Унікальний № 756/1432/19

Провадження № 2-о/756/153/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 р. Оболонський районний суд міста Києва

в складі: головуючого судді - Яценко Н.О.,

за участю секретаря - Березинця О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Державне підприємство «Донецька залізниця», Акціонерне товариство «Українська залізниця», Міністерство інфраструктури України, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник в лютому 2019 року звернувся до суду з вищевказаною заявою.

В обґрунтування якої вказує, що з 22.11.2001 року перебував у трудових відносинах з Локомотивним депо Дебальцеве-пасажирське Донецької залізниці та був прийнятий на посаду помічника машиніста електровоза. З 03.07.2007 року переведений машиністом електровоза в цех експлуатації.

З 28.07.2006 року Локомотивне депо Дебальцево-пасажирське Донецької залізниці перейменоване на локомотивне депо дебальцево-пасажирське Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно наказу № 509/Н від 28.07.2006 року.

Працюючи на вищезазначеному підприємстві постійно проживав за місцем своєї реєстрації в АДРЕСА_1 .

У зв`язку з проведенням антитерористичної операції вимушений був переїхати до Києва де взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа з 26 вересня 2018 року.

При виїзді з міста вдалося забрати свою трудову книжку, але не міг звільнитися у встановленому законом порядку, оскільки м.Дебальцево було не підконтрольне державі Україна, а тому в трудовій книжці не зроблено запису про звільнення.

Вказує, що відповідно до п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є припинення трудового договору з ініціативи працівника.

В порядку п.4 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» ним була зроблена нотаріально посвідчена заява від 19.12.2018 року про звільнення за власним бажанням у зв`язку з переїздом на нове місце проживання згідно з ч.1 ст.38 КЗпП України.

Зазначає, що позбавлений можливості у встановленому законом України порядку звільнитися з роботи особисто або направити роботодавцю заяву про звільнення по пошті, оскільки територія Дебальцево непідконтрольна державі Україна там фактично не діють ні закони, ні державні органи України.

Таким чином, для реалізації у подальшому особистих немайнових прав заявнику необхідно встановити факт припинення трудових відносин, у зв`язку з чим, він змушений звернутися до суду та просить суд встановити факт припинення трудових відносин між ним та державним підприємством «Донецька залізниця» з 19.12.2018 року за власним бажанням, у зв`язку з переїздом на нове місце проживання, відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України.

Ухвалою суду від 06.02.2019 по справі відкрито провадження.

У зв`язку з відрахуванням судді ОСОБА_2 зі штату суддів Оболонського районного суду міста Києва розпорядженням за № 51 від 11.05.2019 року справу передано судді Яценко Н.О.

У судове засідання заявник не з`явився подав клопотання про розгляд справи без його участі та просив суд заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи Державне підприємство «Донецька залізниця» у судове засідання не з`явився. Згідно ч. 11 ст.128 ЦПК України, представник викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Ухвалою суду до участі в розгляді справи в якості зацікавленої особи суддею ОСОБА_2 було залучено Міністерство інфраструктури України представник якого в судовому засіданні 08.08.2019 року посилався на те, що ДП «Донецька залізниця» не є їх структурним підрозділом і судове рішення по справі не вплине на їх права.

Ухвалою суду від 08.08.2019 року до участі в розгляді справи залучено ПАТ «Укрзалізниця». В судове засідання представник якої не з`явився про розгляд справи повідомлений належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі заявника та заінтересованих осіб.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293, ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Матеріалами справи встановлено, що з 22.11.2001 року заявник перебував у трудових відносинах з Локомотивним депо Дебальцеве-пасажирське Донецької залізниці та був прийнятий на посаду помічника машиніста електровоза. З 03.07.2007 року переведений машиністом електровоза в цех експлуатації.

З 28.07.2006 року Локомотивне депо Дебальцево-пасажирське Донецької залізниці перейменоване на локомотивне депо Дебальцево-пасажирське Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно наказу № 509/Н від 28.07.2006 року.

Працюючи на вищезазначеному підприємстві постійно проживав за місцем своєї реєстрації в АДРЕСА_1 .

У зв`язку з проведенням антитерористичної операції заявник вимушений був переїхати до Києва де взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа з 26 вересня 2018 року та проживає в АДРЕСА_2 .

При виїзді з міста заявник забрав свою трудову книжку, але не міг звільнитися у встановленому законом порядку, оскільки м.Дебальцево було не підконтрольне державі Україна, а тому в трудовій книжці не зроблено запису про звільнення

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що сторонами трудового договору є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, якому й надано право звільнення працівників у певних умовах.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати робітникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як передбачено п.1 ч.1 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

Згідно до ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 не має реальної можливості подати навіть поштовим відправленням заяву про припинення трудових відносин, оскільки такі відправлення на вказану територію не приймаються, про що свідчить Постанова КМУ N1053 від 30.10.2014 р.

Відповідно до статей 3, 221, 231 КЗпП України в порядку передбаченому главою ХV цього Кодексу, підглядають розглядові індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності, у тому числі членів кооперативів, їх об`єднань, членів кооперативних сільськогосподарських підприємств, членів інших громадських організацій, які перебувають з ними в трудових відносинах, членів селянських (фермерських) господарств, які працюють за трудовим договором із фізичними особами.

У статі 232 КЗпП України визначено, які трудові спори безпосередньо розглядаються в судових і , як правило, це спори про звільнення, і спори про відмови у прийнятті на роботі.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно розпорядження КМУ №1085-р від 07.11.2014 року "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" м. Дебальцеов Донецької області знаходиться на території, де органи державної влади не здійснюються на даний час свої повноваження, в тому числі і поштові служби.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Аналогічні положення містяться в Європейській соціальній хартії (переглянута) від 03.05.1996р. (ратифікована Україною 14.09.2006р.).

Так, ст. 1 Хартії визначає що з метою забезпечення ефективного здійснення права на працю сторони зобов`язуються: визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов`язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості; ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає; створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування; забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм.

При таких обставинах, враховуючи те, що ДП «Донецька залізниця» знаходиться на непідконтрольній Україні території, у заявника відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб окрім звернення до суду, оскільки поштова служба зв`язку не працює, зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, бути наділеним правом на розірвання договору з метою надання можливості заявнику в подальшому реалізовувати своє право на працю, суд доходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, оскільки в іншому порядку здійснити захист порушеного права ОСОБА_1 неможливо.

На підставі викладеного, керуючись ст. 21, 23, 24, 38, 231, 232 КЗпП України, ст.ст.15,16, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,280-282, 293, 315 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву - задовольнити.

Встановити факт припинення трудових відносин між ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН - НОМЕР_1 ), та Державним підприємством «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ - 01074957) з 19.12.2018 року за власним бажанням, відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП УКраїни, у зв`язку із переїздом на нове місце проживання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення 10 грудня 2019 року.

Суддя