ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року

Київ

справа №826/8134/16

адміністративне провадження №К/9901/50865/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

головуючого - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.

за участі:

секретаря судового засідання Ігнатенко О.В.

представник відповідача Складанний В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції справу №826/8134/16

за позовом Адвоката Пеліхоса Євгена Миколайовича

до Державної служби фінансового моніторингу України

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Адвоката Пеліхоса Євгена Миколайовича

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року (головуючий суддя Вєкуа Н.Г., судді Костенко Д.А., Шрамко Ю.Т.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року (головуючий суддя - Бабенко К.А., судді Кузьменко В.В., Степанюк А.Г.),

ВСТАНОВИВ :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

30 травня 2016 року адвокат Пеліхос Євген Миколайович (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби фінансового моніторингу України (далі - відповідач)в якому просив:

- визнати протиправними дії Державної служби фінансового моніторингу України з відмови у наданні відповіді на адвокатський запит адвоката Пеліхос Євгена Миколайовича від 26.02.2016 № 2602/1;

- зобов`язати Державну службу фінансового моніторингу України надати відповідь на адвокатський запит адвоката Пеліхос Євгена Миколайовича від 26.02.2016 № 2602/1, в якій надати інформацію про те, чи приймались Держфінмоніторингом чи її структурними підрозділами рішення про зупинення видаткових фінансових операцій за рахунками, відкритими на ім`я ОСОБА_1 , а якщо приймались, надати по кожному факту зупинення видаткових фінансових операцій наступну інформацію: найменування банківської установи, номер та інші реквізити кожного рахунку, за яким відбувалося зупинення видаткових фінансових операцій; інформацію про залишки коштів на кожному рахунку, за яким відбувалося зупинення видаткових фінансових операцій, станом на момент такого зупинення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не обґрунтував відмову у наданні відповіді на адвокатський запит та вільно тлумачив положення Закону України «Про доступ до публічної інформації», не довівши приналежності запитуваної інформації до таємної, тому такі дії відповідача на думку позивача є протиправними.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що нормами Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено вичерпний перелік суб`єктів, яких Держфінмоніторинг України інформує про прийняте рішення, щодо зупинення видаткових операцій, а саме: суб`єктів первинного фінансового моніторингу та правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до Кримінально процесуального кодексу України. А тому Державна служба фінансового моніторингу України не наділена правом розкривати, крім зазначених вище випадків, інформацію про факт прийняття рішення про зупинення видаткових фінансових операцій та факт його подання до суб`єкта первинного фінансового моніторингу, оскільки інформація щодо зупинення фінансових операцій є таємницею фінансового моніторингу, тобто таємною інформацією в розумінні ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Лише суб`єкту первинного фінансового моніторингу надано право за умови, що строк зупинення фінансових операцій перевищує 7 робочих днів, на запит клієнта повідомити лише про факт зупинення фінансової операції.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова Державної служби фінансового моніторингу України у наданні інформації на запит позивача, яка оформлена листом від 03.03.2016 № 923/0421-04, відповідає положенням Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року апеляційну скаргу Адвоката Пеліхоса Є.М. залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року - без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що лише суб`єкти первинного фінансового моніторингу, визначені частиною другою статті 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», за умови, якщо строк фінансової (фінансових) операції (операцій) зупинення перевищив сім робочих днів, повідомляють клієнту у разі його звернення про її (їх) зупинення, у зв`язку з чим позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача.

У касаційній скарзі позивач просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року скасувати, а в справі прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу

Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням матеріального та процесуального права.

Позивач вважає, що оскаржувані рішення не відповідають статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, незаконні та необґрунтовані, а також прийняті без належної оцінки доказам, які були досліджені в судовому засіданні.

Суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки необґрунтованому висновку відповідача, що запитувана позивачем інформація відноситься до таємної.

Позивач зазначає, що відповідач жодним чином не обґрунтував свою відмову у наданні відповіді на адвокатський запит та вільно тлумачив на свій розсуд чинне законодавство, а також не надав доказів, що запитувана інформація віднесена до таємної у зв`язку із отриманням сукупності всіх трьох вимог частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Аргументи інших учасників справи

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу в яких зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій є законними, проийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 лютого 2016 року в межах надання правової допомоги ОСОБА_1 з метою захисту її прав та інтересів до Державної служби фінансового моніторингу України позивачем направлено адвокатський запит № 2602/1, в якому запитано інформацію про те, чи приймались відповідачем чи його структурними підрозділами рішення про зупинення видаткових фінансових операцій за рахунками, відкритими на ім`я ОСОБА_1 , а якщо приймались, надати по кожному факту зупинення видаткових фінансових операцій; підстави для зупинення видаткових фінансових операцій; дату та час, коли відбулося зупинення видаткових фінансових операцій, станом на момент такого зупинення.

Листом Відповідача від 03 березня 2016 року №923/0421-04 (а.с.16-17), повідомлено Позивача, що інформація щодо зупинення фінансових операцій, є таємницею фінансового моніторингу, тобто таємною інформацією в розумінні статті 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Вважаючи таку відмову у наданні запитуваної інформації протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

1. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VІ (далі - Закон №5076-VІ).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону №5076-VІ, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №5076-VІ, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

2. Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VІ (далі - Закон № 2939-VІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VІ, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2939-VI, інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до статті 8 Закону № 2939-VI, таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

3. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14 жовтня 2014 року №1702-VІІІ (далі - Закон №1702-VІІІ).

