Постанова

Іменем України

05 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 441/1655/16

провадження № 51-445 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника позивачів ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» ОСОБА_7 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 21 червня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року у кримінальному провадженні № 12017140000000716 за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гірське Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Городоцького районного суду Львівської області від 21 червня 2018 року ОСОБА_8 засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 70000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю батька.

Стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»: на користь ОСОБА_9 - 2688,27 грн витрат на лікування, 50000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, пов`язаної із заподіянням шкоди здоров`ю, 50 064 грн недоотриманих доходів у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності, 38 400 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, пов`язаної зі смертю батька; на користь ОСОБА_10 110 580,12 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 38 400 грн витрат на поховання та придбання надгробного пам`ятника, 38 400 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року вирок місцевого суду змінено в частині вирішення цивільного позову.

Постановлено стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»: на користь ОСОБА_9 2688,27 грн витрат на лікування, 5000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, пов`язаної із заподіянням шкоди здоров`ю, 17 770,89 грн недоотриманих доходів у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності, 19200 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, пов`язаної зі смертю батька; на користь ОСОБА_10 110580,12 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 38400 витрат на поховання та придбання надгробного пам`ятника, 19200 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У решті вирок залишено без зміни.

За вироком місцевого суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що він 08 вересня 2017 року приблизно о 20:30 год, керуючи автомобілем BMW-316 I, рухаючись на дорозі «Об`їзд м. Городок», порушив вимоги п. 1.5 Розділу 1, п.п. 2.3 б), 2.3 д) Розділу 2, п. 10.1 Розділу 10, п. 11 Розділу 16, під час виїзду на головну дорогу на нерегульованому перехресті, не врахував дорожньої обстановки, не дав дорогу автомобілю «Mersedes Benz Vito», що рухався по головній дорозі, в результаті чого відбулося зіткнення цих автомобілів, а в подальшому автомобіля «Mersedes Benz Vito» із автомобілем ВАЗ 2106, який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ 2106 ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, від яких помер, а пасажир автомобіля «Mersedes» ОСОБА_12 та водій автомобіля ВАЗ 2106 ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник страхової компанії просить змінити судові рішення в частині вирішення цивільних позовів до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» щодо відшкодування моральної шкоди ОСОБА_9 та стягнення на його користь недоотриманих доходів. Зазначає, що суди не взяли до уваги того факту, що товариство не може виступати цивільним відповідачем у цьому кримінальному провадженні, оскільки пред`явлені йому позови не випливають із обвинувачення, а мають розглядатися у порядку цивільного судочинства. Також вказує на те, що судами не було встановлено, що за період тимчасової непрацездатності ОСОБА_9 було надано допомогу по тимчасовій втраті працездатності за рахунок державного соціального страхування, а отже сума недоотриманого доходу явно завищена. Крім того, скаржник посилається на неправильний розрахунок суми відшкодування моральної шкоди, пов`язаної із заподіянням шкоди здоров`ю ОСОБА_9 .

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги.

Представник позивачів вважав подану скаргу необґрунтованою та просив залишити рішення апеляційного суду без зміни.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 , кваліфікація його дій, а також вид і розмір призначеного покарання у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Касаційні твердження представника ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про те, що зазначене товариство не може бути відповідачем за даним цивільним позовом, є неприйнятними з огляду на таке.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 цього Кодексу особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями, зокрема, підозрюваного або обвинуваченого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В свою чергу, страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування. Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон «Про ОСЦПВВНТЗ»).

Відповідно до ст. 22 зазначеного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про ОСЦПВВНТЗ» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди один потерпілий помер, а двоє отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пред`явили цивільний позов до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» як до страхової компанії, з якою у обвинуваченого ОСОБА_8 було укладено договір «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Суд задовольнив цей позов та стягнув зі страхової компанії кошти в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат на лікування, поховання та недоотриманих доходів у зв`язку із втратою працездатності.

Тобто, між потерпілими ОСОБА_9 й ОСОБА_10 з одної сторони та обвинуваченим ОСОБА_8 з іншої сторони виникли деліктні зобов`язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час, між обвинуваченим та страховою компанією ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» існували договірні зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Отже, ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виступає відповідачем за цивільним позовом у даному кримінальному провадженні, а тому доводи представника товариства в цій частині не ґрунтуються на законі.

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача просить змінити судові рішення в частині визначення суми недоотриманих доходів за час непрацездатності потерпілого ОСОБА_9 та суми відшкодування моральної шкоди, пов`язаної із заподіянням шкоди його здоров`ю.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні. При цьому суд переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПКУкраїни вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

При вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо розміру відшкодування ОСОБА_9 моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я, виходив із загальних принципів відшкодування завданої потерпілим від злочину моральної шкоди, у той же час як суд апеляційної інстанції виходив із розміру страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілого, встановленою в ст. 9 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ». При цьому апеляційний суд вказав, що згідно зазначеного Закону розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, становить 100000 грн на одного потерпілого, а посилання апелянта на іншу суму є безпідставним, оскільки вона є сумою, що потрачена на лікування. Що ж стосується визначення розміру недоотриманих доходів, то місцевий суд вирахував її виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а суд апеляційної інстанції з довідки про доходи ОСОБА_9 . Тобто, суди при вирішенні цивільного позову керувалися різними обставинами, які ними були встановлені.

В свою чергу скаржник у касаційній скарзі ставить вимогу про зменшення стягнутих сум , що неможливо без встановлення та визнання доведеними певних обставини, які не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, і що не можливо без дослідження доказів.

Суд нагадує, що відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, Верховний Суд зауважує, що представник страхової компанії у поданій ним касаційній скарзі ставить вимогу про зміну судових рішень в частині вирішення цивільного позову шляхом його зменшення, проте з огляду на вимоги ст.ст. 433, 438 КПК України Суд позбавлений повноважень на таку зміну судових рішень. Вимоги про скасування судових рішень скаржником не ставилось.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга представника страхової компанії не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Вирок Городоцького районного суду Львівської області від 21 червня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» ОСОБА_7 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_13 ОСОБА_3