ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

10 грудня 2019 року

справа №240/833/19

адміністративне провадження №К/9901/30038/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 у складі судді Семенюка М. М.

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у складі суддів Гонтарука В. М., Курка О. П., Білої Л. М.,

у справі № 240/833/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСТ»

до Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В :

І. Історія справи

1. В лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАСТ» (далі - платник податків, позивач у справі) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2019 № 0000091202 про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього на 4509801 грн (в тому числі за серпень 2018 року в сумі 2537231 грн, за вересень 2018 року 1972570 грн) та про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2254901 грн.

2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем при складанні акту перевірки та формуванні висновків щодо правомірності кредиту за вказаними операціями не були враховані особливості договірних умов щодо зарахування авансових платежів в рахунок останніх поставок (а не перших), та на виконання вимог податкового законодавства; умовами договору не передбачалось зарахування авансів в рахунок перших відгрузок, а навпаки, пунктом 5.3 Договору визначено, що покупець здійснює 100% оплату за кожну завантажену в транспорт покупця партію Товару не пізніше наступного банківського дня з дати виставлення продавцем рахунка-фактури; всі подальші надходження товарів протягом липня 2018 року за перевіркою були помилково кваліфіковані "другою подією" без права на податковий кредит.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. 07.05.2019 Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов Товариства задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 21.01.2019 № 0000091202.

4. 24.09.2019 Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишив без змін.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій здійснили аналіз положень пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.7 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, та дійшли висновку про те, що відповідач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав доказів, які б підтверджували порушення позивачем вимог Податкового кодексу України шляхом віднесення до податкового кредиту в липні, серпні 2018 року коштів в сумі 4509801 грн за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" та законність і обґрунтованість включення вказаної суми до бюджетного відшкодування в деклараціях з податку на додану вартість за серпень, вересень 2018 року.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Департаменту відмовити повністю.

7. В касаційній скарзі відповідач відтворює всі доводи, які були заявлені в апеляційній скарзі, посилається на ті самі норми матеріального та процесуального права, доводить неправомірність висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на те, що судами не взято до уваги, що контрагент Товариство з обмеженою відповідальністю «Акріс Агро» неправомірно виписувало податкові накладні для Товариства, а саме не на першу подію, на підставі яких позивач сформував завищений податковий кредит в липні та серпні 2018 року в порушення пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

IV. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції

8. 14.11.2019 Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, витребував з Житомирського окружного адміністративного суду справу № 240/833/19.

9. 22.11.2019 справа № 240/833/19 надійшла до Верховного Суду.

10. Відзив на касаційну скаргу податкового органу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

11. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

12. Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

13. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

14. Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

V. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини.

15. У грудні 2018 року податковим органом проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАСТ" з питань правомірності нарахування від`ємного значення та заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по деклараціям з ПДВ за вересень та жовтень 2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.12.2018 № 1493/06-30-12-02-26/33178070 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством:

- пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме Товариством віднесено до податкового кредиту неправомірно виписані податкові накладні, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 4509801 грн (за липень 2018 на суму ПДВ 2537231 грн, за серпень 2018 - 1972570 грн);

- пунктів 200.1, 200.4 "б" статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування в розмірі 4509801 грн (заявленого в декларації з ПДВ за серпень 2018 на суму 2537231 грн, за вересень 2018 - 1972570 грн).

Податковим органом в акті перевірки здійснено висновок, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" неправомірно, не на першу подію, виписувало податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит в липні та серпні 2018 року.

21.01.2019 керівником податкового органу на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000091202, яким встановлено завищення Товариством суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 4 509 801 грн (з них за серпень 2018 року - 2 537 231 грн, за вересень 2018 року - 1 972 570 грн) та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 254 901 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАСТ" (Покупець) були укладені договори поставки:

- № 1506/18-АА від 15.06.2018 та додаткова угода до нього від 15.06.2018;

- № 2007/18 від 20.07.2018 та додаткові угоди до нього від 20.07.2018;

- № 0808/18 від 08.08.2018 та додаткова угода до нього від 08.08.2018.

Умовами вказаних договорів, з урахуванням додаткових угод, передбачено, що:

- покупець здійснює попередню оплату за товар у встановлених розмірах до певної дати (п.5.2);

- покупець здійснює 100% оплату за кожну завантажену в транспорт Покупця партію товару (без урахування платежу по п. 5.2 Договору) не пізніше наступного банківського дня з дати виставлення Продавцем рахунка-фактури (п. 5.3);

- оплата за останню партію товару здійснюється Покупцем з урахуванням отриманої Продавцем попередньої оплати, вказаної у п. 5.2. Договору; поставка товару в рахунок попередньої оплати згідно п. 5.2 Договору здійснюється в останню чергу та за цінами по курсу долара США на дату отримання попередньої оплати (п. 5.4).

VI. Джерела права

16. Частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17. Частини перша та друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

18. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)

18.1. Пункт 187.1. статті 187

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

18.2. Пункт 198.2 статті 198 (абзаци перший - третій)

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

18.3. Пункт 198.6. статті 198

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

18.4. Пункт 201.7. статті 201

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

18.5. Пункт 200.1. статті 200

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

18.6. Пункту 200.4. «б» статті 200

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

VII. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

21. Суди попередніх інстанцій при вирішенні справи обґрунтовано врахували особливості договорів та на підставі аналізу останніх дійшли правильних висновків, що попередня оплата була здійснена Товариством для врахування при розрахунку за поставку останньої партії товару, а тому першою подією для віднесення сум податку до податкового кредиту є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів, а для інших поставок, крім останньої - дата отримання товару.

22. Суди першої та апеляційної інстанцій на підставі дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи первинних документів, а також документів податкового обліку та звітності дійшли висновку про дотримання Товариством вимог Податкового кодексу України при віднесенні сум податку на додану вартість до суми бюджетного відшкодування, натомість відповідач не довів правомірність свого рішення, як то передбачено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

23. Суди попередніх інстанцій підставно звернули увагу на ту обставину, що податковий орган під час проведення перевірки вийшов за межі предмету перевірки (перевірка з питань правомірності нарахування від`ємного значення та заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по деклараціям з ПДВ за вересень та жовтень 2018 року), встановивши завищення суми бюджетного відшкодування, крім іншого, у декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 року.

24. Доводи податкового органу, викладені в касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

VIII. Висновки

25. Переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що суди не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування цього рішення, а тому касаційну скаргу податкового органу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 слід залишити без задоволення.

26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

27. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №240/833/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: С. С. Пасічник

В. П. Юрченко