open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року м. Кропивницький справа № 340/2456/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до

Компаніївської селищної ради Кіровоградської області (код ЄДРПОУ – 04364911; адреса: вул.Садова, буд.95, смт. Компаніївка, Компаніївський район, Кіровоградська область, 28400)

про

зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА _1 (далі – позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить зобов`язати Компаніївську селищну раду Компаніївського району Кіровоградської області (далі – відповідач) внести зміни до рішення двадцять восьмої сесії Компаніївської селищної ради Кіровоградської області, восьмого скликання, від 09 серпня 2019 року №640 “Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ”, а саме у пункті 1 замінити цифри “ 0,32” на цифру “ 1,5”.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є власником приміщення зернового складу «АА1А2», що розташоване в селищі Компаніївка, по вулиці АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 Вишневу у зв`язку із перейменуванням), 1-Б, загальною площею 1004,05 кв.м. Така земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту та належить до комунальної форми власності, що належить Компаніївській селищній раді Компаніївського району Кіровоградської області. Маючи намір отримати таку земельну ділянку у приватну власність звернувся із відповідною заявою до Компаніївської селищної ради Компаніївського району Кіровоградської області про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 2,0 га. Однак, на таку заяву отримав рішення 25 сесії Компаніївської селищної ради від 08.05.2019 року №528, яким відмовлено у реалізації такого права. Позивач повторно звернувся до відповідача із заявою щодо оформлення права власності на земельну ділянку, площею 1,5 га, для ведення особистого селянського господарства. Натомість, на таку заяву отримав рішення 28 сесії 8 скликання Компаніївської селищної ради, від 09.08.2019 року №640, яким надано дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки колективної власності припиненого КДСС «Колос» у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею лише 0,32 га. Вважаючи, що в такому рішенні відповідача допущено описку, в частині розміру земельної ділянки, позивач звернувся до Компаніївської селищної ради Кіровоградської області із відповідним клопотанням про виправлення описки в частині наданих розмірів земельної ділянки, однак, на таке звернення отримав лист-відмову №02-033/1148/1. Вважаючи, що Компаніївська селищна рада повинна була надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у розмірі 1,5 га, замість 0,32 га, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представником відповідача по справі подано до суду відзив на позовну заяву в якому він заперечує проти позову у повному обсязі, вважає його не обґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню, наполягає на правомірності дій Компаніївської селищної ради при винесенні рішення 28 сесії від 09.08.2019 року №640 із чітким дотриманням вимог чинного законодавства (а.с.35-36).

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (а.с.1).

08.11.2019 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

18.11.2019 року на виконання процесуальних приписів Кодексу адміністративного судочинства позивач надав відповідь на відзив (а.с.41).

Разом з тим, 18.11.2019 року від позивача надійшла заява про зміну предмета позовних вимог (а.с.40).

Представником відповідача подано до суду письмові заперечення на заяву про зміну предмета спору (а.с.45-47).

Ухвалою суду від 09.12.2019 року заяву позивача повернуто без розгляду.

Додаткових заяв чи клопотань до суду подано не було.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

І V. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 є власником приміщення зернового складу «АА1А2», що знаходиться в селищі АДРЕСА_2 площею АДРЕСА_4 05 кв. м., належного спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого Компаніївською сільською радою та зареєстрованого Кіровоградським ООБТІ 08.01.2004року за №1/8 (а.с.18).

Право власності позивача на вищевказаний об`єкт нерухомого майна також посвідчується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та копією технічного паспорту на комплекс будівель (а.с.19-18).

Також, судом встановлено, що рішенням Компаніївської селищної ради Кіровоградської області від 06.11.2015 року №1043 було вирішено перейменувати вулиці смт.Компаніївка, зокрема, серед інших, з Калініна на Вишневу (а.с.29).

В матеріалах справи наявне рішення Компаніївської селищної ради Компаніївського району Кіровоградської області від 08.05.2019 року №528, яким громадянину ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у власність для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0 га – забудованих земель, господарського двору, у тому числі землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 межами смт. Компаніївка на території Компаніївської селищної ради, Компаніївського району, Кіровоградської області в зв`язку з невідповідністю площі вказаної в заяві земельної ділянки площі ділянки в затвердженій схемі поділу земель колективної власності на земельні частки паї та організації території (а.с.13).

16.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Компаніївської селищної ради через центр надання адміністративних послуг з питань оформлення права власності на земельну ділянку, площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства, на якій розміщено належне йому нерухоме майно (а.с15).

На таку заяву, 09.08.2019 року Компаніївська селищна рада Кіровоградської області на 28 сесії 8 скликання прийняла рішення №640, яким керуючись статтями 12, 19, 40, 118, 121, 125, 126, 186 Земельного кодексу, статті 25 Закону України «Про землеустрій», пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішено надати громадянину ОСОБА_1 дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки колективної власності припиненого КДСС «Колос» у власність для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,32 га – забудованих земель, господарського двору, у тому числі землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами, яка розташована з адресою: АДРЕСА_5 на території АДРЕСА_2 селищної ради АДРЕСА_6 Компаніївського району, Кіровоградської області (а.с.14).

Не погоджуючись із таким рішенням позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до рішення 28 сесії 8 скликання Компаніївської селищної ради від 09.08.2019 року №640 «Про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, в пункті 1 замінити цифри « 0,32» на цифру « 1,5» (а.с.9).

На таку заяву, Компаніївська селищна рада Кіровоградської області надала ОСОБА_1 відповідь листом від 29.08.2019 року №02-33/1148/1, за змістом якої, посилаючись на приписи Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та положення статті 121 Земельного кодексу України повідомило, що рішення було прийнято за результатами розгляду заяви поданої від 16.07.2019 року, також було взято до уваги подані до такої заяви документи та відповідно надано дозвіл на земельну ділянку площею 0,32 га для обслуговування нерухомого майна. Вказано, що земельну ділянку площею 1,18 га рекомендовано оформити в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.10).

Відтак, невірне, на думку позивача, визначення розміру земельної ділянки, на який просить надати дозвіл на складення проекту землеустрою, обумовило його на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Предметом даного спору, є встановлення правомірності дій Компаніївської селищної ради Кіровоградської області при прийнятті рішення 28 сесії 8 скликання від 09.08.2019 року №640 та наявності підстав для внесення змін до пункту 1 такого рішення шляхом зміни цифр « 0,32» на цифру « 1,5».

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, суд зауважує, як встановлено частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, спірним правовідносинам, що можуть бути предметом розгляду в адміністративних справах, повинні бути притаманні такі ознаки як порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що вчинені обов`язково у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, що відносяться до сфери публічно-правових відносин та порушують права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід зазначити, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується кожному (в тому числі юридичним особам) статтею 55 Конституції України.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

При цьому, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

У відповідності до п. "б" ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

При цьому, з огляду на зміст п. п. "в" ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

На підставі п. "б" ч. 1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 р. №742-IV для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про наявність у позивача можливості отримати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, однак, за умови, якщо таке право не було використано раніше.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» №280/97-ВР від 21.05.1997 р. (далі-Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 46 Закону №280/97-ВР, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Проаналізувавши вищевказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Згідно ч.ч. 6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду викладеною у постанові від 27.02.2018 року справа №545/808/17 та постанові від 20.01.2018 року по справі №802/928/17-а.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року по справі №806/5106/15.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із відповідною заявою до Компаніївської селищної ради про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,5 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.15).

За результатами розгляду такої заяви, із урахуванням поданих до неї документів, Компаніївською селищною радою Кіровоградської області 09.08.2019 року прийнято рішення №640, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки колективної власності припиненого КДСС`Колос» у власність для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,32 га (а.с.14).

Отже, виходячи із встановлених фактичних обставин у справі у взаємозв`язку із вказаними положеннями чинного законодавства, суд не вбачає порушень чинного законодавства при прийнятті рішення №640 від 09.08.2019 року, та наголошує на дотриманні відповідачем вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування».

Суд звертає увагу позивача на те, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункту 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 2 вказаної статті, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вказані приписи Кодексу адміністративного судочинства України та заявлену позивачем в адміністративному позові вимогу зобов`язального характеру, суд констатує, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, що зумовлює відсутність суду законних підстав для задоволення адміністративного позову.

Поряд з тим суд зауважує, що способи захисту порушеного права не абстрактні і формулюються позивачем як завгодно, а визначені виключно законом. Тому, якщо законом не передбачено відповідного способу захисту права, то у задоволенні такої позовної вимоги суду слід відмовити. При цьому виходити за межі позовних вимог і застосувати інший спосіб захисту порушеного права не заявлений позивачем суд не має права. Навіть якщо порушення права позивача очевидне.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що спростовують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

VI. Судові витрати.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, та відсутності доказів про понесення судових витрат відповідачем, такі у відповідності до статті 139 КАС України розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 139, 246, 255, 260-263, 292-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Компаніївської селищної ради Кіровоградської області (код ЄДРПОУ – 04364911; адреса: вул. Садова, буд. 95, смт. Компаніївка, Компаніївський район, Кіровоградська область, 28400) про зобов`язання Компаніївську селищну раду Компаніївського району Кіровоградської області внести зміни до рішення двадцять восьмої сесії Компаніївської селищної ради Кіровоградської області, восьмого скликання, від 09 серпня 2019 року №640 “Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ”, а саме у пункті 1 замінити цифри “ 0,32” на цифру “ 1,5” – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Згідно до пп.15.5 п.1 Розділу VII “Перехідні положення” КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09 грудня 2019 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук

Джерело: ЄДРСР 86265626
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку