ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року

Львів

№ 857/11228/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С. М.,

за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року у справі № 260/746/19 (головуючий суддя - Маєцька Н. Д., м. Ужгород, повний текст судового рішення складено 03 вересня 2019 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся з позовом до Виноградівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначені пенсії за віком позивачу, в частині не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в Кооперативі «Ватра» з 16.02.1989 року по 13.04.1993 року, ТОВ «Дипломат» з 14.04.1993 року по 30.03.1998 року та Королівській селищній раді з 01.04.1998 року по 31.12.1998 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що позивач у листопаді 2018 року звернувся до Виноградівського об`єднаного управління Пенсійного фонду Закарпатської області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, відповідач відмовив у призначенні йому пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи. Відповідач до страхового стажу не врахував стаж роботи позивача в кооперативі "Ватра" в період з 16 лютого 1989 року по 13 квітня 1993 року у зв`язку з розбіжностями між прийняттям на роботу та наказом на прийняття на роботу; період роботи в ТзОВ "Дипломат" з 14 квітня 1993 року по 30 березня 1998 року, у зв`язку з розбіжностями між прийняттям на роботу та наказом на прийняття на роботу та період роботи в Королівській селищній раді з 01 квітня 1998 року по 31 грудня 1998 року, оскільки в трудовій книжці запис про прийняття на роботу зроблено згідно протоколів окружної виборчої комісії, а не рішення сесії. Позивач зазначає, що відповідач, як орган який призначає пенсію, має право самостійно звертатися до органів державної влади та підприємств з метою перевірки даних про стаж, однак не вчинив таких дій. У зв`язку з чим, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року замінено первісного відповідача - Виноградівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року у справі № 260/746/19, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору та неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права. Крім цього, зазначає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Поряд з цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення кадрових, бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. На підтвердження своєї позиції покликається на постанову Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року у справі № 260/746/19 залишити без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 19 листопада 2018 року позивач звернувся до Виноградівського ОУПФ України Закарпатської області із заявою про призначення пенсії за віком.

До заяви про призначення пенсії було подано: трудову книжку НОМЕР_1 , довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, документ про місце проживання, військовий квиток, архівну довідку № М-1129 від 06 листопада 2018 року; архівну довідку №М-01-27/807 від 18 вересня 2018 року, архівну довідку від 15 листопада 2018 року № 85, архівну довідку від 18 вересня 2018 року № М-01-27-808, довідку від 25 вересня 2018 року №1942.

Відповідачем надано розписку-повідомлення із зазначенням переліку документів, яких недостатньо для призначення пенсії, а саме: довідки про стаж і реорганізацію підприємства за період з 16 лютого 1989 року по 13 квітня 1993 року та з 14 квітня 1993 року по 30 березня 1998 року.

Відповідно до виписки з протоколу комісії Виноградівського ОУПФ № 147 від 28 листопада 2018 року "Про відмову в призначенні пенсії" позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

З вказаного протоколу вбачається, що стаж роботи обчислений по матеріалам справи становить 13 років 07 місяців 03 дні. В розрахунок стажу не зараховано періоди роботи в кооперативі "Ватра" з 16 лютого 1989 року по 13 квітня 1993 року - у зв`язку з розбіжностями між прийняттям на роботу та наказом про прийняття на роботу: в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Дипломат" з 14 квітня 1993 року по 30 березня 1998 року у зв`язку з розбіжностями між прийняттям на роботу та наказом про прийняття на роботу; та Королівській селищній раді з 01 квітня 1998 року по 31 грудня 1998 року, у зв`язку з тим, що в трудовій книжці запис про прийняття на роботі зроблено згідно протоколів окружної виборчої комісії, а не рішення сесії.

Позивач, вважаючи, що його права порушенні звернувся з позовом до суду з метою захисту та відновлення свого порушеного права.

Відмовляючи у задоволенні даного позову, суд першої інстанції мотивував це тим, що у трудовій книжці позивача містяться неточні записи щодо періодів роботи з 16 лютого 1989 року по 13 квітня 1993 року; з 14 квітня 1993 року по 30 березня 1998 року та з 01 квітня 1998 року по 31 грудня 1998 року, тому для зарахування до страхового стажу, вищевказаних періодів необхідні первинні додаткові документи, які б достовірно підтвердили факт роботи на зазначених підприємствах та Королівській селищній раді. Однак, позивач ні під час звернення із заявою про призначення пенсії, ні на вимогу пенсійного органу документи на підтвердження факту роботи у вказані періоди не надав, що свідчить про доведеність відповідачем наявності підстав для відмови у зарахуванні до стажу позивача зазначених періодів роботи, у зв`язку із неточностями у записах в трудовій книжці та не підтвердження факту роботи позивача на цих підприємствах та Королівській селищній раді.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції частково не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначається Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058).

Частиною 1 статті 24 Закону №1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Також, згідно з ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Поряд з цим, Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях та Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, відповідно до яких трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, робітників та службовців.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Аналіз положень Порядку №637 свідчить про те, що підтверджувати стаж роботи, необхідно лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній або неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

З оглянутої апеляційним судом копії трудової книжки ОСОБА_1 (а. с. 9-12) встановлено, що записи про спірні періоди роботи з 16.02.1989 по 13.04.1993, з 14.04.1993 по 30.03.1998 та з 01.04.1998 по 31.12.1998 засвідчені відповідними печатками, підписами і дефектів, виправлень, неточностей записи не мають. Крім того, в хронологічному порядку записані всі інші відомості про роботу позивача.

Необхідно також зазначити, що відповідні записи в трудовій книжці є достатніми для зарахування стажу, а несвоєчасне вчинення запису особою котра заповнювала трудову книжку не може бути підставою для відмові в зарахування страхового стажу.

Покликання на те, що накази про прийняття на роботу винесені раніше ніж того вимагала інструкція не є належною підставою для відмови у визнанні страхового стажу, оскільки відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи організації, тому порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки, за відсутності уточнюючої довідки не може бути підставою для відмови у зарахування трудового стажу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення кадрових, бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для не зарахування стажу роботи ОСОБА_1 в кооперативі "Ватра" в період з 16 лютого 1989 року по 13 квітня 1993 року; в ТзОВ "Дипломат" з 14 квітня 1993 року по 30 березня 1998 року і в Королівській селищній раді з 01 квітня 1998 року по 31 грудня 1998 року.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена Верховним Судом в його постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Також, Верховний Суд у своїй постанові №754/14898/15-а від 06.03.2018 зазначив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Крім цього, слід зазначити, що в підтвердження спірного стажу роботи на посаді голови Королівської селищної ради до матеріалів справи долучена відповідь на запит з селищної ради, в якій зазначено, що ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_2 ) з 30.03.1998 по 20.04.2002 працював головою Королівської селищної ради.

Враховуючи встановленні обставини справи апеляційний суд прийшов до неспростовного переконання, що позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в Кооперативі «Ватра» з 16.02.1989 по 13.04.1993, ТОВ «Дипломат» з 14.04.1993 по 30.03.1998 та Королівській селищній раді з 01.04.1998 по 31.12.1998.

Відносно визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Слід зазначити, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком на підставі поданих ним документів пенсійним органом здійснено розрахунок стажу ОСОБА_1 , який складав 13 років 7 місяців 3 дні.

Враховуючи зазначений стаж (13 роки 7 місяців 3 дні) та норми законодавства, колегія суддів констатує, що дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком позивачу є правомірними, оскільки зарахування спірних періодів (в Кооперативі «Ватра» з 16.02.1989 по 13.04.1993, ТОВ «Дипломат» з 14.04.1993 по 30.03.1998 та Королівській селищній раді з 01.04.1998 по 31.12.1998) до трудового стажу не є достатнім для призначення йому пенсії за віком, а відтак позов в цій частині задоволенню не підлягає.

За пунктами 3, 4 ч.1 ст.317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

В підсумку, такі обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про часткове задоволення позову з наведених вище підстав.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно квитанції №N14WY4394M від 24.05.2019 (а. с. 4) за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 768, 4 грн, а за подання апеляційної скарги згідно квитанції про сплату №11922 від 28.09.2019 сплатив судовий збір у розмірі 1 152,6 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову та вимоги ст.139 КАС України, слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області судовий збір в розмірі 960,5 грн.

Керуючись ст. ст. 241, 243, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ст.325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року у справі № 260/746/19 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в Кооперативі «Ватра» з 16.02.1989 року по 13.04.1993 року, ТОВ «Дипломат» з 14.04.1993 року по 30.03.1998 року та Королівській селищній раді з 01.04.1998 року по 31.12.1998 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Народна, будинок 4, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 960 (дев`ятсот шістдесят) гривень 50 копійок судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя

С. П. Нос

судді

Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук

Повне судове рішення складено 11 грудня 2019 року