Згідно з пункту 40 частини першої статті 1 Закону №1702-VІІІ, таємниця фінансового моніторингу - інформація, отримана під час здійснення державного фінансового моніторингу спеціально уповноваженим органом, а саме інформація про фінансові операції та їх учасників, додаткова інформація, інша інформація, що може бути пов`язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму чи фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення та/або іншими незаконними фінансовими операціями.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону №1702-VІІІ, суб`єктами первинного фінансового моніторингу є: банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи; платіжні організації, учасники чи члени платіжних систем; товарні та інші біржі, що проводять фінансові операції з товарами; професійні учасники фондового ринку (ринку цінних паперів); оператори поштового зв`язку, інші установи, які проводять фінансові операції з переказу коштів; філії або представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України; спеціально визначені суб`єкти первинного фінансового моніторингу: суб`єкти підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна; суб`єкти господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них; суб`єкти господарювання, які проводять лотереї та азартні ігри, у тому числі казино, електронне (віртуальне) казино; нотаріуси, адвокати, адвокатські бюро та об`єднання, аудитори, аудиторські фірми, суб`єкти господарювання, що надають послуги з бухгалтерського обліку, суб`єкти господарювання, що надають юридичні послуги (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових правовідносин); інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги.

Відповідно до частини дванадцятої статті 12 Закону №1702-VІІІ, спеціально уповноважений орган забезпечує захист та зберігання таємниці фінансового моніторингу. Спеціально уповноваженому органу заборонено розкривати та/або передавати будь-кому інформацію, що є таємницею фінансового моніторингу, крім випадків, передбачених статтями 17, 18, 20 і 23 цього Закону. У разі надходження запиту щодо такої інформації спеціально уповноважений орган повертає відповідній заінтересованій особі такий запит без розгляду, крім випадку, якщо запит надійшов у рамках перевірки раніше надісланих йому узагальнених та/або додаткових узагальнених матеріалів. За наявності у спеціально уповноваженому органі додаткової інформації, що стосується раніше надісланих правоохоронним органам узагальнених матеріалів, спеціально уповноважений орган може формувати та подавати відповідному правоохоронному органу додаткові узагальнені матеріали; розголошення у будь-який спосіб працівниками спеціально уповноваженого органу таємниці фінансового моніторингу тягне за собою відповідальність відповідно до закону або за рішенням суду.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону №1702-VІІІ, зокрема спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

А згідно з абзацом дев`ятим частини п`ятої статті 17 Закону №1702-VІІІ, суб`єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє клієнту у разі його звернення про зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо строк її (їх) зупинення перевищив сім робочих днів.

4. Положення про Державну службу фінансового моніторингу України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 455 (далі - Положення №455).

Згідно з п. 1 Положення № 455, Державна служба фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Спірні правовідносини виникли стосовно відмови Державної служби фінансового моніторингу України в наданні публічної інформації на запит адвоката та віднесення відповідачем запитуваної інформації до таємної.

Судами встановлено, що спеціально уповноваженим органом, який здійснює функцію державного фінансового моніторингу та забезпечує таємницю фінансового моніторингу є Державна служба фінансового моніторингу України.

З наведених норм Закону №1702-VІІІ вбачається, що прийняття рішення про зупинення фінансових операцій здійснюється виключно у разі виникнення підозри у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму чи фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення та/або іншими незаконними фінансовими операціями.

Отже, інформація про факт прийняття такого рішення безпосередньо пов`язана з підозрою та свідчить про здійснення відносно особи заходів фінансового моніторингу.

Суд погоджується з тим, що інформація щодо зупинення фінансових операцій, є таємницею фінансового моніторингу, тобто таємною інформацією в розумінні статті 8 Закону № 2939-VI.

Згідно з частинами 12 та 13 статті 12 вказаного Закону №1702-VІІІ, спеціально уповноважений орган забезпечує захист та зберігання таємниці фінансового моніторингу.

Розголошення у будь-який спосіб працівниками спеціально уповноваженого органу таємниці фінансового моніторингу тягне за собою відповідальність відповідно до закону або за рішенням суду.

Обов`язок дотримуватися таємниці фінансового моніторингу та не розголошувати факт подання інформації спеціально уповноваженому органу в установлених цим Законом випадках поширюється також на осіб, яким така інформація стала відома у зв`язку з їх професійною або службовою діяльністю.

Крім того Законом №1702-VІІІ визначено, що лише суб`єкти первинного фінансового моніторингу, визначені частиною другою ст. 5 Закону №1702-VІІІ, за умови, якщо строк фінансової (фінансових) операції (операцій) зупинення перевищив сім робочих днів, повідомляють клієнту у разі його звернення про її (їх) зупинення.

Статтею 17 Закону №1702-VІІІ визначено вичерпний перелік осіб, яких відповідач інформує про прийняте рішення щодо зупинення видаткових фінансових операцій, а саме суб`єктів первинного фінансового моніторингу та правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до Кримінально процесуального кодексу України.

Суд, також наголошує, що законодавець встановивши жорсткий режим охорони таємниці фінансового моніторингу та відповідальність за її розголошення фактично визначив, що розголошення такої таємниці може завдати істотної шкоди національній безпеці держави.

Твердження позивача в касаційній скарзі, що оскаржувана відповідь не відповідає сукупності вимог частини 2 статті 6 Закону №1702-VІІІ, а отже не може вважатися обмеженою, є безпідставним та спростовується наведеними положеннями законодавчих актів.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про те, що відмова Державної служби фінансового моніторингу України у наданні інформації на запит позивача, яка оформлена листом від 03 березня 2016 року №923/0421-04, відповідає наведеним вище положенням Законів.

Під час касаційного перегляду оскаржуваних рішень Суд не знайшов підтвердження доводам касаційної скарги, що оскаржувані рішення не відповідають статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій Суд вважає законними та обґрунтованими.

Ті доводи, які наводяться позивачем в касаційній скарзі не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень.

Суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Адвоката Пеліхоса Євгена Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

Н.В. Шевцова