ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 826/8651/17

адміністративне провадження № К/9901/38883/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2017р. (суддя - Шрамко Ю.Т.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017р. (судді - Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року ПАТ «Українська залізниця» звернулась до суду з позовом, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невиконання вимог пункту 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затв. постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256, щодо нереєстрації за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. додаткових зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян зі станцій, що розташовані в межах Білоцерківського району за цей же період та не надсилань інформації про додаткові зобов`язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Білоцерківської районної державної адміністрації;

стягнути з відповідача на їх користь 96295,96 грн витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. включно

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2017р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017р., позов залишено без розгляду на підставі статті 99 КАС України в зв`язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» згідно діючого законодавства України щодо пільг, компенсацій і гарантій протягом 2016 року надавалися послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станцій, що розташовані в межах Білоцерківського району Київської області.

Листом від 18.01.2016р. №31 ПАТ «Укрзалізниця» звернулась до Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області із пропозицією укласти договір про порядок відшкодування витрат від перевезень окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом в приміському сполученні, проте відповідач відмовився укласти такий договір.

Зважаючи на неможливість в односторонньому порядку відмовитись від виконання державної програми соціального захисту населення, залізниця протягом 2016 року здійснила всі дії щодо виконання державної програми з надання послуг по перевезенню пільгових категорій громадян та обліку цих пасажирів.

З 01.01.2016р. по 31.12.2016р. включно залізницею надано послуги по перевезенню пільгових категорій громадян зі станцій, що розташовані в межах Білоцерківського району Київської області.

Крім того, позивачем щомісячно протягом 2016 року надсилались на адресу відповідача акти звіряння та облікові форми, як це передбачено в пункті 9 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян №1359, проте відповідачем не відшкодовувались збитки від перевезення пільгових категорій громадян.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

За змістом статті 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 цього Кодексу адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зазначаючи спірний період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., за який підлягає стягненню з УПСЗН Білоцерківської РДА Київської області на користь ПАТ «Українська залізниця» витрати на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, позовну заяву надіслано до суду лише 06.07.2017р., тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 99 КАС України.

Разом з тим, до зазначених висновків суди дійшли передчасно.

Так, залишаючи адміністративний позов без розгляду суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позовні вимоги стосуються спірного періоду з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. включно, при цьому позов подано 06.07.2017р., а тому позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 99 КАС України.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ПАТ «Українська залізниця» стосуються відшкодування витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах.

Зазначені правовідносини врегульовані постановами Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» та від 16.12.2009р. №1359 «Про затвердження порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян», якими передбачено порядок звіряння, узгодження та компенсації відповідних сум, а також строки, протягом яких такі дії підлягають вчиненню.

Так, відповідно до частини 5 статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Відповідно до пункту 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно пункту 5 Порядку №256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам.

Абзацом першим пункту 6 Порядку №256 передбачено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Відповідно до абзацу 8 пункту 6 Порядку № 256 у разі виникнення додаткових зобов`язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці суми та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, міст Києві та Севастополі.

Пунктом 2 Порядку №1359 до пільгових перевезень залізничним транспортом належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян із знижкою, встановленою законодавством.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).

Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності (п. 5 Порядку № 1359).

Згідно пункту 9 Порядку № 1359 на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.

Пунктом 10 Порядку №1359 передбачено, що залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.

Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (п. 11 Порядку № 1359).

Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суди попередніх інстанцій обмежились лише встановленням періоду, за який виникла заборгованість.

Водночас, визначений законодавством порядок розрахунків за надані послуги, які є предметом позовних вимог у справі, передбачає вчинення сторонами певних дій у певні строки.

В обґрунтування позовних вимог та мотивів апеляційної скарги позивач, посилаючись на положення Порядку №256 та №309, наголошував на тому, що строк звернення до суду з адміністративним позовом у даних правовідносинах слід обраховувати з 19.01.2017р., тобто з дня надіслання уточненої інформації про фактично нараховані у поточному місяці суми у зв`язку з виникненням додаткових зобов`язань, відрахування строку з 31.12.2016р. є помилковим і не відповідає чинному законодавству. Відповідно закінченням шестимісячного строку є 18.07.2017р., а тому строк звернення до суду позивачем не пропущено.

В порушення вимог статті 159 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) щодо законності та обґрунтованості судового рішення, суди попередніх інстанцій таким обставинам не дали оцінку, а тому висновки щодо пропуску позивачем строку звернення до суду не можна визнати необґрунтованими.

Відповідно частини 1 статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судами порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, що тягне за собою обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017р. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук