ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року

Київ

справа №1340/5964/18

адміністративне провадження №К/9901/21061/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 1340/5964/18

за позовом Приватного підприємства «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий»

до Головного управління Держпраці у Львівській області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Сеника Р.П., суддів: Носа С.П., Попка Я.С.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2018 року Приватне підприємство «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову № ЛВ2644/1469/АВ/ФС від 16.11.2018 про накладення штрафу на ПП «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» у розмірі 297 840,00 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було проведено інспекційне відвідування позивача з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків. За результатами вказаної перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату праці» та зазначено, що згідно поданих табелів обліку робочого часу та відомостей нарахувань заробітної плати за 2017 рік встановлено, що у позивача з червня 2017 року не проводилась індексація заробітної плати для восьми працівників, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та з липня 2017 року для ОСОБА_9 . 16.11.2018 відповідач прийняв оскаржувану постанову, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 297 840,00 грн. Однак, позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що зазначені у приписі вимоги позивачем було виконано в строк та письмово повідомлено про це відповідача, зокрема здійснено нарахування та виплату індексації заробітної плати та святкових за 2017-2018 р.р. На переконання позивача, у відповідача були відсутні підстави для накладення на позивача штрафу, оскільки індексація не відноситься до мінімальних державних гарантій, відтак притягнення позивача до відповідальності на підставі абз.4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України є протиправним. Додатково зазначив, що у відповідності до вимог п. 29 Порядку № 295 заходи притягнення об`єкта відвідування до відповідальності за недодержане мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно з внесенням припису. Проте, відповідач всупереч наведених норм наклав на позивача штраф 16.11.2018, а припис складений 26.10.2018.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 21 березня 2019 року в задоволенні позову ПП «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» відмовив.

4. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 липня 2019 року скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року та прийняв постанову, якою задовольнив позовні вимоги. Скасував постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 16.11.2018 №ЛВ2644/1469/АВ/ФС про накладення штрафу на Приватне підприємство «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» у розмірі 297 840 грн.

5. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що індексація заробітної плати є державною соціальною гарантією, яка передбачена також і Кодексом законів про працю України, вона є мінімальною державною гарантією в оплаті праці. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності вживаються одночасно з внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, якщо встановлено: використання праці неоформлених працівників; несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати; недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці. Виконання позивачем встановлених у приписі порушення, а саме: нарахування та виплата індексації не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем було проведено позапланову перевірку позивача за відсутності правових підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Оскільки, наказ про призначення інспекційного відвідування є протиправним, тому протиправною є і постанова, яка прийнята на підставі незаконно проведеної перевірки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 24.07.2019 Головне управління Держпраці у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року.

8. В обґрунтування вимог касаційної скарги, Головне управління Держпраці у Львівській області зазначає про те, що індексація заробітної плати є гарантією в оплаті праці, яка передбачена Кодексу законів про працю України, вона є мінімальною державною гарантією в оплаті праці. Недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень в ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Крім цього, скаржник зазначає, що наказ про призначення інспекційного відвідування виданий в межах чинного на той час законодавства є правомірним, а інспекційне відвідування проведене на його підставі є законним, як і постанова про накладення штрафу прийнята за її результатами.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. 26.07.2019 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

10. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.

11. Ухвалою Верховного Суду від 01.08.2019 касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишено без руху, у зв`язку з відсутністю документа про сплату судового збору.

12. Вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником виконано та сплачено судовий збір у встановленому розмірі.

13. Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

14. Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2019 справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 11.12.2019.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. На підставі листа ГУ ПФУ у Львівській області від 04.10.2018 № 12377/05-71 та наказу від 24.10.2018 № 2413-П, 24.10.2018 ГУ Держпраці у Львівській області було видано направлення № 2318 про проведення інспекційного відвідування у ПП «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» у період з 25.10.2018 по 26.10.2018 з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків.

16. У період з 25.10.2018 по 26.10.2018 було проведено інспекційне відвідування ПП «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» за результатами якого складено акт № ЛВ2644/1469/АВ, який було підписано директором ПП «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень. Одночасно з актом інспекційного відвідування складено припис про усунення виявлених порушень № ЛВ/2644/1469/АВ/П від 26.10.2018.

17. 05 листопада 2018 року, розглянувши акт інспекційного відвідування №ЛВ2644/1469/АВ, уповноваженою посадовою особою Грицак О.О. було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЛВ/2644/1469/АВ/МГ/ІП.

