та базових організацій України щодо різних напрямків авіаційної науки. Цим же наказом введено в дію затверджене Міністерством Положення про Головну наукову організацію по Мінмашпрому України по авіаційній техніці.

Згідно частин першої-третьої статті 11 Закону України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» (у редакції від 06 березня 1993 року) суб`єктами науково-технічної діяльності є юридичні та фізичні особи, які безпосередньо беруть участь у процесі створення та впровадження науково - технічної продукції. Основним суб`єктом науково-технічної діяльності є науковий та науково-технічний працівник, який займається самостійно або у різноманітних організаційних формах науково-дослідницькою, проектно-конструкторською та іншою науковою діяльністю. Правовий статус наукового та науково-технічного працівника визначається законодавством України. Основною організаційною ланкою в науково-технічній сфері є науково-технічний колектив, що об`єднує наукових та науково-технічних працівників. Постійні об`єднання науково-технічних колективів створюють наукові організації, правовий статус яких визначається законодавством України.

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 17 лютого 2000 року АНТК ім. О .К . Антонова має статус державної наукової організації, на наукових працівників якої поширюється дія статті 24 Закону України «Про наукову та науково - технічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статутом ДП АНТК ім. О. К. Антонова, затвердженим Міністерством машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України 13 вересня 1993 року, підприємство засновано на державній власності та утворене, серед іншого, з метою створення та випробування нових дослідних зразків авіаційної техніки і літальних апаратів.

У статуті ДП АНТК ім. О. К. Антонова, затвердженого наказом Міністра промислової політики України від 27 серпня 2004 року № 430 з подальшими змінами зазначено, що підприємство засновано на базі відокремленої частини державної власності і входить до сфери управління Міністерства промислової політики України. У статті 2 «Мета і напрямки діяльності» також вказано, що підприємство утворене, серед іншого, з метою створення та випробування нових дослідних зразків авіаційної техніки і літальних апаратів.

Таким чином, враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ДП «Антонов» являлось науковою установою із самого початку створення.

Вказане також підтверджується тим, що ДП «Антонов» відповідно до бюлетеня «40 лет со дня создания ОКБ имени О. К. Антонова » мало статус наукової установи, зі змісту якого випливає, що підприємство, окрім як науково-технічною та випробувальною діяльності, іншою не займалося та від самого початку мало на меті проведення наукової роботи та підвищення рівня науково - конструкторських розробок по новій техніці. 06 березня 1946 року Колегія Міністерства прийняла постанову про створення ОКБ-153 (в сучасному - ДП «Антонов»), а вже 31 травня 1946 року дане рішення було затверджене Постановою ЦК ВКП(б) та Ради Міністрів СРСР, а тому наказ Мінмашпрома України від 31 липня 1992 року № 98 та наказ АНТК ім. О. К. Антонова від 14 квітня 1993 року № 224 були прийняті з дотриманням діючого на той час законодавства та покладали на ДП «Антонов» обов`язки Головної наукової організації України з авіаційної техніки.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 обіймав посади, які зазначені у постанові Кабінету Міністрів України від 04 березня 2004 року № 257 «Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємства, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-IVрівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію, відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Відповідно до пункту 2-1 вказаної постанови її дія поширюється на наукових працівників, які працювали на державних підприємствах, установах, організаціях та вищих навчальних закладах колишніх РСР, інших республік СРСР, а також СРСР.

Згідно з частинами другою, п`ятою статті 23 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) заробітна плата наукових працівників складається з посадових окладів (ставок), премій, доплати за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової (науково-педагогічної) роботи та інших надбавок, доплат та винагород за наукову (науково-педагогічну) діяльність, передбачених законодавством.

Умови оплати праці наукових працівників державних наукових установ визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати надбавки за стаж наукової роботи затверджений Постановами Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року № 1110, яка була чинна по 26 квітня 2003 року, від 26 квітня 2003 року № 609, яка була чинна по 14 квітня 2004 року, від 14 квітня 2004 року № 494, яка чинна і до теперішнього часу.

З 1999 року по 2003 рік була чинна постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року № 1110, положенням якої визначено, що надбавка за стаж роботи у науковій сфері виплачується щомісяця науковим працівникам, які займають посади, передбачені переліком посад наукових працівників державних наукових установ, організацій та державних вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, яким встановлюється надбавка за стаж наукової роботи в науковій сфері, затвердженим цією постановою.

Після наведеного нормативного акту була чинною постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 609 «Про виплату надбавки за стаж наукової роботи», яка визначала аналогічні положення, що і постанова Кабінету Міністрів України № 494.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 № 494 «Про затвердження Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи» розмір щомісячної надбавки, відсотків посадового окладу визначається: за стаж наукової роботи понад 3 роки - 10 %; понад 10 років - 20 %, понад 20 років - 30 %. Надбавка за стаж наукової роботи нараховується щомісяця, виходячи з посадового окладу наукового працівника за основним місцем роботи.

Таким чином, ДП «Антонов» на час роботи на підприємстві позивача було науковою державною установою, а займані ОСОБА_1 посади відносились до наукових, а тому ДП «Антонов» зобов'язано було нараховувати та виплачувати позивачу надбавку за стаж наукової роботи. Проте, ДП «Антонов» таких виплати не здійснювало, а тому висновки судів попередніх інстанцій про наявність у позивача права на отримання таких виплат у розмірі 70 113 грн 22 коп. є обґрунтованими.

Судами встановлено, що рішенням президії Вищої атестаційної комісії України від 23 лютого 2011 року на підставі рішення вченої ради Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» ОСОБА_1 присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук.

Разом із тим, позивач також не отримав доплату за науковий ступінь за період з лютого по липень 2011 року, що передбачено підпунктом 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1218 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», а тому з відповідача обґрунтовано стягнули 3 194 грн 80 коп. заборгованості по доплаті за науковий ступінь.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до пункту 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих ці за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у зв'язку із порушенням проведення вищевказаних нарахувань ОСОБА_1 має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати надбавки за науковий стаж та доплати за науковий ступінь у розмірі 211 287 грн 85 коп.

Отже, враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що ДП «Антонов» має відновити порушене право ОСОБА_1 та подати до правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, правонаступником якого є головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві, коригуючі звіти за період з липня 1999 року по липень 2011 року з урахуванням проведених змін у бухгалтерській документації щодо сум донарахованої надбавки за стаж наукової роботи та донарахованої доплати за вчений ступінь для внесення їх до персоніфікованого обліку персональних даних позивача з метою перерахунку пенсії, при цьому виконати приписи законодавства щодо загальнообов`язкового державного пенсійного законодавства.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Стягуючи на користь позивача з ДП «Антонов» 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що невиплата всіх належних сум позивачу призвела до змін у його життєвих стосунках, вплинула на розмір пенсії, яка визначається від середнього заробітку. Визначаючи вказаний розмірі спричиненої моральної шкоди, суди виходили з принципу розумності та справедливості.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошової допомоги у розмірі 6 посадових окладів при звільненні, апеляційний суд виходив із того, що з розрахункових листів на виплату заробітної плати позивача вбачається, що перед виходом на пенсію йому була нарахована відповідна грошова допомога, а тому обґрунтовано скасував рішення місцевого суду в цій частині. Крім того, позивачем неотримання такої допомоги доведено не було.

Разом із тим, апеляційним судом не було враховано наступне.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково технічну діяльність» (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) при виході на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника відповідно до цього Закону науковому (науково-педагогічному) працівнику видається грошова допомога в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат за наявності стажу роботи на посадах, зазначених у Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів, перебування на яких дає право на призначення пенсії, виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України, не менше: для чоловіків - 12,5 року; для жінок - 10 років.