18. 20 листопада 2018 року ГУ Держпраці у Львівській області складено протокол про адміністративне правопорушення № ЛВ2644/1469/АВ/П/ПТ.

19. За результатами розгляду справи уповноваженою посадовою особою першим заступником начальника Управління Грицак О.О. винесено оскаржувану постанову № ЛВ2644/1469/АВ/ФС від 16.11.2018 про накладення штрафу на ПП «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» у розмірі 297 840,00 грн.

20. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, тому звернувся до суду з вищевказаним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

22. Згідно з частиною 4 статті 2 Закону № 877-V, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

23. Зазначені у частині 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, 4, 6 - 8, абзацу 2 частини 10, частин 13 та 14 статті 4, частин 1 - 4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1 - 4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону.

24. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 2 Закону № 877-V, органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), забезпечують дотримання принципів державного нагляду (контролю); вимог щодо місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмежень у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактувань норм на користь суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборони на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерій ризику; права суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальності посадових осіб органу державного нагляду (контролю); прав суб`єктів господарювання; права на консультативну підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) та умов віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі незатвердження відповідних критеріїв розподілу.

25. Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

26. Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (далі також - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

27. Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 295).

28. Згідно пунктів 2, підпункту 6 пункту 5 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

29. Інспекційні відвідування проводяться, у тому числі, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

30. За змістом пунктів 19, 20, 27, 28, 29 цього Порядку, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

31. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

32. У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

33. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

34. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

35. Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

36. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 2140/1828/18 та від 19.09.2019 у справі № 808/3092/17.

37. Суд зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 № 295 визнано нечинною.

38. Водночас, за змістом частини 2 статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

39. Оскільки, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 № 295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019.

40. Тому, норми постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 № 295 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення.

41. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 420/5895/18.

42. Стосовно порушень позивачем вимог трудового законодавства, виявлених відповідачем за результатами інспекційного відвідування, Суд зважає на наступне.

43. Так, у абзаці четвертому частини другої статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

44. Відповідно до статті 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

45. Статтею 18 зазначеного Закону передбачено, що індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій.

46. Відповідно до статті 95 КЗпП України, мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

47. За змістом статті 33 Закону України «Про оплату праці», в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

48. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини другої статті 265 КЗпП України).

49. Як убачається з матеріалів справи, відповідачем було встановлено, що згідно поданих табелів обліку робочого часу та відомостей нарахувань заробітної плати за 2017 рік, у позивача з червня 2017 року не проводилась індексація заробітної плати для восьми працівників, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та з липня 2017 року для ОСОБА_9 .

50. Отже, відповідачем за результатами інспекційного відвідування встановлено, що позивач в порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату праці» з червня 2017 року не провів індексації заробітної плати для восьми працівників, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та з липня 2017 року для ОСОБА_9

51. Позивач вважає, що відповідач безпідставно прийняв оскаржувану постанову про накладення штрафу, оскільки позивач у встановлений у приписі №ЛВ2644/1469/АВ/П від 26.10.2018 строк усунув такі порушення, а саме: здійснив нарахування та виплату індексації та святкових за 2017-2018 роки 10-ти працівникам підприємства: ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 в загальному розмірі 21 432,68 грн., а також сплатив прибутковий податок ЄСВ до Пенсійного фонду, військовий збір за індексацію та святкові за 2017-2018 роки в загальній сумі 9 148,37 грн., що підтверджується платіжними відомостями та платіжними дорученнями №№60, 61, 62, 63 від 06.11.2018.

52. Таким чином, позивач вважає, що у відповідача не було підстав для застосування до позивача фінансових санкцій, а тому вважає оскаржувану постанову протиправною.

53. З даного приводу, Суд зазначає, що згідно з пунктом 29 Порядку № 295, заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

54. Таким чином, заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, якщо встановлено: - використання праці неоформлених працівників; - несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати; - недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

55. Отже, виконання позивачем встановлених у приписі порушення, а саме: нарахування та виплата індексації не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

56. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач приймаючи оскаржувану постанову діяв обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотримання пропорційності, з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення.

57. За наведених обставин, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити в силі.

58. Відповідно до ч. 1 ст. 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

59. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року скасувати, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.Г. Стеценко

Л.Л. Мороз

Л.В. Тацій ,

Судді Верховного Суду